Що необхідно знати про українську армію

Збройні сили України Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до навігаціїПерейти до пошуку Збройні сили України Емблема Збройних сил України[1][2] Прапор Збройних сил України[1][2] Гасло За Україну, за її волю! Засновані 29 березня 1917 року[a] Поточна форма 6 грудня 1991 року Види збройних […]

Запорозькі козаки прийняли активну участь в урочистих заходах на честь 1030-ї річниці хрещення Київської Руси-України з УПЦ КП в Києві

  Тисячі мірян та запорозьких козаків прийняли участь в урочистих заходах на честь 1030-ї річниці хрещення Київської Руси-України в Києві! Прекрасне квітуче всесвітньовідоме місто — тисячолітній центр політичного, релігійного, культурного та духовного об»єднання українців — Київ, як і багато років […]

Презентація першого всеукраїнського інформаційного проекта — альманаху «Українське патріотичне козацтво» в Дніпропетровському обласному національному музеї

Дмитрий Сухинин Гора з Roman Avdeev. 2 серпня о 19:21 · Запорозькі козаки провели презентацію альманаху у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І.Яворницького 1 серпня члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ» зустрілися з вельмишановними […]

Презентація альманаху «Українське патріотичне козацтво» в Запорізькій обласній універсальній бібіліотеці

В Запорізькій обласній універсальній бібліотеці проведена презентація альманаху «Українське патріотичне козацтво». Добре коли молодь, інтелігенція, студенти, запорозькі козаки читають, відвідують наукові та громадські навчальні заклади, приймають участь у конференціях, дискусіях, круглих столах та семінарах на історичні або військово-політичні чи інші […]

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ЗАХІД БІЛЯ МЕМОРІАЛУ ІВАНУ СІРКУ

Дмитрий Сухинин Гора разом з Костянтином Рижовим та 9 іншими особами. 4 серпня о 20:10 · Велике звичаєве козацьке зібрання на честь видатного полководця — отамана Запорозької Січі Івана Дмитровича Сірка. Члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, старшина ВеликоїРади отаманів Запорозького козацтва, […]

Найстаріша українська пісня

‎Дмитро Воронський‎ до {Історія українського козацтва} 16 липня о 19:26 НАЙСТАРІША ТОЧНО ДАТОВАНА УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ, ЩО ЗБЕРЕГЛАСЬ ДО НАШИХ ДНІВ. 1571 РІК. Баладний вірш-пісню «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?» було віднайдено в рукописній граматиці 1571 року, яку готував до друку видатний чеський […]

Блискавичний смілівий талановитий отаман Іван Сірко

Кримський похід Івана Сірка. Сторінка української слави. У 1676 році відбувся один з найславетніших походів Івана Сірка. Кошовий отаман поставив перед собою надскладне завдання оволодіти всіма головними містами Кримського ханства разом з ханської столицею, щоб помститися за підступний напад кримського […]

Щіро вітаємо пана генерала!

«Нашого цвіту — по всьому світ»: Українець став командувачем канадської армії вівторок, 17 липень 2018, 17:48 TwitterGoogle+ Заступником голови Генерального штабу оборони Канади призначили етнічного українця Пола Винника, повідомляють Патріоти України з посиланням на прес-службу Міністерства оборони Канади. «Під керівництвом генерал-лейтенанта Винника […]

День вшанування світлої доброї пам»яті героїв 55-ї артбригади

Дмитрий Сухинин Гора поширив допис. 24 липня о 14:47 · +11 55 окрема артилерійська бригада 19 липня о 16:38 ·  «ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ» Фраза, якою віддають шану усім, загиблим за Україну, сьогодні, у пункті постійної дислокації 55 окрема артилерійська бригада, звучала від військовослужбовців та цивільних, […]

Щіро вітаємо героїв-військовослужбовців ЗСУ!

Дмитрий Сухинин Гора поширив допис. 24 липня о 14:44 · 36 окрема бригада морської піхоти почувається святково. 20 липня о 09:45 ·  НАМ ТРИ РОКИ У горнилі випробовувань, запеклих боїв за свободу, за життя, за братерство, за вірність та відданість в ім’я українського народу, в […]

 

Допоможемо книгами про українське козацтво армії!

Шановні брати-козаки!
Колектив Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім.князя Д.І.Вишневецького (Байди)
звертається до всіх учасників громадського патріотичного руху з проханням допомогти в продовженні реалізації недержавного всеукраїнського гуманітарного проекту відносно розпосюдження української культурно-історичної літератури, вшанування звичаїв та традицій пращурів героїв-козаків, правдивої розповіді про сьогоднішню боротьбу за свободу вибору майбутнього та захист теріторіальної цілісністі нашої країни.
Для подальшого створення філій бібліотеки, проведення заходів національно-патріотичного характеру (конференцій, круглих столів, семінарів про Запорозьке козацтво, століття Української революціїї, Гетьманську державу, АТО та на інші цікаві та актуальні теми сучасної історії) просимо допомогти
в отриманні необхідних книг.
За порівняно невеликий період існування закладу на громадських засадах без бюджетного фінансування нам вдалося зібрати багато важливих та рідкісних книг.
Створені філії в батальонах морської піхоти, 55-ї артбригади, 37-му першому козацькому батальоні, навчальних закладах,
підрозділах прикордонної служби.
На базі Запорізької державної інженерної академії, Запорізького Національного універсітету, Запорізького центру
професійної підготовки та інших навчальних закладів за два роки проведено двонадцять культурно-історичних та науково-практичних захода, з виїздом в зону АТО (ООС).
Створена та направлена керівництву міністерства осівіти і науки України Концепція розвитку громадської бібліотеки в інших областях.
Враховуючи певні складнощі з придбанням літератури, високими цінами та підвищенням попиту на об»єктивно та правдиво написані книги про героїчне минуле й сьогодення
нашої держави прошу бажаючих звернутися через месенджер на мою сторінку у ФБ.
З глибокою повагою,
директор-фундатор, член НСЖУ,
автор книг, військовий історик Дмитро Сухінін (Гора)

