Що необхідно знати про українську армію

Збройні сили України Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до навігаціїПерейти до пошуку Збройні сили України Емблема Збройних сил України[1][2] Прапор Збройних сил України[1][2] Гасло За Україну, за її волю! Засновані 29 березня 1917 року[a] Поточна форма 6 грудня 1991 року Види збройних […]

Запорозькі козаки прийняли активну участь в урочистих заходах на честь 1030-ї річниці хрещення Київської Руси-України з УПЦ КП в Києві

  Тисячі мірян та запорозьких козаків прийняли участь в урочистих заходах на честь 1030-ї річниці хрещення Київської Руси-України в Києві! Прекрасне квітуче всесвітньовідоме місто — тисячолітній центр політичного, релігійного, культурного та духовного об»єднання українців — Київ, як і багато років […]

Презентація першого всеукраїнського інформаційного проекта — альманаху «Українське патріотичне козацтво» в Дніпропетровському обласному національному музеї

Дмитрий Сухинин Гора з Roman Avdeev. 2 серпня о 19:21 · Запорозькі козаки провели презентацію альманаху у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І.Яворницького 1 серпня члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ» зустрілися з вельмишановними […]

Презентація альманаху «Українське патріотичне козацтво» в Запорізькій обласній універсальній бібіліотеці

В Запорізькій обласній універсальній бібліотеці проведена презентація альманаху «Українське патріотичне козацтво». Добре коли молодь, інтелігенція, студенти, запорозькі козаки читають, відвідують наукові та громадські навчальні заклади, приймають участь у конференціях, дискусіях, круглих столах та семінарах на історичні або військово-політичні чи інші […]

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ЗАХІД БІЛЯ МЕМОРІАЛУ ІВАНУ СІРКУ

Дмитрий Сухинин Гора разом з Костянтином Рижовим та 9 іншими особами. 4 серпня о 20:10 · Велике звичаєве козацьке зібрання на честь видатного полководця — отамана Запорозької Січі Івана Дмитровича Сірка. Члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, старшина ВеликоїРади отаманів Запорозького козацтва, […]

Найстаріша українська пісня

‎Дмитро Воронський‎ до {Історія українського козацтва} 16 липня о 19:26 НАЙСТАРІША ТОЧНО ДАТОВАНА УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ, ЩО ЗБЕРЕГЛАСЬ ДО НАШИХ ДНІВ. 1571 РІК. Баладний вірш-пісню «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?» було віднайдено в рукописній граматиці 1571 року, яку готував до друку видатний чеський […]

Блискавичний смілівий талановитий отаман Іван Сірко

Кримський похід Івана Сірка. Сторінка української слави. У 1676 році відбувся один з найславетніших походів Івана Сірка. Кошовий отаман поставив перед собою надскладне завдання оволодіти всіма головними містами Кримського ханства разом з ханської столицею, щоб помститися за підступний напад кримського […]

Щіро вітаємо пана генерала!

«Нашого цвіту — по всьому світ»: Українець став командувачем канадської армії вівторок, 17 липень 2018, 17:48 TwitterGoogle+ Заступником голови Генерального штабу оборони Канади призначили етнічного українця Пола Винника, повідомляють Патріоти України з посиланням на прес-службу Міністерства оборони Канади. «Під керівництвом генерал-лейтенанта Винника […]

День вшанування світлої доброї пам»яті героїв 55-ї артбригади

Дмитрий Сухинин Гора поширив допис. 24 липня о 14:47 · +11 55 окрема артилерійська бригада 19 липня о 16:38 ·  «ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ» Фраза, якою віддають шану усім, загиблим за Україну, сьогодні, у пункті постійної дислокації 55 окрема артилерійська бригада, звучала від військовослужбовців та цивільних, […]

Щіро вітаємо героїв-військовослужбовців ЗСУ!

Дмитрий Сухинин Гора поширив допис. 24 липня о 14:44 · 36 окрема бригада морської піхоти почувається святково. 20 липня о 09:45 ·  НАМ ТРИ РОКИ У горнилі випробовувань, запеклих боїв за свободу, за життя, за братерство, за вірність та відданість в ім’я українського народу, в […]

 

Що необхідно знати про українську армію

Збройні сили України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Збройні сили України
Емблема Збройних сил України[1][2]

Емблема Збройних сил України[1][2]
Прапор Збройних сил України[1][2]

Прапор Збройних сил України[1][2]
Гасло За Україну, за її волю!
Засновані 29 березня 1917 року[a]
Поточна форма 6 грудня 1991 року
Види збройних сил
Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Emblem of the Ukrainian Air Force.svg Повітряні сили
Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морські сили
Емблема ДШВ.svg Десантно-штурмові війська
Emblem of the Ukrainian special forces.png Сили спеціальних операцій
Штаб Flag of Kyiv Kurovskyi.svg КиївПовітрофлотський проспект, 6 Будівля Генштабу ЗСУ
Командування
Верховний головнокомандувач Presidential Standard of Ukraine.svg Президент
Петро Порошенко[3]
Міністр оборони Штандарт Міністра оборони України.svg генерал армії України
Степан Полторак
Начальник Генерального штабу Штандарт НГШ ЗСУ.png генерал армії України
Віктор Муженко
Людські ресурси
Вік 18 років[4]
Призов 9, 12, 18 місяців[4]
Населення у
призовному віці
11,149,646 (2015), віком 16–49
Придатних для
військової служби
6,970,035 (2015), віком 15–49
Щорічно досягають
призовного віку
482,000 (2018)
Активні службовці 182,000 (2018) (16 місце)
Резерв 1,000,000
Службовці за кордоном
Витрати
Бюджет  86 млрд (2018)[5]
$ 3.1 млрд (2018)
Відсоток у ВВП ▲3 % (2015)[6]
Промисловість
Національні постачальники
Закордонні постачальники
Річний імпорт
Річний експорт

Commons-logo.svg Збройні сили України у Вікісховищі

Збро́йні си́ли Украї́ни — військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються завдання з оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності[8]. Структурно поділене на 3 види та 2 окремі роди військ/сил.

За даними рейтингу мiжнародної компанiї «Global Firepower» який щороку укладають фахiвцi найстарiшого британського вишу — University of St. Andrews українська армія станом на 2016 р. на тридцятiй сходинцi у свiтi (серед 126 держав) та на восьмiй — у Європi. За даними експертiв, якi укладали звiт, українська армiя має на озброєннi 2809 танкiв, 8217 бойових броньованих машин, а також 1302 одиницi самохiдної артилерiї, 1669 одиниць ствольної артилерiї i 625 реактивних систем залпового вогню. Українська авiацiя налiчує 39 винищувачiв, 65 штурмовикiв, 89 транспортних кораблiв i 33 бойовi гелiкоптери[9]

Збройні сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України а також беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом[8].

З’єднання, військові частини і підрозділи Збройних сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення, протидії незаконним перевезенням зброї, наркотичних засобів та психотропних речовин, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України[8].

Зміст

 

Історія

Формування національних збройних сил в сучасному розумінні припадає на початок ХХ століття й збігається з формуванням сучасної української нації. В офіційній історіографії цей період позначається як «Українська революція» або «Перші визвольні змагання». Цей процес припав на кінець Першої світової війни та подальший розпад великих європейських імперій, які були сформовані протягом попередніх століть. Провісником цього процесу було формування національних військових формувань в складі Цісарської та Королівської армії Австро-Угорщини, а саме легіону Українських січових стрільців, основою для формування якого слугували українські парамілітарні організації Галичини: спортивно-пожежно-руханкове товариство «Січ», тіловиховне товариство «Сокіл» та національна скаутська організація «Пласт».

Після потрясінь Першої світової війни та на межі розпаду імперій українці здійснили чергову спробу відновлення державності. У рамках зростаючого розвалу в рядах Російської імператорської армії, розпочався процес формування національних частин. Після більшовицького перевороту цей процес одразу ж вилився у гібридну війну з Радянською та Білою Росією. Вже у ході неоголошеної війни було сформовано Армію Української Народної Республіки, проте її формування було перерване німецькоюадміністрацією й продовжене в обмеженому вигляді після встановлення Гетьманату. За часів Української Держави Павла Скоропадського розбудову національних збройних сил було продовжено. Збройні сили Української Держави розбудовувалися з більш системним підходом аніж попередні спроби, хоча під час цього процесу використовувалися попередні напрацювання, проте також було допущено багато помилок. Врешті це вилилося в Антигетьманське повстання й переорієнтацію від Центральних держав, які програвали Першу світову війну на спробу порозуміння з Антантою, яка, в свою чергу, була схильна до підтримки Білогвардійського руху й «єдиної та неподільної» Російської імперії, як свого початкового союзника.

Одночасно з цими подіями, після падіння Російської імперії у 1917 р., на українських землях утворилися численні військові формації, в тому числі загони Вільного козацтваУкраїнська Повстанська Армія батька Махна, більшовицьке Червоне козацтво. Останнє стало основою збройних сил маріонеткових УСРР/УРСР, а після поразки Української Народної Республіки були включені до складу Червоної армії. Після розвалу Австро-Угорської імперії у 1918 р. на захист Західно-Української Народної Республікипостала Українська Галицька Армія, основу якої склали формування Українських Січових Стрільців колишньої австро-угорської армії.

У роки другої світової війни українці знов намагалися відродити незалежність і організували збройні загони і з’єднання, зокрема УПА, але всі вони були знищені радянської владою протягом декількох років після закінчення війни, а українці знов вимушені були служити у лавах Радянської Армії.

Новітній етап

Наказ Міністра оборони України від 23 грудня 1991 року № 4 про створення Збройних сил України

Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України, вона успадкувала від СРСР одне з найпотужніших угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та відносно сучасними зразками озброєння та військової техніки.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх розташованих на українських теренах військових формувань Збройних сил колишнього СРСР, та про створення одного з ключових відомств — Міністерства оборони України. Отже, під юрисдикцію України перейшли: 14 мотострілецьких, 4 танкові, 3 артилерійські дивізії та 8 артилерійських бригад (9 293 танки і 11 346 бойових машин)[10], 4 бригади спецпризначення, 9 бригад ППО, 7 полків бойових вертольотів, три повітряні армії(близько 1 500 бойових літаків) і окрема армія ППО. Стратегічні ядерні сили, дислоковані на території України, мали 176 міжконтинентальних балістичних ракет, що несли сумарно 1 272 ядерні боєголовки, а також близько 2 500 одиниць тактичної ядерної зброї. На час проголошення Україною незалежності чисельність військ в Україні нараховувала близько 980 тисяч осіб[11].

У стислі терміни Верховною Радою України був прийнятий пакет законодавчих актів стосовно воєнної сфери: Концепція оборони і будівництва Збройних Сил України, постанова № 1658-XII від 11 жовтня 1991 року «Про Раду оборони України», Закони України «Про оборону України»[12], «Про Збройні Сили України»[8]Воєнна доктрина України тощо.

