Вшановуємо пам»ять героїв Українського повстанського козацького руху

В селі Великомихайлівка Покровського району урочисто відкрили пам»ятний знак на честь видатних борців за свободу та незалежну Україну, керівникам Української повстанвської армії — Нестору Івановичу Махну і Феодосію Юстиновичу Щусю. Знаменна подія, що сталася в відомому на всю країну селі […]

ВИСТАВКА ПРО НАТО В ЗАПОРІЖЖІ

Члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, Великої Ради отаманів Запорозького козацтва прийняли активну участь в проведенні виставки в Запоріжжі за темою: «Україна — НАТО». Організована спільними зусиллями шановних колег з центру інформації і документації НАТО в Україні, […]

«Родині козацької звитяги» вже рік! Вітаємо вельмишановних побратимів

Визначна подія в Запоріжжі-річниця створення громадської організації сімей загиблих воїнів — героїв АТО, «Родини Козацької звитяги». Рано вранці біля меморіального знаку героям-воїнам зібралися учасники запорозьких обласних і районних патріотичних організацій, родини загиблих у війні за віру та волю України героїв-військовослужбовців […]

День козацьких перемог та панахиду по загиблих героях за віру та волю України провели на Хортиці

На славетній Хортиці 2 червня, за встановленим звичаєм з 2014-го року проведений національно-патріотичний захід — Всеукраїнське козацьке Коло присвячене вшануванню світлої доброї пам»яті всіх загиблих героїв-козаків та військовослужбовців за віру, волю та незалежність України. Учасники Революції Гідності, антитерористичної операції, операцій […]

18 травня відбулося чергове засідіння КРК ЗОДА

Сьогодні в будівлі Запорізької обласної державної адміністрації відбувся науково-практичний круглий стіл на тему «Національні бойові мистецтва. Шляхи розвитку», присвячений 20-й річниці створення першої в Україні дитячо-юнацької спортивної школи «Спас». В програмі круглого столу розглядалися питання щодо надання муніципальній дитячо-юнацькій спортивній […]

23 травня — День Героїв!

Друзі! Сьогодні 23 травня — День Героїв, які присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність української Держави. Протягом всієї української історії відстоювали незалежність під час національно-визвольної боротьби: воїни Київської Русі, козацького війська, українські січові стрільці, ветерани Другої Світової війни, […]

«СКІФИ» ПОВЕРТАЮТЬСЯ ДО ПЕРЕМОГ ТА ЗАХИСТУ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

«ВСІ РАКЕТИ ПОТРАПИЛИ ТОЧНО В ЦІЛЬ»: У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ВИПРОБУВАЛИ НОВИЙ БОЙОВИЙ МОДУЛЬ ЧЕРНІГІВ 24.05.2018 17:43 Модуль може розміщуватися на шасі броньованої техніки, а також оснащується сучасними керованими ракетами власної розробки «Скіф» та системою наведення У Чернігівській області пройшли успішні […]

ГРА «ДЖУРА» В БЕРДЯНСЬКУ ПРОЙШЛА УСПІШНО ТА ВЕСЕЛО!

Друзі, дякуємо організаторам військово-патріотичного заходу “Джура” у Бердянську: командуванню 3-го патрульного батальйону Національної гвардії України, відділусім’ї, молоді і спорту виконкому Бердянської міської ради, директору клубу «Маяк» Оксані Антолік за національно-патріотичне виховання бердянської молоді та проведення з нагоди Дня Героїв 23 […]

ЩИРО ВІТАЄМО МОРСЬКИХ ПЕХОТИНЦІВ

Вітаємо морських піхотинців з отриманням беретів нового зразка та встановленням 23 травня Днем морської піхоти України! Нагадуємо, що 23 відзначається 100-річчя створення української Морської піхоти. В цей день у 1918 році розпочалося формування першої регулярної частини даного роду військ – […]

БЕРДЯНЦІ ПІДТРИМАЛИ ЄВРОАТЛАНТИЧНУ ІНТЕГРАЦІЮ УКРАЇНИ

КОНФЕРЕНЦІЯ ІЗ СПРИЯННЯ ЄВРОАТЛАНТИЧНІЙ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В БЕРДЯНСЬКУ СПІЛЬНО З ГО «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР СПРИЯННЯ ЄВРОАТЛАНТИЧЕНІЙ ІНТЕГРАЦІЇ» Друзі! Сьогодні дуже важливо розуміння і підтримка громадянами України державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції та практичних кроків щодо зближення з НАТО. Не […]

 

