Архивы рубрики ‘НОВИНИ’

Велике звичаєве козацьке зібрання на честь видатного полководця — отамана Запорозької Січі Івана Дмитровича Сірка

Члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, старшина Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, всеукраїнської федерації «Спас», МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», «Запорозьке військо Низове «Запорозька Січ», «Запорозького звичаєвого козацького лицарського ордену ім. князя Дмитра Вишневецького (Байди), ГО «Молода Січ» прийняли участь в урочистих традиційних щорічних заходах біля Меморіалу Івана Дмитровича Сірка. Гарна підготовка та організація дали змогу в цьому році зробити дісно звичаєвий збір. На початку, як вимагає стародавня традиція було проведено Козацьке Коло Запорожців, що було освячене представниками місцевої єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, серед учасників присутні козаки-учасники АТО — війни за віру та волю нашої рідної країни, волонтери, патріотична інтелігенція, представники державної влади, депутатського корпусу Дніпропетровської області, багато гостей з інших областей. Високе козацьке братство, за пропозицією отамана Мандика обрало старшину (суддю, осавула, бунчужного) всі поважні люди, серед них — Сергій Карноза, якого особисто знаю не один рік як дієвого, освіченого керівника, швидко вирішені питання організаційного характеру, одноголосно надано право виступити почесному гостю — патріоту, керівнику Дніпропетровської обласної ради пану Пригунову, який щиро подякував за важливий вагомий внесок козацтва в захисті держави, всім хто сміливо та звитяжно приймав участь в обороні області, допомагав армії, виховній діяльності з молоддю. Найкращім організаціям були вручені цінні подарунки, які з задоволенням, заслужено отримали «Спас-Штурм», «Молода Січ» та інші. Після проведення Кола всі дружньо перейшли на майдан біля меморіалу великому Запорозькому отаману де провели урочистості, а вельмишановні отамани, старійшини, державні керівники виступили з добрими словами про справжнього героя козацького руху, а єпископ Дніпровський та Криворізький Симеон прочитав молебень й закликав патріотичне козацтво до об»єднання заради неньки-України та перемог в усіх напрямах діяльності.

Голова Запорозького козацького патріотичного руху опору з 2014-2017рр., член НСЖУ, військовий історик, автор книг, головний редактор альманаху «українське патріотичне козацтво» Дмитро Сухінін (Гора)

Опубликовано Олександром Притулой Суббота, 4 августа 2018 г.

Аніта з маленькою помічницею)))

Опубликовано Марьяной Гороховой Пятница, 3 августа 2018 г.

Петро Порошенко: «Дуже радий вітати Посланців Його Всесвятості Патріарха Варфоломія у Києві»

Під час офіційної зустрічі зустрічі з делегацією Вселенського Патріархату Президент України Петро Порошенкоза значив: «Дуже радий вітати Посланців Його Всесвятості Патріарха Варфоломія у Києві напередодні 1030-річчя Хрещення Руси-України.

Вдячний Його Всесвятості за постійну турботу про українських віруючих, про український народ, який зараз переживає непрості часи агресії з боку РФ і анексії Криму. Для мене і для більшості українців дуже важливі слова про те, що Україна не є канонічною територією РПЦ.

Ми чекаємо рішення нашої Матері-Церкви, чекаємо рішення Синоду. Впевнений, що зараз рішення про Томос має бути прийняте у суворій відповідності до канонічних норм».

Нова техніка українській армії!

ДНДІ ХІМІЧНИХ ПРОДУКТІВ НАЛАГОДИВ СЕРІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО РЕАКТИВНОГО ПІХОТНОГО ВОГНЕМЕТА РПВ-16

Державний Науково-дослідний інститут Хімічних продуктів, що входить до складу ДК «Укроборонпром», налагодив виробництво реактивних піхотних вогнеметів РПВ-16.

РПВ-16 – термобарична зброя, яка розроблена та виробляється для українського війська за Державним оборонним замовленням. Вогнемет вже вдало пройшов приймально-здавальні випробування та найближчий часом посилить військові підрозділи.