В основу процесу створення власного війська були закладені політичні рішення керівництва України стосовно без’ядерного і позаблокового статусу держави. При цьому враховувалися також обмеження, пов’язані з ратифікацією договору «Про звичайні збройні сили в Європі» та виконанням Ташкентської угоди 1992 року, якою встановлювалися не тільки максимальні рівні озброєння для кожної держави колишнього СРСР, а й для так званого «флангового району». В Україні до нього входили МиколаївськаХерсонськаЗапорізька області та Автономна Республіка Крим.

На 1991—1996 роки припадає реалізація ядерного роззброєння України. Воно є однією із найзначніших історичних подій, оскільки вперше в історії людства держава добровільно відмовилася від володіння ядерною зброєю. На 1 червня 1996 року на території України не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу.

 

Миротворчі місії

Збройні сили України у 90-х і 2000-х роках залучалися до виконання миротворчих місій у складі міжнародних контингентів під егідою ООН.

Український миротворчий контингент в Іраку був одним з найбільших з країн поза Альянсом, нараховуючи у 2003—2005 роках 1700 військовослужбовців,[13][14] а до 2008 року загальна чисельність українських миротворців, що залучалися до місії, перевищила 5000 чоловік.[15]

Скорочення армії та ліквідація озброєння

Станом на середину 2000-х арсенали України містили 760,000 тон боєприпасів, з яких у 480,000 тон збіг строк придатності. В рамках угод з ЄС та НАТО Україна реалізувала декілька програм з утилізації та знищення озброєння. Зокрема, в 2003 році у Донецьку було знищено 400,000 протипіхотних мін, а в червні 2006 року було підписано угоду про знищення 1000 одиниць ПЗРК, 1,5 млн одиниць стрілецької зброї та 133,000 тон боєприпасів впродовж 10 років.[16]

Російська збройна агресія

Злагодження 30 ОМБр на полігоні Широкий Лан. 13 квітня 2014

Після перемоги в Києві Євромайдану в лютому 2014 року, Росія розпочала військову агресію проти української держави. Першим її етапом стала інтервенція до Криму в кінці лютого 2014 року з одночасним початком масштабних російських військових навчань на українському кордоні. Військово-політичне керівництво держави практично було обезголовлено — колишній президент Віктор Янукович, міністр оборони Павло Лебедєв та ще низка ключових осіб, включно з очільником МВС, втекли до Росії. В умовах паралічу керівних органів та неготовності Збройних сил України виставити достатню кількість військ, РНБО на нараді 28 лютого 2014 року прийняла рішення не вводити воєнний стан.[17] Збройні сили України за своїм призначенням щодо захисту територіальної цілісності та суверенітету держави не були застосовані.[18] 1 березня командувачем Військово-морських сил України було призначено Дениса Березовського, а вже наступного дня він перейшов на російський бік. 18 березня Крим було анексовано Росією. До кінця березня 2014 року Україна втратила 85 % кораблів флоту[19] та близько 50 % українських військових з Криму, що склали присягу окупанту[20]. У двох інцидентах під час анексії російськими військами було вбито двох військовослужбовців Збройних сил: Сергія Кокуріна та Станіслава Карачевського.Докладніше: Російська збройна агресія проти України (з 2014)Російська інтервенція до Криму (2014) та Війна на сході України

Одночасно з подіями в Криму, Росія координувала проросійські виступи на материковій Україні — «російську весну», та розгорнула диверсійну діяльність. З метою не допустити подальшого просування Росії, наявні підрозділи Збройних сил України почали розгортання поблизу Криму та на східних кордонах України — у Чернігівській, Сумській, Харківській, Луганській та Донецькій областях. 12 квітня російські диверсійні групи на чолі з офіцерами спецслужб Росії захопили ряд міст на Донеччині, що стало початком війни на сході України. Українська влада у відповідь оголосила про початок антитерористичної операції без введення воєнного стану із залученням Збройних сил України.

Чинні на початок військової операції війська станом на осінь 2014 року зазнали серйозних втрат у техніці і у особовому складі. Президент Петро Порошенко зазначив, що частини, які брали участь у боях, втратили до 65 % техніки.[21]

Період від 2015 характеризується створенням якісно нового війська — чисельність збільшено до 250 тисяч, збільшено бюджетне фінансування, переглянуто грошове забезпечення особового складу. У серпні 2015 року Олегу Мікацу, командувачу 169-го центру «Десна», а до того — 93-ї механізованої бригади, було присвоєне військове звання генерал-майора — він став першим українським генералом, який ніколи не служив в радянській армії.[22]

До кінця 2018 року планується створення основних елементів автоматизованої системи управління військами. Певні елементи єдиної автоматизованої системи станом на лютий 2018 року вже застосовують, зокрема і в зоні бойових дій на Донбасі. У Центрі дослідження армії констатують: рівень автоматизації управління в ЗСУ не перевищує 30 %. Якнайшвидше запровадження єдиної автоматизованої системи управління військами здатне на 40 % «покращити реагування на військові атаки» і зменшити втрати особового складу.[23]

25 квітня 2018 року Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України Віктор Муженко підписав наказ від 25.04.2018 № 166, яким затвердив Програму заходів щодо відновлення та впровадження національних бойових традицій у Збройних Силах України.[24]

28 червня 2018 року Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України Віктор Муженко підписав наказ від 28.06.2018 № 240, який чітко регламентує виконання командирами (начальниками) всіх рівнів Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону їхньої символіки».[25]

Розбудова інфраструктури

У липні 2018 року одночасно у різних областях та гарнізонах триває реалізація найбільш масштабного проекту будівництва гуртожитків для військовослужбовців-контрактників за всю історію ЗСУ, якій сам по собі є лише частиною проекту забезпечення військових штатно-посадовим житлом. Гуртожиток для рядового складу блочного типу, розрахований на 125 осіб, по п’ять у кімнаті. У кожному блоці свій санвузол, душова, а на поверсі — кухня та пральня. Також передбачене автономне опалення.

На черзі наступний етап – забезпечення службовим житлом представників сержантського корпусу. Вже за кілька місяців, паралельно з будівництвом гуртожитків поліпшеного планування, розпочнуться торги зі зведення будівель за новим проектом.[26]

Управління

Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України є Президент України. Він, згідно зі статтею 106 Конституції України, призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави[27].

Безпосереднє військове керівництво Збройними силами України в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних сил України. Головнокомандувачем Збройних сил України є за посадою начальник Генерального штабу Збройних сил України, якого призначає і звільняє в установленому порядку Президент України. Адміністративне та військово-політичне керівництво Збройними силами України здійснює Міністр оборони України[8].

Міністерство оборони України, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України, бере участь у реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони. Це міністерство також має аналізувати військово-політичну обстановку, визначати рівень воєнної загрози національній безпеці України, забезпечувати функціонування Збройних сил і їх готовність до виконання покладених на них функцій і завдань тощо[28].

За всю попередню історію ЗСУ від липня 2014-го Петром Порошенком вперше на посаду міністра оборони почали призначатися колишні офіцери правоохоронних органів — Валерій Гелетей та Степан Полторак.

Військовий бюджет

Комплектування і чисельність

Чисельність Збройних сил України затверджується Верховною Радою України за поданням Президента України[8].

Українська армія комплектується за рахунок призову на строкову та договірну службу[29] чоловіків від 18 років. Граничний вік перебування на військовій службі осіб рядового, сержантського та старшинського складу — 45 років[4].

Восени 2013 року передбачалося здійснити крайній призов на строкову військову службу і перехід вітчизняного війська на комплектування за контрактом[29]. У квітні 2014 року Верховна Рада України рекомендувала в. о. Президента України Олександрові Турчинову відновити призов до армії[30]. 1 травня 2014 року в. о. Президента України підписав указ про заходи щодо підвищення обороноздатності держави, яким відновлено призов у 2014 році[31].

24 серпня 2015 року, Президент України Петро Порошенко під час урочистостей з нагоди 24-ї річниці Незалежності України у Києві зазначив, що «…210 тисяч людей прийшли на військову службу за шість черг мобілізації. З них 35 тисяч, тобто кожний шостий, — добровольці».[32]

7 березня 2017 року президент Порошенко повідомив, що в Збройних силах України проходять військову службу і працюють 54 тисячі жінок, з них понад 20 тисяч є військовослужбовцями; і додав, що лише з початку року на контрактну службу вступили більше двох тисяч жінок. Стільки ж жінок мають статус учасників бойових дій. Також, за його словами, головною рисою української армії стала успішна гендерна політика, і завдяки нормативним змінам вже більше 100 жінок обіймають військові посади[33][34][35].

В червні 2017 року вперше було проведено призов 1000 офіцерів запасу. Основна частина призваних офіцерів запасу мала спеціальності військового зв’язку, експлуатації і ремонту військової техніки, морально-психологічного забезпечення.[36]

Станом на 3 жовтня 2017 року, згідно доповіді генерал-лейтенанта Артура Артеменка, чисельність Збройних Сил України наблизилась до визначеного законодавством граничного ліміту — 250 тисяч осіб.[37] Також було зазначено про можливість проведення додаткового призову 500 офіцерів запасу.[38]

У виступі перед слухачами та викладацьким складом Національного університету оборони України імені Івана Черняховського 3 жовтня 2017 року начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України генерал армії України Віктор Муженко заявив, що Генштаб готує пропозиції до Закону України «Про чисельність Збройних Сил України» у зв’язку з тим, що потребується збільшення чисельності ЗСУ для забезпечення належної охорони складів, баз та арсеналів озброєння. Планується заміни ВОХР батальйонами охорони та забезпечення, до складу яких входитимуть як підрозділи охорони, так і такелажні підрозділи та підрозділи механізації.[39][40] Для укомплектування військових частин та охорони арсеналів МО пропонує збільшити чисельність Збройних сил України на 10-20 тисяч військових.[41]

На початок лютого 2018 року чисельність ЗСУ сягнула 255 тис. осіб.[42]

 

 

Склад

 

Розташування з’єднань ЗСУ на 2017 р.

Військове управління Збройними силами здійснює Генеральний штаб.

Організаційно, Збройні сили України складаються з органів військового управлінняз’єднаньвійськових частинвійськових навчальних закладів, установ та організацій. До складу Збройних сил України належать також об’єднання, з’єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до зазначених вище видів.

Станом на 2015 рік, до складу Збройних сил України входять:

Сухопутні війська

Прапор Сухопутних сил

Сухопутні війська України були сформовані у складі Збройних сил України на підставі Указу Президента України відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» у 1996 році[8].

Організаційно, станом на 2015 рік, Сухопутні війська Збройних сил України складаються з:

Міністр оборони Степан Полторак заявив про плани створення 4 оперативних командувань по територіальному принципу замість 2 та одинадцяти бригад, чотирьох полків, вісімнадцяти батальйонів, шістнадцяти окремих рот та тринадцяти взводів різного призначення[47][51].

