Архивы за месяц Июль, 2017

На честь Гетьмана Війська Запорозького, керівника козацької держави Івана Степановича Мазепи

25 липня 1687 року Івана Степановича Мазепу було обрано на вищу посаду козацької держави. Він став Гетьманом України, очолив Військо Запорозьке та надав можливість українцям майже довгі для свого часу двадцять років жити у відносному мирі та спокої. Про особисте життя його дуже багато написано різних речей, про Північну війну та непрості рішення як політика, дипломата та полководця теж. Багато матеріалів ще взагалі не знайдено та не вивчено.
Але молоді та сучасному козацтву, важливо пам»ятати про той величезний внесок, який зробив Іван Степанович у розбудову країни. На жаль й сьогодні немає потужних наукових розробок щодо організації державного управління, містобудування та розширення впливу православної церкви на теріторії догочасної України. Хочу підкреслити, що заможних козаків серед старшини було багато й до й після Гетьмана Мазепи, але, як професійний історик та державник — науковець можу сказати, що далеко не всі були охочі будувати в різних містах та селищах таку величезну кількість храмів, монастирів, соборів, та інших релігійних закладів.
В той час коли в Європі йшли криваві війни, а Україна знову опинилася перед перспективою розділення та знищення, талант Івана Мазепи як державного діяча дозволив не тільки зрозуміти необхідність допомоги православ»ю, але самому, за свій кошт займатися доброю справою, що дала результати через п»ть чи десять років зміцнивши націю. Другий важливий аспект це створення справжнього, нормально ( наскількі це було можливо в ті часи ) функціонувавшого державного апарату, що теж робить йому честь. Тому що управління величезною теріторією, відсутність засобів зв»язку, складна соціально-економічна та військово-політична ситуація унеможливлювали керівництво як сьогодні ми розуміємого його. Багато залежало від рівня відповідальності особистостей та рівня культури козацької громади, що стародавніми традиціями пращурів приймала, затверджувала та контролювала дії сотників, полковників, обозних, бунчужних, писарів. тощо.  А ще була адміністрація у великих містах, де теж говорячі сучасною мовою було дуже багато проблем та протиріч пов»язаних з торгівлею, промислом, владою, податками та громадськими справами. На жвль, сьогодні маємо достатню кількість критичних, не наукових публікацій про начебто створення козацької арістократії та привілеїв. Такі автори забувають про контекст, історичний період, відсутність при владі альтруїстів ( в Європі теж ) та існування більш жорстокішої системи під назвою «самодержавие» на півночі та абсолютизм на заході, про Османську імперію, впевнений, говорити не треба.
Як що оцінювати Мазепу — державного керівника та фундатора системи управління країною в тих умовах, висновок буде однозначний. Такої широкої ,тогочасної демократії далеко не кожна країна мала. Порівняльний аналіз найкращій метод у наукових дослідженнях. 
Також з великою повагою до Гетьмана Мазепи можно відноситися й завдяки масштабній та серйозній роботі щодо поширення освіти серед населення. Хотілося б бачити на полицях книжкових магазинів також наукові праці з цього питання, а в системі електронниз ЗМІ виступи кандидатів та докторів — істориків, фахівців з питань освіти, представників Академії наук України. За двадцять років розвитку держави було створено багато учбових закладів. Тисячи українців мали змогу отримати освіту та продовжити за кордоном. Для цього створювалися умови. Сам Іван Степанович мав на ті часи блискучу освіту ( Київо-Могилянський колегіум, потім єзуїтський колегіум у Варшаві ) , знав декілька мов, подорожував Німеччіною, Францією та іншими країнами. Певний час провів при дворі польського короля Яна Казіміра.  Далі він сам отримав величезний досвід військово-державницької та дипломатичної роботи. Він не був вискочкою, а зацікавленість в ньому, як в людині всебічно готової для такої серйозної та відповідальної роботи як Гетьманська булава, з боку потужних геополітичних груп ще раз працює на його авторітет та цінність цієї незвичайно  обдарованої людини. А він зміг працювати на різних посадах з різними по характеру та світогляду гетьманами  довгі роки.  Люди, хто має достатній досвід керівника високого рівня добре знають як це важко. А він зміг і це теж перемога сили волі та інтелекту. 
Як козак та сильна людина на вівтар незалежності країни він поклав саме дороге, що є в кожного чоловіка — своє життя. Іван Степанович служив інтересам України так як їх розумів. Заклавши міцний фундамент майбутнього заможного життя в країні, створивши можливості для подальшого розвитку вітчизняних державників, митців, промисловців, підприємців, освятян та християнської православної церкви, на жаль не був оцінений в ті часи. 
Дуже добре, з точки зору, глобальної геополітики, нашого сучасного життя, майбутніх поколінь українців, що ім»я великої людини не забуто, його діяльність позитивно оцінена в країні та світі, наукові пошуки тривають, а ми маємо змогу пишатися своїми співвітчизниками, новатроами та героями.
Всіх вітаємо з відкриттям пам»ятнику Івану Степановичу Мазепі в м. Коломак та 330-тридцятою річницею обрання Гетьманом України.
 
З повагою,
автор книг, військовий історик, кандидат наук з
державного управління                                                                           Дмитро Сухінін ( Гора )
 
Запоріжжя, обласний оперативний штаб
козацького патріотичного руху опору,
26 липня 2017 року

Запорозькі та херсонські козаки продовжують операцію «Дозор» в Генічеському районі та допомагають УПЦ КП