ВЕЛИКА РАДА В ПОЛОГАХ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ. ПРИЙНЯТО ІСТОРИЧНІ РІШЕННЯ

КОЗАЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИЙ ЗАХІД В М. ПОЛОГИ ВЕЛИКОЇ РАДИ ОТАМАНІВ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА ТА МГО «МІЖНАРОДНИЙ СОЮЗ КОЗАКІВ «ЗАПОРОЗЬКА СІЧ»
19 травня 2018 року в стародавньому козацькому місті Пологи Запорізької області відбулася Велика Рада атаманів Запорозького козацтва. До її складу входять представники потужних патріотичних організацій десяти областей України.
Вперше в новітній історії України керівники, старійшини, видатні козаки-воїни, волонтери, науковці, освітяни прийняли історичне рішення щодо підтримки рішучих дій Президента України Петра Порошенка, Патріарха УПЦ КП Філарета, Верховної Ради України щодо надання Томосу для створення в Україні Єдиної Автокефальної Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Голова Ради Дмитро Сухінін ( кандидат наук з державного управління, військовий історик, автор книг, член НСЖУ, начальник штабу КРК ЗОДА) зачитав підготовлене перше історичне звернення до Українського Козацтва. Воно закликає підтримати зусилля громадськості, козацтва, можновладців та священнослужителів УПЦ КП щодо- позитивного вирішення — створення Єдиної Помісної Української Православної Церкви. Вважаємо важливим для подальшого демократичного розвитку країни питання:
— встановлення історичної справедливості,
— повернення суспільства до духовної православної християнської єдності
— шанування та повагу до священного скарбу пращурів,
— підтвердження незалежності та права народу на віру та волю.
Велика Рада атаманів Запорозького козацтва одноголосно підтримала політичний курс держави на європейську та євроатлантичну інтеграцію України. Дмитро Валентинович підкреслив важливість прискорення процесу, як вагомого чинника забезпечення надійної оборони України та подальшого сталого економічного та культурного розвитку. Він доповів про заходи козацького патріотичного руху опору щодо посилення оборонної, волонтерської, національно-патріотичної роботи, наукових та виховних заходів.
Був презентований новий інформаційний проект — альманах «Українське патріотичне козацтво». Презентовано літературу про співпрацю України з Північно-Атлантичним Альянсом з коментарями та роз’ясненнями. Член Піклувальної ради, атаман Пологівського полку МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ» Віктор Гонтар передав книги для створення ще одної філії у військових частинах Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки.
Мета її створення — гостра необхідність у вивченні історичних фактів та правдивого героїчного минулого, боротьби з окупантами й прокремлівськими найманцями, агресією проти України. тинах Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки.
Шановні присутні закликали українських козаків принципово реагувати на прояви сепаратизму, антидержавні політтехнології, бажання деструктивних політичних сил використати патріотів в брудній боротьбі за владу, розповсюдженні ворожих ідей «Отдельного коренного народа», що навмисно роз’єднують українців. Прийнято рішення про проведення в Запоріжжі Третього міжнародного конгресу козацтва.

На зборах мали виступ:
— атаман Пологівського полку Віктор Гонтар,
— атаман Мелітопольського осередку полковник ЗСУ у відставці Олександр Літвін,
— голова ради атаманів МСК ЗС Володимир Лютый,
— члени Ради, старійшина Олег Куртов, Віктор Тоцкий,
— протоієрей УПЦ КП отець Григорій,
— Валерій Свідерський,
— атамани Гальченко, Плесецкий,
— заступник голови Пологівськоі РДА Ірина Півень,
— берегиня козацького руху — волонтер
Ангелина Устименко,
— директор середньої загальноосвітньої школи, голова лекторської групи Юрій Кириченко.
Голова Ради щиро привітав присутніх з Днем Європи.
Одностайно вирішено провести День козацьких перемог та панехиду по загиблим козакам та воїнам — захисникам України
за традицією 2 червня на славетному острові Хортиця та запросити побратимів всієї країни.

Голова ради атаманів МСК «Запорозька січ», заступник голови Великої Ради — Володимир Лютий

Козаки підтримали створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні

ВЕЛИКА РАДА ОТАМАНІВ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА ВПЕРШЕ В НОВІТНІЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ПРИЙНЯЛА ІСТОРИЧНЕ РІШЕННЯ ПРО ПІДТРИМКУ СТВОРЕННЯ В НАШІЙ ДЕРЖАВІ ЄДИНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОМІСНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ТА ВИСТУПИЛА ІЗ ЗВЕРНЕННЯМ
ДО УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТИЧНОГО КОЗАЦТВА ІЗ ЗАКЛИКОМ ПРИЙНЯТТЯ ОРГАНІЗАЦІЯМИ АНАЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПІДТРИМКИ ВСТАНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ ТА ПОВЕРНЕННЯ ДО ДУХОВНОГО ХРИСТИЯНСЬКОГО КОРІННЯ ТИСЯЧОЛІТНЬОЇ РУСИ-УКРАЇНИ. ЗВЕРНЕННЯ БУЛО ПІДТРИМАНО ЄПІСКОПОМ ЗАПОРОЗЬКИМ ТА МЕЛІТОПОЛЬСЬКИМ ФОТІЄМ УПЦ КП.

День вишиванки в Запорізькій області!