Сухопутні війська Збройних сил України є головним носієм бойової могутності Збройних сил незалежної України. Станом на 2013рік, наземні війська налічували 49 100 особового складу, 683 танки, 1965 бойових броньованих машин, 72 бойові вертольоти та 379 артилерійських систем калібром більше 100 міліметрів (8 механізованих бригад, 2 танкові бригади, 3 артилерійські бригади, 1 ракетна бригада, а також інші частини забезпечення та підтримки)[45]. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань, вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними силами України своїх функцій як у мирний, так і воєнний час.

Механізовані та танкові війська

Механізовані і танкові війська, що складають основу Сухопутних військ, виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об’єктів, діють у складі морських та повітряних десантів. У спадок від СРСР українські Сухопутні війська отримали потужний арсенал, що включав у себе сучасні зразки бронетанкової техніки. Після проголошення незалежності, на вітчизняному підприємстві ХКБМ танки Т-64 було модернізовано до рівня Т-64БМ «Булат», а на базі Т-80 було створено новий український танк Т-84 «Оплот».

Чисельність сухопутних військ ЗСУ за 2014—2016 рр. зросла на 120 тисяч осіб; За цей час сформували 12 бригад, 8 полків. Чисельність сухопутних військ на 12.12.2016 становить майже 169 тисяч, а було 49 тисяч — заявив міністр оборони Степан Полторак.[52]

 

 

Ракетні війська та артилерія

Ракетні війська та артилерія Сухопутних військ складаються із з’єднань оперативно-тактичних і тактичних ракет, з’єднань і частин гаубичноїгарматноїреактивної та протитанкової артилеріїартилерійської розвідкимінометних підрозділів та підрозділів протитанкових керованих ракет. Вони призначені для ураження живої сили, танків, артилерії, протитанкових засобів противника, авіації, об’єктів ППО та інших важливих об’єктів при веденні загальновійськової операції (бою). За умови відсутності в України ядерної зброї, ракетні війська та артилерія є найпотужнішою ударною силою в складі Збройних сил. Сучасні артилерійські з’єднання, що перебувають у складі української армії, здатні швидко передислоковуватися та наносити удари по супротивнику за будь-яких погодних умов та в будь-який час доби.

 

 

Армійська авіація

Армійська авіація є найбільш маневровим родом Сухопутних військ, призначеним для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу противника, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки, висаджують тактичні десанти, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, виконують інші важливі завдання.

 

 

Спеціальні війська

Спеціальні війська призначені для забезпечення бойової діяльності військ, що виконують вузькоспеціалізовані функції, та мають на озброєнні спеціально призначену для цього бойову та іншу техніку. До складу спеціальних військ входять:

Повітряні сили

Прапор Повітряних сил

Повітряні сили Збройних сил України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України. Цей високоманеврений вид Збройних сил призначений для охорони та оборони повітряного простору держави, особливо важливих та стратегічних державних об’єктів, ураження з повітря об’єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Станом на 2013 рік, у складі Повітряних сил перебувало 36 300 осіб, 160 бойових та 27 транспортних літаків[45].

Бомбардувальна авіація

Бомбардувальна авіація є основним ударним засобом Повітряних сил і призначена для ураження та знищення угрупувань військ, авіації, флоту, зруйнування важливих воєнних, військово-промислових, енергетичних об’єктів у стратегічній і оперативній глибині за будь-яких погодних умов як вдень, так і вночі. На озброєнні має літаки Су-24М.

Штурмова авіація

Штурмова авіація є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження та знищення військ, наземних (морських) об’єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині, забезпечення безпосередньої підтримки бойових дій Сухопутних військ, Військово-морських сил та Повітряних сил. На озброєнні стоять літаки Су-25.

Винищувальна авіація

Винищувальна авіація є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження повітряних цілей (літаків, гелікоптерів, крилатих ракет), а також ураження наземних (морських) об’єктів, тобто завоювання переваги в повітрі, захисту території країни та забезпечення бойових дій інших родів авіації. На озброєнні має літаки Су-27 та МіГ-29.

Військово-транспортна авіація

Військово-транспортна авіація призначена для перекидання та десантування аеромобільних й повітряно-десантних підрозділів, повітряних перевезень військ і бойової техніки, доставки вантажів чи інших матеріальних засобів повітрям, евакуації поранених тощо. Має на озброєнні літаки Іл-76МДАн-70Ан-24Ан-26, вертольоти Мі-8МТ.

Розвідувальна авіація

Розвідувальна авіація призначена для ведення повітряної розвідки місцевості, погоди, наземних та морських об’єктів в оперативній та тактичній глибинах для забезпечення дій усіх видів Збройних сил. На озброєнні має два типи літаків (розвідувальні Су-24MP та аерофотозйомки Ан-30) та безпілотні засоби.

 

 

Протиповітряна оборона

Протиповітряна оборона призначена для прикриття військ від ударів противника з повітря у всіх видах бойових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці. Сили протиповітряної оборони включають зенітно-ракетні комплекси, сотні ракет різної дальності, винищувальну авіаціюрадіотехнічні війська, також сюди входять підрозділи радіоелектронної боротьби і спеціальні війська.

Станом на 2010 рік, зенітно-ракетні комплекси з радіусом враження до кількох сотень кілометрів створювали пересічні між собою зони і повністю захищали територію країни[53]. Проте 30 жовтня 2014 року Україна відмовилась від єдиного комплексу дальної дії С-200 через його моральну та фізичну застарілість[54]. На озброєнні лишились зенітно-ракетні комплекси меншого радіусу дії, що покривають окремі міста, промислові і стратегічні об’єкти — «Бук», «Оса», С-300 та С-300В.

 

Зенітно-ракетний комплекс С-300

 

Військово-морські сили

Прапор Військово-морських сил

Військово-морські сили Збройних cил України призначені для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угруповань флоту противника в своїй операційній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами Збройних сил України, сприяння Сухопутним військам України на приморському напрямку. Операційна зона Військово-морських сил України включає акваторії Чорного і Азовського морів, річок ДунайДністерДніпро, а також інші райони морів, які визначаються інтересами держави.

Станом на 2013 рік, чисельність Військово-морських сил Збройних сил України становила 14 700 осіб, в їх складі перебувало 22 бойових кораблів та катерів, 11 протичовнових літаків та гелікоптерів, 40 танків, 199 бойових броньованих машин та 54 артилерійських систем калібром більше 100 міліметрів[45].

Внаслідок російського вторгнення 2014 року Військово-морські сили України втратили основну частину бойових кораблів та значну частину особового складу[19][20]. Також втрачені об’єкти військової інфраструктури, що перебували на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.

За своїм функціональним призначенням Військово-морські сили Збройних сил України розподілені на морський компонент Об’єднаних сил швидкого реагування та Основних сил оборони Збройних сил України, які, в свою чергу, мають відповідні корабельні, авіаційні та берегові складові[55]. Головна база Військово-морських сил — м. Одеса, де знаходиться академія Військово-морських сил.

Надводні сили

Надводні сили призначені для пошуку та знищення корабельних угруповань і підводних човнів противника, захисту пунктів базування і морських комунікацій, постановки мінних та сіткових загороджень, порушення морських комунікацій противника, участі у вогневій підтримці Сухопутних військ на узбережжі, забезпечення висадки морських десантів, ведення розвідки та радіоелектронної боротьби, пошуку та рятування екіпажів літальних апаратів, надводних суден, підводних човнів, які зазнали аварії.

Морська піхота

Морська піхота України — передовий загін сил висадки, призначений для дій у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також оборони пунктів базування Військово-морських сил, островів, ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об’єктів.

Морська авіація

Морська авіація є тактичним з’єднанням, організаційно зведеним у морську авіаційну групу, що має на озброєнні літаки та вертольоти наземного і корабельного базування і включає: протичовновутранспортну та пошуково-рятувальну авіацію.

Берегові ракетно-артилерійські війська

Берегові ракетно-артилерійські війська мають стаціонарні рухомі ракетні і артилерійські комплекси оперативно-тактичного та тактичного призначення. Головним завданням цих військ є ураження надводних кораблів, десантних загонів, конвоїв і суден противника.

 

 

Сили спеціальних операцій

Сили спеціальних операцій Збройних сил України (ССО ЗС України) — підрозділи спеціально навчених фахівців, які мають спеціальні можливості у сферах розвідки, прямих акцій та військової підтримки для виконання складних, небезпечних, інколи політично чутливих операцій, що проводить командування ССО.

Органи військового управління та військові частини розвідки, Сил спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до заходів добування розвідувальної інформації з метою підготовки держави до оборони, підготовки та проведення спеціальних операцій та/або спеціальних дій, забезпечення готовності Збройних Сил України до оборони держави. Сили спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюють ведення спеціальної розвідки.

Десантно-штурмові війська

Навчання десантників, Яворів

Високомобільні десантні війська (до липня 2012 року — аеромобільні) — це окремий рід військ, який призначений для вертикального охоплення противника та дій в його тилу, до складу якого входять повітряно-десантні та аеромобільні частини Збройних сил України.

Вони призначені для виконання бойових завдань (ведення бойових дій), які неможливо виконати (вести) іншими силами та засобами збройної боротьби у тактичному та оперативному тилу ворога. Війська цілеспрямовано готуються для активних бойових дій в тилу противника — дій у ході ведення оборонних (контрнаступальних), спеціальних(антитерористичних) та миротворчих операцій. З’єднання, частини і підрозділи високомобільних десантних військ — діють як повітряний десант та ведуть десантно-штурмові (аеромобільні) дії.

16 червня 2016 року Верховна Рада дозволила створити сили спеціальних операцій та високомобільні десантні війська. За відповідний законопроект проголосували 256 народних депутатів. Законом вносяться зміни до закону про збройні сили України, якими визначається, що до окремих родів військ належать Сили спеціальних операцій Збройних Сил України, Високомобільні десантні війська Збройних Сил України. А вже у жовтні 2017 року командування ВДВ повідомило про затвердження ребрендингу та нової дати професійного свята. Назву змінено на: Десантно-штурмові війська[56].

Інші підрозділи

Війська територіальної оборони України

Батальйо́ни територіа́льної оборо́ни (БТрО) в Україні були створені в травні 2014 року в областях України у відповідності з Законом України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України „Про часткову мобілізацію“» та згідно з Указом Президента України від 2 вересня 2013 року № 471/2013 «Про затвердження Положення про територіальну оборону України»[57]. Батальйони ТрО входять до складу Збройних сил України (ЗСУ) і підпорядковуються Міністерству оборони України, а також головам обласних державних адміністрацій, на території яких вони були сформовані. Голови облдержадміністрацій, як голови рад оборони областей, здійснюють керівництво батальйонами територіальної оборони в областній зоні ТрО; Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу, командувачі військ оперативних командувань керують підрозділами ТрО у військово-сухопутних зонах відповідальності[58]. Заходи по комплектуванню та по забезпеченню батальйонів матеріально-технічними засобами, озброєнням і військовою технікою проводять обласні військові комісаріати за рахунок коштів обласних бюджетів та благодійників[59].