В період серйозного загострення військово-політичної ситуації в зоні АТО та намагання оупантів та сепаратистів створити необхідні умови для дестабілізації соціально-економічного стану в країні, використовуючи існуючі обьєктивні проблеми теперішнього часу запорозьке козацтво, як і декілька років тому, продовжує проводити заходи оборонного характеру. В першу чергу це стосується кордонів нашої держави. Не секрет, що в умовах гібридної війни, супротивник намагається діяти різними засобами. Щомісяця на шпальтах газет в інтернет мережі з»являються фейкові новини, на нашій теріторії спецпідрозділи СБУ, ГУР МО ЗСУ, викривають та затримують диверсійно-розвідувальні групи, на телеканалах РФ та ОРДЛО ведеться справжня інформаційна війна, транслюються пропагандистьські передачі та шоу, направлені на створення у населення в тому числі й України необхідного ворогу погляду на події останніх трьох років, Революцію Гідності та фактичну війну на Донбасі.
Всі ці небезпечні фактори впливу на людей інколи дають результати негативних, антиукраїнських дій щодо українських патріотів, військовослужбовців та представників Української православної церкви Київського патріархату.  Особливо це характерно в прикордонних областях де певна кількість мешканців не можуть в повній мірі отримувати інформацію про реальні події та положення на фронті від вітчизняних засобів масової інформації. Тому Великою Радою отаманів Запорозького козацтва, Координаційною радою з питань козацтва при Запорізькій ОДА було прийнято рішення продовжити операцію «Дозор» та допомагати нашим побратимам з Генічеського району Херсонської області по захисту рідної землі та святої православної християнської української церкви. Враховуючи геополітичну та військово-історичну важливість району та близкість з окупованим Кримом представники потужних козацьких організацій Запорізької області на протязі 2017 — го року системно, з херсонським Усть-азовським полком, проводили необхідні правозахисні заходи, співпрацювали з державними та прикордонними структурами з метою недопущення злочинів, захисту прав та свобод людей, проведення профілактичної, роз»яснювальної та культурно-історичної роботи в козацтві з молоддю та населенням району. Необхідно підкреслити активну участь в традиційних для справжніх козаків дій в період війни з боку МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», ГО «Запорозьке військо низове «Запорозька Січ», ГО » ВСеукраїнська федерація «Спас», ГО «Запорозький козацький звичаєвий лицарський орден ім. Д.І. ( Байди ) Вишневецького, ГО » Козаки — Запорожці «, ГО » Запоізький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції».
За нашим особистим прикладом на чолі козацьких груп прикордонного чергування та організації патріотичних заходів на прикордонних землях побували практично всі керівники організацій. А наш один з ветеранів руху — Сергій Галич ( отаман Усть — Азовського полку ) став священником УПЦ КП. Загальними силами були побудовані церква УПЦ КП та вперше в Україні перепохований прах нашого пращура-героя, який загинув в цих місцях сотні років тому, створена Алея козацької слави, пам»ятні знаки на честь Нестора Махна, героїв — ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. А сьогодні проводяться виховні та національно-патріотичні заходи. В цьому далекому від столиці місці дуже важливим не тільки з військової, а й з політичної точки зору є наявність духовного, релігійного, традиційного центру української культури, де щомісячно збираються козаки, громадяни з інших європейських країн, співвітчизники, яким небайдуже майбутнє України, як сильної та потужної держави. На козацькому колі було прийнято рішення звернутися до керівництва нашої крайни, до Голови Херсонської обласної державної адміністрації ( що словом та конкретною справою підтримує козацтво ), затвердити програму відповідних, ввкрай важливих для області мистецьких та звичаєвих заходів для українців та виконання Доктрини інформаційної безпеки, та захисту інтелектуального простору.
На жаль, ситуація поки дуже складна. За інформацією отця Сергія є факти неодноразового знущання над державними символами, системні погрози козакам та представникам УПЦ КП, з метою залякування та недопущення їх дій.Про це особисто сказав отаман Галич на зборах облоперштабу. Тому різнопланова робота повинна, на наш погляд продовжуватися з активної участі обласної державної влади та спецпідрозділів правоохороних органів. Рішуче були засуджені ідеї так званого «корєнного народу», що розповсюджує Юрко Полоз з Нікополя та інші ( по типу колишнього старійшини Ігоря Синьопольського, що додумалися запрошувати на Хортицю проросійських «казаков» ). Життя та практика бойової роботи показали важливість організації інформаційного спротиву таким силам. Недопущення прповедення таких заходів на українській землі, та інших аналогічних провокацій. Також були обговорені питання підтримки курсу на євроатлантичну інтеграцію та розглянуті надані Центром інформації та документації НАТО матеріали.
Одною з важливих подій, що опинилася у центрі уваги запорозького та херсонського козацтва був проведений важливий захід щодо вшануваня подвигів загиблих героїв-військовослужбовців в АТО , панахида та відзначення церковного свята в храмі в селі Стрілкове. Де активну участь прийняли й мешканці району та гості з інших областей. Урочисто було піднято, переданий Запорізькою обласною радою прапор з гербом області. Харківські отамани також активно підтримали, вже не перший раз наші заходи.
Думаю, що з часом це місце стане теж важливим центром патріотичних та козацьких зборів де яскраво та символічно будуть виступати митці, історики , культурологи, державні та громадські діячі підкреслюючи важливість національних традицій, захисту держави та перемог пращурів.
Хочу подякувати за підтримку в організованих нами операціях та ідеологічній роботі отаманам- Іллі Лапіну, Віктору Гонтарю, Олександру Литвину, Георгію Кумуржи,  Павлу Білану, Сергію Волкову, Євгену Шкрибітьку, Костянтину Рижову, Миколі Некіпілому, козацькій старшині — Сергію Ігнатченку, Віталію Пилипенку, Андрію Зеленцову,Володимиру Федченку та всім учасникам запорозького патріотичного козацького руху опору.
З повагою,
Голова Великої Ради отаманів Запорозького козацтва,
голова КРК ЗОДА , військовий історик, кандидат наук з державного
управління, автор книг, член НСЖУ                                                                              Дмитро Сухінін (Гора)
Запоріжжя, обласний оперативний штаб.
26 липня 2017 року.

Запорозькі козаки провели Раду отаманів та робочу зустріч з  побратимами з інших областей в музеї Гетьманства в столиці