Реактивний піхотний вогнемет оснащений реактивною гранатою із спеціальною термобаричною сумішшю. Термобарична зброя знищує противника завдяки створенню під час вибуху високотемпературного імпульсу, який супроводжується різким перепадом тиску. Вона також називається боєприпасами об‘ємного вибуху.

При цьому фугасна дія 93-міліметрового пострілу РПВ-16 еквівалентна артилерійському снаряду великого калібру. Тому ця переносна зброя здатна знищувати живу силу противника навіть за потужними укриттями, а також легкоброньовану техніку, на відстані близько одного кілометра.

Створення та серійний випуск РПВ-16 стали можливими, насамперед, завдяки кооперації виробничих потужностей ДНДІ Хімічних продуктів, КП «ШКЗ «Імпульс» та ДАХК «Артем», які є підприємствами-учасниками Концерну «Укроборонпром».

Нагадаємо, що під час демонстрації у 2017 році перших зразків РПВ-16 на Гончарівському полігоні Збройних Сил України Секретар РНБО України Олександр Турчинов високо оцінив можливості реактивного піхотного вогнемета.

Підтримуємо створення Єдиної Помісної Української Православної Церкви

У Порошенка похвалились, як розбивають російські міфи про українську церкву

 

Міфи Кремля про «розкол у православ’ї» в Україні не мають на Константинополь такого впливу, як хотілося б Москві, стверджують в Адміністрації президента Москва запускає відверту брехню і бруд в ЗМІ, аби завадити українській церкві отримати автокефалію. Але у Вселенському патріархаті ретельно перевіряють факти, тому не звертають увагу на міфи Москви, стверджує в інтерв’ю «Главкому» заступник голови Адміністрації президента Ростислав Павленко. «Росія докладає чималих зусиль для поширення міфів. Про начебто загрозу релігійної війни – хоча єдина війна, яка точиться в Україні – це російська агресія. Про «розкол у православ’ї» – хоча якраз поведінка Росії його провокує. Про «підтримку московської церкви більшістю вірян» – хоча є соціологічні дані всіх служб, які демонструють іншу картину. Про «утиски канонічної церкви в Україні» – хоча, окрім вигадок пропаганди, жодних доказів Москва навести не спромоглася», — зазначив Павленко. За його словами, у Вселенському патріархаті дуже ретельно і прискіпливо перевіряють факти – тому зусилля Москви не мають того ефекту, на який сподіваються в Кремлі. «Але вони продовжують старатися. Поширюють свої міфи серед інших церков, запускають відверту брехню і бруд в ЗМІ», — додав заступник голови Адміністрації. Читайте також Порошенко: Нема жодних підстав вважати, ніби Томос у нас в кишені 15 Липня, 13:33 Війна за томос. Чому Новинський із митрополитами московського патріархату їздив до Стамбула? 30 Червня, 08:04 Порошенко: Український народ заслуговує на Томос від Вселенського Патріарха 31 Травня, 12:09 Але Павленко впевнений, що в інформаційному суспільстві приховати щось неможливо. Тим більше з відкритих джерел можна дізнатися як дані соціології, так і про ставлення українських священиків та ієрархів різних церков до війни, російської агресії, до ветеранів, та зрештою до вірян. «Все це формує у Вселенського патріархату розуміння, яким чином йти до надання автокефалії. Як сказав на переговорах один з представників цієї церкви – «я не розумію, як українські ієрархи можуть бути проти створення української церкви», — підсумував Павленко. Нагадаємо, 1 липня Вселенський Патріарх Варфоломій заявив, що Константинополь ніколи не визнавав церковної влади Москви над Україною.

