Архивы рубрики ‘Без рубрики’

18 травня відбулося чергове засідіння КРК ЗОДА

Сьогодні в будівлі Запорізької обласної державної адміністрації відбувся науково-практичний круглий стіл на тему «Національні бойові мистецтва. Шляхи розвитку», присвячений 20-й річниці створення першої в Україні дитячо-юнацької спортивної школи «Спас».
В програмі круглого столу розглядалися питання щодо надання муніципальній дитячо-юнацькій спортивній школі «Спас» спортивного та офісного приміщення в одному з центральних районів міста Запоріжжя, абоб на острові Хортиця.
Створення на базі муніципальної ДЮСШ «Спас» міжнародний козацький центр національного бойового мистецтва «Спас».
Створення міської багаторічної програми підтримки і розвитку рукопашну «Спас».
Підтримування заходів Всеукраїнської федерації «Спас» та муніципальної ДЮСШ «Спас» місцевого, національного та міжнародного рівнів згідно календаря в місті Запоріжжя, оскільки ці заходи несуть характер не лише спортивний, виховний але і національно-патріотичний.

250-річчя Коліївщини!

– Давайте попервах визначимось із самим феноменом: хто такі гайдамаки?

– Гайдамак – це слово, яке з’являється в історичних документах на початку XVIII століття, походить від османо-турецького слова «нападати, шарпати». Тут вже з’являється певний контекст – те, чим займалися перші гайдамаки, про яких згадують османські, польські, українські джерела. Це нападники, які живуть у степу. На думку найбільш авторитетного, з моєї точки зору, фахівця історика Володимира Мільчева, перші висідки гайдамаків були у нижній течії річок Інгул і Південний Буг. На початку XVIII століття це була така сіра зона, де сходилися кордони одразу трьох держав: Російської імперії, Речі Посполитої та кочів’я Ногайської Орди, яка була одним з васалів Османської імперії.

– Мабуть, варто уточнити, що це було прикордоння не безпосередньо Російської імперії, а Війська Запорізького.

– Так, Гетьманщини й Війська Запорізького низового, Запорізької Січі.

– Це було дві різні адміністративні одиниці?

– Так, вони географічно були рознесені. Запорізька Січ і вольності – це пониззя Дніпра, а Гетьманщина – Наддніпрянська Україна і Лівобережжя.

– І тут, у сірій зоні, купчилися гайдамаки.

Cеред гайдамаків здебільшого перебували козаки, яких здихалися з самої Січі

– Ми навіть точно не знаємо про етнічний і соціальний склад перших «куп», як ви їх називаєте. Очевидно, що там були кримські й ногайські татари, були втікачі із Запорозької Січі. І взагалі, у документах Запорозького коша вже середини XVIII століття пишуть, що серед гайдамаків здебільшого перебували козаки, яких здихалися з самої Січі. Вони займалися якимись нечесними промислами, і їх звідти вигнали.

Крім того, це територія традиційних риболовецьких промислів, якими так само займалися і татари, і вихідці з Ліво- й Правобережної України. Це був сезонний бізнес, сезонне заробітчанство – коли наставали перерви, то люди йшли.

Історик Олексій Сокирко
Історик Олексій Сокирко

– Гайдамацтво ніколи не асоціювалося з риболовлею.

– Ці грабіжники, хто займався сезонними промислами, їх називали аргати – заробітчани, які їздили до Криму і в пониззя Дніпра на видобуток солі й на вилов риби. Умови там були дуже екстремальні, і ці люди звикли до всього у своєму житті, і вони дуже часто не гребували розбоєм.

Маса аналогів у Європі, у буферних зонах, де було таке заробітчанство.

Взагалі, гайдамаки дуже мені нагадують флібустьєрів – піратів, які діють на суходолі

Взагалі, гайдамаки, які замінили харцизів XVII століття, так називався степовий грабіжницький промисел, дуже мені нагадують флібустьєрів – піратів, які діють на суходолі.

– Тобто, гайдамаки – це сухопутні пірати. Усі ці корсари і флібустьєри нападали на торговельні кораблі, на портові багаті міста. А на кого нападали гайдамаки?

– А тут те саме. Якщо подивитись географію, то це усі міста й містечка, які входили до периферії гайдамацького світу, а він йшов від гирла Південного Бугу на Заході й до кордонів із Військом Донським на Сході. Гайдамацькі купи діяли й у Приазов’ї, й у Слобідській Україні. Всі місця, які входять у цю периферію – об’єкт здобичництва. Також через степ їздили купецькі каравани, їздили дипломатичні кур’єри. Словом, грабувати можна було кого завгодно – хто попадався під руку.

– Ви провели аналогію з піратами. Даруйте, але я не знаю прикладів, щоб вони здіймали якесь повстання. А гайдамаччина – це якісь періодичні напади, грабунки… аж тут ці ж люди збурили повстання.

