Архивы за месяц Март, 2018

КОЗАКАМ ДЛЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО СЛУЖБУ В АРМІЇ

Військові коледжі сержантського (старшинського) складу вищих військових навчальних закладів, які здійснюють підготовку військових фахівців для проходження військової служби за контрактом на посадах осіб сержантського (старшинського) складу у ЗС України

Військові коледжі сержантського (старшинського) складу приймають на навчання та здійснюють підготовку військових фахівців з вищою освітою за ступенем молодшого бакалавра (освітньо-кваліфікаційним рівнем —молодший спеціаліст).

Випускникам видається диплом державного зразка про неповну вищу освіту та присвоюється відповідна кваліфікація.

Термін підготовки — 2,5 роки.

Військовий коледж сержантського складу Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

61023, м. Харків-23, вул. Сумська, 77/79.

Тел.: (057) 702-17-66, lj,/ 39-226?39-227.

Електронна пошта: info@hups.mil.gov.ua

Веб-сайт www. hups.mil.gov.ua

Здійснює підготовку військових фахівців з експлуатація авіаційного обладнання військових літаків та вертольотів, наземних засобів радіоелектронного та інформаційного забезпечення польотів авіації, радіоелектронного обладнання літаків, вертольотів і авіаційних ракет, технічного обслуговування військових літаків, вертольотів та авіаційних двигунів.

Схема підготовки — курсант.

Військовий коледж сержантського складу Академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного

79012, м. Львів-12, вул. Героїв Майдану, 32.

Тел.: (032) 238-65-34,(032) 258-45-07.

Здійснює підготовку військових фахівців з організації перевезень і управління на автотранспорті, ремонту та обслуговування автомобільної техніки військ, експлуатації інженерної техніки, організації зберігання та обслуговування озброєння та військового майна, радіаційного, хімічного та бактеріологічного контролю у військових частинах (підрозділах), організації протипожежного захисту, адміністрування у військових підрозділах.

Схема підготовки — курсант.

Військовий коледж сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації

36012, м. Полтава-12, вул. Зінківська, 44.

Тел.: (053) 253-42-15.

Здійснює підготовку військових фахівців з експлуатації засобів радіозв’язку, електрозв’язку, радіорелейного та космічного зв’язку, та військових засобів обчислювальної техніки.

Схема підготовки — курсант.

Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Одеської національної морської академії

65014, м. Одеса, вул. Успенська, 28.

Тел.: (0482) 35-66-49.

Здійснює підготовку військових фахівців для Військово-Морських Сил з кораблеводіння, експлуатації корабельного ракетно-артилерійського, протичовнового та мінного озброєння, корабельних радіотехнічних засобів та засобів зв’язку, пристроїв, експлуатації корабельних електроенергетичних установок.

Схема підготовки — курсант.

Військові коледжі вищих військових навчальних закладів також здійснюють підготовку студентів за контрактною формою навчання за цивільними спеціальностями.

Вітаємо похідного отамана-волонтера Дмитра Сухініна з заслуженою нагородою!

В ході урочистих зборів обласного оперативного штабу Запорозького патріотичного колзацького руху опору, Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА в пресклубі місцевої організації Національного союзу журналістів України присвячених презентації нового всеукраїнського проекту-альманаху «Українське патріотичне козацтво» представниками командування 55-ї артбригади, за багаторічну волонтерську співпрацю похідному отаману МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ» Дмитру Валентиновичу Сухініну було вручено Почесну відзнаку 55-артилерійської бригади — орден. Щиро вітаємо Вас, шановний побратиме з заслуженою нагородою!

Старшина МСК «Запорозька СІч»  Ілля Лапін, Володимир Лютий, Павло Білан, Микола Говоруха, Сергій Ігнатченко, Віктор Гонтар, Микола Некіпілий, Олександр Литвин, Андрій Юров, Євген Юров, Ігор Зубрицький, Олександр Бистров

 

 

операція «Козацький волонтер» проведена в 37-му батальоні

16.03.2018 року БО БФ»Солдатські матері»Керівник фонду Юров А.А. член Всеукраїнського штабу операції «Козацький волонтер»разом з патріотами Василівщіни,з СФГ «Дар»
та керівником Могилевцевим О.Ю.та 10-ть хлопців, які займались відновленням автомобіля УАЗ 452,медичка,які в черговий раз придбали відремонтували та доправили
до 37 бату.,які проходять перепідготовку у Широкому лані,а саме автомобіль УАЗ 452,медичка.
Доставили до місця призначення своїм ходом,чим довели боєздатність, та пригодність автомобіля на тривалу службу.
Бійці 37 бату виказали вдячність та запросили на дружню вечерю.
СЛАВА УКРАЇНІ !!!!