 

glavcom.ua

ЗАПОРОЗЬКІ ЗАВОДЧАНИ-ФРОНТУ БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

НВК «ІСКРА» ПРОДЕМОНСТРУВАЛА ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ ОСТАННІ УНІКАЛЬНІ РОЗРОБКИ: ПОТУЖНІ РЛС, КОНТРБАТАРЕЙНІ РАДАРИ ТА СТАНЦІЮ РЕБ

На підприємстві ДК «Укроборонпром» КП «НВК «Іскра» відбулась демонстрація унікальних розробок у сфері радіолокації та радіоелектронної боротьби, які призначені для посилення Збройних Сил України.

З останніми розробками підприємства, під час свого робочого візиту у Запорізьку область, особисто ознайомився Президент України Петро Порошенко.

«Внесок кожного з вас в обороноздатність країни не менший, ніж внесок солдата на передовій, внесок дипломата, який забезпечує світову коаліцію на підтримку України», – сказав Президент колективу підприємства.

Фахівці «Іскри», яке є ключовим підприємством кластеру радіолокації, зв‘язку та РЕБ «Укроборонпрому», виготовили та наразі проводять випробування одразу чотирьох станцій. А саме: контрбатарейного радару 1Л220УК, високомобільного радару метрового діапазону радіохвиль МР-1, автоматизованого комплексу радіоперешкод «Мандат» та мобільного 3D оглядового радіолокатору 80К6Т, що демонструвався на минулорічній виставці «Зброя та Безпека».

Контрбатарейний радар 1Л220УК призначений для розвідки позицій артилерії противника. Він фіксує на відстані десятків кілометрів точне місцезнаходження ворожих гармат, мінометів, реактивних систем залпового вогню, а також ракетних комплексів протиповітряної оборони та тактичних ракет.

Це дозволяє отримувати точні координати для удару у відповідь, а також проводити коригування вогню власної артилерії. Окрім того, 1Л220УК веде стеження за повітряним простором, маючи можливість фіксувати безпілотники противника.

1Л220УК, за своїми можливостями, значно перевищує контрбатарейні радари які зараз знаходяться на озброєнні Збройних Сил України.

Високомобільний радар метрового діапазону радіохвиль МР-1 – спеціальна радіолокаційна станція, призначена для виявлення в автоматичному режимі повітряних цілей на дальності понад 400 км. Головною особливістю МР-1 є здатність «бачити» літаки, які виготовлені за технологією «Стелс», в тому числі, перспективні винищувачі п‘ятого покоління.

Автоматизований комплекс радіоперешкод «Мандат» – призначений для моніторингу та заглушення зв‘язку противника на частотах від 1,5 до 1000 МГц, що дозволяє надійно подавити зв‘язок, в тому числі цифровий та шифрований, паралізувавши систему управління противника.

Мобільний 3D оглядовий радіолокатор 80К6Т – призначений для видачі цілевказівок засобам ППО та може працювати з усіма зенітно-ракетними комплексами, які стоять на озброєнні Збройних Сил України. Окрім того, потужні можливості радару дозволяють його використовувати, як інформаційну ланку у підрозділах Повітряних сил України.

Головною особливістю 80К6Т стала цифрова фазована активна решітка. Ця технологія дозволяє виявляти та супроводжувати цілі з надвисокою точністю. При цьому, завдяки тільки одній станції виконується одночасне вимірювання положення цілі одразу за трьома координатами: дальності, азимуту та висоти.

Окрім того, на КП «НВК «Іскра» зараз ідуть розробка ще двох виробів: спеціальної радіолокаційної станції ДВ1, що призначена для створення суцільного радіолокаційного поля вздовж кордону України, та контрбатарейного радару нового покоління «Мангуст».

«Ви зробили неможливе – в такі короткі терміни відновили виробництво. Там, де виробництво залишилося на окупованих територіях, ви врятували документацію, врятували досвід. Прийняли до себе в колектив конструкторів. І все зробили для того, щоб обороноздатність держави не була меншою. Ваш внесок в обороноздатність країни надзвичайно великий», – сказав Петро Порошенко та подякував колективу за самовіддану роботу.

СЛАВА БІЙЦЯМ-ГЕРОЯМ 55-Ї АРТБРИГАДИ!

Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
+11

55 окрема артилерійська бригада

«ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ»

Фраза, якою віддають шану усім, загиблим за Україну, сьогодні, у пункті постійної дислокації 55 окрема артилерійська бригада, звучала від військовослужбовців та цивільних, священиків та очільників Запоріжжя.
Саме 19 липня наказом командира нашої військової частини встановлено як День вшанування пам`яті військовослужбовців бригади, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України на Сході нашої держави.
19 липня 2014 року бригада понесла першу бойову втрату: поблизу населеного пункту Д`якове Антрацитівського району Луганської області внаслідок ворожого обстрілу загинув майор Сергій Білокобильський. Його, як і 32 інших військовослужбовців бригади, вшанували хвилиною мовчання побратими та ветерани військової частини, батьки та рідні загиблих героїв, представники міської та обласної влади.
— З перших днів війни з російським агресором підрозділи бригади приймали участь в боях за цілісність України. Воїни-артилеристи з гідністю та мужністю вистояли у спекотні дні в оточеннях під Д`яково та Зеленопіллям, в «котлі» Іловайська, в боях під Дебальцево. Наші підрозділи брали участь у звільненні Маріуполя, Волновахи, Мар`їнки, Слов`янська, Лисичанська, Лиману, Світлодарська та Авдіївки, знищували ворога під час оборони Донецького аеропорту. На жаль, війни не буває без втрат. Ми не маємо права зганьбити пам`ять 33 наших загиблих побратимів, які віддали найдорожче, що є у людини – життя, захищаючи незалежність нашої Батьківщини. Не в наших силах повернути загиблих Героїв. В наших силах – зберегти пам`ять про їх Подвиг у віках, — підкреслив командир бригади, підполковник Роман Качур.
Нагрудним знаком «55 окрема артилерійська бригада» були відзначені підполковник Третяк Петро Анатолійович (посмертно), молодший сержант Добролєта Михайло Костянтинович (посмертно), солдат Мєркулов Андрій Юрійович (посмертно), молодший сержант Тинянов Олександр Сергійович (посмертно).
З благословіння Святійшого Філарета, Патріарха Київського і всієї Русі-України, загиблі герої бригади були відзначені медалями «За жертовність і любов до України».

ВИДАТНИЙ ОТАМАН, ГЕНЕРАЛ-ХОРУНЖИЙ ВАСИЛЬ ТЮТЮННИК

17 липня 1890 народився Василь Никифорович Тютюнник (Василь Тютюнник; 1890-1919) — український військовий діяч, генерал-хорунжий. Саме під його керівництвом українські війська в листопаді-грудні 1918 року билися з офіцерськими дружинами Павла Скоропадського, взимку-влітку 1919-го — з Червоною армією, восени 1919-го — з білогвардійцями. Народився в селянській родині хуторі Куторжу (Куторжиха), за іншими даними в селі Єнькі, Хорольський повіт, Полтавська губернія.

Ад’ютантом Тютюнника в Україні був відомий український поет-націоналіст Євген Маланюк. Своєму начальнику Маланюк присвятив твори «П’ята сімфонiя» і «Балада про Василя Тютюнника».

Окрім Василя Тютюнника в армії УНР був його однофамілець, генерал-хорунжий Юрій Тютюнник (1891-1930), жертва сталінських репресій, внучатий племінник Тараса Шевченка, один з найвідоміших повстанських отаманів України, автор спогадів, опублікованих у 1923-1927 роках в СРСР і Польщі. У 1923 перейшов на бік більшовиків, викладав у Харківській школі червоних командирів. Разом з Довженка став співавтором сценарію фільму «Звенигора» (у титрах — Юрій Юртіка). Розстріляний 20 жовтня 1930 у внутрішній в’язниці ОГПУ на Луб’янці.