– В історії флібустьєрства і корсарства була маса прикладів і феноменів. Наприклад, алжирські пірати були самоврядною державою на морі, непідконтрольною ні турецьким султанам, ні алжирським намісникам, з якими дуже довго не могли дати собі раду держави Середземномор’я.

– Франція дала раду в ХІХ столітті.

– Була вже нарізна артилерія і стабільна берегова охорона, і морська розвідка. Те саме було і з піратством у Південно-Східній Азії, яке скінчилося ще пізніше. Тому гайдамаки не були винятком. Згадаймо, як британська корона використовувала своїх флібустьєрів, які ставали каперами на час війні з Іспанією.

– Їм давали дозвіл воювати – як приватній людині, яка іде на королівську службу.

– Так, вони й називалися приватіри. Тут, якщо воювати без ліцензії, означає бути піратом і за це чекала шибениця. А коли є королівський патент – людина стає офіцером, її кораблям надають притулок на узбережжі, зобов’язані надавати боєприпаси, продовольства, лікувати поранених і так далі.

– Повертаючись до гайдамаків, чому так сталося, що це здобичництво раптом 250 років тому переросло у таке велике повстання?

– Як для самого здобичництва і тих людей, які цим займалися, так і для цього повстання були передумови. По-перше, погана контрольованість цієї зони Північного Причорномор’я. По-друге, це фактор Правобережної України, яка з часів козацької революції так і не стала стабільним регіоном. Річ Посполита, Туреччина й Росія, разом з козацькими гетьманами настільки довго її ділили у XVII столітті, що вона лишилася не зовсім розділена і на початку XVIII століття.

Після того, як турки відмовилися від Правобережжя, там почався розділ кордонів між Польщею та Росією. Він тривав дуже довго, і Польща, отримавши Правобережжя у свої володіння, розпочала другу колонізацію. А з другою колонізацією цього регіону повернулося шляхетське землеволодіння, проблема рент і відкупів – весь цей клубок соціально-економічних проблем, який свого часу призвів до Хмельниччини.

Ось відповідь щодо передумов гайдамаччини. Звичайно, гайдамаки не були військово-політичною силою на рівні з козацтвом XVII століття. Державотворчою силою вони аж ніяк не були, у них не було такої еліти, котру мало козацтво в часи Хмельницького. Але для того, щоб очолити соціальний вибух Правобережної Київщини і Східного Поділля, їхніх сил було цілком достатньо.

Пам’ятник ватажку українського гайдамацького руху, одному з керівників Коліївщини (1768) Івану Гонті, в районному центрі Христинівка, Черкаської області, 24 жовтня 2009 року
Пам’ятник ватажку українського гайдамацького руху, одному з керівників Коліївщини (1768) Івану Гонті, в районному центрі Христинівка, Черкаської області, 24 жовтня 2009 року

– А що саме стало причиною вибуху?

– Безпосередньою причиною стала політична й соціальна нестабільність у Речі Посполитій. Під час правління останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського ця країна доживала останні десятиліття своєї історії. Напередодні повстання король видав едикт про віротерпимість, зрівнявши в правах вірних усіх християнських конфесій.

Це викликало категоричний спротив ортодоксальної католицької шляхти, яка на Поділлі у місті Бар скликала конфедерацію – військовий союз шляхти, який вимагав детронізації короля і присяги місцевого населення на вірність цьому союзу, який вже мав обрати нового правильного монарха.

Вчинені конфедератами насильства, нестабільність, військові постої, грабунки, ґвалтування здетонували той ворох проблем, який існував би і без гайдамаків.

– Якщо Барська конфедерація – це повстання, то Коліївщина – антиповстання проти Барської конфедерації?

– Конфедерації в праві Речи Посполитої – це законний опір монарху, який врегульований певними правовими нормами, законам й традиціями. А гайдамаччина – це бунт, який так трактували усі протиборствуючі сторони. Навіть треті сторони, які не були членами конфлікту, Запорозька Січ або Османська імперія, по кордонах якої гайдамаки неодноразово проїхалися, так само ставилися до їхнього виступу як до бунту черні.

– Наскільки велику роль у цьому повстанні зіграла Російська імперія? Відомо, що Максим Залізняк посилався на золоту грамоту цариці Катерини ІІ. Чи була ця грамота? І чи інспірували це повстання з російського боку?

Якби не внутрішня слабкість Речі Посполитої, якби не той громадянський конфлікт – ніякої Коліївщини не було би

– Якби не внутрішня слабкість Речі Посполитої, якби не той громадянський конфлікт – ніякої Коліївщини не було би. Її би придушили дуже швидко. А Росія якраз готувалася до Першого поділу Речі Посполитої, який розпочнеться з придушення як Барської конфедерації, так і Коліївщини. Російська монархія подасть руку допомоги своєму брату королю Станіславу Августу, який не зміг впоратися із внутрішньою ситуацією, з цим неконтрольованим вибухом, і введе війська.