Повага та пошана сміливим воїнам!

Запорожские артиллеристы успешно провели бригадно-тактические учения (фото, видео)

Автор  

Оцените материал

Запорізькі артилеристи успішно провели тактичні навчанняЗапорізькі артилеристи успішно провели тактичні навчанняФото Андрія БЕЗРУКА

Больше месяца военнослужащие 55-й отдельной артиллерийской бригады проводили боевые учения на 239-м общевойсковом полигоне (пгт Черкасское Днепропетровской области). Все подразделения бригады оттачивали огневую мастерство и показали достаточный уровень слаженности действий в составе боевых расчетов.

Среди основных задач бригадных тактических учений — отражение нападения вражеской диверсионно-разведывательной группы на артиллерийскую колонну; огневое поражение мест скопления бронетехники и живой силы противника; быстрая смена огневых позиций артиллерийскими батареями.

Во время заключительного этапа учений, артиллеристы, несмотря на сложные погодные условия, точным огнем поразили все определенные цели и заслужили высокую оценку военного руководства.

— Бригада продемонстрировала слаженность действий и высокий результат боевых стрельб. Но главное — люди, которые в полевых условиях выполняли все поставленные задачи. Как известно, в настоящее время крупный калибр отведен от линии разграничения согласно Минских соглашений, но мы должны постоянно заботиться о повышении собственного профессионального уровня на общевойсковых полигонах, — подчеркнул командир 55-й отдельной артиллерийской бригады, полковник Сергей Брусов.

Отметим, что последний раз тактические учения на уровне бригады проводились военной частью в 2006 году.

Слава Украине!

Андрей Безрук, специально для «МИГа».

Пам»ятаємо героя полковника Івана Богуна

Битва під Монастирищем 1653 року

MonasterzyskaПід козацькою фортецею Монастирищами 20–21 березня 1653 року відбулась одна з найзнаменитіших битв визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Подвиг українських козаків та самого полковника Івана Богуна можна сміливо прирівняти до подвигу спартанців та їх царя Леоніда під Фермопілами (480 р. до н.е.). Адже як свідчать перекази, Кальницький (Вінницький) полковник Іван Богун мав в своєму підпорядкуванні трохи більше 400 козаків, а польський магнат Стефан Чарнецький понад 15 000 шляхти та найманців – тобто відбірного професійного війська. Проте історики  не додають до загальної чисельності польського війська озброєних пахолків, так званих обозних слуг, цебто конюхів, фуражирів, кухарів, ковалів, шевців, теслярів та іншу панську челядь.  Ці пахолки (обозні слуги та челядь) були добре озброєні та при нагальній потребі брались за зброю. Такої озброєної челяді (обозних слуг) у корпусі Стефана Чарнецького могло нараховуватись ще додатково до основного професійного війська понад 10 тисяч чоловік. Таким чином на кожного козака з загону Івана Богуна приходилось біля 50–60 супротивників… 

Як відомо з історії, цар Леонід та його спартанці мужньо загинули від рук воїнів перського царя Ксеркса (480 р. до н.е.). Натомість Іван Богун та його козаки, перебуваючи в меншості, зуміли вирвати перемогу у більш чисельнішого супротивника, таким чином  битву козаків під Монастирищами у 1653 році можна сміливо назвати «Черкаськими Фермопілами».

В реєстрі Кальницького (Вінницького) полку затвердженого Богданом Хмельницьким восени 1649 року зазначено 3970 прізвищ козаків. Але починаючи з 1649 і по 1653 рр. полк приймав жваву участь у постійних кровопролитних прикордонних сутичках, а також у великих та малих битвах, в тому числі і під Берестечком, втративши за вказаний період  щонайменше 30–40% особового складу.

Кальницький полк  був прикордонним, тобто буферним.  Всі дев‘ятнадцять сотень цього полку розташовувались обіч «Чорного татарського шляху» на відстані 40–50 км одна від одної, себто одноденного кінного переходу.  Полк обіймав територію на північ від середньої течії Південного Бугу до витоків річки Рось, а на південному сході витоків річки Соб, Сороки, Конилки та Гірського Тікича. Таке його розташування робило Кальницький полк надзвичайно важливим у стратегічному значенні для оборони кордонів козацької Держави від Польського королівства. Відстань між крайніми сотнями полку становила близько 250 км, а це щонайменше п‘ять денних кінних переходів. Таким чином, аби зібрати полк по тривозі у повному складі потрібно було не менше півтора-два тижні.