Одною з самих важливих складових у вихованні підростаючого покоління є історія країни. Тому для кожного громадянина це серйозна та цікава тема для вивчення, збереження доброї пам»ті, гордісті за перемоги, досягнення прадідів та уроки драматичних подій минулого. Ще з дитинства ми чули від дідів та починали самі читати про казкових богатирів Київської Руси-України, великих козаків — захисників народу, борців за незалежність та переможців у Великих війнах двадцятого століття. В школі, а потім у вишах та інших учбових закладах ми намагалися зрозуміти де була правда, яка в ті чи інші часи була реальність, багато розмірковували про причини та наслідки поразок та перемог. Але без допомоги величезної кількості документів, артефактів ( зброї, одягу, предметів побуту, особистих речей великих особистостей та пересічних громадян чи воїнів ), письмових творів, нормативно-правових актів та інших речей, що символізують ту чи іншу епоху створити реалістичну картину історії як рідної держави так і світу неможливо.  Тому не випадково ми, запорозькі козаки в період фактичної війни за нашу свободу та теріторіальну цілісність окрім бойової, мобілізаційної та правозахисної діяльності, підтримуя державну Доктрину інформаційної безпеки України проводимо культурно-історичні заходи в краєзнавчих музеях, зустрічі та круглі столи з науковцями-культурологами, намагаємось зробити так щоб головні та вирішальні для народу події були відомі кожному козаку. Ми переконані, що без знання правди минулого важко виховати справжніх патріотів України. Для цівілізованого світу це норма, а для нас це ще вимога часу.
Дуже приємно, що в Київі вже багато років існує музей Гетьманства. Величезна кількість експонатів, картини, державні документи та правові акти свідчать про високий професіоналізм колективу, наполегливу працю науковців у пошуках такої необхідної історичної інформації, яка сьогодні для нас дорожче золота.
Директор закладу, шановна Галина Іванівна активно приймає особисту участь як в науковій, виховній так і громадській діяльності. Хочу підкреслити також її особисту участь в проведенні культурно-історичних та ідеологічних заходах, які ми проводимо вже четвертий рік в музеї. Значну допомогу й корисну допомогу надано для Першої Національної громадської козацької історичної бібіліотеки ім. князя Д.І. (Байди) Вишневецького. Багато екскурсій та зустрічей, проведених в цих стародавніх стінах, що пам»ятають козаків, отаманів та гетьманів не одної сотні років дали , дали новому поколінню можливість усвідомити наше минуле, прямо кажучі, доторкнувшись до речей та документів безпосередньо. Тисячі козаків та громадян, що відвідали музей стали глибше та масштабніше розуміти історичні події, а до них перейшла енергетика та сила прадідів переможців.
Після урочистої та хвилюючої зустрічі з Патріархом Філаретом, отримання благословіння, представники Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька січ», ГО » Запорозьке військо низове «Запорозька Січ», ГО «Всеукраїнської федерації » Спас», ГО «Запорозький козацький звичаєвий лицарський орден ім. Д.І. (Байди ) Вишневецького, ГО «Козаки-Запорожці», ГО «Покровський полк», Координаційних Рад з питань козацтва Запорізької ОДА та Дніпропетровської області, ГО «Благодійний фрнд «Всеукраїнська Рада з питань підтримки козацьких ЗМІ», ГО «Запорозького центру сприяння євроатлантичні інтеграції України», ГО «Гетьманська шляхетська академія»та інших організацій України, за встановленою традицією відвідали музей Гетьманства та провели Раду й зустріч з працівниками музею. Галина Іванівна проводила екскурсію особисто, звертаючи увагу відвідувачів на матеріали, документи та предмети які належали керівникам Гетьманської Держави, отаманам, очільникам козацьких загонів, видатним козакам. Теплі слова були сказані відносно Петра Сагайдачного, Пилипа Орлика, Івана Мазепи, Павла Скоропадського, Івана Богуна, Івана Сірка та талановитих та визначних полководців та державних діячів різних епох.
Ми теж розповідали про нашу роботу в період фактичної війни за нашу свободу. Про захисні, бойові, наукові, виховні та культурно-історичні заходи. Галина Іванівна передала для нашої бібліотеки цінні книги, а ми в свою чергу подарували книгу — «Вогняні роси — новітня військово-політична історія Запорозького козацтва» за моїм авторством. Отамани та козацька старшина мали до фахівців багато запитань, а враховуючи те що переважна більшість була перший раз, цікава зустріч тривала не одну годину.
Впевнений, що неодноразово про цей музей, можливість «відкрити двері у минулий світ», учасники події будуть яскраво розповідати козакам, джурам та своїй родині.
Велика шана й дяка всім працівникам музею, а сосбисто директору, шановній Галині Іванівні!
З повагою,
Голова Всеукраїнського Комітету з питань преси та інформації
козацьких ЗМІ                                                                                                                   Дмитро Сухінін (Гора).
Запоріжжя, обласний оперативний штаб,
26 липня 2017 року.

Національно-патріотичний захід українського козацтва

Голова Координаційної ради з питань козацтва Запорізької ОДА
генерал козацтва Сухінін Д.В. організував зустріч отаманів та козаків
запорозького краю з Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України
Філаретом, яка відбулася в Києві 14 липня 2017 року. До складу делегації
увійшли представники козацьких організацій МСК Запорізька Січ та МКС
Українське Гетьманське Військо – Сухінін Д.В., Ігнатченко С.Б., Пилипенко
В.П., Авдєєв Р.О., Никипілий М.М., Кошарін О.О., Мельниченко В.І., Вуйко Б.І.
Козаки цих організацій брали активну участь в Революції Гідності та з перших
днів військової агресії в Криму і на Донбасі долучилися до захисту
Батьківщини від ворога; приймали участь в формуванні першого військового
козацького батальйону; надавали волонтерську допомогу добровольчим
батальйонам в зоні проведення АТО; організовували різноманітні заходи по
збору гуманітарної допомоги воїнам і переселенцям.
Напередодні поїздки, ввечері, козаки відвідали Свято-Іллінський храм
Дніпровської єпархії УПЦ КП в м. Дніпро. Настоятель храму митрофорний
протоієрей Євген Добрянський провів молебень, окропив ікону Покрови
Пресвятої Богородиці, козаків та автомобіль свяченою водою і благословив
делегацію на поїздку в місто Київ та зустріч з Патріархом Філаретом.
Ранком 14 липня в приміщенні Патріархії Української Православної
Церкви Київського Патріархату відбулася зустріч козацької делегації з
Патріархом Філаретом. Голова Координаційної ради з питань козацтва
Запорозької ОДА Сухінін Дмитро Валентинович розповів про участь козаків в
період Революції Гідності та війни на сході нашої країни. Дмитро
Валентинович передав Патріарху Філарету свою книгу «Вогняні роси» —
бойовий літопис запорозького козацтва протягом 2014-2017 р.р. Також
розповів про створення нових козацьких організацій.
Патріарх Філарет тепло подякував козаків за оборону України від
ворога та сепаратистів, висловив слова вдячності за підтримку Української
Православної Церкви Київського Патріархату та благословив на козацькі
справи. Козацька делегація після зустрічі з Патріархом Філаретом відвідала
музей Гетьманства і Свято-Михайлівський Золотоверхий собор.
Начальник оперативного штабу Координаційної ради
генерал-полковник УГВ Мельниченко В.І.
15 липня 2017 року

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ
ДМИТРА СУХІНІНА
«ВОГНЯНІ РОСИ»

ВОГНЯНІ РОСИ
20 червня в приміщенні бібліотеки ЗДІА відбулась науково-практична конференція, організатором якої виступила Координаційна Рада з питань козацтва Запорізької облдержадміністрації. 

На заході були присутні письменники, представники Обласної спілки журналістів, прес-служби 55-ї артбригади, Запорізького обласного краєзнавчого музею, УПЦ КП, Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, Міжнародного Союзу козаків «Запорозька Січ» і навчальних закладів – Запорізької державної інженерної академії, Січового Колегіуму, Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Першої Національної громадської історичної козацької бібліотеки.Відкрив захід керівник Ради Дмитро Сухінін. Він наголосив на важливості підтримки Доктрини інформаційної безпеки України та популяризації вітчизняних творів про новітню історію Запорозького козацтва.

ВОГНЯНІ РОСИ

В рамках конференції була презентована книга Дмитра Сухініна «Вогняні роси», яка є вдалою спробою осмислення сучасних подій новітньої військово-політичної історії Запорозького козацтва, його активної участі у боротьбі за незалежність держави.

ВОГНЯНІ РОСИВОГНЯНІ РОСИ

«Аналіз, свідчення очевидців, документи крок за кроком відкривають складні сторінки нашої історії від проголошення незалежності до сьогодення. В центрі уваги – суспільно-політичне життя Запорізького краю, якому, як і в часи козацько-гетьманської доби, доля відвела роль потужного осердя національно-патріотичного руху українців», – відзначив В.А. Банах.

Ця книга – вагомий внесок Запорозького козацтва та особисто Дмитра Сухініна у реалізацію державної Доктрини інформаційної безпеки.
Книга була передана в дар академії та іншим учасникам заходу.

Координатор Першої національної громадської
козацької історичної бібліотеки в ЗДІА
Шестопалова В.П.
ВОГНЯНІ РОСИВОГНЯНІ РОСИ
ВОГНЯНІ РОСИ

На честь гетьмана

За встановленою традицією, з липня 2014 року, в Запоріжжі, учасники козацького патріотичного руху проводять культурно-історичні заходи на честь видатного полководця, організатора першої Запорозької Січі, сміливого воїна, захисника Християнства та українського народу князя Дмитра Івановича Вишневецького (Байди).