– Російські війська увійшли на територію Речі Посполитої, щоб боротися проти конфедератів? Бо учасники Коліївщини їх зустріли з ентузіазмом – мовляв, «наші» прийшли.

– На початках – так, бо це була допомога з православного боку. Ці війська очолив майбутній малоросійський генерал-губернатор Михайло Кречетніков.

І в 1768-му Росія скористалася ситуацією, щоб посилити нестабільність і зробити гайдамаків живим полум’ям – таким гарячим буфером

Росія вже один раз так скористалася ситуацією у Речі Посполитій у 1734 році, коли помер польський король Август ІІ. Постало питання про спадкоємця, і Росії йшлося про те, щоб посадити на престол свого ставленика. Тоді на Волині, на Правобережній Київщині, вибухнуло так зване повстання гайдамаків під проводом сотника Верлана – це такий попередник Івана Гонти, одного з керівників Коліївщини.

І в 1768-му Росія скористалася ситуацією, щоб посилити нестабільність і зробити гайдамаків живим полум’ям – таким гарячим буфером, який би зміг відтіснити війська конфедератів і придушити активність Барської шляхти. Після того, як мети було досягнуто, гайдамаків взяли на штики з одного боку коронні війська, з іншого – російські.

– То чи була ця золота грамота Катерини ІІ?

Кинути якусь іскру нестабільності було достатньо для російської зовнішньої політики, і ця ставка зіграла

– Було розслідування. За свідченнями Максима Залізняка, він її отримав у Мотронинському монастирі у тамтешнього настоятеля Мельхиседека Значко-Яворського. Але у будь-якому випадку для нас важливо, що це середовище хотіло вірити в її існування. І така грамота могла існувати навіть у вигляді фальсифікату. Такі повстання селянських і козацьких мас дуже часто марили подібними міфами.

Я впевнений, що Петербург не надсилав реальних документів. Це було не те середовище, яким можна було управляти, це було нереально. Але кинути якусь іскру нестабільності було достатньо для російської зовнішньої політики, і ця ставка зіграла.

– У гайдамаків у період Коліївщини була якась політична програма? От вони повстали, захопили Умань, а що вони планували далі?

У цього повстання не було очільників, які б мислили політичними категоріями

– Саме у цього повстання не було очільників, які б мислили політичними категоріями. Єдине, на що вони спромоглися у тих місцевостях, які вони контролювали, змушували місцевий люд присягати собі на вірність – як спільноті, як війську. Це було приблизно те саме, що робили перші козацькі повстання в Речі Посполитій ще наприкінці XVI століття.

Очільники гайдамаків не були державниками. Просто українська історіографія у діаспорі зробила з них такий символ

Очільники гайдамаків не були державниками. Просто українська історіографія у діаспорі зробила з них такий символ. Якщо у радянській історіографії вони стали символом класової боротьби, то у діаспорній – символом боротьби за власну державність, хоча цю державність там важко побачити навіть під мікроскопом.

– Справді, гайдамаки гарно лягли як у радянський історичний дискурс, так і в український національний.

– Ну так, і Шевченко добре ліг у цей дискурс – і там, і там.

Т. Шевченко «Гайдамаки», Харків, 1918 рік
Т. Шевченко «Гайдамаки», Харків, 1918 рік

– До речі, Шевченко не любив Катерину ІІ, але він цей міф обігрує, ніби була золота грамота і що гайдамаки царську копійку показували, як певний пароль. Чому він так оспівував гайдамаків?

У Шевченка це поєднання сакрального національного з чимось жахаючим. Це природа романтизму, митець мислив такими категоріями

– Для нього це був вияв народного духу – козацтва, коли козацтва вже немає. У Шевченка це поєднання сакрального національного з чимось жахаючим. Це природа романтизму, митець мислив такими категоріями.

Йому потрібно було показати дуже привабливі й страшні контрастні речі, поєднані в одних образах. Гайдамаки ідеально для цього надавалися.

– Наскільки правильно через поему «Гайдамаки» сприймати гайдамацьке повстання?

Для Шевченка «Гайдамаки» – звернення до сучасників, до людей першої половини ХІХ століття: ось, до чого нас довів період бездержавності. Це просто художнє осмислення

– Я думаю, що через літературу взагалі важко сприймати історію. Але більшість людей так сприймає. Безумовно, там є маса історично достовірних речей, деталей навіть. Але для Шевченка «Гайдамаки» – звернення до сучасників, до людей першої половини ХІХ століття: ось, до чого нас довів період бездержавності. Це просто художнє осмислення, яке так і треба читати.

– Тобто, це не документальний твір?

– У «Гайдамаках» Шевченка треба бачити Шевченка, а не Гонту й Залізняка.

– Чому гайдамаки виявились настільки наївними, що вони пішли назустріч російським військам, які їх роззброїли, ув’язнили, а частину передали польській владі?

