Запорозьке козацтво
вшанувало добру пам`ять великого Кобзаря
«Він був сином мужика – і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури»
( І. Франко )
« Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю» ( Остап Вишня )
« Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й в культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини» ( Джон Ф. Кеннеді ).
Такими глибокими і простими словами величезна кількість шанувальників творчості всесвітньовідомого неперевершеного майстра українського слова характеризувала геніальну творчість вітчизняного Прометея, геніального поета, письменника, видатного художника і борця за народну просвіту та волю – Тараса Григоровича Шевченка. Спільно з нашими колегами, побратимами з інших країн світу, українським козацтвом, громадськістю та науковою спільнотою
учасники запорозького патріотичного козацького руху опору агресорам і окупантам на фронті і
в багатьох містах і районах провели урочисті збори, конференції, мистецькі збори на честь 205-і річниці з дня народження інтелектуала-бунтаря, що писав правдиво і чесно про життя, необхідність боротьби за кращу долю, створив необхідний яскравий образ нескореного народу в серцях мільйонів людей не тільки в любимій Україні, а показав шлях до свободи, заставив замислитися над несправедливістю і неправдою, запалив вогонь спротиву проти рабства, пригнічення людської честі іншим народам та їх ватажкам. Такі яскраві, проникнуті особистими почуттями, а де і з автобіографічними аспектами свого минулого життя, сучасною мовою кажучи, вічні неповторні бестселери як «Сон»( «У всякого своя доля» ), «Свою Україну любіть…», «Гайдамаки», «Марія» , «Мені однаково», «Кавказ», «Катрина», «І мертвим І живим і ненародженим», «Біографія», «Заповіт», «Холодний Яр», «В неволі тяжко, хоча й волі…», «Косар», N N “Мені тринадцятий минало…», «Не гріє сонце на дружині..»,
«Думка» ( Тече вода в синє море…»), «Тарасова ніч», поеми «Москалева криниця», «Відьма»,
багато цікавої прози, повістей, драматургічні роботи
«Назар Стодоля» і «Микита Гайдай» миттєво переносили читача в казковий світ пригод, важкої війни за віру та волю народу, інколи показували щасливе майбутнє, були совістю та особистим суддею особистого життя. Неприйняття
і серцем і душею встановлених на той час в Російській імперії безжальних нелюдських диктаторських норм та законів, ненависть до кріпацького стану,
царських методів пригнічення народів та прагнення до справедливості, втілення європейських конституційних норм,
поваги прав людини
логічно привели Тараса Григоровича
до вступу в Кирило-Мефодіївське братство, громадсько-політичну організацію просвітян-інтелектуалів того часу, прихильників Фоанцузськоі революції, ідей свободи, рівності та братерства, відміни рабства та поділу громадян на касти та
«сословия» з привілеями та його творчість привели до
двох арештів, карних справ і довгого засідання в різних місцях імперії, де знущання, важкі умови служби, нервова напруга привели до суттєвого погіршення стану здоров`я Шевченка і
смерті у віці, коли досвід життя, знання миру, освіта та громадське визнання
надають найсильніші можливості до творчості. Але не судилося… Завдяки
безжальному, тоталітарному режиму царату геніальні та обдаровані митці, письменники та поети не мали можливості жити довго і щасливо, кого
засуджували на каторгу або заслання кого вішали, а кого вбивали на дуелях та
засилали на смерть у
військові форти у якості «штрафників».
Тому й через століття
громадянський подвиг ісполинів духу, неперевершених майстрів слова, визволителів народної думки з полону політичної темряви, «безнадьоги», до відродження української нації, через розірвання кайданів буде тим Факелом, який запалив великий Шевченко через творчість колосальної позитивно зарядженої енергії,
яка тепер передається з покоління в покоління
по всьому світові.
Про це ми говорили на урочистих зборах
в Запоріжжі, Покровському, Пологах, Гуляй полі, Мелітополі, Генічеську, Нетішині,
Бердянську та іншим
містах і районах де живуть і працюють козаки, на фронті де
служать наші побратими, їх діти, батьки та онуки.
Добре, що в однойменному районі м. Запоріжжя,
полк ім. Гетьмана Петра Сагайдачного МГО «Міжнародний союз козаків», спільно з колективом Першої Національної козацької громадської історичної бібліотеки ім. князя Д І Вишневецького ( Байди , Великої Ради отаманів Запорокого козацтва,
Студентами училища
Школярами та міською громадськістю організували та провели зібрання, де
гарно підготовлені учні, шанувальники поезії Т.Г. Шевченка декламували улюблені вірши, уривки з поем, з докладною доповіддю мав честь виступити особисто, як автор книг і історик підкреслив значення творчості великого майстра й для сьогодення, коли
вкотре ми боронимо нашу землю від тоталітаризму, ганебних ідеологій пригнічення інших націй московськими керманичами та не даємо окупантам створити так звану «новоросію» з відродженням рабства та безправного життя.
Тому й на Майдані наші побратими стояли на смерть, боролися із словами відомих віршей Тараса в серці… І перемагали!
Отаман полку, викладач училища, керівник філії бібліотеки Валерій Свідерський гарно підготував літературно-мистецьке свято, а козаки добре співали
старовинні народні пісні, підтримуючи традиції і звичаї Війська Запорозького, дякувати берегиням всі були нагодовані смачним кулішом, а наприкінці заходу мав честь передати додатково ще декілька книг про історію козацьких морських походів, творів Шевченка, екземплярів першого загальнодержавного видання – другого випуску альманаху «Українське патріотичне козацтво» та книгу «Вогняні роси» про новітню військово політичну історію Запорозького козацтва до полку.
Дуже приємно було бачити активну участь фахівців училища на такому поважному виховному таорчому заході.
Вічна добра світла пам`ять великому сину українського народу – Тарасу Григоровичу Шевченку!
З повагою,
Голова українського
козацького патріотичного руху інформаційного спротиву, автор книг,‘
військовий історик
Дмитро Сухінін ( Гора )