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

За оцінками багатьох професійних істориків та інформації з друкованих джерел, в цьому році виповнюється 500 років з дня народження легендарного запорожця, знаного в світі як цар Леонід, король Артур (Едвард), Чорний принц.
Талановитий керманич січовиків вніс вагомий внесок в організацію оборони від ворогів тих далеких часів, що залишилися в пам’яті народу як період майже безперервних бойових походів і нападів на рідну землю.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Громадські організації: «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», «Велика Рада отаманів Запорозького козацтва», «Запорозьке військо Низове «Запорозька Січ», «Всесвітня Генеральна асамблея нащадків козацьких родів», Всеукраїнська федерація «Спас», «Запорозький козацький звичаєвий лицарський орден ім. Д.І. (Байди) Вишневецького, «Козаки-запорожці», «Гетьманська шляхетська академія ім. Дмитра Вишневецького», науковці Запорізької державної інженерної академії, представники Народного Руху України, письменники, журналісти і культурологи зібралися в приміщенні Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки з метою вшанування пам’яті першого січового керівника запорожців та поширення в суспільстві інформації про його життя і бойові походи.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Було проведено поєднання минулого ы сьогодення, на конкретних прикладах показано наявність спільних геополітичних проблем в майбутньому розвитку української державності та незалежності.
Після виконання присутніми Гімну України та проведення молебну під проводом отця Василя УПЦ КП учасники почали дискусію.
Приємно було бачити молодь, студентів, козаків. Багато отаманів прийшли з документами, гарно підготувалися, зробивши виставку цікавих та необхідних для розуміння масштабності фігури Вишневецького працівники-колеги біліотекарі.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Треба підкреслити, що розлядаючи ту чи іншу постать політичного або державного діяча, треба не забувати в яких умовах приходилося йому діяти, яка в країні була військово-політична та культурно-господарча ситуація, де були друзі та вороги, яку країну вони прийняли, що залишили по собі, чому приймали рішення про мир або війну.
Дмитро Іванович Вишневецький народився в сім’ї державних діячів, воїнів, прадіди якого були Рюриковичі, Корібути, Острозькі, Збаразькі. Він був нащадком відомих та впливових на той час аристократичних родів, отримав гарне виховання та освіту.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Ще з юністі займався господарчими та військовими справами, приймав активну участь у згонах Бернарда Претвіча на Очаків — міцну фортецю Османської імперії. Та вже тоді було виявлено талант і військову звитягу, Дмитро був поставлений керувати окремою частиною.
За даними істориків і документальних свідоцтв, він був старостою брацлавським та вінницьким.
З 1551-го року король Сигизмунд ІІ Август, враховуючи його особисті здібності, високий професіоналізм та досвідченість в оборонних і господарчих справах, високе шляхетне походження та знання місцевості призначає майбутнього гетьмана старостою міст-фортець Черкас та Канева. Тепер його пряме завдання — створення дійового заслону тогочасним вкрай небезпечним татарським набігам на українські землі, територію всієї польсько-литовської держави. Вишневецький як далекоглядний політик гарно розумів гостру необхідність створення об’єднання християнських держав у боротьбі із загрозою цивілізаційного характеру — Оттоманською Портою і Кримським ханством, необхідності створення системи укріплень та будування фортець на південному кордоні держави.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Підтвердження тому є створення за свій власний кошт укріплень фотреці на острові Мала Хортиця. Керівництву литовсько-польської країни він вже потім все пояснив, король надіслав йому похвалу, але до дій Дмитра ставився обережно.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Час йшов, вже знаменитий, рішучій та з фортуною у бойових справах Вишневецький часто ходив на Азов, Іслам-Кермен, Очаків. Це було неможливо без створення ним справжньої передової за тактикою і стратегією козацької армії, встановлення військової дисципліни у походах на підстававі стародавних традицій і звичаїв відповідальності і демократії, взаємної братерської допомоги і покарання винних у злочинах, тогочасного розуміння добра та зла.
Його висока майстерність, говорячи мовою теперішнього часу, науковий підхід до розробки переможних походів і операцій, будь — то штурм замків, морський рейд, спільні дії на суші і на морі з використанням артилерії, кінноти, пластунів, диверсантів і козаків-моряків, заслуговує вивчення не тільки істориками, а й сучасними викладачами інститутів та академій в армії.
Не буде перебільшенням сказати, що прообраз військ швидкого реагування у комбінації із стратегічною розвідкою та спеціальними заходами превентивного характеру при необхідності диверсіями надавали перевагу в бою козакам. Завдяки Дмитру Івановичу багато людей повернулися з полону додому.
Багато ватажків козацького руху — отаманів Запорозької Січі вивчали та розвивали науку перемагати Байди-Вишневецького. Дуже цікавим в біографії героя було рішення податися до Стамбулу. На жаль, сьогодні немає достовірної інформації про завдання такого переходу через море. В різних джерелах написано, що була служба у султана Сулеймана або була мета визволити з полону родичів, але учасники круглого столу, серед яких були ветерани бойових дій, старші офіцери ЗСУ, ветерани СБУ, державні керівники, науковці з великим досвідом, припустили, що нічого окрім бажання служити своєму народу це відрядження не несло.
Не можна не згадати і про будування міста Старочеркасськ на Дону та призначення черкашина першим кошовим отаманом.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Величезну допомогу надавав Гетьман і святій православній християнській церкві на Кавказі, де десятки тисяч людей прийняли святу віру. Все це результат колосальної енергії, впевненості в правоту своєї справи, любові до Вітчизни, бажання захистити її всіма можливими засобами, створити в майбутньому умови для мирного, вільного і незалежного життя.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Навіть смерть героя-мученика, якого за наказом султана Сулеймена ІІ було страчено із звірячою люттю (скинуто на гак) — є прикладом наступним поколінням служінню своїй державі, високої поваги та відданості вірі.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

З яскравими і важливими для формування громадської думки, поглядів молоді на національних героїв сивої давнини виступили Костянтин Рижов, Павло Білан, капелан отець Володимир, отець Василь, Ілля Лапін, Костянтин Лямцев, Геннадій Коломієць, Віталій Пилипенко, Євген Жаворонков, Віктор Прийменко, ветеран, викладач, морський козак, організатор багатьох козацьких регат Олег Щекотіхін, Валентина Шаповалова.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Присутні учасники заходу запропонували прийняти Програму розвитку козацтва під назвою: «Запоріжжя — духовна козацька столиця України», вшанувати пам’ять першого організатора Запорозької Січі, створивши художні і документальні фільми за допомогою Міністерства культури України, запропонувати Міністерству оборони України використовувати символіку та називати військові частини, що мають виключні заслуги та досягнення у бойових справах ім’ям Дмитра Вишневецького.

НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА

Необхідно також додатково проводити уроки мужності і розповідати про подвиги січовиків під проводом Дмитра Івановича, облаштувати зупинки громадського транспорту радіоінформаторами, розповідаючи про видатні подвиги запорожців, що віками боронили нашу землю.
Було підкреслено і важливе значення своєрідної екстраполяції минулого на теперішній час, коли країна потребує нових Вишневецьких, нових героїв — захисників.
Сьогодні запорозькі козаки, котрі на початку 2014-го року створили рух опору, пішли в самооборону, добровольцями війну з бандитами і окупантами, без пільг та заохочень, охороняли мир та спокій жителів області на блок-постах, стратегічних об’єктах, проводили операції спільно з правоохоронними органами, армією та прикордонниками, організували інформаційний супротив, виховні, ідеологічні та культурно-історичні заходи є справжніми нащадками видатних прадідів, що справами доказали своє право носити високе звання запорозького козака — захисника Русі — України.

Матеріал надав Голова Координаційної ради з питань козацтва ЗОДА Д.В. Сухінін
Корекція — А.В. Вовк – член Національної спілки журналістів України.

Від минулого до сьогодення

На виконання указу президента України «Про стратегію національно — патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки», Наказу МОН України від 16.06.2015 № 641 «Про затвердження Концепції національно — патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах», спільного наказу Департаменту освіти і науки, Департаменту культури, туризму, національностей та релігій, Управління молоді, фізичної культури та спорту Запорізької облдержадміністрації від 13.07.2015 №0402/172/323 КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЗОР спільно з Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська федерація «Спас» та Координаційною радою з питань козацтва при Запорізькій облдержадміністрації 12 червня 2017 року провів круглий стіл на тему «Козацька педагогіка: від минулого до сьогодення».

ВІД МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ

З вітальним словом до учасників заходу звернулись Захарчук В.М. (заступник директора департаменту освіти і науки Запорізької ОДА), Притула О.Л. (президент Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація «Спас», доцент кафедри теорії та методики фізичної культури і спорту ЗНУ, к.п.н.), Гура Т.Є. (в.о. ректора, проректор з наукової роботи та міжнародної діяльності КЗ «ЗОІППО» ЗОР, доктор психологічних наук, професор), Мальований М.М. (завідувач Регіонального науково-методичний центру «Освіта та громадянське суспільство» КЗ «ЗОІППО» ЗОР, доктор філософії, доцент).

ВІД МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ

Дмитро Валентинович Сухінін (голова координаційної ради з питань козацтва при Запорізькій облдержадміністрації, кандидат наук з державного управління, військовий історик, правознавець, економіст) в урочистій обстановці передав до бібліотечного фонду інституту свою нову книгу «Вогняні роси». Ця книга одна із вдалих спроб осмислення сучасних подій новітньої історії Запорозького козацтва, його активної участі у буремних подіях 2014-2017 років, у боротьбі за незалежність нашої держави.

ВІД МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ

Під час круглого столу було висунуто наступні питання до обговорення:
І. Історико-культурний аспект козацької педагогіки.
ІІ. Змістовні компоненти сучасної козацької педагогіки:
Світоглядні засади козацької педагогіки;
Психологічні засада козацької педагогіки;
Правовий контекст функціонування та розвитку сучасної козацької педагогіки;
Теоретико- педагогічні засади сучасної козацької педагогіки.
ІІІ. З досвіду виховання громадянин – патріота засобами козацької педагогіки: проблеми та перспективи.
З доповіддю виступили:
Барліт Оксана Олександрівна – завідувач кафедри теорії та методики виховання КЗ «ЗОІППО» ЗОР, к.п.н., доцент;
Бобильов Володимир Миколайович – департамент культури, туризму, національностей та релігій;
Ганжа Лариса Олександрівна — директор Запорізького навчально-виховного комплексу «Запорізька Січ» військово-спортивного профілю Запорізької міської ради Запорізької області;
Губіна Оксана Олександрівна – директор Запорізької школи-інтернат Козацький ліцей;
Гура Олександр Іванович — проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи ЗНУ, професор, доктор педагогічних наук, відмінник освіти України;
Єршова Валентина Омелянівна – директор комунального закладу «Запорізький Січовий колегіум-інтернат» Запорізької Обласної Ради;
Кваша Олександр Васильович — директор КЗ «Степногірська ЗОШ I-III ст.» ВРР ЗО;
Конох Анатолій Петрович — доктор педагогічних наук , професор, завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту ЗНУ;
Макаренко Тетяна Михайлівна – методист Регіонального науково-методичний центру «Освіта та громадянське суспільство» КЗ «ЗОІППО» ЗОР;
Олійник Олександр Леонтійович – директор Торгового коледжу ЗНУ;
Олійник Юрій Іванович – доцент кафедри теорії та методики виховання КЗ «ЗОІППО» ЗОР, доктор філософії, доцент;
Остапенко Максим Анатолійович — генеральний директор національного заповідника «Хортиця»;
Шкроботько Олена Олександрівна — заступник директора з виховної роботи Державного навчального закладу «Запорізький професійний ліцей автотранспорту»;
Рижов Костянтин Анатолійович — Віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація «Спас»;
Сухінін Дмитро Валентинович – Голова координаційної ради з питань козацтва при Запорізькій облдержадміністрації, кандидат наук з державного управління;
Шаповалов Георгій Іванович — професор кафедри українознавства ЗНТУ, доктор історичних наук, професор.

ВІД МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ

На підставі обговорених питань було висунуто проект резолюції круглого столу та рекомендовано:
1. Керівникам органів освіти та навчальних закладів:
Сприяти викладанню курсу «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування) (за вибором батьків);
При розподілі годин з варіативної частини сприяти вивченню курсу «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування).
Сприяти створенню тематичних кабінетів з «Козацької педагогіки» предмет духовно-морального спрямування) у навчальних закладах області.
Активізувати просвітницьку роботу з батьківською спільнотою щодо значимості курсу «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування) у справі формування особистості дитини, його змісту, можливостей і порядку викладання.
Сприяти друку навчально-методичних посібників для вчителів, які викладають курс «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування).
Щорічно аналізувати інформацію про стан викладання курсу «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування) у навчальних закладах.
2. КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЗОР :
Розробити та запровадити спецкурс «Козацька педагогіка» для всіх категорій педагогічних працівників курсів підвищення кваліфікації.
Забезпечити науково-методичний супровід учителів курсу «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування).
Забезпечити супровід віртуальних методоб’єднань учителів курсу «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування).
Провести дослідження щодо викладання курсу «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування) в НВЗ області.
Забезпечити організацію участі педагогів курсу «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування) у різноманітних конкурсах, виставках, форумах, презентаціях тощо.
Сприяти організації та проведенню різноманітних конкурсів/фестивалів/олімпіад обласного та Всеукраїнського рівня для учнів, які вивчають курс «Козацька педагогіка» (предмет духовно-морального спрямування).

ВІД МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ

Організатори висловлюють подяку всім учасникам круглого столу «Козацька педагогіка: від минулого до сьогодення», які взяли активну участь у роботі.
Матеріал надав Віце — президент Всеукраїнської федерації «СПАС» Кошовий отаман Запорозького Війська Низового «Запорозька Січ» Костянтин Рижов.