Цей виступ був приречений на поразку, думаю, Гонта прекрасно розумів. Бо був мало не єдиним професійним вояком серед очільників гайдамацького виступу

– Для багатьох з них це справді наївність, необізнаність у таких хитрощах. А найрозумніші з них, я думаю, знали, що у них немає іншого виходу.

Те, що цей виступ був приречений на поразку, думаю, Гонта прекрасно розумів. Він не міг цього не розуміти, бо був мало не єдиним професійним вояком серед очільників гайдамацького виступу.

Він повинен був знати, що сили нерівні. Питання в іншому: як він збирався рятуватися, але, на жаль, джерела про це мовчать.

«Казаки» обрали десятого «гетьмана»!

«ГЕТЬМАН» КАРМАЗІН: БЛЮЗНІРСТВО ЧИ ШИЗОФРЕНІЯ?

Остання блазенська вихватка Юрія Кармазіна наробила багато шороху. Новий «Гетьман всія України», а точніше — кількох з 700 козацьких «військ», мало того, що пустишка так ще й грається з усілякими «Всєвєлікімі». Можна було б позбиткуватися, але тема ролі козацтва у сучасній Україні постійно викликає дискусії. А ще ця вихватка стала свідоцтвом справжньої кризи українського козацтва! Лубочність, шароварщина (у найгіршому розумінні цього слова), показуха — головні його риси на сьогодні…

Про положення в АТО

Зведення Прес-центру штабу АТО за добу 13 квітня 2018 року

Російсько-окупаційні війська продовжують ігнорувати режим повного припинення вогню. Минулої доби агресор здійснив 43 обстріли позицій Збройних Сил України.
Зокрема на Луганському напрямку із заборонених Мінськими угодами 120 та 82 мм мінометів, БМП, гранатометів та великокаліберних кулеметів окупанти вели вогонь по наших укріпленнях під Троїцьким. Також міномети калібру 82 мм ворог застосував в районі Кримського, гранатомети і стрілецьку зброю – неподалік Зайцевого, а великокаліберні кулемети – поблизу Світлодарська.
На Донецькому напрямку з 82 мм мінометів обстріляні захисники Опитного та Кам’янки. Крім цього, з гранатометів вогонь вівся по наших укріпленнях поблизу Водяного, Авдіївки, Кам’янки, Мар’їнки, Павлополя, Лебединського та Богданівки, з великокаліберних кулеметів – неподалік Невельського, Авдіївки, Мар’їнки, Павлополя та Шахти «Бутівка», а з озброєння БМП – в районі Талаківки, Кам’янки та Богданівки. Також під вогонь зі стрілецької зброї потрапили оборонці Кам’янки, Опитного, Лебединського, Шахти «Бутівка», Талаківки, Павлополя та Водяного, а по захисниках Авдіївки – вівся снайперський вогонь.
Внаслідок ворожих обстрілів один захисник України зазнав поранення. Постраждалого воїна оперативно доправлено до лікувального закладу та надано кваліфіковану медичну допомогу.

ПРОПОЗИЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ КОЗАЦЬКОЇ СПАДЩИНИ

Звернення до керівників козацьких організацій та членів КРК Запорізької облдержадміністрації
Козацька доба належить до найбільш широко досліджуваних у науковому середовищі періодів української історії. Водночас, козацтво є потужним туристичним ресурсом України та, передусім, Запорізького краю. Спадкоємний зв’язок сучасного індустріального Запоріжжя із Вольностями війська Запорозького Низового простежується не лише у збережених предметах матеріальної культури, культурних традиціях, назвах об’єктів топоніміки, історичних ландшафтах, писемних джерелах, легендах, переказах та символічних образах, а й у нерухомих об’єктах культурної спадщини – автентичних «свідках» та втіленні історичної пам’яті козацької доби. Територія, яка нині знаходиться в адміністративних межах Запорізької області, виступала теренами функціонування Війська Запорозького Низового, Азовського козацького війська. З поселень, займищ та зимівників, заснованих запорожцями, виникла значна кількість сучасних населених пунктів. Так, запорізьким істориком А.В. Бойко у виданні «Запорозький зимівник останньої чверті XVIII століття» (Запоріжжя, 1995) складено список із 142 селищ колишньої Катеринославської губернії, які виникли з запорозьких займищ та зимівників. Інформація про населені пункти, засновані козаки, міститься також у виданні «Археологія доби українського козацтва». Попри те, що матеріальна культура козаків є добре дослідженою та широко представленою у музейних зібраннях, виявлення та облік нерухомих історичних та археологічних об’єктів, пов’язаних із козацькою добою залишається актуальною проблемою для Запорізького краю та України в цілому. На території Запорізької області пам’ятки культурної спадщини доби козацтва знаходяться на державному обліку у м. Запоріжжя. До Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією національного значення занесено пам’ятку історії «Могила Осипа Гладкого – кошового отамана», охоронний № 080002-Н. Йосип (Осип) Михайлович Гладкий (1789-1866 рр.) — останній кошовий отаман Задунайської Січі, наказний отаман Азовського козацького війська. Могила знаходиться на території Запорізького національного університету, по вул. Жуковського, 66. Неподалік, у 2010 р. було встановлено пам’ятник О.М. Гладкому, скульптор В. Філатов. Найбільше відомих пам’яток даного періоду знаходиться, передусім, на острові Хортиця. До складу національного заповідника «Хортиця» входить, серед інших, багатошарова пам’ятка археології національного значення «Археологічний комплекс «Острів Байда», охоронний № 080001-Н. На державному обліку знаходяться пам’ятки історії – фортифікаційні укріплення періоду російсько-турецької війни 1735 – 1739 рр. Виявлені та частково досліджені місця військових таборів 1737-1739 рр., військові цвинтарі запорозьких козаків і російських вояків часів російсько-турецької війни 1735-1739 рр., козацькі зимівники XVIII ст. Культурний шар козацької доби, періоду російсько-турецької війни 1735 – 1739 рр. був виявлений під час часткового дослідження ряду археологічних пам’яток та об’єктів острова Хортиця. Так, до матеріалів книги 1 м. Запоріжжя Зводу пам’яток історії та культури по Запорізькій області включені статті на 6 ліній укріплень, 3 визначних місця, пов’язаних із дислокацією військ, 9 цвинтарів періоду 1735 – 1739 рр., 3 козацьких зимівника XVIII ст. Окрім того, 2 козацькі зимівники XVIII ст., один з яких у складі двошарового поселення, виявлені на території Новомиколаївського району, занесені до Переліку об’єктів культурної спадщини Запорізької області. Відомі археологічні матеріали XVII-XVIII ст. на території с. Біляївка та с. Новогупалівка Вільнянського району, с. Нижня Хортиця Запорізького району. У Запорізькому краї знаходиться значна кількість меморіальних намогильних споруд, які за типологією належать до хрестів козацького типу та потребують дослідження з метою їх точної атрибуції. Попри те, що частина подібних хрестів споруджувалась нащадкам козацьких родів, зокрема, у ІІ половині ХІХ ст., виявлені й хрести, які належать представникам Азовського козацького війська. За інформацією краєзнавців поховання з хрестами козацького типу наявні на цивільних кладовищах та в окремих місцевостях Бердянського, Гуляйпільського, Оріхівського районів. Наявні письмові джерела, наукові розвідки, відомий археологічний матеріал свідчать про значну кількість об’єктів козацького періоду, які потребують виявлення та дослідження. В свою чергу, виявлення об’єктів культурної спадщини козацької доби передбачає проведення польових розвідок та археологічних робіт на основі попередніх історичних досліджень.

Враховуючи виключну важливість збереження інформації про героїчне минуле Запорозького козацтва, артефактів та пвм’ятників культури та традицій прадідів — фундаторів гетьманської держави, а також запровадження вперше в історії України всеукраїнської патріотичної акції : «Вшануємо могили та пам’ятки пращурів героїв козаків» пропоную внести доповнення до обласної програми розвитку козацтва розділ про матеріальне забезпечення реалізації проекту на період 2018-2020 роки.

З повагою, Заступник голови КРК ЗОДА, Голова Великої Ради отаманів Запорозького козацтва Д.В. Сухінін

ВЕЛИКА ПОДЯКА БЕРЕГИНІ КОЗАЦЬКОГО РУХУ ЗА ВОЛОНТЕРСЬКУ ДОПОМОГУ

Всеукраїнський штаб операції «Козацький волонтер», колектив Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім.Д.І. Вишневецького (Байди), альманаху «Українське патріотичне козацтво», Коордради з питань розвитку козацтва при ЗОДА ЩИРО ВДЯЧНІ КЕРІВНИКУ ПІДПРИЄМСТВА «ПАПІРУС» ВЕЛЬМИШАНОВНІЙ ПАНІ ОЛЬЗІ ГРИГОРОВНІ ЧУПРИНІ за допомогу важливою історичною літературою для читачів! Також вдячні за організацію та проведення цікавих творчих зустрічей та підтримку активної частини міської інтелігенції.
З повагою, керівник закладу, член НСЖУ, автор книг, Дмитро Сухінін (Гора).

НОВІ КНИГИ ДО КОЗАЦЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ

Координаційна Рада з питань розвитку козацтва при Запорізькій облдержадміністрації, Піклувальна рада Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім. Д.І. Вишневецького (Байди), МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ» ЩИРО ВДЯЧНІ БАТЬКУ УЧАСНИКА АТО, ВЕТЕРАНУ МВС, УЧАСНИКУ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ,ЧЛЕНУ КРК ЗОДА ВОЛОДИМИРУ МИКОЛАЙОВИЧУ ЛЮТОМУ, учаснику волонтерського руху з травня 2014-го року за вагомий внесок в книжковий фонд бібліотеки. За останні роки нами створено дев»ять філій, половина з яких знаходяться в бойових підрозділах ЗСУ на передовій!