День Вишиванки в Запорізькій області.
Тисячолітня традиція вшановувати добрі справи пращурів з використанням
священного культурного народного коду через звичаї та одну з яскравих
сторінок високих майстрів минулого — мистецтва сказати через священний візерунок вишиванки правду, високі почуття, мрії та побажання, завдяки
талановитим нащадкам, борцям за віру та волю України збереглася. Багато
десятиліть нам нав»язувалася штучна культурна політика, з видумками про
відсутність вітчизняної глибокої історії, в тому числі в символіке, яскравих знаків прадідів та берегинь, через які передавалася безмежна любов до рідної землі, повага до високих морально-етичних принципів організації життєдіяльності одного з самих могутніх та впливових народів минулого світу.
Добре, що сьогодні як і всі народи демократичної Європи ми з честю та розумінням великої відповідальності за майбутнє країни відстоюємо наши права на вільне життя не тільки на фронті, а особистим прикладом, масштабними всеукраїнськими заходами в кожному місті та селищі.як в День
Вишиванки, коли мільони людей із добрим хвилюванням, готуючись до Ходи,
ретельно підбирають собі, батькам та діточкам священний одяг все частіше
виходять для святкування та вшанування Великого Минулого Руси-України.
Учасники запорозького патріотичного козацького руху опору, в всіх областях
держави прийняли активну участь в проведенні такого важливого Дня.
В Запоріжжі, Дніпрі, Миколаїві, Києві, Харкові, Змієві, Херсоні, Покровському, Бердянську, Полог, Василівки, Мелітополя, Токмаку та Оріхіву та інших місцях
МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», Всеукраїнська федерація «Спас», ГО «Запорозький козацький звичаєвий лицарський орден ім. князя Д.І. Вишневецького (Байди), Велика Рада отаманів Запорозького козацтіва, ГО «Всесвітня генеральна асамблея нащадків козацьких родів», «Запорізький обласний центр сприяння євроатлантичної інтеграції України», коликтиви альманаху «Українське патріотичне козацтво» та Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки, Всеукраїнського штабу операції «Козацький волонтер» прийняли особливо активну участь.
Щиро вдячний всім побратимам!
Начальник штабу КРК ЗОДА
Голова Ради Дмитро Сухінін (Гора)

Можновладці поповнили книжковий фонд ПЕРШОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ ІМ.КНЯЗЯ Д.І. ВИШНЕВЕЦЬКОГО (БАЙДИ)

Колектив Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім. князя Д. І. Вишневецького (Байди) щиро вдячний за поповнення книжкового фонду керівництвом Запорізької міської ради. Цікаві книги для створення чергової філії закладу у віськових частинах передав Володимир Головешко. Сьогодні бібліотека має
вісім філій в батальонах, бригадах, частинах прикордонної служби та навчальних закладах, розвивається в інших областях. Йде активна робота по створенню першої в історії
Запоріжжя програми — «Запоріжжя-світова духовна столиця козацтва», готується проведення традиційного Дня козацьких перемог та Панахиди по всім загиблим за волю та віру України героям. Добре, що є важливий та системний, іноді дискутивний, продуктивний діалог з депутатським корпусом
управліннями міськвиконкому.
З повагою,
голова бібліотеки, член НСЖУ, головний редактор альманаху
«Українське патріотичне козацтво» Дмитро Сухінін (Гора).

Слава та вічна добра пам»ять козацькому командиру Петру Болбочану!

Разом з Тимуром Книшем та представниками місцевої влади відкриваємо пам’ятні дошки на честь подій Української революції 1917-1921 років, увічнюємо пам’ять про Кримський похід Петра Болбочана у с. Полянівка та с. Ромашки Мелітопольського району, сел. Якимівка та с.Радивонівка.
100 років назад тут стояли наші солдати, які товаришували із місцевими жителями, боролися із злочинцями та дезертирами.

Вічна пам’ять і слава героям!

Патріарх УПЦ КП Філарет благословив добрі козацькі справи!

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет благословив новий інформаційний проект — альманах «Українське патріотичне козацтво», зазначив актуальність та
важливість донесення до всіх читачів правдивої та об»єктивної інформації про героїчну історію нашої країни, боротьби за незалежність, козацький державотворчий рух,
захист рідної землі, переможні походи та підтримку Української Православної Церкви Київського Патріархату з часів Володимира Святого, Петра Сагайдачного, отаманів та державників багаторічного історичного процесу формування та гартування української нації. Він підкреслив необхідність
підготовки та друкування статей та матеріалів про сучасну боротьбу з окупантами та агресорами, волонтерський та мистецький рух. Особливу увагу приділив статтям науковців,
фронтовиків та освітян. Також Святійший дав згоду на опікування Запорозьким козацтвом Златоверхим Михайлівським монастирем, надав корисні поради Всеукраїнському штабу операції «Козацький волонтер», що з
початку АТО діє із центром у Запоріжжі, підкреслив історичне значення для оборони країни у всі часи Запорожжя-колиски козацького повстанського руху, як великої народної скарбниці волі та сили духу в боротьбі за віру за міцну квітучу розвинену державу та щасливе людське життя нащадків.

Окупанти в Криму!

В окупації Криму брали участь підрозділи Південного військового округу ЗС Росії

14 травня 2018 року
Для перекидання окупаційних військ до Криму були задіяні російські десантні кораблі та військово-транспортна авіація

Про це в передачі “Крим. Реалії” повідомив представник ГУР МО України.