Військова служба правопорядку

Vsp.jpg

Військова служба правопорядку — це спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних сил України, підпорядковане Міністерству оборони України. Призначене для забезпечення правопорядку і військової дисциплінисеред військовослужбовців та має чисельність не більше 1,5 % чисельності Збройних сил[60].

Медична служба

Станом на кінець 2014 року йде активна підготовка до законодавчого затвердження Військово-медичної доктрини держави[61].

Провідним військово-медичним закладів України у загальнодержавній системі військових шпиталів-госпіталів є Головний військово-медичний клінічний ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь». У зв’язку з бойовими діями на території держави та вичерпної заповненості військово-медичних закладів, 29 травня 2014 року Верховною Радою Україниприйнято Постанову № 4897 про оперативне нагальне лікування у клінічній лікарні «Феофанія» за рахунок державного бюджету поранених та травмованих військовослужбовців Збройних сил України[62].

Капеланство

Знак Департаменту капеланів України 2011року

Після розвалу СРСР колишні республіки та країни Варшавсього договору швидко впровадили капеланство. На відміну від них, в Україні цей інститут відроджується поволі[63]. Утворена Рада у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони у 2009 році[64]. З 2011 р. існує Концепція душпастирської опіки у Збройних Силах України[65]. У 2013 р. Рада з душпастирської опіки при Міноборони затвердила Кодекс військового священика[66].

Українські капелани беруть участь[67] у бойових діях на сході України та несуть втрати (станом на початок 2015 року 1 капелан загинув, а 6 зазнали поранень)[68].

Сформовано Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України[69]. З 14 грудня 2015 р. в Україні розпочато розгляд законопроекту інституту капеланів у Збройних силах України[70]. У 2017 р. заплановано укомплектувати військовими священиками-капеланами бойові бригади Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил та Високомобільних десантних військах, а до кінця року — решту визначених військових частин Збройних Сил України[71][72]. Національна гвардія першою з військових структур України впровадила службу військового духовенства[73].

В жовтні 2017 року було оголошено про те, що формування капеланської служби в збройних силах завершується. «До кінця року в складі кожної бригади буде військовий капелан, який вестиме душпастирську роботу без урахування особистої приналежності до конкретної конфесії». Про це заявив начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗС України генерал-майор Олег Грунтковський під час брифінгу в Міністерстві оборони України.[74]

Юридична служба

Соціально-психологічна служба

22 квітня 1992 року директивою Міністерства оборони України структура «політруків» була перетворена на загальну структуру соціально-психологічної служби Міністерства оборони України як органу управління. Ця дата започаткувала історію практичної діяльності органів виховної роботи у Збройних силах України.

Реформування української армії

Відповідно до Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» у 2015 році було розроблено нову оборонну політику, що гарантує національну безпеку і обороноздатність України та відновлення національного сувернітету на всій території держави. Вона включає в себе:

  • Встановлення щорічних витрат на оборону та правоохоронну діяльність в розмірі до 5 % ВВП, в тому числі видатки на оборону — не менше 3 % ВВП. Централізація закупівель. Розроблення та сприяння прийняттю у новій редакції Закону України «Про державне оборонне замовлення»;
  • Реформування всієї системи мобілізаційної підготовки та мобілізації України з урахуванням особливостей збройної агресії в сучасних умовах;
  • Відновлення припинених важливих програм розробки перспективних зразків озброєння та військової техніки та затвердження нових програм у цій сфері;
  • Перехід до нової функціональної структури Збройних Сил, серед іншого, з урахуванням критерію швидкості реагування на загрози та готовності до виконання завдань та оптимізація системи управління військами з урахуванням цих змін;
  • Запровадження кластерного принципу ротації кадрів, перегляд кваліфікаційних вимог та забезпечення чіткого дотримання цих вимог і повна переатестація кадрів, водночас вирішальними мають бути не тільки професійні, а й особистісні якості людини;
  • Повний перегляд системи розвідки — від розвідувальних комплектів частин до розвідувальних органів Міноборони;
  • Затвердження нового військово-адміністративного поділу України. Відновлення військової інфраструктури, перегляд розташування місць постійної дислокації з’єднань та частин Збройних Сил;
  • Поступовий перехід до стандартів НАТО (STANAG);
  • Забезпечення функціональної оптимізації (скорочення дублюючих і зайвих структур);
  • Виведення з підпорядкування Мінінфраструктури Держспецтрансслужби та включення її до складу Збройних Сил;
  • Збільшення грошового утримання військовослужбовців шляхом підвищення посадових окладів та окладів за військовим званням. Підвищення престижу військової професії та мотивації на проходження військової служби;
  • Реформування та оптимізація системи військової освіти з урахуванням кращих практик країн-членів НАТО, в тому числі реформування системи освіти, що надається на кафедрах військової підготовки цивільних вищих навчальних закладів;
  • Оптимізація всіх систем та норм забезпечення, впровадження нових зразків озброєння та військової техніки, перегляд тактики і стратегії з урахуванням вимог сучасності.

Розкрадання та скорочення

7 червня 2018 року Верховна Рада України утворила Тимчасову слідчу комісію для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки. Відповідну постанову № 8434 підтримали 184 депутати, голосування відбулося 7 червня, наступного дня її підписав Голова Верховної Ради.

Метою комісії є перевірка відомостей про нецільове використання коштів, спрямованих на фінансування Збройних Сил України, незаконний продаж військового майна протягом 2004 — 2017 років з метою підтвердження або спростування зазначених фактів.

Основні завдання

  • проведення перевірки законності та обґрунтованості переведення військового майна, зокрема техніки, озброєння та боєприпасів, в статус надлишкового військового майна протягом 2004 — 2017 років;
  • проведення перевірки відомостей щодо обґрунтованості вартості відчуження військового майна, зокрема техніки, озброєння та боєприпасів, надлишкового військового майна та інших об’єктів права власності Міністерства оборони та/або Збройних Сил України протягом 2004 — 2017 років;
  • проведення перевірки відомостей щодо обґрунтованості розміру компенсації вартості земельних ділянок, які належали на праві власності МОУ та/або ЗСУ та були відчужені та/або передані під забудову в рамках реалізації інвестиційних проектів, програм протягом 2004 — 2017 років;
  • проведення перевірки цільового використання коштів, спрямованих на фінансування МОУ, ЗСУ протягом 2004 — 2017 років, зокрема в частині виконання програм підвищення обороноздатності і безпеки держави та програм розвитку ЗС України;
  • встановлення та збір інформації стосовно кола осіб та/або підприємств, установ, організацій та їх посадових осіб, залучених до здійснення діяльності, яка пов’язана із колом питань, для підготовки та попереднього розгляду яких утворено Тимчасову слідчу комісію;
  • ініціювання питання про притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої законодавством України.

Комісія складається з 12 осіб, головою обрано народного депутата Івана Вінника (БПП), заступником — народного депутата Дмитра Лінька (РП Олега Ляшка), також до складу комісії обрані народні депутати:

  • Олександр Бригинець (БПП)
  • Тетяна Ричкова (БПП)
  • Юрій Береза (Народний фронт)
  • Андрій Тетерук (Народний фронт)
  • Тарас Пастух (Самопоміч)
  • Іван Крулько (Батьківщина)
  • Юрій Мірошниченко (Опозиційний блок)
  • Володимир Зубик (Відродження)
  • Ігор Молоток (Воля народу)
  • Павло Кишкар (від позафракційних)

Термін діяльності комісії та термін подання звіту про виконану роботу на розгляд Верховної Ради України — шість місяців з дня її утворення.[75]

Військова освіта

Система підготовки військових фахівців України є складовою державної системи освіти. Станом на 2018 рік, в Україні діють 18 військових вищих навчальних закладів, а також військові коледжі, ліцеї та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. При ВИШах загального профілю діють військові кафедри.

Міжнародне співробітництво

Збройні сили України та НАТО

Міжнародні операції

Миротворчі місії України

Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року № 2538-XII «Про участь батальйонів Збройних сил України в Миротворчих силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії»[76].

Балканський півострів

Українські миротворці спеціального батальйону

З прибуттям в липні 1992 року 240 окремого спеціального батальйону (УКРБАТ-1) до СараєвоБоснія і Герцеговина, його підрозділи були неодноразово атаковані ворогуючими сторонами. Бойова діяльність українських миротворців здійснювалася з застосуванням штатної зброї у відповідь на напади місцевих збройних формувань для деблокування позицій батальйону, знищення снайперів, та забезпечення евакуації поранених та тіл загиблих[77].

19 квітня 1994 року на Балкани прибув 60-й окремий спеціальний батальйон Збройних сил України (УКРБАТ-2), який 24 квітня 1994 року разом з опергрупою 240 осіб, підрозділами збройних сил Великої БританіїФранціїНорвегіїРосії та Єгипту увійшов до зони активних бойових дій між сербськими та мусульманськими підрозділами в анклаві Горажде. Нападу з обох сторін зазнала 1 спеціальна рота із 60 осіб[77].

На початку червня 1994 року підрозділ було перекинуто з Горажде до ГлінаХорватія, де він вів безпосередні бойові дії з метою захисту позицій батальйону та зони безпеки ООН у анклаві Біхач. У вересні 1994 року 11 та 12 спостережні пункти зі складу 1-ї спеціальної роти батальйону зазнали нападу з боку підрозділів «Баня Лукського» корпусу армії боснійських сербів, загону спеціального призначення «Маузер» Ратко Младича та 505-ї бригади 5-го Армійського корпусу Армії Боснії і Герцеговини. Особовий склад 11 пункту був захоплений у заручники боснійськими сербами, а 12 — протягом тижня перебував в зоні активних бойвих дій підрозділів Армії Боснії та Герцеговини та бригад зі складу боснійсько-сербської армії та армії Сербської Країни. Зазнав важких поранень один український військовослужбовець, позицію підрозділу було знищено ворогуючими сторонами[77].

В липні 1995 року штаб української роти у н. п. Вітковічі в анклаві Горажде було атаковано батальйонами мусульманської бригади «Горажде», з метою примушення українського підрозділу віддати важку зброю та бронетехніку. Позиції роти обстрілювалися з мінометів, безвідкатних гармат, гранатометів, важкої та стрілецької зброї. Протягом декількох годин українська рота вела бій проти переважаючих за чисельністю мусульманських підрозділів, в ході бою важкі поранення отримали декілька українських миротворців. Британський батальйон, який знаходився у Горажде, проігнорував напад на український підрозділ та не надав будь-якої підтримки[77].