ІНФОРМАЦІЯ ШТАБУ АТО

Зведення Прес-центру штабу АТО за 21 лютого 2018 року

Протягом минулої доби російсько-окупаційні війська продовжили обстріли позицій української армії з озброєння, яке давно мало б бути відведеним від лінії розмежування.
На Луганському напрямку противник застосував 122-мм артилерію, міномети різних калібрів та озброєння БМП по наших опорних пунктах поблизу Троїцького. З мінометів калібру 82-мм окупанти вели вогонь біля Кримського, Новоолександрівки і Катеринівки. З гранатометів, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї, загарбники обстрілювали оборонців Луганського, Залізного та Новолуганського, а захисників Майорська — із зенітної установки. Зі стрілецької зброї загарбники провокували наших воїнів неподалік Зайцевого.
На Донецькому напрямку ворог з мінометів калібру 120 та 82-мм і гранатометів вів вогонь біля Водяного та Лебединського, що на приморській ділянці нашої оборони. Зі стрілецької зброї противник обстрілював наші позиції в районі Авдіївки.
Загалом, минулої доби, ворог провів 20 прицільних обстрілів. Унаслідок ворожого вогню троє українських захисників було поранено, ще один отримав бойове травмування.
На жаль, у результаті необережного поводження зі зброєю загинув один український військовослужбовець.

КОЗАЦЬКІ ЦЕРКВИ

Пам’ятки історії, культури, архітектури та археології – німі свідки нашого історичного минулого відображають пройдений народом шлях. Вони матеріалізують його немеркнучі подвиги, розкривають духовне багатство народу і таким чином стають джерелом історичного досвіду попередніх поколінь.

У Славутському районі є чимало мальовничих куточків, які прикрашають Божі Храми – цікаві пам’ятки архітектури. Один з них в селі Старий Кривин. Тут милує око старовинна дерев’яна Свято-Покровська церква, збудована у стилі українського бароко. Це незвичайна архітектурна споруда, яка своєю формою схожа на корабель. Слід відзначити, що вона є характерним зразком волинської школи народної архітектури.

Воскресенська Свято-Покровська церква була збудована у 1763 році Кривинською громадою майстрів-теслярів на кошти князя Станіслава Яблоновського, каштеляна Краківського. Колишній викладач Волинської духовної семінарії у Житомирі М. І. Теодорович у своїй книзі «Історико – статистичний опис церков та парафій Волинської єпархії» писав:

«Церква в ім’я Світлого Воскресіння Христового побудована у 1763 році на кошти князя Станіслава Яблоновського, каштеляна Краківського. Дерев’яна, з такою ж дзвіницею. Начинням достатня. Копії метричних книг та сповідальних відомостей зберігаються з 1769 року. Опис церковного майна складений у 1885 році. Проводи відзначаються у суботу на Світлому тижні».

Маємо інформацію також про те, що Кривинська греко-католицька дерев’яна церква згоріла, через необережність пономаря, на другий день Паски у 1762 році. Тим не менше, вже наступного року, за благословенням луцького й Острозького єпископа Сильвестра Рудницького і за сприяння князя Яблоновського замість погорілого було побудовано новий, теж дерев’яний, храм.

Незважаючи на те, що Кривин знаходився відносно недалеко від Острога, місцева церква в цей час належала до Гощанського греко-католицького деканату.

З початком ХIХ століття Кривинська греко-католицька церква переходить у підпорядкування до Волинської православної єпархії; храм починає влаштовуватися за православним зразком, при чому певні кошти на його відповідне обладнання виділяє княгиня Т. Яблоновська.

Саме ця церква, зазнавши протягом останніх століть несуттєвих змін, стоїть у Кривині й тепер. До середини ХIХ століття кількість православних прихожан Кривинської церкви досягла майже трьох тисяч. У 1806 році з опису церкви стало відомо, що при ній існувала якась дуже стара дерев’яна школа.

А ось і інші цікаві дані про цю церкву, взято із книги «Пам’ятники містобудування та архітектури Української РСР»: «Старокривинська церква дерев’яна, тризуба, триглава, з галереєю по всьому периметру. Квадратний у плані неф ширший бокових зрубів, апсида майже квадратна, бабинець сильно витягнутий». Така форма церкви у ті часи (ХVIII ст..) звалася «кораб». І дійсно вона нагадує корабель, який ніби пливе у зеленому морі.

У бурхливі роки ХVIII ст., часи кріпацтва – населення Старого Кривина, як і населення усієї Волині та Поділля брало активну участь у антифеодальній боротьбі, названої гайдамаччиною. У національно-визвольній боротьбі проти панської Польщі кривинці неодноразово піднімали повстання, приєднувались до військових козацьких загонів, тікали у далекі краї.