На момент битви під Монастирищем навесні 1653 року у підпорядкуванні  Івана Богуна було біля 2500 тисячі козаків.  Враховуючи весняне бездоріжжя, розливи рік та струмків, рівно як і значну відстань між сотнями, а також хвороби та інші поважні причини, козаки Кальницького полку не мали фізичної можливості вчасно прибути на збірні пункти. За таких критичних умов Іван Богун зміг зібрати лише козаків найближчих сотень. Польський магнат Стефан Чарнецький не дарма вважався одним із найкращих полководців Речі Посполитої. Будучи  не аби яким стратегом, він заздалегідь передбачив дані обставини. Тож керований ним корпус, практично без перешкод просувався «Чорним шляхом» по території Кальницького полку в березні 1653 року. 

Шляхетські панцирні хоругви Речі Посполитої нараховували більше 15 000 шляхти, жовнірів та німецьких ландцкнехтів, цебто добре вишколеного найманого професійного війська, а також більше 10 000 обозних слуг та добре озброєної челяді. Цей 25 000 польський каральний корпус, використовуючи тактику пересувних кінних загонів, рухався «Чорним шляхом» надзвичайно швидким маршем із Північно-Східної Волині (тепер Житомирська обл.).  З метою навести жах на козаків, Чарнецький дав наказ «огнем і мечем» плюндрувати територію. Чоловіків та жінок, дітей та старих жорстоко катували, вішали та садили на палі. Майно грабували, оселі випалювали… Летючі польські загони нищили дрібні козацькі застави та укріплені містечка. Так були до тла випалені невеликі козацькі фортеці Самгородок, Погребище, Прилука, Липовець та багато інших козацьких сіл та хуторів.  Полковник Іван Богун дізнався про навальне просування ворога своєю територією вже тоді, коли поляки були практично «на порозі» полкового міста Кальника (тепер село Іллінецького р-ну Вінницької обл.).

На збори не було часу, адже ранньою весною майже всі козаки були по домівках.  Заскочений зненацька полковник Іван Богун, розіслав гінців до найближчих від Кальника сотень, аби їх силами перекрити  просування польських підрозділів «Чорним шляхом»  до Умані.  По тривозі було зібрано лише три сотні козаків Кальницького полку: Кальницька, Балабанівська і Терлицька сотні та Цибулівська сотня Уманського полку, тобто разом близько 400 козаків. Маючи такий малочислений загін, полковник Іван Богун, будучи одним із найкращих стратегів Запорозького Війська, прийняв єдине правильне рішення – заблокувати «Чорний шлях» у напрямку Умані.

monastyryscheНа півдорозі до Умані, на відстані одноденного кінного переходу від містечка Кальник, обіч «Чорного шляху», над річкою Конилкою, здавна стояло козацьке містечко – Монастирища (тепер Монастирище). На той час містечко було добре укріпленою фортецею, оперезане численними вовчими ямами, шанцями, ровами та частоколом, головним опорним пунктом фортеці був замок. Укріплення козацької твердині стояли на узвищі природного мису, оточеного  з трьох сторін урвищами  ярів, по яких з південного та північного боку  серед боліт протікала  річка Конилка зі своєю притокою. На пагорбі протилежного берега річки Конилки, також оточеному крутими ярами, знаходилась укріплена палісадом фортеця козацької слободи Аврамівка. Саме за її оборонними валами Іван Богун, як то було раніше під Вінницею, завбачливо розташував частину своєї кінноти. Таким чином, панцерні хоругви Стефана Чарнецького могли приступитись до Монастирищенської фортеці лише із рівнинної місцевості західного боку, яка зараз називається Завалля. Запеклі бої під Монастирищами між польськими карателями та козаками розпочались 20 березня і тривали без зупинку дві доби.