Однак повернемося до Василя Тютюнника. Він закінчив чотирикласне Хорольське міське училище, Тифліській військове училище (1912). Під час навчання був визнаний кращим стрільцем з пістолета і гвинтівки. Служив у 25-му Сибірському стрілецькому генерала Кондратенко полку, що розташовувався в Іркутську. Полк мав ім’я українця, знаменитого героя оборони Порт-Артура, який загинув напередодні здачі легендарної фортеці. В Іркутську Тютюнник зберіг свою репутацію кращого стрільця, і з початком Першої світової війни його призначили командиром кінних розвідників полку. Власне, на цій посаді він і пройшов всю війну, борючись з німцями в Польщі та Білорусії. В одному з боїв був контужений, дослужився до звання капітана. Останній запис у послужному списку Тютюнника відноситься до осені 1917 року: «Відбув у відрядження в Українську раду 2 армії». Так почався новий період життя колишнього офіцера імператорської армії.

У крижаному грудні 1917-го на Західному фронті російської армії повністю панували більшовики. Глава Української ради фронту В. Тютюнник віддав українізованим частинам наказ: кинути фронт і пробиватися до Києва — на захист Центральної Ради. У столиці України з замерзлих боліт білоруського Полісся вдалося прорватися лише декільком частинам. Незабаром вони зіграли значну роль у київських вуличних боях між більшовиками і військами Центральної Ради.

Тютюннику вдалося повернутися в Україну, зайняту німецькими військами, лише навесні 1918-го року. Йому дали чин військового старшини і високу посаду в Генеральному штабі гетьмана Павла Скоропадського. У вересні 1918 року Василя Тютюнника з рангу сотника підвищили в ранг військового старшини. Щасливий збіг обставин поєднало в цьому відділі земляків-полтавців Василя Тютюнника та Євгена Мєшковський. Ось яку характеристику цим видатним українським старшинам дає Є. Маланюк: «Підполковник Василь Тютюнник — енергійний, гарячий, вмить охоплював найскладнішу військову ситуацію і блискавично переходив до рішення, часто парадоксального в своїй талановитості. Полковник Євген Мєшковський був «персоніфікацією» військовості і духовно, і фізично. Сурова дисциплінованість суто військового, холодного й світлого розуму, солідний науковий багаж і справді геніальна пам’ять — ось його найяскравіші прикмети, що не перешкоджали йому бути більш ніж старшиною Генерального штабу… В Оперативному відділі Генерального штабу молодої держави — ця комбінація була чудовою… Взаємна пошана, повне довір’я, автоматичне доповнювання себе взаємно, відповідальність, мужність, відвага, органічний патріотизм, розуміння себе з півслова і характеристична дрібниця — цілковий брак яких-небудь «особистих» відношень (поза службою)».

Однак Тютюнника не влаштовували порядки в Українській Державі. Тому-то, будучи помічником начальника відділу Генерального штабу, він незабаром він став одним з перших змовників проти гетьмана і водночас був членом опозиційного Українського національного союзу і беручи участь у підготовці антигетьманського повстання. Був прихильником Симона Петлюри. З листопада 1918-го став заступником начальника Генштабу–начальником оперативного відділу (у військах Директорії, що проголосила створення Української народної республіки (УНР)), брав участь у поході на Київ, що завершився поваленням гетьманської влади.

13 листопада 1918 Тютюнник залишив Київ і виїхав до Білої Церкви, де збиралися організатори повстання проти Скоропадського. Члени новоутвореного українського уряду — Директорії — запропонували Тютюннику стати помічником начальника штабу повстанської армії — Андрія Мельника. Командувачем, наказним отаманом, був призначений генерал Олександр Осецький. Однак і Мельник, і Осецький займалися лише політикою: мітингами, виступами, листівками. У зв’язку з цим Тютюннику довелося взяти на свої плечі все керівництво повстанськими частинами. Українці виграли перші бої, об’єдналися і щільним кільцем оточили Київ. До речі, саме про цей період життя міста оповідає відомий роман Михайла Булгакова «Біла гвардія».