Вогняні роси

13 червня 2017 року в прес клубі Запорізького осередку Національної спілки журналістів зібралися представники козацьких організацій: Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, Коордради з питань козацтва при ЗОДА, МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», Міжнародної федерації «Спас», ГО «Запорозьке військо низове «Запорозька Січ», Всеукраїнського Комітету з питань преси та інформації козацьких ЗМІ, Усть — Азовського полку, журналісти та члени правління Запорозького осередку НСЖУ.

ВОГНЯНІ РОСИ

Дмитро Сухінін презентував нову книгу під назвою: «Вогняні роси» — новітня військово-політична історія Запорозького козацтва. В книзі йде правдива та цікава розповідь про буремні події в Україні починаючи з Майдану, Революції Гідності, антитерористичної операції, масштабні волонтерські заходи, організацію спротиву та боротьбу з ворожими силами, що намагалися захопити область, згідно так званого плану «Новоросія», проведення козацькими організаціями операцій «Дозор», «Перехоплення» для захисту рідної землі і населення, допомоги армії в мобілізаційних питаннях, участі у військових операціях у складі батальонів ЗСУ, спільних з прикордонниками рейдами із забезпечення охорони кордону. Багато уваги приділено актуальним питанням ведення наукової, виховної, ідеологічної та політичної діяльності, спрямованої на підтримку курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, професійно розповідається про заходи щодо виконання положень Доктрини про інформаційну безпеку держави. В книзі узагальнений досвід боротьби за незалежність Вітчизни Запорозького козацтва в період з 2014 по 2017 роки, його внесок як потужної, організованої та патріотичної сили.
Це перша спроба описати новітній період історії козаків-запорожців, данина подвигу всім учасникам руху опору, що ризикуючи життям не дали окупантам та бандитам створити сіру зону біди та жахів в нашому квітучому краї.
Для багатьох колег — журналістів це своєрідний письменницький поклик до роботи в інших областях, описання бойової та волонтерської роботи козаків наших днів.

ВОГНЯНІ РОСИ

Про це говорили керівники та старшина, відомі журналісти та письменники: Наталія Кузьменко, Микита Шляхтунов, Олександр Притула, Костянтин Рижов, Леонід Собакар, Володимир Федченко, Сергій Ігнатченко, Роман Авдєєв, Катерина Демченко та інші.

ВОГНЯНІ РОСИ

Книга розрахована на широке коло читачів, містить також спогади козаків — бійців та командирів 37-го першого козацького батальону ЗСУ. Було підкреслено важливість цієї роботи як першої спроби описати діяльність козацтва новітнього періоду історії України, відмічені актуальність, науковий характер та необхідність популяризації літератури на подібні теми.

Матеріал надав член Всеукраїнського комітету з питань преси та інформації козацьких ЗМІ, учасник подій, член КРК ЗОДА Сергій Ігнатченко.
Корекція — А.В. Вовк – член Національної спілки журналістів України.

Вийшла в світ книга про новітню історію Запорозького козацтва

В ході урочистих заходів на Козацькому Колі в Запоріжжі на славетній землі — острові Хортиця, 3 червня 2017 року була презентована книга відомого громадського діяча України, військового письменника, вченого, кандидата наук з державного управління, учасника Революції Гідності, координатора операцій «Дозор», «Перехоплення», «Козацький волонтер», засновника Всеукраїнського комітету з питань преси та інформації козацьких ЗМІ  Сухініна Дмитра Валентиновича.

Це перша спроба описати події новітньої історії Запорозького козацтва, про військово-політичні , волонтерські. культурно-історичні , наукові та виховні заходи , що проводили козаки останні три роки, боронячи свою землю від окупантів та терористів. Розповідь учасників подій на фронті та блокпостах, кордоні України. Дуже добре, що автор зробив своєрідний літопис нашої роботи. Час іде , проти нас ведеться майстерна та запекла інформаційна війна з боку російських та ЛДНРівських ЗМІ, супротивник витрачає багато грошей та зусиль, щоб надати світовій спільноті більше неправдивої та необ»єктивної інформації. тому окрім нас правду не напише ніхто. Дуже важливо, що живі керівники громадських організацій та козаки, безпосередні учасники патріотичних акцій та бойових операцій. А покоління молоді, що будуть вивчати історію держави через двадцять чи тридцять років повинні поважати та вивчати діяльність та подвиги своїх батьків та дідів. Тому цей приклад необхідний країні. Важливо зосередити увагу ветеранів бойових дій, революційного козацького руху в інших областях залишати свої літописи, а владі надавати необхідну допомогу у друкуванні та виданні подібної літератури. Козацька старшина , старейшини подякували за цей вагомий внесок до скарбниці козацької правди про новітню  героїчну історію патріотичного руху. Доктрина інформаційної безпеки нам дуже знадобиться, а така література і є частиною виконання цього актуального документу, тому працювати треба багатьом письменникам та писарям козацьких організацій, як в свій час це робили Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, іван Виговський, Пилип Орлик та багато інших генеральних писарів, що зберегли нам яскраве минуле, про подвиги та переможні походи, драматичні моменти та свята, любов до Вітчизни та свободи, повагу до віри та країни.

Я переконаний , що перемога буде за нами. Україна буде вільною від окупантів!

Учасник операцій «Дозор» та «Козацький волонтер», ветеран СБУ, полковник

у відставці, Генеральний суддя МГО » Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ»

Павло Білан

Також приводжу слова автора про книгу.

Сотні років Україна виборювала незалежність. На теренах нашої держави часто вирішувалась доля багатьох країн та народів. Як і за часів Київської Руси — України  ворожі сили з різних сторін намагалися захопити нашу землю та знищити державність, надбання високої культури , мистецтва, господарську діяльність направити на виплату данини, а інших жителів перетворити на рабів. Так було й в період національно-визвольного руху в ХV! — ХV!! cтолітть, коли Запорозьке козацьке військо перемогло та створило систему державного управління та господарювання не гіршу за європейські аналоги того часу. А деякі нормативні документи та акти складені старшиною, дорівнювалися Конституцій ( за принципами демократичного механізму контроля та прийняття рішень ) , що фактично не існували в королівствах та султанатах в світі. Переможні походи, любов до Вітчизни, сила духу, відвага та природні фізичні та інтелектальні здібності дали можливість зберегти зберегти та захистити народ і в Х!Х і в ХХ століттях. Пройшовши крізь революції , фундацію УНР, Гетьманщини,  світові війни, Голодомор та інші тяжкі випробування українці створили відтворили свою державу, та почали мирно працювати, творити, займатися наукою та бізнесом.