Із середини  фортецю захищала Цибулівська сотня Уманського полку сотника Кгрозденка та частина кінноти Івана Богуна. Після дводенного штурму, як пише Самійло Величко, поляки підпалили в кількох місцях частокіл, підпалили також і замок. В ночі під прикриттям диму, що густо застеляв фортецю та околиці, Іван Богун вивів близько сотні кінноти з Аврамівського укріплення. Цей невеликий козацький підрозділ одягнув на себе кожухи, вивернуті по-татарськи вовною наверх і зайшов до поляків у тил, використавши «Галайову греблю», котра через глибокий яр сполучала село із фортецею. Козаки спільно з Богуном в найдраматичніший момент битви вдарили полякам у тил.  Ось як пишуть про це учасники тієї битви – польські шляхтичі В. Каховський та Твардовський: «Військо вдерлось в міські пригороди, уже захопили фортечний вал, уже сотник Кгрозденко був убитий, уже повидирали кілля (частокіл валу). Всі сподівались, що місто ось-ось буде захоплено…». Шляхтич Твардовський також пригадав, що після несподіваної появи Івана Богуна в тилу польського обозу, польське військо охопив жах. Козаки у вивернутих навиворіт кожухах з татарськими хижими криками та завиванням, навально вдарили розпашілим від бою польським хоругвам у спину: «Наші, як ошпарені, кинули свої обози і вантажі, поранених і хворих. Тікали так, що за ніч сім миль пробігли…».  Літописець часів визвольної війни писав, що «військо польське насмерть перелякане, не тільки штурм свій облишило, але як ошпарене вози свої з усіма достатками і багатою здобиччю, а також із людьми хворими і пораненими покинувши, від Монастирища назад до Ковеля побігло, і… велику шкоду, і сором свій побачило і пізнало…»

Bohun vs Czernecki battleШлях втечі коронного війська проходив дорогою повз козацьку слободу Летичівку та густий дубовий ліс. Впродовж шести верст (близько 7 км) вся дорога в сторону сотенного містечка Цибулів, якою «до лясу» дременули поляки, рясно була вкрита, посіченими на пень, тілами німецьких найманців та польських гонорових карателів…

Самійло Величко сповіщає, що поляки панічно тікали в сторону містечка Цибулів (Черкаська обл.) і називаєвтрати поляків понад 6 тисяч убитими, та обоз, який вони кинули під Монастирищами.  Польські хоругви, хоча і панікуючи зазнали переляку, проте не втратили повну керованість. З боями відступаючи вони зробили так-званий маневр «відворот». Тікаючи в сторону козацької слободи Цибулів, повернули лісовою дорогою по відгалуженню «Соколівського шляху», що тепер проходе через село Антоніна до переправи і бродів через Гірський Тікич в районі села Княжа Криниця, аби мати змогу і надалі грабувати ще не випалені козацькі села та хутори, здобуваючи провіант для жовнірів та фураж для коней. Недобитки польського карального корпусу знову вийшли на «Чорний шлях» та спішним маршем вирушили на Волинь, у межі Речі Посполитої…

В той же час з Умані на допомогу Івану Богуну із кількома полками спішив сам Гетьман Богдан Хмельницький, проте запізнився. Довідавшись про блискучу перемогу козаків під орудою Івана Богуна – «Був дуже задоволений і реготав з польської шляхти».

Гора, на якій після боєвиська стояло Запорозьке Військо, напевне на чолі з самим Гетьманом Богданом-Зиновієм Хмельницьким, поруч із Монастирищенською фортецею й донині називається Кошовою. Тобто горою, де розташовувався козацький Кіш (табір).

«Каральний» похід шляхетського війська на чолі з Чарнецьким, завдяки мужності українського війська і воєнній майстерності Івана Богуна, закінчився цілковитою поразкою.

За основу взято статтю Костянтина Олійника

Джерела:

Мамаєва слобода

Інформація штабу АТО!

Зведення Прес-центру штабу АТО за добу 29 березня 2018 року

Минулої доби бойовики російсько-окупаційних військ здійснили 57 обстрілів позицій наших захисників. 
Зокрема на Донецькому напрямку з 82 мм мінометів, гранатометів, великокаліберних кулеметів та озброєння БМП бойовики обстріляли наші укріплення в районі Павлополя. Міномети калібру 82 мм окупанти застосували по захисниках Широкиного, а гранатомети різних типів і стрілецьку зброю – поблизу Авдіївки, Водяного, Гнутового, Пісків, Опитного, Новотроїцького, Лебединського та Піщевика. Також під вогонь з великокаліберних кулеметів потрапили оборонці Талаківки, Кам’янки, Мар’їнки і Верхньоторецького, а з БМП – Гнутового, Талаківки і Піщевика. Крім цього, стрілецьку зброю окупанти застосували по наших позиціях біля Широкиного, Шахти Бутівка та Павлополя, а протитанкову керовану ракету – в районі Новотроїцького.
На Луганському напрямку з гранатометів та стрілецької зброї противник обстрілював наші укріплення поблизу Артемового, а з великокаліберних кулеметів – неподалік населеного пункту Луганське.
Унаслідок ворожого вогню два українські захисники отримали поранення. Ще один наш воїн – отримав бойове травмування. Постраждалих військовослужбовців оперативно доставлено до лікувальних закладів та надано необхідну медичну допомогу.