За словами Вадима Скібіцького, воєнною розвідкою України підтверджено застосування російської військово-транспортної авіації для перекидання у лютому 2014 року підрозділів повітрянодесантних військ ЗС РФ до аеропорту Анапа. Зокрема повітряним шляхом відбувалася передислокація особового складу 76 десантно-штурмової дивізії ПДВ ЗС РФ.

Безпосередньо на територію Криму окупаційні підрозділи Росії перекидалися з використанням великих десантних кораблів. Воєнною розвідкою України чітко встановлено, що, наприклад, десантний корабель “Азов” перевозив підрозділи 31 окремої десантно-штурмової бригади ПДВ ЗС РФ.

Зібрані воєнною розвідкою України докази участі кадрових російських військовослужбовців у бойових діях на території України передаються до міжнародних судів.

Розвінчання міфів та правда про визвольні війни Київської Руси-України та козацької держави

Один з головних російських імперських міфів говорить про те, що Україна та Росія – два споконвічно братні народи зі спільною історією, походженням, культурою, вірою та мовою.

Kozakorium.com вирішив розібратися, чи можливо взагалі, щоб сусідні країни вважалися братніми? Як показує світова історія, таке поняття навряд чи можна застосовувати, адже країни-сусідки, як правило, воюють найчастіше.

Щоб підкріпити наші слова фактами наведемо кілька прикладів, які легко перевірити пошукавши відповідну інформацію в Інтернеті або підручниках. Протистояння Франції та Англії, Німеччини та Польщі, Німеччини та Франції, Польщі й Росії, Китаю та Японії, Індії та Пакистану, війни між країнами Югославії – усі вони очевидний доказ того, що можливість братерства між сусідами мізерна чи апріорі неможлива.

Не стали винятком стосунки між Україною та Росією. За кількасотлітній період відносин, у тій чи іншій формі, держави воювали близько 30 разів, починаючи з княжої доби й закінчуючи анексією Криму в 2014 році та війною на Сході України, яка триває зараз.

Отже, якою була хронологія українсько-російських воєн? Конфлікти розпочалися ще задовго до того, як сформувалися сучасні уявлення про держави та їх території.

Доба Київської Русі. Міжусобиці

Перші сутички виникли у 12 столітті й відбувалися в основному за право володіти Києвом. Це були класичні війни за владу епохи раннього Середньовіччя.

1148 — 1154 — боротьба між ростовсько-суздальским князем Юрієм Довгоруким та волинським князем Ізяславом Мстиславичем за Київ.

  • 1169 — Зруйнування Києва Володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським.
  • 19 грудня 1173 — Битва під Вишгородом між військом А. Боголюбського та військом Великого князя Київського та інших князів.

Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське

Значна частина українських земель входила до складу Великого князівства Литовського, яке впродовж усього свого існування воювало з Московським царством. Історики налічують у цей період як мінімум 8 конфліктів. На стороні Литовської держави воювали українські загони з Київщини та Черкас. Пізніше, до протистояння було залучене українське козацтво.

  • 1487–1494 — Московсько—литовсько-руська війна. Війна Московського князівства та Кримського ханства проти Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.
  • 1493 — спільний похід хана Менґлі-Ґірєя та військ московського князя Івана ІІІ на Київщину.
  • 1512–1522 — Війна Московського князівства та Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.
  • 1514 — Перемога русько-литовської армії князя Костянтина Острозького над московським військом під Оршею.
  • 1561–1583 — Участь українських козаків у Лівонській війні.

Україна у складі Речі Посполитої

З самого моменту виникнення Речі Посполитої вона постійно вела прикордонні війни з Росією у які також були залучені українські козаки. Найзначніша перемога козацьких загонів сталася в битві при Клушино у 1610 році, де 7-тисячне військо гетьмана польного коронного Станіслава Жолкевського знищило 35-тисячну армію росіян.

  • 1609—1618 — українське козацтво взяло участь у черговій польсько-російській війні.
  • 1632—1634 — Військо Запорозьке бере участь у Смоленській війні.

Гетьманщина

Після українсько-польської війни під проводом Хмельницького завершилося формування Української козацької республіки. Практично одразу розпочалися конфлікти з Московським царством, що переросли в численні війни, а українські землі стали театром військових дій між Росією та Польщею. Що у підсумку призвело до посилення протистояння між Правобережжям й Лівобережжям та занепаду Гетьманщини.

    • Російсько-українська війна (1658-1659) — війна між Козацькою державою гетьмана Івана Виговського та Московським царством, яке послало в Україну війська князів Трубецького та Ромодановського.
    • 1659 — Битва під Конотопом.
    • Російсько-українська війна (1660—1663) — війна Юрія Хмельницького в ході російсько-польської війни 1654–1667 років проти Московського царства.
    • 23 жовтня 1660 — капітуляція московської армії воєводи Шереметьєва після битві під Чудновим. Відмова воєводи від імені царя від України.
    • Серпень 1662 — Бужинська битва.
    • Російсько-українська війна (1665—1676) — війна Петра Дорошенка в ході російсько-польської війни 1654–1667 років і російсько-турецької війни 1676–1681
    • 1668 — похід військ П. Дорошенка на Лівобережну Україну. 8 червня 1668 – проголошення Дорошенка – гетьманом всієї України.
    • 1676 — 30-тисячна московська армія та полки Самойловича обложили Чигирин. Закінчення військової кампанії проти гетьмана Петра Дорошенка.
    • 1708—1712 — Північна війна в Україні
    • Російсько-українська війна (1708—1709) — війна Івана Мазепи в ході Північної війни
    • Оборона Батурина.
    • Полтавська битва.
    • 1711 — похід Пилипа Орлика з татарами на Київщину. Бій під Лисянкою.