Але сьогодні нащадки козацьких родів,  знову вимушені взяти на себе відповідальність за майбутнє. Ця книга початок —  розповіді про те як у складних умовах політичної та економічної ситуації авангард наоду війшов на вулиці без зброї та висловив свою думку відносно злочинців — можновладців, казнокрадів та бандитів. це розповідь про Революцію Гідності, оборону та захист Запорозької, Дніпропетровської та Херсонської  областей від намагання створення » сірої зони » та інших проектів , з метою знищення та розколу нашої держави,та окупації частини її теріторії. Впевнений, було правильним включити спогади про бойові дії та антитерористичну операцію, козаків 37-го ( першого прийнявшу козацьку присягу в період фактичної війни ), 55- артбригади та учасників операцій «Козацький волонтер» та » Дозор».Важливо не забути той внесок в забезпечення миру та спокою в наших областях, що зробили науковці, митці. вихователі. підприємці, волонтери та патріотично налаштовані керівники державної та місцевої влади, які були чи з принципових позицій увійшли до лав козацтва в вирішальні часи 2014 та 2015 роках

Дякувати Богу в нас були видатні пращури та літописці, що залишили  по собі добру пам»ять завдяки вирішенню питань євпропейського по значенню масштабу неодноразово обороняючи не тільки своїх людей , а й багато народів навкруги себе.

Тому ця книга початок та перша спроба великої розповіді про новітню військово — політичну історію . Починаючи з славетного Запоріжжя, землі овіяної легендами та жорстокою правдою, полита потом і кров»ю багатьох поколінь запорозьких козаків й сьогодні знаходиться в під пильним оком як наших друзів, партнерів так і  ворожих сил. Нам живим учасникам героїчних та драматичних подій

сьогодення , заради об»єктивного та реалістичного погляду нащадків через двадцять, а може сто років необхідно працювати зараз не тільки багнетом, а й пером. Впевнений, що колишні Батьки — засновники та керманичі козацького руху ,та історики, письменники, представники православної церкви, яким ми вдячні за залишену інформацію про битви, війни та повстання, державницьку діяльність, благословили б і нас на ведення літопису чи як ця робота створення документально-публіцистичної повісті про нашу визвольну боротьбу в новітній історії України. Вважаю, що ця книга — наш вагомий внесок у реалізацію державної Доктрини інформаційної безпеки.

Щиро вдячний всім отаманам, старейшинам, козакам, військовослужбовцям, учасникам операцій «Дозор», «Перехоплення», «Козацький волонтер», членам Національної Спілки журналістів України, обласним патріотам державникам з облдержадміністрації та обласної ради за допомогу в отриманні необхідних документів та матеріалів , спільну, наповнену результативною конкретикою, трирічну співпрацю.

З глибокою повагою,

Дмитро Сухінін

Запорозькі козаки провели круглий стіл на честь великого гетьмана — фундатора першої Запорозької Січі — Дмитра Івановича Вишневецького ( Байди )

За встановленою традицією, з липня 2014 — го року, в Запоріжжі учасники козацького патріотичного руху опору проводять культурно-історичні заходи на честь видатного полководця, організатора першої Запорозької Січі, сміливого воїна, захисника християнства та українського народу князя Дмитра Івановича Вишневецького (Байди). За оцінками багатьох професійних істориків та інформації з друкованих джерел за даною темою в цьому році виповнюється 500 років з дня народження, ставшого легендарним та відомим в світі як цар Леонід, король Артур чи Едвард Черний принц талановитий керманич січовиків вніс вагомий внесок в організацію оборони від нападників та ворогів тих далеких драматичних часів, що залишилися в пам’яті народу як період майже безперевних бойових походів та нападів на рідну землю недругів з різних сторін.

Тому  потужні громадські організації — «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», «Велика Рада отаманів Запорозького козацтва», «Запорозьке військо Низове «Запорозька Січ», «Всесвітня Генеральна асамблея нащадків козацьких родів», Всеукраїнська федерація «Спас», «Запорозький козацький звичаєвий лицарський орден ім. Д.І. (Байди) Вишневецького, «Козаки-запорожці», «Гетьманська шляхетська академія ім. Дмитра Вишневецького», науковці Запорізької державної інженерної академії, представники Народного Руху України, письменники та журналісти, культурологи зібралися в приміщенні Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки з метою вшанування пам’яті першого січового керівника запорожців та поширення інформації про його життя та бойові походи в суспільстві. Була зроблена спроба поєднати минуле й сьогодення. На конкретних прикладах довести наявність спільних геополітичних проблем в майбутньому розвитку української державності та незалежності.

Після виконання присутніми Гімну України та проведення молебну під проводом отця Василя УПЦ КП учасники почали  дискусію.

Мені, як доповідачу було приємно побачити наявність в залі молоді, студентів, козаків. Багато отаманів прийшли з документами, гарно підготувалися, зробивши виставку цікавих та необхідних для розуміння масштабності фігури Вишневецького працівники-колеги біліотекарі.

Треба підкреслити, що розлядаючи ту чи іншу величезну постать — політичного чи державного діяча треба не забувати в яких умовах приходилося йому діяти. Яка в країні була військово-політична та культурно-господарча ситуація, де були друзі та вороги, яку країну вони прийняли, що залишили по собі, чому приймали рішення про мир або війну.

Дмитро Іванович Вишневецький народився в сім’ї державних діячів, воїнів, прадіди якого Рюриковичі, Корібути, Острозькі, Збаразькі. Він був нащадком відомих та впливових на той час аристократичних родів, отримав гарне виховання та освіту. Ще з юності займався господарчими та військовими справами, приймав активну участьу згонах Бернарда Претвіча на Очаків — міцну фортецю Османської імперії. За вже тоді виявлені таланти та військову звитягу був поставлений керувати окремою частиною. За даними істориків та документальних свідоцтв був старостою брацлавським та вінницьким. З 1551-го року король Сигизмунд ІІ Август, безперечно, враховуючи його особисті здібності, високий професіоналізм та досвіченість у оборонних та господарчих справах, високе шляхетне походження, знання місцевості призначає майбутнього гетьмана старостою міст-фортець Черкас та Каніва. Тепер його пряме завдання — створення дійового заслону тогочасним вкрайнебезпечним татарським набігом на українські землі та теріторію всієї польсько-литовської держави. Вишневецький, як далекоглядний політик гарно розумів гостру необхідність створення об’єднання християнських держав у бротьбі з загрозою цивілізаційного характеру- Оттоманською Портою та Кримським ханством, фактичним вассалом турків. Необхідності створення системи укріплень та будування фортець на південному кордоні держави. Підтвердження тому є створення за свій власний кошт укріплень — фотреці на острові Мала Хортиця. Керівництву литовсько-польської країни він вже потім все пояснив, а король надіслав йому похвалу, але до дій Дмитра ставився обережно. Час йшов, а вже знаменитий, рішучій та з фортуною в бойових справах Вишневецький багато разів ходив на Азов, Іслам-Кермен, Очаків. Це було неможливо без створення ним справжньої передової за тактикою та стратегією козацької армії, встановлення військової дисціпліни у походах на підстававі стародавніх традицій та звичаї відповідальності та демократії, взаємної братерської допомоги та покарання винних у злочинах, тогочасного розуміння добра та зла. Його висока майстерність та говорячи мовою теперішнього часу, науковий підхід до розробки переможних походів та операцій будь то штурм замків, морський рейд, спільні дії на суші та на морі з використання у взаємодії артилерії, кінноти, пластунів, диверсантів та козаків-моряків на чайках заслуговує вивчення не тільки істориками, а й сучасними викладачами інститутів та академій в армії. Думаю не буде перебільшенням сказати, що прообраз військ швидкого реагування у комбінації із стратегічною розвідкою та спеціальними заходами превентивного характеру та при необхідності диверсіями надавали перевагу в бою козакам, а далі йшла перемога. Завдяки Дмитру Івановичу багато людей повернулися з полону додому, а ще більше не потрапило в ясир та вбито внаслідок набігів. Потім багато ватажків козацького руху, отаманів Запорозької Січі вивчали та розвивали науку перемагати Байди-Вишневецького. Дуже цікавим в біографії героя було рішення податися до Стамбулу. На жаль, сьогодні немає достовірної інформації про завдання такого перехіду через море. В різних джерелах написано, що була служба у султана Сулеймана або була мета визволити з полону родичів, але учасники круглого столу, серед яких учасники бойових дій, старші офіцери ЗСУ, ветерани СБУ, державні керівники, науковці з великим досвідом припустили, що нічого окрім бажання служити своєму народу це відрядження не несло. Впевнений необхідно шукати правду, а за робочу гіпотезу взяти можливість зібрати безцінну розвідницьку інформацію  прямо в серці ворожого табору — в столиці Порти, в Стамбулі. Враховучи безстрашність та винахідливість, його високий бойовий дух,