Василь Тютюнник, хоча і займав четверту після Петлюри, Осецького і Мельника посаду в Дієвої армії УНР, — нагадує Анатолій Чернов у своїй статті про генерала «Палаючий любов’ю до Вітчизни», — фактично став керівником повстання проти П. Скоропадського. Генерал армії УНР Капустянський згадує: «Більша частина праці по організації повстання і по керуванню військами в цей тяжкий період лягла на В.Тютюнника. Молодий старшина величезної енергії і працездатності, шляхетного честолюбства, дуже рішучий і настирливий, рідкої чесності і некорисливості. Повстання Василь Тютюнник почав без жодного фахового помічника. Особисто керував військами не тому, що був самовпевнений, а тому, що не мав власне штабу армії УНР, більш-менш укомплектованого офіцерами-штабістами. Фактично лише на ньому трималося керівництво армією УНР».

14 грудня війська Директорії урочисто увійшли в місто. Але з лівого берега на безтурботне Директорію вже напирала Червона армія. Командарм спробував сам упоратися, але це виявилося практично неможливим. І тоді наперекір усім українським соціалістам Тютюнник пішов на «контрреволюційний» крок — запросив до армії досвідчених генералів і офіцерів старої армії. Своїм помічником він узяв генерала Володимира Сінклера, який ще місяць тому був начальником штабу військ Скоропадського. Завдяки допомозі фахівців лютий 1919-го став переломним на тлі невдач українських військ. Наступ червоних було зупинено. У липні 1919 року, після з’єднання збройних сил Наддніпрянщини та Галичини, Василь Тютюнник став командувачем Армії Української Народної Республіки. На цій посаді він залишався до середини осені. Каменем спотикання для уряду Петлюри стала поява нового супротивника — Білої армії. Тютюнник був одним з небагатьох, хто розумів небезпеку будь-яких переговорів з головнокомандуючим Антоном Денікіним. Категорично і різко не погоджувався він і з рядом «революційних» заходів самого Симона Петлюри. Як результат — відставка.

Наприкінці травня 1919 року українська армія перебувала у скрутному становищі, ведучи одночасно бойові дії проти Добровольчйеской Білої армії, Червоної армії і польських військ. Петлюра покликав Тютюнника до себе як рятівника армії. В. Тютюнник розробив план прориву військ УНР у напрямку Проскурова («Проскурівська операція»), яка почалася 1 червня 1919 року. У її результаті вдалося відбити у Червоної армії міста Проскурів, Кам’янець-Подільський (в якому розмістилися урядові органи УНР) та ряд інших.

Після успіху Проскурівській операції він став начальником штабу армії УНР, а через місяць — командувачем армією, генерал-хорунжий армії УНР. Наказовий отаман А.Осецкій і начальник штабу А.Мельник були відсторонені від влади. З серпня 1919 року Тютюнник — одночасно командувач Східної групою об’єднаних армій УНР і ЗУНР (Української галицької армії). У серпні 1919-го військам об’єднаним військам під командуванням В.Тютюнника вдалося відбити у більшовиків міста Вінницю і Жмеринку.

17-22 листопада 1919 керував обороною Проскурова від ЗСПР. Автор плану Зимового походу військ УНР 1919-1920. Однак перед його початком захворів на тиф. Приблизно з 21 листопада 1919 почалася фактична ліквідація фронту і втеча багатьох державних діячів і штабних працівників УНР за кордон — до Польщі. 22 листопада вже хворий В.Тютюнник ще керує обороною міста Проскурів від білогвардійців. 4 грудня генерал Тютюнник, щоб зберегти військо, разом з Е. Мешковским розробляє унікальну військову операцію. Залишки війська повинні повернутися у ворожий тил, на Велику Україну. Запропонований отаманом план Зимового походу підтримав Симон Петлюра, і 6 грудня п’ятитисячний військо вирушило в похід. Останнє розпорядження своєму заступнику отаману М.Омельяновичу-Павленко в Зимовий похід отаман В.Тютюнник писав у гарячці — при температурі 40 градусів. І, тільки зробивши всі розпорядження, здавши армію своєму наступнику, провалився в безпам’ятство.