Україна у складі Російської імперії

Після перемоги у Північній війні Російська імперія взялася за вирішення “українського питання”. Було знищено гетьманську столицю Батурин, придушено Гайдамацьке повстання та ліквідовано Запорозьку Січ.

      • 1768 — Придушення гайдамацького повстання (Коліївщини).
      • 1775 — Ліквідація Запорозької Січі (1775)
      • 1855 — Російсько-турецька війна. Київська козаччина.

УНР

У 1918 році четвертим універсалом Центральної Ради була проголошена незалежність УНР. На це Росія відповіла створенням у Харкові маріонеткового Народного секретаріату, що дозволило їй трактувати протистояння в Україні як громадянську війну. Своїм ставленикам більшовики надавали усю можливу допомогу. Одразу напрошується аналогія з сучасними подіями на Сході України.

      • 1917 — 1922 — Українсько-більшовицька війна 1917—1921 та війна проти російської білогвардійської армії генерала Денікіна.

Україна у складі СРСР

Хоч у радянський період “дружба народів” вже була оформлена офіційно, кров продовжувала литися. Українська Повстанська Армія усіма силами боролася проти радянської окупації та створювала величезні проблеми тодішній владі. За даними істориків у лавах УПА воювали до 100 тисяч бійців, яких підтримували сотні тисяч місцевих жителів.

      • Радянсько-українська війна (1941–1953) — війна УПА проти радянської влади

Незалежна Україна

ХХІ століття також не принесло мир у стосунки між країнами. На весні 2014 року Росія провела ніким не визнаний “референдум” та анексувала Крим, а згодом через підпорядковані їй “республіки” розпочала війну на Сході України, в якій згідно з міжнародними оцінками загинуло вже понад 10 тисяч людей.

      • Російсько-українська війна (2014‒2018) — військова інтервенція Російської Федерації до України

Як бачимо, історія стосунків України та Росії – це історія постійної боротьби тривалістю у 8 століть. Навіть сьогодні нам доводиться воювати, щоб зберегти власну самостійність. То чи можемо ми називати два народи “братніми”? Очевидно, що ні.

Як підсумок наведемо слова українського журналіста та письменника Валерія Примоста:

“Хтось каже, що українцям незалежність “подарували”, що вона їм “впала з неба”. Однак будь-яка хоч трохи обізнана з історією нашої країни людина відповість на це, що Україні ніколи нічого не подарували б, якби за цю незалежність не було сплачено сотнями тисяч і мільйонами українських життів – і в епоху козацьких повстань, і під час УНР, махновщини і Холодного Яру, і в роки боротьби УПА, і пізніше – коли йшли на смерть і в табори наші дисиденти. У цьому світі ніхто нічого нікому не “дарує”, якщо за це не сплачено сповна. Просто Україна отримала свій “товар” з відстрочкою”.

250-річчя Коліївщини!

– Давайте попервах визначимось із самим феноменом: хто такі гайдамаки?

– Гайдамак – це слово, яке з’являється в історичних документах на початку XVIII століття, походить від османо-турецького слова «нападати, шарпати». Тут вже з’являється певний контекст – те, чим займалися перші гайдамаки, про яких згадують османські, польські, українські джерела. Це нападники, які живуть у степу. На думку найбільш авторитетного, з моєї точки зору, фахівця історика Володимира Мільчева, перші висідки гайдамаків були у нижній течії річок Інгул і Південний Буг. На початку XVIII століття це була така сіра зона, де сходилися кордони одразу трьох держав: Російської імперії, Речі Посполитої та кочів’я Ногайської Орди, яка була одним з васалів Османської імперії.

– Мабуть, варто уточнити, що це було прикордоння не безпосередньо Російської імперії, а Війська Запорізького.

– Так, Гетьманщини й Війська Запорізького низового, Запорізької Січі.

– Це було дві різні адміністративні одиниці?

– Так, вони географічно були рознесені. Запорізька Січ і вольності – це пониззя Дніпра, а Гетьманщина – Наддніпрянська Україна і Лівобережжя.

– І тут, у сірій зоні, купчилися гайдамаки.

Cеред гайдамаків здебільшого перебували козаки, яких здихалися з самої Січі

– Ми навіть точно не знаємо про етнічний і соціальний склад перших «куп», як ви їх називаєте. Очевидно, що там були кримські й ногайські татари, були втікачі із Запорозької Січі. І взагалі, у документах Запорозького коша вже середини XVIII століття пишуть, що серед гайдамаків здебільшого перебували козаки, яких здихалися з самої Січі. Вони займалися якимись нечесними промислами, і їх звідти вигнали.