а також необхідність такої місії для глобальної безбеки держави це було зробити необхідно. Враховучи негативне відношеня до Вишневецького Івана Грозного ( особливо його вислів: » Прийшов, як пес, і втік, як пес …» гарно характеризує стосунки між двома керівниками ) можно теж припустити, що була й інша таємна, може розвідницька місія. а в реаліях Дмитро Іванович також задіяв весь можливий потенціал у боротьбі із турками та татарами, що були грізною силою. За різними джерелами за одне тількі ХVІ століття було сорок нападів. Після початку у 1561 році війни Литви проти Москви знаменитий ватажок, очільник козацького руху повернувся до справ на Дніпрі, Сигизмунд ІІ прийняв його » в свою ласку господарську «, що необхідно підкреслити —  гетьман повернувся з 300-ми запорожцями та 1500-ма козаками отамана Водоп»яна ( до цього служили московському царю ).Все говорить про виключні здібності та бажання зробити користь своєму народу на полі брані. захищаючи свою землю зброєю та високим дипламатичним мистецтвом. Не можна не згадати й про будування міста Старочеркасськ на Дону та призначення Черкашина з Черкас першим кошовим отаманом. Та величезну допомогу святій православній християнській церкві на Кавказі, де десятки тисяч людей прийняли святу віру. Все це результат колосальної енергії, впевненості в правоту своєї справи, любові до Вітчизни, бажання захистити її всіма можливими засобами, створити в майбутньому умови для мирного, свободного та незалежного життя. Даже смерть героя-мученика. якого за наказом султана Сулеймена ІІ було страчено із звірячою люттю ( скинуто на гак ) є прикладом наступним поколінням служінню своїй державі та високої поваги та відданісті вірі.

З яскравими та важливими для формування громадської думки та поглядів молоді на національних героїв сивої давнини виступили Костянтин Рижов, Павло Білан, капелан отець Володимир, отець Василь, священник УПЦ КП, Ілля Лапін, Костянтин Лямцев ( перший голова обласної організації Народного Руху України ), проректор ЗДІА Генадій Коломоєць, Віталій Пилипенко, Євген Жаворонков, Віктор Прийменко, ветеран, викладач, морський козак, організатор багатьох козацьких регат Олег Щекотіхін, Валентина Шаповалова.

Присутні — учасники заходу запропонували прийняти Програму розвитку козацтва під назвою: » Запорожжя — духовна козацька столиця України «, вшанувати пам»ять першого організатора Запорозької Січі створивши художні та документальні фільми за допомогою міністерства культури України, запропонувати міністкрству оборони України використовувати символіку та називати військові частини, що мають виключні заслуги та досягнення у бойових справах ім»ям Дмитра Вишневецького, провести уроки мужності, де розповідати про подвиги січовиків під проводом Дмитра Івановича, облаштувати авто та тролейбусні зупинки радіоінформаторами в м. Запоріжжі про видатні подвиги запорожців, що віками боронили нашу землю. Було підкреслено й важливе значення своєрідної екстраполяції минулого на теперішній час, коли країна потребує нових Вишневецьких, нових героїв — захисників. Сьогодні запорозькі козаки, що на початку 2014-го року створили рух опору, пішли в самооборону, добровольцями на фактичну війну з бандитами та окупантами, без пільг та заохочень охороняли мир та спокій жителів області на блок-постах, стратегічних об»єктах, проводили операції, спільно з правоохоронними органами, армією, та прикордонниками, організували інформаційний спротив, виховні, ідеологічні та культурно-історичні заходи національно-патріотичного напрямів. є справжніми нащадками видатних прадідів, що ділом доказали своє право носити високе звання запорозького козака — захисника Руси-України.

З повагою,

Голова Великої ради отаманів Запорозького козацтва,

кандидат наук державного управління, автор книг, військовий історик                                                      Дмитро Сухінін

 

NAPA, Calif. (AP) Marshawn Lynch isn't shedding anymore light on his decision to sit during the national anthem before the Oakland Raiders' first exhibition game.Lynch declined to comment on why he chose to sit down Saturday night while the rest of his teammates stood during the anthem before a game in Arizona against the Cardinals.That left his teammates to answer for him on Tuesday after the team returned for its first practice since that game."I'm proud of him," tight end Jared Cook said. "I think it's awesome. Everybody has points of discussion after what Charles Woodson Jerseys happened in Charlottesville just the night before. I think it's important for men in our position to step up and speak on unnecessary situations we find ourselves in as minorities in this country. That's why I'm proud of him."Cook said he hadn't talked to Lynch about his stance and didn't know what specifically he was protesting. Other players who have declined to stand for the anthem have been much more open about their reasons, starting with former San Francisco quarterback Colin Kaepernick, whose protest last year over police brutality and racial oppression made it a major issue in the NFL."We didn't talk to Latavius Murray Jerseys him," Cook said. "I don't know his intentions. I don't know what he wanted to do by it. But I know that guys like Colin Kaepernick have become my favorite football players for doing it."Kaepernick is not on a team this season but the issue remains with Seattle Seahawks defensive lineman Michael Bennett and Lynch both sitting for the anthem last weekend.Bennett has been vocal about Khalil Mack Jerseys his reasons why, citing social injustice. He said his decision was solidified by the violence last weekend surrounding a white supremacist rally in Charlottesville, Virginia, that included the death of a young woman who was struck by a car deliberately driven into a group of counter-protesters.Cook said he has considered an anthem protest in the past and does not rule out doing one this season."As far as the future goes, I don't know. Bruce Irvin Jerseys I don't know," he said. "I know I feel uneasy about the situation going on in this country and have been for Derek Carr Jerseys a while."Raiders coach Jack Del Rio said last season that players should protest on their own time instead of when they are representing the organization.