Патріоти — інтелектуали створили новий всеукраїнський інформаційний проект

В прес-клубі запорізької обласної організації Національної спілки журналістів України запорозькі козаки провели презентацію нового проекту — альманаху «Українське патріотичне козацтво».
Сьогодні в залі зібралися однодумці, учасники Революції Гідності, Народного Руху України, члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при Запорізькій ОДА, волонтери, історики, науковці, журналісти, бойові офіцери 55-ї артбригади, організатори запорізького козацького патріотичного руху опору з початку далекого буремного 2014-го року.
Вперше в новітній історії країни було створено та надруковано засіб масової інформації як недержавний, не бюджетний волонтерський проект тих хто чотире роки бачив війну, кров, смерть, не пустив окупантів до нашої області, допомагав армії з початку навали. займався оборонною, науковою, краєзнавчою та виховною діяльністю. Важливо, що велике значення налагодження постійної роботи щодо створення інформаційного спротиву антиукраїнським агітаторам та бандитським пропагандистам зрозуміли старейшини, краєзнавці, освітяни. Багато пропозицій було надано до проекту Доктрини інформаційної безпеки. Багатьом козакам, молоді, військовим необхідна була правдива інфрмація про минуле та боротьбу сьогодення.
Дуже приємно, що про це говорили Костянтин Лямцев, який підтримав нашу ініціативну групу щодо створення Запорізької міської Програми розвитку козацтва, встановлення Меморіалу Героїв козаків, Олександр Притула, Костянтин Рижов, Павло Білан, Володимир Лютий (батько учасника АТО), талановиті автори статей сконцетрували увагу присутніх на необхідності розширення проекту, долучення колег з інших областей, нової редакції з додатками 2017-го року книги»Вогняні роси» про новітню військово-політичну історію Запорозького козацтва із спогадами ветеранів 37-го батальону та 55-ї артбригади.. Мною в своїй доповіді було також запропоновано долучити до випуску наступного номеру військові частини Збройних Сил України. Сьогодні вже багато непрофесіоналів, але справжніх лицарів Степу за силою духу, що пройшли війну, талановито описують той іноді драматичний, іноді переможний воєнний шлях, а це величезна та необхідна частина нашої новітньої геролїчної історії. Якщо ми не напишемо правду, брудну історію за нас напише ворог, не треба мати жодного сумніву. Колосальна машина сайтів, ботів у фейсбуці, високопролачені брехуни «акробати фарсу» будуть й надалі намагатися зомбувати всіх слухачів чи телеглядачів. Тому аналогічні проекти повинна підтримувати держава, про ми писали можновладцям, виходили з конкретними пропозиціями. Шановний наш козацький звичаєвий священник УПЦ КП отець Василь Терно привітав перший випуск та запропонував статті на духовно-естетичні теми, молитви за бійців та всіх українців. Наталя Кузменко з колегами по організації журналістів подарували старшині рідкісні екземпляри мап та стародавніх туристичних маршрутів для проведення виховної та культурно-історичної діяльності, пообіцяли надавати свої високопрофесійні матеріали. Віталій Пилипенко, Сергій ігнатченко, Роман Авдєєв запропонували статті про проведені всеукраїнські акції та шановних любимих наших талановитих діточках та онуках. Символічно, що козацькому інтелектуальному колі приймали участь бойові офіцери легендарної непереможної, заслуженої та загартованої в боях не одної війни. Теплі слова були сказані за допомогу всі ці роки, створення філії козацької бібліотеки, заняття з бійцями, участь у створені музею. Мав честь вручити унікальні екземпляри енціклопедії українського козацтва для виховної та національно-патріотичної виховної роботи з особовим складом. В ході презентації, що перетворилася в імпровізований Круглий стіл було позитивно відмічено підтримку обласними депутатами програми розвитку козацтва, початок складного, але необхідного діалогу з міською владою, присутні подякували департаменту освіти та науки ЗОДА, творчої інтелігенції Запорізької державної інженерної академії та Запорізького національного технічного універсітету, керівництву Запорізького обласного краєзнавчого музею (Михайлу Мордовському, Георгію Шаповалову), депутату-патріоту Андрію Чеберко, берегиням-волнтерам Світлані Ліходід, Олені Ханат.
З Божою допомогою, активною участю нащадка великого Гетьмана України Івана Степановича, голови ГО «Всесвітня генеральна асамблея нащадків козацьких родів» ( створеної в Запоріжжі) — Ігоря Всеволодовича Мазепи багато читачів, бібліотеки, навчальні заклади тепер мають можливість отримати перші екзепмляри тепер історичного народного волонтерського козацького проекту.
Особовому складу 55-ї артбригади, де також служив мій син, хочу сказати слова щирої подяки за оцінку нашого внеску в зміцнення обороноздатності. Нещодавно учасникам волнтерського руху були вручені Почесні грамоти та Відзаки за багаторічну співпрацю.
З повагою до побратимів та читачів,
Головний редактор-засновник всеукраїнського проекту
кандидат наук з державного управління, автор книг, військовий історик, учасник подій Дмитро Сухінін (Гора)