Крім того, це територія традиційних риболовецьких промислів, якими так само займалися і татари, і вихідці з Ліво- й Правобережної України. Це був сезонний бізнес, сезонне заробітчанство – коли наставали перерви, то люди йшли.

Історик Олексій Сокирко
Історик Олексій Сокирко

– Гайдамацтво ніколи не асоціювалося з риболовлею.

– Ці грабіжники, хто займався сезонними промислами, їх називали аргати – заробітчани, які їздили до Криму і в пониззя Дніпра на видобуток солі й на вилов риби. Умови там були дуже екстремальні, і ці люди звикли до всього у своєму житті, і вони дуже часто не гребували розбоєм.

Маса аналогів у Європі, у буферних зонах, де було таке заробітчанство.

Взагалі, гайдамаки дуже мені нагадують флібустьєрів – піратів, які діють на суходолі

Взагалі, гайдамаки, які замінили харцизів XVII століття, так називався степовий грабіжницький промисел, дуже мені нагадують флібустьєрів – піратів, які діють на суходолі.

– Тобто, гайдамаки – це сухопутні пірати. Усі ці корсари і флібустьєри нападали на торговельні кораблі, на портові багаті міста. А на кого нападали гайдамаки?

– А тут те саме. Якщо подивитись географію, то це усі міста й містечка, які входили до периферії гайдамацького світу, а він йшов від гирла Південного Бугу на Заході й до кордонів із Військом Донським на Сході. Гайдамацькі купи діяли й у Приазов’ї, й у Слобідській Україні. Всі місця, які входять у цю периферію – об’єкт здобичництва. Також через степ їздили купецькі каравани, їздили дипломатичні кур’єри. Словом, грабувати можна було кого завгодно – хто попадався під руку.

– Ви провели аналогію з піратами. Даруйте, але я не знаю прикладів, щоб вони здіймали якесь повстання. А гайдамаччина – це якісь періодичні напади, грабунки… аж тут ці ж люди збурили повстання.

– В історії флібустьєрства і корсарства була маса прикладів і феноменів. Наприклад, алжирські пірати були самоврядною державою на морі, непідконтрольною ні турецьким султанам, ні алжирським намісникам, з якими дуже довго не могли дати собі раду держави Середземномор’я.

– Франція дала раду в ХІХ столітті.

– Була вже нарізна артилерія і стабільна берегова охорона, і морська розвідка. Те саме було і з піратством у Південно-Східній Азії, яке скінчилося ще пізніше. Тому гайдамаки не були винятком. Згадаймо, як британська корона використовувала своїх флібустьєрів, які ставали каперами на час війні з Іспанією.

– Їм давали дозвіл воювати – як приватній людині, яка іде на королівську службу.

– Так, вони й називалися приватіри. Тут, якщо воювати без ліцензії, означає бути піратом і за це чекала шибениця. А коли є королівський патент – людина стає офіцером, її кораблям надають притулок на узбережжі, зобов’язані надавати боєприпаси, продовольства, лікувати поранених і так далі.

– Повертаючись до гайдамаків, чому так сталося, що це здобичництво раптом 250 років тому переросло у таке велике повстання?

– Як для самого здобичництва і тих людей, які цим займалися, так і для цього повстання були передумови. По-перше, погана контрольованість цієї зони Північного Причорномор’я. По-друге, це фактор Правобережної України, яка з часів козацької революції так і не стала стабільним регіоном. Річ Посполита, Туреччина й Росія, разом з козацькими гетьманами настільки довго її ділили у XVII столітті, що вона лишилася не зовсім розділена і на початку XVIII століття.

Після того, як турки відмовилися від Правобережжя, там почався розділ кордонів між Польщею та Росією. Він тривав дуже довго, і Польща, отримавши Правобережжя у свої володіння, розпочала другу колонізацію. А з другою колонізацією цього регіону повернулося шляхетське землеволодіння, проблема рент і відкупів – весь цей клубок соціально-економічних проблем, який свого часу призвів до Хмельниччини.

Ось відповідь щодо передумов гайдамаччини. Звичайно, гайдамаки не були військово-політичною силою на рівні з козацтвом XVII століття. Державотворчою силою вони аж ніяк не були, у них не було такої еліти, котру мало козацтво в часи Хмельницького. Але для того, щоб очолити соціальний вибух Правобережної Київщини і Східного Поділля, їхніх сил було цілком достатньо.

Пам’ятник ватажку українського гайдамацького руху, одному з керівників Коліївщини (1768) Івану Гонті, в районному центрі Христинівка, Черкаської області, 24 жовтня 2009 року
Пам’ятник ватажку українського гайдамацького руху, одному з керівників Коліївщини (1768) Івану Гонті, в районному центрі Христинівка, Черкаської області, 24 жовтня 2009 року

– А що саме стало причиною вибуху?

– Безпосередньою причиною стала політична й соціальна нестабільність у Речі Посполитій. Під час правління останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського ця країна доживала останні десятиліття своєї історії. Напередодні повстання король видав едикт про віротерпимість, зрівнявши в правах вірних усіх християнських конфесій.