Тяжко хворий на тиф Василь Тютюнник був відправлений у рівненський госпіталь, уже захоплений поляками. Але його, незважаючи на всі зусилля лікарів, врятувати так і не вдалося. Командарм армії УНР помер у Рівне від наслідків тифу в результаті розриву серця. Поет Євген Маланюк, на чиїх руках помер Василь Тютюнник, писав: «Це був, безперечно, найвидатніший старшина і полководець український, що створив республіканську армію України, який керував нею аж до здобуття Києва 1919 року, який був потім заходами «демократів» духу і розуму усунений від праці, а в трагічний момент початку останньої катастрофи 1919 року покликаний знову. То був той отаман Вас. Тютюнник, що, запалений духом любові до Вітчизни, згорів, як свічка, на славу історії української, — людина, про яку ще багато напишуть історики і поети. Людина, яка для свого часу, для наших сумних днів була своєю величиною неспівмірною, незрозумілою, навіть чужою, як усі видатні українці нашої трагічної історії».

«Його одягли в той самий френч (темно-зелений), єдиний (у командарма!), який усі пам’ятають, в якому був при Центральній Раді, Гетьмана, Директорії, Головного отамана, — згадував Маланюк. — На труні — крива шабля в сріблі, — єдина прикраса (це був мій ад’ютантською подарунок) — і відома сіра смушева шапка, — теж подарунок (здається, від повстанців). Взвод польського війська. Лафет не можна було у Рівному дістати, тому — звичайна чорна карета, — зовсім не для генерала. Легкий салют в морозному повітрі. Потім — простий дубовий хрест»…

Сучасники відзначають, що Тютюнник, плануючи операції, любив ризикувати. З колегами був «гарячий і різкий», імпульсивний і неуживчива, іноді грубий. Проявив себе як найталановитіший полководець УНР, виступав за ведення бойових дій до останньої можливості. На відміну від ряду інших українських воєначальників, не прагнув конкурувати з Симоном Петлюрою.

ГОТУЄМО НОВУ ПЕРШУ В ІСТОРІЇ ПРОГРАМУ РОЗВИТКУ КОЗАЦТВА В МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ

Шановні колеги науковці, історики, освітяни! Побратими запорозького козацького руху!
В квітні цього року нами створена незалежна громадська козацька робоча група з приводу створення та реалізації першої в історії Запоріжжя Програми розвитку козацтва. Аналогічна Програма вже працює завдяки підтримці депутатів Запорізької обласної ради, прийнята на три рки.
Так склалося історично, що місто не мало такого важливого, на наш погляд, плану дій, хоча за останні часи необхідні нормативно-правові акти державного рівня вже прияйняті.
Наприкінці серпня ми вирішили оприлюднити наші пропозиції, проект програми направити депутатам Запорізької міської ради та фахівцям міськвиконкому.
В проект програми увійшли питання збереження культурно-історичної спадщини, вшанування пам»яті героїв — козаків, захисників України сьогодення, проведення наукових та громадських заходів, допомоги сім»ям загиблих героїв АТО,організація волонтерської справи, туристична та екскурсійна діяльність, співпраця з навчальними закладами,
козацької громадської історичної бібліотеки, поширення серед молоді літератури про звичаї та традиції козаків, про сучасну війну за незалежність України, підтримки письменників та журналістів, інформаційних всеукраїнських видань, бойового мистецтва козацького бою, проведення всеукраїнських національно-патріотичних акцій — «Вшануймо українську історичну літературу»,»Молоді про українську армію», «Вшануймо могили пращурів-героїв козаків» та інші.
Також до проекту Програми увійшли питання подальшого надання вулицям міста історичних назв, наприклад, Дмитра Вишневецького (Байди) тощо.
Запрошуємо всіх бажаючих надавати пропозиції щодо доповнення проекту Прграми розвитку козацтва в м. Запоріжжі під назвою — «Запоріжжя-світова духовна столиця козацтва».
В роботі робочої групи приймають активну участь Ілля Лапін, Георгій Шаповалов, Михайло Мордовськой, Микола Фролов, Віктор Банах, Костянтин Лямцев, Григорій Мацегора, Олександр Притула, Костянтин Рижов, Володимир Лютий, Микола Говоруха, Павло Білан, Олександр Зубченко.
Вважаємо, що питання давно треба вирішити, підійти системно та за допомогою громадської думки, письменників, журналістів, старшини, волонтерів, учасників бойових дій, підприємців.
Впевнені, що Програма надасть нові можливості показати Запоріжжя — колиску козацтва, першу Січ та багато інших важливих для нашої країни та Європи історичних подій як нашим співвітчизникам так і гостям зі всього світу.
Пропозизії прошу направляти на ел.пошту bulavadmitro@gmail.com
З повагою, голова робочої групи Дмитро Сухінін (Гора)