Видатна виставка козацького військового артмодерну

Члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА-науковці спільно з талановитими представниками МВС України організували незвичайну виставку в Запоріжжі.
За творчою ідеєю віце-президента Асоціації «Україна-Франція», сержанта МВС України шановного Павла Ротара
були створені експонати, яких не має жоден музей не тільки нашої країним, а впевнений і за кордоном. Такими незвичайними, дивовижними предметами високого мистецтва стали гільзи, дерев»яні ящики від військового реманенту та спорядження, військовий одяг для маскування в зимовий період та інші. Саме головне в тому, що всі ці залишки боротьби за волю та віру проти окупантів та бандитів були високопрофесійно розмальовані золотими руками талановитих майстрів з різних областей України. Берегині, волонтери, самі учасники бойових дій батальонів МВС України доклали великих зусиль для створення важливої для нащадків виставки експонатів, що свідчать не тільки про наявність великих стародавніх традицій, а підкреслюють велику любов українців до миру, злагоди, добробуту у своїх оселях. Неперевершені вірши, образи Святого Миколая, Іісуса Христа, Пресвятої Богородиці, чарівних облич наших самих красивих в світі жінок, бездоганно зроблена вишиванка на військовому одязі, витончені візерунки на кшталт періоду Київської Руси-України на скринях для набоїв, гітара на трубі від РПГ, символи та фігурки з давньослов»янських казок, петриківський розпис та інші приклади зроблених з видумкою та високим рівнем творчого мистецтва приємно вразили всіх присутніх, військових, поліції, козацтва, волонтерів, письменників та митців. За роки боротьби за незалежність ми проводили багато національно-патріотичних заходів, але так яскраво показати рішучість досягнення перемоги, бажання захистити свій народ та доброту, щирість, душевну глибину українців, які передані були через малюнки, візерунки, вірші та інші талановито створені експонати так яскраво та масштабно вдалося вперше.
Дуже приємно, що виставка організована в Запорізькому краєзнавчому музеї за особистою участю Михайла Мордовського та Георгія Шаповалова, членів КРК ЗОДА, підтримавших козацький патріотичний рух опору з початку 2014 — го року. Запорізька облдержадміністрація також підтримала фундаторів, про говорив Влад Мороко, учасник Майдану в Запоріжжі.
Наша група козаків, старшини, старейшин, учасників АТО також подарувала шановним гостям перший екземпляр нового всеукраїнського проекту — альманаху «Українське патріотичне козацтво»
Після відкриття та огляду експонатів добрі. теплі слова подяки та пошани ми залишили в журналі відвідувачів виставки.
Впевнений, що такий корисний досвід необхідно брати на оззброєння та продовжувати нову традицію в наших волонтерських козацьких та військових частинах.
З повагою, Голова Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, заступник голови КРК ЗОДА Дмитро Сухінін (Гора).