Це викликало категоричний спротив ортодоксальної католицької шляхти, яка на Поділлі у місті Бар скликала конфедерацію – військовий союз шляхти, який вимагав детронізації короля і присяги місцевого населення на вірність цьому союзу, який вже мав обрати нового правильного монарха.

Вчинені конфедератами насильства, нестабільність, військові постої, грабунки, ґвалтування здетонували той ворох проблем, який існував би і без гайдамаків.

– Якщо Барська конфедерація – це повстання, то Коліївщина – антиповстання проти Барської конфедерації?

– Конфедерації в праві Речи Посполитої – це законний опір монарху, який врегульований певними правовими нормами, законам й традиціями. А гайдамаччина – це бунт, який так трактували усі протиборствуючі сторони. Навіть треті сторони, які не були членами конфлікту, Запорозька Січ або Османська імперія, по кордонах якої гайдамаки неодноразово проїхалися, так само ставилися до їхнього виступу як до бунту черні.

– Наскільки велику роль у цьому повстанні зіграла Російська імперія? Відомо, що Максим Залізняк посилався на золоту грамоту цариці Катерини ІІ. Чи була ця грамота? І чи інспірували це повстання з російського боку?

Якби не внутрішня слабкість Речі Посполитої, якби не той громадянський конфлікт – ніякої Коліївщини не було би

– Якби не внутрішня слабкість Речі Посполитої, якби не той громадянський конфлікт – ніякої Коліївщини не було би. Її би придушили дуже швидко. А Росія якраз готувалася до Першого поділу Речі Посполитої, який розпочнеться з придушення як Барської конфедерації, так і Коліївщини. Російська монархія подасть руку допомоги своєму брату королю Станіславу Августу, який не зміг впоратися із внутрішньою ситуацією, з цим неконтрольованим вибухом, і введе війська.

– Російські війська увійшли на територію Речі Посполитої, щоб боротися проти конфедератів? Бо учасники Коліївщини їх зустріли з ентузіазмом – мовляв, «наші» прийшли.

– На початках – так, бо це була допомога з православного боку. Ці війська очолив майбутній малоросійський генерал-губернатор Михайло Кречетніков.

І в 1768-му Росія скористалася ситуацією, щоб посилити нестабільність і зробити гайдамаків живим полум’ям – таким гарячим буфером

Росія вже один раз так скористалася ситуацією у Речі Посполитій у 1734 році, коли помер польський король Август ІІ. Постало питання про спадкоємця, і Росії йшлося про те, щоб посадити на престол свого ставленика. Тоді на Волині, на Правобережній Київщині, вибухнуло так зване повстання гайдамаків під проводом сотника Верлана – це такий попередник Івана Гонти, одного з керівників Коліївщини.

І в 1768-му Росія скористалася ситуацією, щоб посилити нестабільність і зробити гайдамаків живим полум’ям – таким гарячим буфером, який би зміг відтіснити війська конфедератів і придушити активність Барської шляхти. Після того, як мети було досягнуто, гайдамаків взяли на штики з одного боку коронні війська, з іншого – російські.

– То чи була ця золота грамота Катерини ІІ?

Кинути якусь іскру нестабільності було достатньо для російської зовнішньої політики, і ця ставка зіграла

– Було розслідування. За свідченнями Максима Залізняка, він її отримав у Мотронинському монастирі у тамтешнього настоятеля Мельхиседека Значко-Яворського. Але у будь-якому випадку для нас важливо, що це середовище хотіло вірити в її існування. І така грамота могла існувати навіть у вигляді фальсифікату. Такі повстання селянських і козацьких мас дуже часто марили подібними міфами.

Я впевнений, що Петербург не надсилав реальних документів. Це було не те середовище, яким можна було управляти, це було нереально. Але кинути якусь іскру нестабільності було достатньо для російської зовнішньої політики, і ця ставка зіграла.

– У гайдамаків у період Коліївщини була якась політична програма? От вони повстали, захопили Умань, а що вони планували далі?

У цього повстання не було очільників, які б мислили політичними категоріями

– Саме у цього повстання не було очільників, які б мислили політичними категоріями. Єдине, на що вони спромоглися у тих місцевостях, які вони контролювали, змушували місцевий люд присягати собі на вірність – як спільноті, як війську. Це було приблизно те саме, що робили перші козацькі повстання в Речі Посполитій ще наприкінці XVI століття.

Очільники гайдамаків не були державниками. Просто українська історіографія у діаспорі зробила з них такий символ

Очільники гайдамаків не були державниками. Просто українська історіографія у діаспорі зробила з них такий символ. Якщо у радянській історіографії вони стали символом класової боротьби, то у діаспорній – символом боротьби за власну державність, хоча цю державність там важко побачити навіть під мікроскопом.

– Справді, гайдамаки гарно лягли як у радянський історичний дискурс, так і в український національний.

– Ну так, і Шевченко добре ліг у цей дискурс – і там, і там.