Про це свідчать козацькі могили, знахідки козацької зброї та перекази, що збереглися у народі. У одному з переказів йдеться, що польська армія під командуванням Потоцького рухалась на схід, спалюючи на своєму шляху українські міста і села, винищуючи та грабуючи населення.

При наближенні одного з польських іноземних загонів до Старого Кривина жителі села вирішили вчинити опір: вони винесли на дорогу, з обох боків якої був густий ліс, борони і поклали їх гострими зубцями догори, та й ще присипали піском.

Побачивши селян-кривинців, завойовники кинулись в погоню, але їхні коні були покалічені на боронах, і селяни легко розправились з ворогами. Місце в лісі, де за переказом відбулась кривава подія, названа Каліченою, Кривавою долиною.

В ті часи кріпаки-селяни, та й взагалі населення Волині та Поділля, не припиняли виступів проти усього чужого, що нав’язували їм пани-завойовники. Не дивно, що про дерев’яну Старокривинську Воскресну церкву ходить така легенда: задумав князь Станіслав Яблоновський нав’язати своїм селянам-кріпакам уніатського пана і цим примусити мешканців села Старий Кривин ополячитися.

І ось, коли приїхав новий піп то застав на місці церкви порожнє місце. За одну ніч селяни-кривинці розібрали свою церкву і заховали у різних місцях. А коли «Святого отця» з села вигнали, то церква вдруге за ніч з’явилася на тому ж фундаменті. Інші народні легенди розповідають про те, що церкву кривинчани розбирали двічі, охороняючи свій Божий храм від завойовницької ворожої навали.

З часів заснування церкви знаходиться гробниця і пластиця, різьба якої виконана в італійському стилі. Навкруги церкви є такі «опоясання», які слугували для утеплення церкви. І в цих опаясаннях, коли йшла служба Божа, стояли «оглашені» – нехрещені люди, які не мали права заходити в церкву. А спускну ікону принесли жителі з самого Єрусалиму.

Під час громадянської та Великої Вітчизняної воєн селяни ховали ікони в дорогих окладах, виконаних із золота та срібла, в хліви, щоб не грабували.

В роки незалежності України були проведені значні реставраційні роботи за кошти прихожан з Кривина, Нетішина та навколишніх сіл, як всередині Божого храму так і зовні, а у 1997 році були замінені всі куполи і перекрито всю церкву новою жерстю.

А в минулому році на перший день Посту перед Різдвом обновилися ікони «Спасителя» та «Божої матері», які намальовані біля Царських врат з лівої та правої сторін.

За останні десять років церкву було пограбовано чотири рази, з якої винесено цінні чаші, ікони, а також Євангеліє в золотій оправі.

І саме в цій церкві проходила перша посвята козаків Нетішинського козацького полку Хмельниччини у 2009 році. У зв’язку з чим церкві було надано офіційного статусу козацької, а отець Василь став полковим священиком.