В липні 1995 року в анклаві Жепа підрозділ з 79 українських миротворців було атаковано боснійсько-сербським корпусом «Дріна» та мусульманськими підрозділами «Жепа». Незважаючи на відсутність підтримки з боку ООН та НАТО, ігноруючи погрози й наказ Младіча відповідно до таємної директиви Радована Караджича про знищення миротворців та цивільного населення Жепи, в результаті операції українці врятували більше дев’яти тисяч осіб цивільного населення Жепи та біженців, що втекли зі Сребрениці(де нідерландський батальйон у складі 650 осіб не зміг виконати завдання, через що сербські підрозділи вбили там більше дев’яти тисяч мирних жителів)[77].

Близький Схід

Українські військові спільно з бійцями Корпусу морської піхоти США здійснюють патрулювання під час Війни в Іраку

Українська місія в Іраку в складі коаліційних військ під проводом США тривала з 11 серпня2003 року по 9 грудня 2008 року. Перший бій регулярного підрозділу Збройних сил України стався 6 квітня 2004 року в місті Ель-Кут (Ірак), коли українське миротворче з’єднання було атаковане бойовиками «Армії Магді». Українці прийняли бій і протягом кількох годин утримували доручені під їхню охорону об’єкти. Втрати українських військових становлять один загиблий та шестеро легкопоранених.

Професійні військові свята

Запорозькі козаки прийняли активну участь в урочистих заходах на честь 1030-ї річниці хрещення Київської Руси-України з УПЦ КП в Києві

 

Тисячі мірян та запорозьких козаків прийняли участь в урочистих заходах на честь 1030-ї річниці хрещення Київської Руси-України в Києві!
Прекрасне квітуче всесвітньовідоме місто — тисячолітній центр політичного, релігійного, культурного та духовного об»єднання українців — Київ, як і багато років тому, 28 липня
щіро зустрічав десятки й сотні тисяч людей, які приїхали на велике історичне свято. 1030 років тому відбулася видатна подія, яка по своєму значенню й сьогодні займає одне з самих почесних місць в житті переважної більшості жителів України. Вважається, що саме в цей період, великий за своїми державними справами князь Київської Руси — України Володимир — Красно Сонечко хрестився та в тому ж 988-му році почав важливе для майбутнього народу та держави дійство.
Тому, 28 липня з усіх областей України до Києву приїхаливсі
хто вважає за неохідне прийняти особисту участь священній ході для вшанування Дня Володимира Святого та на підтримку створення в Україні Єдиної Помісної Православної Автокефальної Церкви. Вже в центрі столиці ми зустрілися з побратимами з багатьох районів нашої рідної Запорозької області, козаками, учасниками Революції Гідності, антитерористичної операції, волонтерами, представниками інтелигенції, письменниками, журналістами, жителями Запоріжжя, Дніпра,Кам»янського, Нікополя, Кропивницького, Харківа, Полог, Оріхіву, Бердянську, Мелітополю, Токмаку, Василівки та інших міст та районів. Добре, що з нами як і в національно-патріотичних акціях, волонтерських відрядженнях на фронт був наш козацький священник УПЦ КП отець Василь, з багатьма представниками ми зустрілися вже біля собору св. Володимира. Приємно вразила велика кількість людей різного віку, дітей, жінок та старшого покоління. День, як до свята, видався сонячний, багато стародавніх будівель, різнобарвні квіти, зелень, прапори державні, інших областей країни, гарний настрій, відчуття особистої причетності до християнської події всеєвропейського значення, ввічливість
та висока культура віруючих зробили теплу атмосферу єдиної братньої сім»ї однодумців. Дійшовши до собору святого Володимиру багатьом пощастило прийняти участь в молебні саме в соборі. Завдяки правильній організації всі бажаючі, гості, що залишилися біля храму. могли чути та бачити як проходила служба, яку проводило керівництво УПЦ КП, особисто Патріарх Філарет, якого з великою увагою з добрим відкртим серцем слухали шановні віруючи. Весь час захід супроводжувався неповторним дивовижним та прекраними звуками церковних колоколів собору.
Хресна хода, як одна з самих знакових складових православного християнського свята почалася з урочистого виходу священнослужителів УПЦ КП на чолі з Патріархом Філаретом майже опівдень. Незважаючи на величезну кілкість людей, які підходили з різних вулиць, висока організація та культура працівників правопорядку, влади, громадських активістів заход проходив без негативних моментів, не було довгих «стоянь» та проявів взаїмної неповаги. Молодь допомагала представникам старшого покоління, вчасно пропонували питнуц воду, давали місце дітям під дахом будівель від сонця, яке добре світило та гріло нашу рідну землю в цей священний день. Дуже приємно було пройти біля прекраних всесвітньовідомих шедеврів архітектурного мистецтва — театру опери, пам»яток сивої давнини — Золотих ворот, релігійних, православних святинь — Софії Київської, Златоверхого Михайлівського собору, пам»ятнику княгині Ольги, Кирилу та Мефодію, Андрію Первозванному. Багато людей, схвильованих та вражених подією, великою кількістю таких значних та святих місць хрестилися, радісно телефонували родичам та друзям, голосно добрими словами, з подробицями, ділилися побаченим, вітали та приймали вітання від всіх хто знаходився далеко та не мав змоги приїхати особисто.
Хресна хода, як одна з самих знакових складових православного християнського свята почалася з урочистого виходу священнослужителів УПЦ КП на чолі з Патріархом Філаретом майже опівдень. Незважаючи на величезну кілкість людей, які підходили з різних вулиць, висока організація та культура працівників правопорядку, влади, громадських активістів заход проходив без негативних моментів, не було довгих «стоянь» та проявів взаїмної неповаги. Молодь допомагала представникам старшого покоління, вчасно пропонували питнуц воду, давали місце дітям під дахом будівель від сонця, яке добре світило та гріло нашу рідну землю в цей священний день. Дуже приємно було пройти біля прекраних всесвітньовідомих шедеврів архітектурного мистецтва — театру опери, пам»яток сивої давнини — Золотих ворот, релігійних, православних святинь — Софії Київської, Златоверхого Михайлівського собору, пам»ятнику княгині Ольги, Кирилу та Мефодію,и Андрію Первозванному. Багато людей, схвильованих та вражених подією, великою кількістю таких значних та святих місць хрестилися, радісно телефонували родичам та друзям, голосно добрими словами, з подробицями, ділилися побаченим, вітали та приймали вітання від всіх хто знаходився далеко та не мав змоги приїхати особисто.
Так ми дійшли до прекрасного пам»ятнику князю Володимиру Святому, де виступали президент України Петро Порошенко, який підкреслив необхідність надання Томосу та створення Єдиної Православної Автокефальної Помісної Церкви України, як символу духовного об»єднання віруючих та зміцнення державності. Він підкреслив, що український народ
не дав ворогам завоювати нашу країну, з повагою сказав добрі слова поваги представниками інших конфесій, подякував всім за підтримку демократичних процесів та боротьби за свободу і віру. Його Святість Патріарх УПЦ КП Філарет, який на протязі десятиліть відстоював велику ідею,
провів колосальну роботу для щасливого майбутнього православних християн України наголосив на законності й правильністі обраного шляху, підкреслив величезне значеня дій Великого князя Київського Володимира. Прийняття християнства стало для тогочасних слов»ян, русичів, всіх хто обратився в православну віру важливішою подією в своєму житті та в майбутньому мільйонів нащадків, для розвитку культури, мистецтва, духовності всієї держави, яка невдовзі стала одною з самих могутніх, впливових, освічених у середньовічній Європі. Після молитви, вшанування світлої пам»яті Володимира Великого, багато вірян, серед яких було багато наших земляків, козаків-запорожців, побратимів з інших організацій мали честь відвідати та помолитися в Михайлівському Златоверхому монастирі, яким ми маємо право опікуватися, за високим дозволом Святійшого Патріарха.
Для багатьох урочисте відрядження до столиці було першим відвіданням Києву. Тому розповів нашим колегам, що необхідно побачити в центрі в першу чергу, провів декілька невеличких екскурсій. Було приємно бачити зацікавленість, високу повагу до історичних подій минулого, любов до православія та України молодих людей, які є запорукою досягнень та успіхів нашої держави, а віра буде все життя допомагати та підтримувати наших нащадків, направляючи на добрі справи.
Слава та вічна добра пам»ять Володимиру Святому!
Із святом Хрещення Київської Руси-України!
З повагою, голова Великої Ради отаманів Запорозького козацтва Дмитро Сухінін (Гора)
Щіро дякуємо за підтримку Запорозьку та Мелітопольську єпархію УПЦ КП та активну участь всеукраїнські козацькі організації МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», ГО «Всеукраїнський комітет з питань преси та інформації козацьких ЗМІ», ГО»Запорозький звичаєвий козацький лицарський орден ім. князя Д.І. Вишневецького (Байди), ГО «Запорзький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України», Всеукраїнський штаб операції «Козацький волонтер», ГО » Всесвітня генеральна асамблея нащадків козацьких родів», ГО «Гетьманська шляхетська академія», колективи альманаху «Українське патріотичне козацтво», Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім. Дмитра Вишневецького!

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

Презентація першого всеукраїнського інформаційного проекта — альманаху «Українське патріотичне козацтво» в Дніпропетровському обласному національному музеї