Т. Шевченко «Гайдамаки», Харків, 1918 рік
Т. Шевченко «Гайдамаки», Харків, 1918 рік

– До речі, Шевченко не любив Катерину ІІ, але він цей міф обігрує, ніби була золота грамота і що гайдамаки царську копійку показували, як певний пароль. Чому він так оспівував гайдамаків?

У Шевченка це поєднання сакрального національного з чимось жахаючим. Це природа романтизму, митець мислив такими категоріями

– Для нього це був вияв народного духу – козацтва, коли козацтва вже немає. У Шевченка це поєднання сакрального національного з чимось жахаючим. Це природа романтизму, митець мислив такими категоріями.

Йому потрібно було показати дуже привабливі й страшні контрастні речі, поєднані в одних образах. Гайдамаки ідеально для цього надавалися.

– Наскільки правильно через поему «Гайдамаки» сприймати гайдамацьке повстання?

Для Шевченка «Гайдамаки» – звернення до сучасників, до людей першої половини ХІХ століття: ось, до чого нас довів період бездержавності. Це просто художнє осмислення

– Я думаю, що через літературу взагалі важко сприймати історію. Але більшість людей так сприймає. Безумовно, там є маса історично достовірних речей, деталей навіть. Але для Шевченка «Гайдамаки» – звернення до сучасників, до людей першої половини ХІХ століття: ось, до чого нас довів період бездержавності. Це просто художнє осмислення, яке так і треба читати.

– Тобто, це не документальний твір?

– У «Гайдамаках» Шевченка треба бачити Шевченка, а не Гонту й Залізняка.

– Чому гайдамаки виявились настільки наївними, що вони пішли назустріч російським військам, які їх роззброїли, ув’язнили, а частину передали польській владі?

Цей виступ був приречений на поразку, думаю, Гонта прекрасно розумів. Бо був мало не єдиним професійним вояком серед очільників гайдамацького виступу

– Для багатьох з них це справді наївність, необізнаність у таких хитрощах. А найрозумніші з них, я думаю, знали, що у них немає іншого виходу.

Те, що цей виступ був приречений на поразку, думаю, Гонта прекрасно розумів. Він не міг цього не розуміти, бо був мало не єдиним професійним вояком серед очільників гайдамацького виступу.

Він повинен був знати, що сили нерівні. Питання в іншому: як він збирався рятуватися, але, на жаль, джерела про це мовчать.

Вітання воїнам — переможцям!

В оперативно – тактичному угрупованні «Північ» відбулись змагання на кращій розрахунок СПГ-9

Бойові частини, що входять до складу військ оперативно – тактичного угруповання «Північ» провели змагання розрахунків СПГ-9
За програмою проведення змагань визначались особисті вміння військовослужбовців під час ведення вогню, ефективність враження цілей розрахунком в цілому, вміння надавати первинну домедичну допомогу та дії військовослужбовців на полі бою.
В ході змагання учасники провели обмін досвідом з найефективніших тактик та порядку бойового застосування озброєння і способів підготовки розрахунків гранатометників в сучасних умовах.
За підсумками змагань 1 місце посіли захисники Світлодарська, друге місці – оборонці Станиці Луганської, 3 місце ті, хто тримає оборону біля Кримського.

NAPA, Calif. (AP) Marshawn Lynch isn't shedding anymore light on his decision to sit during the national anthem before the Oakland Raiders' first exhibition game.Lynch declined to comment on why he chose to sit down Saturday night while the rest of his teammates stood during the anthem before a game in Arizona against the Cardinals.That left his teammates to answer for him on Tuesday after the team returned for its first practice since that game."I'm proud of him," tight end Jared Cook said. "I think it's awesome. Everybody has points of discussion after what Charles Woodson Jerseys happened in Charlottesville just the night before. I think it's important for men in our position to step up and speak on unnecessary situations we find ourselves in as minorities in this country. That's why I'm proud of him."Cook said he hadn't talked to Lynch about his stance and didn't know what specifically he was protesting. Other players who have declined to stand for the anthem have been much more open about their reasons, starting with former San Francisco quarterback Colin Kaepernick, whose protest last year over police brutality and racial oppression made it a major issue in the NFL."We didn't talk to Latavius Murray Jerseys him," Cook said. "I don't know his intentions. I don't know what he wanted to do by it. But I know that guys like Colin Kaepernick have become my favorite football players for doing it."Kaepernick is not on a team this season but the issue remains with Seattle Seahawks defensive lineman Michael Bennett and Lynch both sitting for the anthem last weekend.Bennett has been vocal about Khalil Mack Jerseys his reasons why, citing social injustice. He said his decision was solidified by the violence last weekend surrounding a white supremacist rally in Charlottesville, Virginia, that included the death of a young woman who was struck by a car deliberately driven into a group of counter-protesters.Cook said he has considered an anthem protest in the past and does not rule out doing one this season."As far as the future goes, I don't know. Bruce Irvin Jerseys I don't know," he said. "I know I feel uneasy about the situation going on in this country and have been for Derek Carr Jerseys a while."Raiders coach Jack Del Rio said last season that players should protest on their own time instead of when they are representing the organization.