Щодо вшанування світлої пам»яті пращурів-героїв Запорозьких козаків

19 -го лютого в Запорізькій міській раді відбулося чергове засідання топонімічної комісії, де за участю представників запорозького патріотичного козацького руху опору, старейшин, науковців, письменників та журналістів було розглянуте питання надання Набережній магистралі ім»я славетного фундатора першої фортеці на Малій Хортиці, першого організатора та очільника Запорозької Січі Дмитра Івановича Вишневецького (Байди).
В ході ділового обговорення, яке інколи переходило в дискусію мною була зроблена доповідь щодо обгрунтування, конкретних пропозицій та подальшого впровадження правильної та своєчасної діяльності в культурно-історичному напрямі виховної роботи та вшанування світлої пам»яті пращурів-героїв козаків через надання їх фамілій вулицям та відомим місцям в Запоріжжі. Враховуючи європейський досвід, приклади аналогічної роботи в Великої Британії, Франції, Германії та інших розвинутих державах бажання громади та активної частини суспільтва, інтелігенції, представників козацьких організацій продовжити цю діяльність на прикладі вшанування доброго ім»я Дмитра Вишневецького (Байди) Координаційна рада з питань розвитку козацтва при ЗОДА, Велика рада отаманів Запорозького козацтва, що об»єднує декілька областей готує програму, частиною якої є питання сьогоднішнього порядку денного. Було звернуто увагу присутніх на вже маючий місце досвід міст Нікополя (вшановуть Івана Сірка), Львову, Холодного Яру Черкаської області, Крут, Чигиріна та інших міст України, де влада проводить масштабні заходи з концертними програмами, виступами артистів, показом бойових мистецтв, народних ансамблів тощо. Такі міста дуже довподоби туристам, краєзнацям, молоді, світовій спільноті, а Львів, наприклад, щорічно отримує до 600000 доларів прибутку. Тому і нам треба продовжувати таку важливу та необхідну діяльність, починаючи з поваги до видатних особистостей, що перемагали та захищали народ саме на нашій землі.
За пропозицію виступили директор обласного краєзнавчого музею Михайло Мордовськой, голова КРК ЗОДА Костянтин Рижов, учасник Революції Гідності Михайло Геращенко, перший начальник штабу легендарного козацького 37-го батальону, учасник АТО полковник Ілля Лапін, Генеральний суддя МСК «Запорозька Січ», командир групи ліквідаторів аварії на ЧАЕС, поковник СБУ у відставці Павло Білан, перший голова Народного Руху україни в Запоріжжі Костянтин Лямцев, рішуче підтримали Роман Авдєєв, Анатолій Шеремет, всесвітньовідомий талановитий майстер скульптор та художник Григорій Мацегора, Віталій Пилипенко (автор герба Запорізької області), член волонтерського штабу області Микола Деркач та інші.
Правильно, що наше звернення було розглянуте демократично з правом виступу всім бажаючим. Було прийняте рішення про широке обговорення питання з громадськістю в райадміністраціях міста за запрошенням патріотично налаштованих представників та фахівців.
Заступник міського голови Сергій Мішок сказав на адерсу Дмитра Івановича Вишневецького (Байди) добрі слова поваги та зазначив, що це була поважна історична людина.
На засіданні також виступили дві чи три людини, що намагалися поставити під сумнів велич подвигу та заслуг славетного отамана, називаючи його «неоднозначной фігурой», з іх виступів легко було побачити нефахівців, а може непідготовлених до серйозної та відповідальної розмови громадян. Але демократичний розгляд питання обумовлює дискусію. Добре, що висловив свою думку голова
Вознесенської райадміністрації Андрій Звягінцев, що вчора активно допомагав в проведенні культурно-спортивного заходу — Масниці в районі.
В цілому можно констатувати початок серйозної тривалої роботи патріотичних козацьких організацій з місцевими органами влади по конкретним напрямам діяльності. Це і встановлення меморіалу чи пам»ятнику Запорозькому козацтву на відповідній площі, подальшу роботу з надання вулицям історичних назв, вшанування світлої пам»яті Дмитра Вишневецького, розробку та прийняття Програми «Запоріжжя-світова духовна столиця козацтва», подальша співпраця з підтримки проведення започаткованими нашим рухом патріотичних акцій, підтримка Першої Національної козацької громадської історичної бібліотеки, розвитку бойових мистецтв та багато цікавих корисним городянам, туристам, підприємцям, молоді справ.
Також після заходу на робочій нараді обласного оперативного штабу було прийняте рішення приймати участь у районних зборах та запросити представників преси та телебачення.
Думаю прийшов час ділової системної та щомісячної спільної співпраці влади з громадськістю. А владні структури повинні зрозуміти, що замовником їх послуг є громада, яка і буде остаточно вірішувати їх подальшу долю.
З повагою, головний редактор альманаху «Українське патріотичне козацтво», член НСЖУ, кандидат наук з державного управління, автор книг, заступник голови КРК ЗОДА Дмитро Сухінін (Гора).

NAPA, Calif. (AP) Marshawn Lynch isn't shedding anymore light on his decision to sit during the national anthem before the Oakland Raiders' first exhibition game.Lynch declined to comment on why he chose to sit down Saturday night while the rest of his teammates stood during the anthem before a game in Arizona against the Cardinals.That left his teammates to answer for him on Tuesday after the team returned for its first practice since that game."I'm proud of him," tight end Jared Cook said. "I think it's awesome. Everybody has points of discussion after what Charles Woodson Jerseys happened in Charlottesville just the night before. I think it's important for men in our position to step up and speak on unnecessary situations we find ourselves in as minorities in this country. That's why I'm proud of him."Cook said he hadn't talked to Lynch about his stance and didn't know what specifically he was protesting. Other players who have declined to stand for the anthem have been much more open about their reasons, starting with former San Francisco quarterback Colin Kaepernick, whose protest last year over police brutality and racial oppression made it a major issue in the NFL."We didn't talk to Latavius Murray Jerseys him," Cook said. "I don't know his intentions. I don't know what he wanted to do by it. But I know that guys like Colin Kaepernick have become my favorite football players for doing it."Kaepernick is not on a team this season but the issue remains with Seattle Seahawks defensive lineman Michael Bennett and Lynch both sitting for the anthem last weekend.Bennett has been vocal about Khalil Mack Jerseys his reasons why, citing social injustice. He said his decision was solidified by the violence last weekend surrounding a white supremacist rally in Charlottesville, Virginia, that included the death of a young woman who was struck by a car deliberately driven into a group of counter-protesters.Cook said he has considered an anthem protest in the past and does not rule out doing one this season."As far as the future goes, I don't know. Bruce Irvin Jerseys I don't know," he said. "I know I feel uneasy about the situation going on in this country and have been for Derek Carr Jerseys a while."Raiders coach Jack Del Rio said last season that players should protest on their own time instead of when they are representing the organization.