Запорозькі козаки провели презентацію альманаху у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І.Яворницького
1 серпня члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ» зустрілися з вельмишановними побратимами та працівниками всесвітньовідомого своїми рідкісними та прекрасними експонатами історичного музею, який по праву носить ім»я талановитого етнографа та краєзнавця Дмитра Яворницького. Темою зустрічі була презентація нового всеукраїнського інформаційного проекту — альманаху під назвою «Українське патріотичне козацтво».
Директор закладу пані Надія Купустіна з колегами зробили дуже багато для популяризації української козацької історії,
велика кількість залів, безліч стародавніх експонатів, рідкісні документи, зброя, жіночі прикраси, дивовижні речі побуту минулих часів допомогли сотням тисяч громадян нашої країни та гостям міста отримати правдиву об»єктивну інформацію про багато століть розвитку Київської Руси-України. Дуже приємно, що в період з 2014-го року завдяки щірому серцю та високій громадянській позиції працівників музею багато козаків-учасників операцій «Дозор», «Перехоплення», «Козацький волонтер», героїв-захисників військовослужбовців ЗСУ, добробатів з нашого всеукраїнського патріотичного руху опору мали змогу доторкнутися до герочної інколи драматичної історії південно-східної степової теріторії України. В залі, де проходила презентація традиційно були виставлені хвилюючі серце кожного патріота держави безцінні та дивовижні, гарнозбережені для нащадків реальні, а не штучні булави,
стерті рукояті яких говорили про тривале використання отаманом або гетьманом, що вів в бій за віру та волю братів
на ворога, інкрустовані коштовним камінням, з неповторними візерунками рушниці сивої давнини, за різними оцінками п»ятнадцятого-вісімнадцятого століть, бувавші у війнах, з залишками на прикладах слідів багаторічного використання січовиками. Скільки тисяч людей врятували вони від рабства, сколькох ціною свого життя захистили, скільки міст та поселень не дали зруйнувати?! Знає один Бог… Слава їм! Вічна добра пам»ять!
Всіїм присутнім сподобалися й збережені божою ласкою та знайдені видатними археологами та дослідниками такі прекрасно зовнішнього вигляду експонати як козацький човен, з дубу, предмети одягу пращурів-шаровари, сорочки, шапки, брилі(, жупани та свита.
Також в залах такого великого музейного комплексу ми побачили гарно написані художниками початку ХIХ століття картини, на яких молоді герої Запорозькі козаки, учасники війн з Наполеоном весело посміхалися або хвацько гордо стояли біля військових споруд, як переможці, оглядали нову підкорену ворожу теріторію, а оригінали та копії портретів гетьмана Івана Степановича Мазепи з гербом та запорозьких полковників дають змогу побачити якими насправді були колишні очільники Війська Запорозького та полководці.
Вразили предмети побуту величезні келихи, скляні штофи, для велитнів могутніх людей з богатирським здоров»ям та силою. Багато гармат різного калібру, деякі з морського козацького флоту, деякі з укріплень на суші, трофейні з турецьких берегів. Всі вони є свідками запеклих боїв, переможних походів як в степу так й на морських просторах та далеких берегах не тільки Чорного чи Середземного, а Північного морів, якщо згадати подвиги прадідів в Дюнкерку.
Звичайно гордість кожного запорожця-шабля, тут їх декілька видів. Це і наші вітчизняні і ятагани, польська, іранська, турецька та польська зброя, якою майстерно володіли герої, що здобули її як трофей в бою за віру та волю. Сьогодні, на жаль мала частина, може так талановито, блискавично правлятися з холодною зброєю. Де знову вже нащадки, в Запоріжжі, інших місцях України бережуть та розвивають це велике мистецтво середньовічного бою. Говорячі про Запорозькі Січі не можна не дати високу оцінку культурі та традиціям високої освіти прадідів. Всім необхідно уважно хоч раз прочитати та вшанувати стиль написаних документів, наказів, побутових господарчих, політичних або дипломатичних документів, написаних на різних мовах, а молоді взяти приклад з цікавих особистих здібностей старейшин, старшини та й багатьох січовиків, які вміли добре розмовляти турецькою, польською, московською, німецькою та іншими мовами, приклади Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Сагайдачний, іван Сірко, Костянтин Острозький. Найрідкісні експонати — Біблії та Євангелія яким триста, чотреста років — ОРИГІНАЛИ! І всі ці безцінні культурно-історичні, християнські православні скарби знаходяться зовсім неподалік від нашої славетної землі!
З великим задоволенням ми вручили перші історичні екземпляри альманаху «Українське патріотичне козацтво» із нуковими, публіцистичними, історичними статтями відомих та шановних учасників руху, АТО, волнтерів, науковців та культурологів — Георгія Шаповалова, Михайла Мордовського, Дмитра Сухініна, Олександра Притули, Костянтина Рижова, Павла Білана, Катерини Демченко, Ігора Зубрицького, Сергія Ігнатченка, Ігора Мазепи, Генадія Коломойця. Звернули увагу присутні й на те, що перший випуск зроблено за допомогою нащадка Івана Степановича Мазепи, шановного пана Ігоря, керівника ГО «Всесвітня генеральна асамблея нащадків козацьких родів». Від усього Запорозького козацького братства щіро дякуємо Надії Іванівні та колективу за величезний труд по збереженню та подальшому зібранню наших вітчизняних безцінних реліквій великого народу.
Велика дяка за допомогу та активну участь в проведенні чергової гуманітарної акції козаку-волонтеру Роману Авдєєву.
З повагою,
Головний редактор альманаху «Українське патріотичне козацтво», начальник штабу КРК ЗОДА, кандидат наук, військовий історик, автор книг, учасник подій Дмитро Сухінін (Гора).

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

Презентація альманаху «Українське патріотичне козацтво» в Запорізькій обласній універсальній бібіліотеці

В Запорізькій обласній універсальній бібліотеці проведена презентація альманаху «Українське патріотичне козацтво».
Добре коли молодь, інтелігенція, студенти, запорозькі козаки читають, відвідують наукові та громадські навчальні заклади, приймають участь у конференціях, дискусіях, круглих столах та семінарах на історичні або військово-політичні чи інші теми. Але краще, коли ми згудуємо своїх пращурів і починаємо самі займатися необхідним для майбутнього ділом — залишати безцінну інформацію про свою важку, але почесну бойову роботу, волонтерську діяльність, виховання молоді, наукові дослідження величезного культурно-історичного, звичаєвого скарбу, стародавніх традицій героїчного минулого. Маю на увазі подальший розвиток козацької документалістики та публіцистики або художньої творчості. Так, два роки тому вельмишановна старшина, старейшини, дослідники, краєзнаці підтримали мою пропозицію створити перше інформаційне друковане видання про діяльність сучасного українського козацтва,
Із створенням, на початку 2014-го року Запорозького козацького патріотичного руху опору з учасників Революції Гідності всіх соціальних груп з добрим серцем, але залізною волею до перемоги бандитів та окупантів, а потім добровольчих батальонів, проведення операції «Дозор»з українською армією, «Перехоплення» із штабом АТО СБУ, створення всеукраїнського козацького штабу, а вченими з науковцями системи інформаційного спротиву та підтримки Доктрини інформбезпеки, виникла необхідність в організації збереження безцінної жорсткої правди про війну за віру та волю, подвиги учасників бойових дій, тих хто ризикуючи життям допомогав ЗСУ, охороняв мир та спокій жителів прифронтових областей, стратегічних об»єктів. Ми почали записувати все, що мали можливість знайти. Була створена
ініціативна група, а невдовзі, на громадських засадах — редакційна колегія майбутнього всеукраїнського інформаціного видання під назвою — «Українське патріотичне козацтво». Так одноголосно було прийнято рішення в перший історичний випуск внести статті шановних відомих талановитих авторів науковців — доктора історичних наук, професора Георгія Шаповалова, директора обласного краєзнавчого музею Михайла Мордовського, проректора Запорізької інженерної акадеамії Генадія Коломойця, полковника ЗСУ, верховного отамана МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», першого начальника штабу козацького 37-го батальону Іллі Лапіна, громадських діячів, вихователів, керівників всеукраїнської федерації «Спас» Олександра Притули, Костянтина Рижова, секретаря Бердянської координаційної ради з питань козацтва Ігоря Зубрицького, героя-чорнобильця, полковника СБУ у відставці, генерального судді МГО «МСК «Запорозька Січ» Павла Білана, Дмитра Сухініна (Гори) про книгу «Вогняні роси-новітня військово-політична історія Запорозького козацтва», змістовне інтерв»ю голови ГО «Всесвітня генеральна асамблея нащадків козацьких родів», нащадка видатного гетьмана України Івана Степанович Мазепи — Ігоря Мазепи, який допоміг видати результат колективного інтелектуального труда для висвітлення нашої діяльності.
На наш погляд важливим було показати як дружнє козацьке братство працює на різних напрямах сучасності. Розповіли ми про родини загиблих героїв АТО, військові поділилися зпогадами про війну, науковці надали цікаві матеріали, наприклад, про герб України, створення човнів для бойових переможних морських походів, видатний бойовий та політичний шлях Дмитра Вишневецького (Байди), Івана Мазепи, Нестора Махна.
Про подальший розвиток та співпрацю мова йшла на нашій зустрічі в бібліотеці. З задоволенням ми передали для читачів екземпляри альманаху, запросили до участі у виданні другого випуску про Запорозьку область. Директор закладу пані Ольга Волкова щіро подякувала за подарунки, згадавши про дев»ять інших моїх книг написаних ще до війни, а ми в свою чергу сказали добрі слова всім, особливо заступнику — пані Олені Михайлівні за допомогу у створенні Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім. князя Д.І. Вишневецького (Байди). Також в засіданні приймали активну участь директор ГО «Запорізький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України», військовий капелан, смілива людина Володимир Васильович Синєпольський головний бібліограф відділу краєзнавства КЗ ЗОУНБ» ЗОР Шершньова Ірина Володимирівна та запорозький житель також нащадок гетьмана Микола Ілліч Мазепа.
Дуже приємно, що саме в Запорізькій універсальній бібліотеці систематично проводяться презентації книг про
захисників-воїнів, волонтерів, всіх творчіх писменників та журналістів де можуть прийняти участь всі бажаючі. Для нашої громадської бібліотеки, де створено сім філій у військових частинах були передані важливі книги про усну історію війни.
Дякуємо за співпрацю!
Головний редактор-засновник альманаху
«Українське патріотичне козацтво», член НСЖУ,
голова запорозького козацького патріотичного
руху опору з 2014-го по 2017-й рік Дмитро Сухінін (Гора)

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ЗАХІД БІЛЯ МЕМОРІАЛУ ІВАНУ СІРКУ