Поважаємо запорозькі козацькі звичаї

Козацький тютюн: звідки у запорожців з’явилася звичка палити.
Як тютюн потрапив в Україну і чому ми не уявляємо козака без люльки
Запорізькі козаки стійко асоціюються у сучасного українця з багатьма речами. Це не тільки вуса, зачіска і шабля, а й обов’язково трубка, яку козак покурює на відпочинку.
Але звідки взялася в українців така екзотична на ті часи звичка? Адже далеко не всі європейці у XVI столітті знали про існування тютюну. Спробуємо розібратись.
Саме так співали у відомому мультфільмі «Острів скарбів». Тютюн відомий в Європі з XVI століття. До того він ріс тільки в Північній та Південній Америці, де місцеві аборигени курили його в ритуальних цілях. Звичайно, вони часто змішували його з іншими дурманними або розслаблюючими травами, так що суміш виходила вкрай цікава.
Першим його привіз до Європи французький монах і мандрівник Андре Теве у 1556 році. Вже до початку XVII століття вирощувати його почали повсюдно у Франції, Іспанії та Британії. Курили, правда, не дуже часто. Серед європейських аристократів популярний був нюхальним тютюн, яким лікували нудьгу і головні болі.
На територію Російської Імперії тютюн проник набагато пізніше. Тільки за Петра I заборона на куріння тютюну була знята. Але українські козаки затягувалися димом задовго до московських бояр і навіть трохи раніше, ніж іспанські гранди. Звідки ж у небагатих запорожців взялася ця рідкісне на той час рослина?
Скіфську традицію вдихати дим від різноманітних трав описував ще давньогрецький історик Геродот. Звичайно, тютюну серед цих трав не було, але сама манера куріння серед народів, що жили на кордоні з Великим степом простежується ще з тих часів.
Козаки, як видно, так само придбали цю звичку з географічних причин. Вони жили недалеко від турецьких володінь, а ось турки тютюн оцінили досить рано.
Іслам забороняє вживання алкоголю, тому заможним підданим османського султана доводилося розслаблятись іншими способами. Зокрема, популярним було куріння тютюну і легких дурманних трав. Тютюн в цілому вважався тонізуючим засобом, яке заспокоює нервову систему та ідеально підходить для відпочинку за чашкою турецької кави.
Теорія про те, що козаки перейняли звичку курити у турків (а взаємини українців, кримчан і османів завжди було не тільки ворожим, але багатим на культурні запозичення) підтверджується і лінгвістичним аналізом. Майже всі українські слова, пов’язані з курінням, перегукуються з турецькими. «Люлька» — lüle, а на турецькому lüla — «труба». Сам дієслово «палити» (або «пити дим») турецькою мовою звучить як «тютюн ічмек». Практично без змін до нас дійшли слова «капшук» і «чубук».
Очевидний факт культурного обміну між народами, що жили поруч . Нехай і жили не завжди мирно. Та й самі трубки, які з’являються на картинах і ілюстраціях козацтва, швидше нагадують довгі турецькі керамічні вироби, ніж звичні дерев’яні голландські.
Є і ще одна історія, яка могла зіграти свою роль в поширенні куріння серед козаків. У 1607 році з Британії в Америку вирушили поселенці на чолі з капітаном Джоном Смітом. Сміт був ветераном війни між Католицькою лігою і Османською імперією, в одному з боїв потрапив у полон до турків і був проданий в рабство.
І саме там відбулося його знайомство з запорожцями. Разом зі своїми товаришами, козаки звільнили з турецького полону і англійця. Якийсь час Сміт пробув на Січі, а потім вирішив повернутися додому, щоб зібрати експедицію до Нового Світу. З ним зголосилися їхати і кілька запорожців, з якими він встиг потоваришувати за цей час. Серед них був лікар Лаврін Богун, який, можливо, став першим українцем, який побував в Америці.

Згідно спогадів самого Сміта, вже в Америці він серйозно пошкодив ногу на полюванні. Богун, оглянувши рану, відмовився оперувати англійця на місці, не було необхідного обладнання. Тому капітан прийняв рішення повернутися в Європу на лікування.
Повернувшись до Англії після експедиції, Лаврін і Джон прихопили з собою і вантаж місцевої курильної рослини — тютюну. Двоє друзів потім чимало подорожували по Європі, заїжджали і на Січ, де цілком могли пригостити місцевих заморським тютюнцем.
Автор матеріалу:
Митя Раевский з сайту https://znaj.ua/…/kozackyj-tyutyun-zvidky-u-zaporozhciv-zya…