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

ГОТУЄМО ДРУГИЙ ВИПУСК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ — АЛЬМАНАХУ «УКРАЇНСЬКЕ ПАТРІОТИЧНЕ КОЗАЦТВО»

Вельмишановне козацьке братство!
Готується до видання другий випуск вседержавного інформаційного проекту — альманаху «Українське патріотичне козацтво». Перший випуск за допомогою нащадка видатного козацького роду Івана Степановича Мазепи, Ігоря Мазепи був виданий в квітні цього року та направлений в навчальні заходи, героям — захисникам України на фронт, в бібліотеки, представникам волонтерських організацій.
Прошу вельмишановних керівників козацьких організацій, колег науковців, письменників та журналістів, особливо учасників бойових дій, волонтерів направляти статті для друкування за рішенням редакційної колегії у другому випуску альманаху. Бажано надсилати статті на культурно-історичні та військово-політичні теми. Матеріали, які розповідають про сучасне патріотичне козацтво, допомогу армії, участь у заходах національно-патріотичного, спортивного та виховного характеру.
Прошу направляти матеріали на ел. пошту — bulavadmitro@gmail.com
З глибокою повагою, головний редактор-засновник
альманаху Дмитро Сухінін (Гора)

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

NAPA, Calif. (AP) Marshawn Lynch isn't shedding anymore light on his decision to sit during the national anthem before the Oakland Raiders' first exhibition game.Lynch declined to comment on why he chose to sit down Saturday night while the rest of his teammates stood during the anthem before a game in Arizona against the Cardinals.That left his teammates to answer for him on Tuesday after the team returned for its first practice since that game."I'm proud of him," tight end Jared Cook said. "I think it's awesome. Everybody has points of discussion after what Charles Woodson Jerseys happened in Charlottesville just the night before. I think it's important for men in our position to step up and speak on unnecessary situations we find ourselves in as minorities in this country. That's why I'm proud of him."Cook said he hadn't talked to Lynch about his stance and didn't know what specifically he was protesting. Other players who have declined to stand for the anthem have been much more open about their reasons, starting with former San Francisco quarterback Colin Kaepernick, whose protest last year over police brutality and racial oppression made it a major issue in the NFL."We didn't talk to Latavius Murray Jerseys him," Cook said. "I don't know his intentions. I don't know what he wanted to do by it. But I know that guys like Colin Kaepernick have become my favorite football players for doing it."Kaepernick is not on a team this season but the issue remains with Seattle Seahawks defensive lineman Michael Bennett and Lynch both sitting for the anthem last weekend.Bennett has been vocal about Khalil Mack Jerseys his reasons why, citing social injustice. He said his decision was solidified by the violence last weekend surrounding a white supremacist rally in Charlottesville, Virginia, that included the death of a young woman who was struck by a car deliberately driven into a group of counter-protesters.Cook said he has considered an anthem protest in the past and does not rule out doing one this season."As far as the future goes, I don't know. Bruce Irvin Jerseys I don't know," he said. "I know I feel uneasy about the situation going on in this country and have been for Derek Carr Jerseys a while."Raiders coach Jack Del Rio said last season that players should protest on their own time instead of when they are representing the organization.