Велике звичаєве козацьке зібрання на честь видатного полководця — отамана Запорозької Січі Івана Дмитровича Сірка.
Члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, старшина ВеликоїРади отаманів Запорозького козацтва, всеукраїнської федерації «Спас», МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», «Запорозьке військо Низове «Запорозька Січ», «Запорозького звичаєвого козацького лицарського ордену ім. князя Дмитра Вишневецького (Байди), ГО «Молода Січ» прийняли участь в урочистих традиційних щорічних заходах біля Меморіалу Івана Дмитровича Сірка. Гарна підготовка та організація дали змогу в цьому році зробити дісно звичаєвий збір. На початку, як вимагає стародавня традиція було проведено Козацьке Коло Запорожців, що було освячене представниками місцевої єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, серед учасників присутні козаки-учасники АТО — війни за віру та волю нашої рідної країни, волонтери, патріотична інтелігенція, представникки державної влади, депутатського корпусу Дніпропетровської області, багато гостей з інших областей. Високе козацьке братство, за пропозицією отамана Мандика обрало старшину (суддю, осавула, бунчужного) всі поважні люди, серед них — Сергій Карноза, якого особисто знаю не один рік як дієвого, освіченого керівника, швидко вирішені питання організаційного характеру, одноголосно надано право виступити почесному гостю — патріоту, керівнику Дніпропетровської обласної раади пану Пригунову, який щіро подякував за важливий вагомий внесок козацтва в захисті держави, всім хто сміливо та звитяжно приймав участь в обороні області, допомгав армії, виховній діяльності з молоддю. Найкращім організаціям були вручені цінні подарунки, які з задоволенням, заслужено отримали «Спас-Штурм», «Молода Січ» та інші. Після поведення Кола всі дружньо перейшли на майдан біля меморіалу великому Запорозькому отаману де провели урочистості, а вельмишановні отамани, старейшини, державні керівники виступили з добрими словами про справжнього героя козацького руху, а єпіскоп Дніпропетровський та Криворозький Симеон прочитав молебень й закликав патріотичне козацтво до об»єднання заради неньки-України та перемог в усіх напрямах діяльності. Велика кількість гостей, молоді, представників громадських організацій уважно слухали, співали, підтримували ораторів оплесками.
Велика кількість прапорів багатьох козацьких організацій свідчили про переважну підтримку політичного курсу, наравленого на зміцнення обороноздатності, укріплення вітчизняної армії, стародавніх традицій бойового мистецтва, яке завдяки чесним державним керівникам, багаторічній роботі побратимів не дали пошматувати бандитам нашу рідну землю, виховали за невеличкий період громадян з чіткою позицією любові до Вітчизни, служінню високим християнським цінностям, гарно розуміючим правильність європейського руху до демократії та сталого економічного й культурного розвитку.
Від Запорожжя в заходах приймали участь Костянтин Рижов, Михайло Пирог, Анатолій Шеремет, Олександр Притула, Дмитро Сухінін, багато козаків, джур із своїми родинами.
З головою обласної ради ми домовились зробити наступний випуск альманаху «Українське патріотичне козацтво» про Січеславщину, з керівником коміссії з питань розвитку козацтва при ДОДА про навчальні спільні дії та проведення операції «Дозор» де необхідно. Також подальший розвиток отримали ідеї проведення фестивалів козацького бойового мистецтва й культури стародавніх часів. Так талановитий керівник, можна сказати берегиня руху — голова Томаківської районної ради шановна пані Наталія Миколаївна, що неодноразово була на Дні козацьких перемог на Хортиці та Фестивалі » Спас» в Запоріжжі зацікавилася ідеєю проведення аналогічних заходів в своєму січовому районі.
Олександр Притула з Костянтином Рижовим надали необхідні поради, мною було запропоновано створення угоди між районами Запорізької й Дніпропетровської областей про братню козацьку співпрацю, бажаючи вже є з обох сторін.
Тепла в прямому й переносному сенсах цього слова атмосфера сприяла важливих виховним заходам, а молоді хловці, які в цей видатний для всіх день пройшли посвяту в козаки на все життя запом»ятають святі слова клятви на вірність Богу, народу, добрим справам.
Не останньою складовою урочистотей була наявність майстрів з своїми неповторними витворами, декілька величезних стендів Нікопольського краєзнавчого музею з корисною інформацією про зброю,побут, клейноди, святині Запорозьких козаків.
Зі свого боку ми подарували дніпровським побратимам першу історичну збірку альманаху «Українське патріотичне козацтво», запросивши до творчої співпраці на наступний рік.
Після закінчення урочистого зібрання, виконання Гімну України, багато присутніх пішли до меморіалу непереможного ватажка — кошового Івана Сірка, талант полководця, можливості характерника, безмежна любов до народу, який все життя боронив навічно залишаться в пам»яті нащадків, будуть надихати на подвиги й сміливі вчинки заради високих ідей, за свободу України.
З повагою,
Голова запорозького козацького патріотичного руху
опору (2014-2017рр.), головний редактор альманаху
«Українське патріотичне козацтво», військовий історик,
автор книг Дмитро Сухінін (Гора)

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

Найстаріша українська пісня

Дмитро Воронський до {Історія українського козацтва}

НАЙСТАРІША ТОЧНО ДАТОВАНА УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ, ЩО ЗБЕРЕГЛАСЬ ДО НАШИХ ДНІВ. 1571 РІК.
Баладний вірш-пісню «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?» було віднайдено в рукописній граматиці 1571 року, яку готував до друку видатний чеський учений і культурно-освітній діяч XVI ст. Ян Благослав (відійшов у вічність в 1571 р., не встигши здійснити задумане видання).
Все ж один його примірник, написаний гарним почерком, дійшов до нас (нині зберігається в бібліотеці Teresianum у Відні); в 1857 році твір Благослава був опублікований у Відні двома чеськими вченими, Ігнатієм Граділєм та Йосефом Іречеком, завдяки чому і згадана українська пісня з’явилася на світ. Щоправда, минуло іще двадцять років, перш ніж нею зацікавився професор О.Потебня з Харкова і присвятив їй спеціальну розвідку. З властивою йому проникливістю дослідив він мову пісні, проте не відважився віднести її до якогось певного українського діалекту, хоча нітрохи не сумнівався в її українському походженні.
Пізніше він присвятив багато праці відповідній реконструкції тексту, що, зрештою, не становило для нього особливих труднощів, оскільки чеський вчений, не маючи справжньої уяви про так званий «словенський» діалект, зате будучи обдарованим витонченим слухом, сприйняв з уст Никодима найтонші відтінки говору, так що й тепер в ньому можна легко розпізнати риси покутсько-гуцульського діалекту Східної Галичини та Буковини.
Текст твору Ян Благослав, як він сам засвідчив, записав від якогось Никодима, що прийшов до нього у Моравію із Венеції. Можливо, то був один із молодих українців, що в ті часи ходили до Італії по науку і, розбуджений нею, жадав добра і розквіту слов’янському Відродженню, слов’янським мовам. «Часті згадки в… наших розмовах бували… про прикмети чеської мови. Що нам обом, — писав Ян Благослав, — бувало жаль, так се те, що така благодатна мова… така запущена і занедбана». Никодим подав Янові Благославу відомості про інші слов’янські мови, зокрема про українську, і продиктував вірш-пісню.
Текст за книжкою Яна Благослава:
Dunaju, Dunaju, čemu smuten tečeš?
Na werši Dunaju try roty tu stojú,
Perwša rota Turecká,
Druhá rota Tatarská,
Treta rota Wołoská,
W tureckým rotě šablami šermujú,
W tatarským rotě strylkami strýlajú,
Wołoským rotě Štefan wyjwoda.
W Štefanowy rotě dywoňka płačet,
I płačuci powídała: Štefane Štefane,
Štefan wyjwoda, albo mě půjmi, albo mě liši,
A što mi rečet Štefan wyjwoda?
Krásná dywonice, půjmił bych tě dywoňko,
Nerownáj mi jes, líšił bych tě, milenka mi jes.
Šta mi rekła dywonka: Pusty mne Štefane,
Skoču já w Dunaj, w Dunaj hłuboký,
Ach kdo mne dopłynet, jeho já budu.
Něcto ně dopłynuł krasnu dywoňku.
Dopłynuł dywoňku, Štefan wyjwoda,
I wzał dywoňku zabił ji u ručku:
Dywoňko, dušenko, milenka mi budeš.
Текст Франкової реконструкції без вставок:
Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?
На версі Дунаю три роти ту стою?
Первша рота турецка,
Друга рота татарска,
Третя рота волоска.
В турецькі-м роті шаблями шермую,
В татарські-м роті стрілками стріляю,
В волоскі-м роті Стефан-воєвода,
В Стефанові роті дівониця плачет,
І плачучи, повідат: «Стефане, Стефане,
Стефан-воєвода! Альбо ме пуйми, альбо ме лиши!»
А што ж ми речет Стефан-воєвода?
«Красна дівонице, пуймил бих я тебе,
Неровнай ми єси, лишил бих те, миленька ми єси».
Што рекла дівонька: «Пусти мня, Стефане!
Скочу я у Дунай, у Дунай глибокий.
А хто мя доплинет, єго я буду».
Ніхто не доплинул красну дівоньку,
Доплинул дівоньку Стефан-воєвода
І узял дівоньку за білу ї ручку: {Варіант: за білую ручку — ВК} «Дівонько-душенько, миленька ми будеш».
З пісні «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?» можна судити про характер народної пісенності XV ст. Наведений зачин пісні показує значний розвиток народної поетичної творчості, наявність готових поетичних структур для відображення батальних сцен, драматичних життєвих епізодів тощо. Саме такою структурою є трихотомія, що зустрінеться пізніше в багатьох народно-поетичних творах на воєнну тематику («Ішли ляхи на три шляхи, а татари на чотири, а козаки поле вкрили…» і т. п.). Пісня «Дунаю, Дунаю…» свідчить про існування в XV — першій половині XVI ст. на українських землях значної ліричної та родинно-побутової позаобрядової пісенності. Зрештою, на це вказав і Ян Благослав, пишучи, що мовою пісні про Стефана-воєводу (тобто українською) складено багато пісень та віршів.
Говорячи про усну народну словесність другої половини XIII — першої половини XVI ст., не можна обминути релігійної поезії, насаджуваної в масах християнською церквою. Проте релігійні твори, зокрема духовні псальми, народ сприймав по-своєму, змішуючи їх зміст і тенденції із своїми, часто язичницькими, уявленнями та соціальними поглядами, опрацьовуючи сюжети з церковної (часом апокрифічної) літератури — про створення світу, про смерть, правду і кривду, про Соломона та ін. Таким чином, у другій половині XIII — першій половині XVI ст., в умовах монголо-татарського іга і потім панування на українських землях польських і литовських феодалів, винятково важливу культурну функцію виконувала народно-поетична творчість, відіграючи значну роль у розвитку української нації.
Упорядник: А.Яснооk
Джерела:
«Українська поезія XVI століття» /Редкол.: О. Є. Засенко та ін., Упоряд., вступ. ст. та приміт. В. В. Яременка. — К.: Рад. письменник, 1987. — 287 с. — (Б-ка поета).
Іван Франко. Зібрання творів у 50 т. К: Наукова думка, 1984, т. 42, с.55. Реконструкцію взято з роботи «Стефан-воєвода», стор. 17-56.
«Український фольклор і література у другій половині
XIII — першій половині XVI ст.»
tin-tina.livejournal.com
movahistory.org.ua

Блискавичний смілівий талановитий отаман Іван Сірко

Кримський похід Івана Сірка. Сторінка української слави.