Доброї пам»яті В»ячеслава Чорновіла присвячується

В Запоріжжі урочисто відкрили пам»ятну дошку великому сину українського народу — В»ячеславу Чорновілу.
Дійсно видатна подія й символічна! Саме на будівлі кінотеатру, що носить славетне ім»я легендарного та звитяжного козака Байди тепер буде пам»ять про одного з фундаторів, Голови Народного Руху України, видатного журналіста, людини незламного духу!
Все життя В»ячеслав Максимович віддав боротьбі за ідею незалежності України, так сталося історично, що в минулому було все — переслідування, кримінальні справи, скрутні часи для родини, але завдання яке він поставив собі, він виконав.
Створення всеукраїнської громадської організації з чіткою цільовою програмою, політичні запеклі дебати, багато статей, виступів, політичних заходів, конференцій наприкінці привели до самого важливого та головного результату-курсу на будування вільної України, через Декларації, прийняття відповідних доленосних рішень Верховної Ради під величезним впливом громадянського суспільства, що швидко формувалося на тлі процесів послідовної демократизації.
Багато років ув»язненя та таборів не тільки не зломили українського Прометея, а дали можливість правильно бачити та розуміти життя народу, біду від тоталітаризму, занепад енергії життя від використання жорстких методів державного управління кремлівської диктатури, репресій, Голодомору та знищення культурного, інтелектуально розвиненої та свободолюбивої частини наших громадян.
Добре, що місцева громада за участю влади знайшли можливості зробити правильний та для багатьох довгоочікуваний крок на зустріч новітній історії України в обличчах фундаторів та патріотів.
В»ячеслав Максимович дійсно був все життя в русі, об»їздив майже всі області, в Запоріжжі бував багато разів, поважав історію національно-визвольної боротьби, з задоволенням та повагою приймав участь в урочистостях на честь 500-я Запорозького козацтва-колисці віри та волі першого Коша, звідки багато років тому теж почався рух до створення держави українських козаків. Виступав на сесії обласної ради, в будівлі кінотеатру, на фестивалі «Червона Рута». зустрічався з мешканцями та колегами та інтелігенцією.
В 1991 році він з побратимами урочисто вніс Державний Прапор незалежної України.
На мітингу, де було багато молоді, учасників АТО, митців, волонтерів, освітян (Січовий колегіум, Запорізька державна інженерна академія), військовослужбовців (батальон «Сармат») виступили шановні ветерани, які особисто знали В»ячеслава Чорновола. Про минулі часи, початок та розгортання Народного Руху, прийняття головних геополітичних рішень, мрії про щасливе майбутнє суспільства, позитивні рішення, помилки розповідали народний депутат декількох скликань Олександр Білоусенко, перший голова міської організації НРУ Костянтин Лямцев, керівники обласної організації сьогодення, заступник голови Запорізької облдержадміністрації Едуард Гугнін, народний депутат від БПП Ігор Артюшенко, керівник Січового колегіуму Валентина Єршова. Талановито декламували вірші учні колегіуму, оплески та добрі вигуки учасників заходу створили теплу дружню атмосферу. Вельмишановні представники релігійних конфесій, Української Православної Церкви Київського Патріархату провели молебен та освятили пам»ятну дошку на честь людини великого серця та непереборного козацького духу.
З повагою,
головний редактор альманаху «Українське патріотичне козацтво» Дмитро Сухінін (Гора).

NAPA, Calif. (AP) Marshawn Lynch isn't shedding anymore light on his decision to sit during the national anthem before the Oakland Raiders' first exhibition game.Lynch declined to comment on why he chose to sit down Saturday night while the rest of his teammates stood during the anthem before a game in Arizona against the Cardinals.That left his teammates to answer for him on Tuesday after the team returned for its first practice since that game."I'm proud of him," tight end Jared Cook said. "I think it's awesome. Everybody has points of discussion after what Charles Woodson Jerseys happened in Charlottesville just the night before. I think it's important for men in our position to step up and speak on unnecessary situations we find ourselves in as minorities in this country. That's why I'm proud of him."Cook said he hadn't talked to Lynch about his stance and didn't know what specifically he was protesting. Other players who have declined to stand for the anthem have been much more open about their reasons, starting with former San Francisco quarterback Colin Kaepernick, whose protest last year over police brutality and racial oppression made it a major issue in the NFL."We didn't talk to Latavius Murray Jerseys him," Cook said. "I don't know his intentions. I don't know what he wanted to do by it. But I know that guys like Colin Kaepernick have become my favorite football players for doing it."Kaepernick is not on a team this season but the issue remains with Seattle Seahawks defensive lineman Michael Bennett and Lynch both sitting for the anthem last weekend.Bennett has been vocal about Khalil Mack Jerseys his reasons why, citing social injustice. He said his decision was solidified by the violence last weekend surrounding a white supremacist rally in Charlottesville, Virginia, that included the death of a young woman who was struck by a car deliberately driven into a group of counter-protesters.Cook said he has considered an anthem protest in the past and does not rule out doing one this season."As far as the future goes, I don't know. Bruce Irvin Jerseys I don't know," he said. "I know I feel uneasy about the situation going on in this country and have been for Derek Carr Jerseys a while."Raiders coach Jack Del Rio said last season that players should protest on their own time instead of when they are representing the organization.