У 1676 році відбувся один з найславетніших походів Івана Сірка. Кошовий отаман поставив перед собою надскладне завдання оволодіти всіма головними містами Кримського ханства разом з ханської столицею, щоб помститися за підступний напад кримського хана та яничарського війська на Чортомликську Січ в 1675 році. Для цього треба було якимось чином завести велику козацьку армію до кримського півострова, що представляв собою природну фортецю.
Іван Сірко самотужки розробив план військового походу, тримаючи його у повній таємниці, він повів весною 20 тисячну козацьку армію в південний степ. Козаки пересувалися лише вночі далеко від проторених шляхів, так же само вночі був форсований Сиваш і запорожці вийшли на косу Арабатська стрілка. Швидко діставшись початку Керченського півострова непомітно для татар, Іван Сірко розкрив свій план. Козацький очільник вигадав геніальний план атаки. Все військо було розділено на шість повністю автономних загонів, які мали від 3 до 4 тисяч воїнів у кожному. Кожна загін мав своє керівництво і свою задачу та час на його виконання. Сірко планував що п’ять козацьких полків нанесуть одночасні удари по п’яти найбільшим містам тогочасного Криму: Бахчисараю (коло Сімферополя), Ак-Мечеті (Чорноморську), Ор-Капи (Перекопу), Гезлеве (Євпаторії) та Кафи (Феодосії). Планувалося, що після захоплення міста, та визволення християнських невільників козацькі загони повинні були повернутися до входу на Арабатську косу, де з шостим загоном їх буде чекати Іван Сірко. На це все отаман давав три дні часу.
Одночасний раптовий удар по серцю Кримського ханства викликав масову паніку серед татарів. Всі визначенні міста були зненацька захопленні українськими козаками, татари спочатку думали, що їх атакувала велетенська армія. Сам кримський хан Селім І Герай ледве уникнув полону і змушений і покинувши свій палац та гарем, вже сів та турецьку галеру і хотів втекти до Туреччини коли йому доповіли, що козаків обмаль і великі міста захоплювали по жменьці козаків. Розлютований хан, оголосив тотальну мобілізацію, наказавши всім татарам, хто може нести зброю згуртуватися у велику армію. Зібравши за кілька діб біля 40 тисяч війська Селім особисто очолив армію і повів її на табір Івана Сірка.
До козацького табору за три дні прийшли всі загони крім одного 4 тисячного посланого на Перекоп. Сірко вирішив почекати його ще один день. за три доби козаки добре укріпили свій табір накопавши високі шанці та виривши досить глибокий рів. Саме на четвертий день кримської операції, біля Арабатської коси відбулося одна з найжорстокіших битв за всю історію козацько-татарських змагань.
Розлюченні татари з усіх сторін атакували козацькі шанці як навіжені, запорожці зустріли нападників безперервним рушничним вогнем. Татари гинули сотнями, але все одно йшли вперед б’ючись так, як не билися з часів Чінгісхана. Бусурмани мертвими тілами засипали рови, і йдучи по власним мерцям забралися на шанці, де розгорілися кривава січа. Іван Сірко незважаючи на те що йому було біля 70 років, стояв в передніх лавах запорожців б’ючись шаблею. Кілька годин безупинно тривала люта битва. Козацькі сили почали танути, майже закінчилися кулі та порох. Татарам вдалося пройти шанці у кількох місцях та вдертися до обозу. У найдраматичніший момент, з тилу татарську армію атакував 4 тисячний загін запорожців, що повертався здобувши міцну Перекопську фортецю. Побачивши розгублення татар, Іван Сірко особисто повів козацьке військо у контратаку. Татарська армія, опинившись між молотом та ковадлом була зім’ята та розбита на дві частини. Кримський хан першим покинув поле бою, а за ним навтьоки почвалала решта татарського війська.
Після кривавого бою з Криму на материкову частину України Сірко вивів біля 7-10 тисяч колишніх невільників. Проте частина визволенних бранців та бранок потурчилася та не бажали повертатися у рідні краї, а воліли залишитися жити в Криму. Іван Сірко довго вмовляв їх не зраджувати материнську землю, однак вмовляння не подіяли. Кошовий тоді сказав, щоб всі хто хоче залишитися з татарами, можуть йти до Криму. Близько 3 тисяч обусурманених українців пішла назад. Сірко, що все життя воював з бусурманами, провів близько 200 битв та сутичок з ворогами та визволив близько 50 тисяч українських невільників з турецької та татарської неволі віддав свій найтяжчій наказ.
Тому хто відцурався рідної Батьківщини, нема місця на землі. Потурнаки стали ворогами України, їхні діти та онуки виростуть татарами та прийдуть плюндрувати українську землю, щоб цього не сталося їх треба всіх вбити. В Чорній долині всі зрадники були вбиті козаками.
Кримський похід та події у Чорній долині блискуче були описанні українськими письменниками: Андріаном Кащенко в оповіданні «Запорозька слава», Володимиром Маликом в романі «Таємний посол» та Юрієм Мушкетиком в романі «Яса». За останнім твором в 1990 році був знятий художній кінофільм «Чорна долина».
Треба мовити, що під час Кримського походу 1676 року Іван Сірко вперше у світі застосував прогресивну тактику введення наступального бою окремими автономними загонами, кожен з яких мав чітку ціль, та нормований час на виконання. Таку тактику наступального бою почали використовувати лише у двадцятому столітті. Навіть великий Наполеон Бонапарт до цього не міг додуматись хоча і близько підійшов. Військовий геній Івана Сірка на кілька століть випередив свій час. Лише за три дні Івану Сірко вдалося те що вважалося неможливим з невеликою армією захопити всі головні міста Кримського ханства включно зі столицею – Бахчисараєм, якого до Сірка ніхто не міг захопити. Якби у козацького очільника була б більша армії, він міг би підкорити все Кримське ханство.
Не треба цуратися власної історії та культури. Хай слава про великого кошового отамана вічно живе в пам’яті всіх українців!

Щіро вітаємо пана генерала!

«Нашого цвіту — по всьому світ»: Українець став командувачем канадської армії

Заступником голови Генерального штабу оборони Канади призначили етнічного українця Пола Винника, повідомляють Патріоти України з посиланням на прес-службу Міністерства оборони Канади.

«Під керівництвом генерал-лейтенанта Винника канадська армія готова захищати інтереси канадців в країні та за кордоном. Я схвалюю його непохитну відданість своїм солдатам і Канаді», – заявив міністр оборони Канади Харджит Саджан.

Зазначається, що до цього генерал-лейтенант Винник очолював Сухопутні війська Канади та військову розвідку. Винник служить в канадській армії з 1981 року, в 2009 перебував у складі міжнародного військового контингенту в Афганістані, де відповідав за створення місцевого міністерства оборони і збройних сил.

День вшанування світлої доброї пам»яті героїв 55-ї артбригади

Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
+11

55 окрема артилерійська бригада

«ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ»

Фраза, якою віддають шану усім, загиблим за Україну, сьогодні, у пункті постійної дислокації 55 окрема артилерійська бригада, звучала від військовослужбовців та цивільних, священиків та очільників Запоріжжя.
Саме 19 липня наказом командира нашої військової частини встановлено як День вшанування пам`яті військовослужбовців бригади, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України на Сході нашої держави.
19 липня 2014 року бригада понесла першу бойову втрату: поблизу населеного пункту Д`якове Антрацитівського району Луганської області внаслідок ворожого обстрілу загинув майор Сергій Білокобильський. Його, як і 32 інших військовослужбовців бригади, вшанували хвилиною мовчання побратими та ветерани військової частини, батьки та рідні загиблих героїв, представники міської та обласної влади.
— З перших днів війни з російським агресором підрозділи бригади приймали участь в боях за цілісність України. Воїни-артилеристи з гідністю та мужністю вистояли у спекотні дні в оточеннях під Д`яково та Зеленопіллям, в «котлі» Іловайська, в боях під Дебальцево. Наші підрозділи брали участь у звільненні Маріуполя, Волновахи, Мар`їнки, Слов`янська, Лисичанська, Лиману, Світлодарська та Авдіївки, знищували ворога під час оборони Донецького аеропорту. На жаль, війни не буває без втрат. Ми не маємо права зганьбити пам`ять 33 наших загиблих побратимів, які віддали найдорожче, що є у людини – життя, захищаючи незалежність нашої Батьківщини. Не в наших силах повернути загиблих Героїв. В наших силах – зберегти пам`ять про їх Подвиг у віках, — підкреслив командир бригади, підполковник Роман Качур.
Нагрудним знаком «55 окрема артилерійська бригада» були відзначені підполковник Третяк Петро Анатолійович (посмертно), молодший сержант Добролєта Михайло Костянтинович (посмертно), солдат Мєркулов Андрій Юрійович (посмертно), молодший сержант Тинянов Олександр Сергійович (посмертно).
З благословіння Святійшого Філарета, Патріарха Київського і всієї Русі-України, загиблі герої бригади були відзначені медалями «За жертовність і любов до України».

Щіро вітаємо героїв-військовослужбовців ЗСУ!

Світлина від 36 окрема бригада морської піхоти.
Світлина від 36 окрема бригада морської піхоти.

36 окрема бригада морської піхоти почувається святково.

НАМ ТРИ РОКИ
У горнилі випробовувань, запеклих боїв за свободу, за життя, за братерство, за вірність та відданість в ім’я українського народу, в ім’я миру, в ім’я незалежного майбутнього…
Три роки не велика дата, проте ці три роки є найміцнішим фундаметом і показником стійкості, витримки та жертовності.
Три роки пліч-о-пліч, щиро, відважно, вірно. Кожен морський піхотинець вписав своє імя в сторінку сучасної української історії, а загиблі побратими навічно залишились в наших серцях, пам’яті та списках частини.
З кожним наступним роком зростають можливості морської піхоти, збільшується наша морськопіхотна родина, міцнішає дух, як сталь, карбується жага до перемоги, а вона неодмінно буде.
В цей день дорогі побратими, щиро вітаю кожного з вас. Дякую кожному за віру, рішучість та підтримку. Нехай Господь благословляє на нові звершення, в домі панує злагода та любов, а мир забезпечимо ми з вами.
Зі святом, штормові берети!
З повагою
Командир бригади
полковник Андрій Гнатов

NAPA, Calif. (AP) Marshawn Lynch isn't shedding anymore light on his decision to sit during the national anthem before the Oakland Raiders' first exhibition game.Lynch declined to comment on why he chose to sit down Saturday night while the rest of his teammates stood during the anthem before a game in Arizona against the Cardinals.That left his teammates to answer for him on Tuesday after the team returned for its first practice since that game."I'm proud of him," tight end Jared Cook said. "I think it's awesome. Everybody has points of discussion after what Charles Woodson Jerseys happened in Charlottesville just the night before. I think it's important for men in our position to step up and speak on unnecessary situations we find ourselves in as minorities in this country. That's why I'm proud of him."Cook said he hadn't talked to Lynch about his stance and didn't know what specifically he was protesting. Other players who have declined to stand for the anthem have been much more open about their reasons, starting with former San Francisco quarterback Colin Kaepernick, whose protest last year over police brutality and racial oppression made it a major issue in the NFL."We didn't talk to Latavius Murray Jerseys him," Cook said. "I don't know his intentions. I don't know what he wanted to do by it. But I know that guys like Colin Kaepernick have become my favorite football players for doing it."Kaepernick is not on a team this season but the issue remains with Seattle Seahawks defensive lineman Michael Bennett and Lynch both sitting for the anthem last weekend.Bennett has been vocal about Khalil Mack Jerseys his reasons why, citing social injustice. He said his decision was solidified by the violence last weekend surrounding a white supremacist rally in Charlottesville, Virginia, that included the death of a young woman who was struck by a car deliberately driven into a group of counter-protesters.Cook said he has considered an anthem protest in the past and does not rule out doing one this season."As far as the future goes, I don't know. Bruce Irvin Jerseys I don't know," he said. "I know I feel uneasy about the situation going on in this country and have been for Derek Carr Jerseys a while."Raiders coach Jack Del Rio said last season that players should protest on their own time instead of when they are representing the organization.