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

Готуємо другий випуск всеукраїнського інформаційного проекту — альманаху «Українське патріотичне козацтво»

Вельмишановне козацьке братство!
Готується до видання другий випуск вседержавного інформаційного проекту — альманаху «Українське патріотичне козацтво». Перший випуск за допомогою нащадка видатного козацького роду Івана Степановича Мазепи, Ігоря Мазепи був виданий в квітні цього року та направлений в навчальні заходи, героям — захисникам України на фронт, в бібліотеки, представникам волонтерських організацій.
Прошу вельмишановних керівників козацьких організацій, колег науковців, письменників та журналістів, особливо учасників бойових дій, волонтерів направляти статті для друкування за рішенням редакційної колегії у другому випуску альманаху. Бажано надсилати статті на культурно-історичні та військово-політичні теми. Матеріали, які розповідають про сучасне патріотичне козацтво, допомогу армії, участь у заходах національно-патріотичного, спортивного та виховного характеру.
Прошу направляти матеріали на ел. пошту — bulavadmitro@gmail.com
З глибокою повагою, головний редактор-засновник
альманаху Дмитро Сухінін (Гора)

Програмі розвитку козацтва в Запоріжжі — бути!

Шановні колеги науковці, історики, освітяни! Побратими запорозького козацького руху!
В квітні цього року нами створена незалежна громадська козацька робоча група з приводу створення та реалізації першої в історії Запоріжжя Програми розвитку козацтва. Аналогічна Програма вже працює завдяки підтримці депутатів Запорізької обласної ради, прийнята на три рки.
Так склалося історично, що місто не мало такого важливого, на наш погляд, плану дій, хоча за останні часи необхідні нормативно-правові акти державного рівня вже прияйняті.
Наприкінці серпня ми вирішили оприлюднити наші пропозиції, проект програми направити депутатам Запорізької міської ради та фахівцям міськвиконкому.
В проект програми увійшли питання збереження культурно-історичної спадщини, вшанування пам»яті героїв — козаків, захисників України сьогодення, проведення наукових та громадських заходів, допомоги сім»ям загиблих героїв АТО,організація волонтерської справи, туристична та екскурсійна діяльність, співпраця з навчальними закладами,
козацької громадської історичної бібліотеки, поширення серед молоді літератури про звичаї та традиції козаків, про сучасну війну за незалежність України, підтримки письменників та журналістів, інформаційних всеукраїнських видань, бойового мистецтва козацького бою, проведення всеукраїнських національно-патріотичних акцій — «Вшануймо українську історичну літературу»,»Молоді про українську армію», «Вшануймо могили пращурів-героїв козаків» та інші.
Також до проекту Програми увійшли питання подальшого надання вулицям міста історичних назв, наприклад, Дмитра Вишневецького (Байди) тощо.
Запрошуємо всіх бажаючих надавати пропозиції щодо доповнення проекту Прграми розвитку козацтва в м. Запоріжжі під назвою — «Запоріжжя-світова духовна столиця козацтва».
В роботі робочої групи приймають активну участь Ілля Лапін, Георгій Шаповалов, Михайло Мордовськой, Микола Фролов, Віктор Банах, Костянтин Лямцев, Григорій Мацегора, Олександр Притула, Костянтин Рижов, Володимир Лютий, Микола Говоруха, Павло Білан, Олександр Зубченко.
Вважаємо, що питання давно треба вирішити, підійти системно та за допомогою громадської думки, письменників, журналістів, старшини, волонтерів, учасників бойових дій, підприємців.
Впевнені, що Програма надасть нові можливості показати Запоріжжя — колиску козацтва, першу Січ та багато інших важливих для нашої країни та Європи історичних подій як нашим співвітчизникам так і гостям зі всього світу.
Пропозизії прошу направляти на ел.пошту bulavadmitro@gmail.com
З повагою, голова робочої групи Дмитро Сухінін (Гора)

Канадські офіцери дали високу оцінку нашим віськовослужбовцям

Фрейзер Олд: «ЗСУ вже не потребують, щоб ми вчили кожного бійця»

Тиждень дізнався, чому українсько-канадська співпраця важлива для обох сторін, а також обговорив особливості та цілі навчально-тренувальної операції UNIFIER із її командувачем підполковником Збройних Сил Канади Фрейзером Олдом.

На яких напрямах зосереджена діяльність канадської місії в нашій країні?

— У межах операції UNIFIER в Україні перебуває близько 200 військових Збройних Сил Канади. Ми зосередилися на кількох основних напрямах. Насамперед це супровід колективної та індивідуальної підготовки в Центрі бойової підготовки в Яворові. Останній входить до складу Міжнародного центру миротворчості та безпеки в Старичах. Там у нас зосереджено близько третини всього контингенту. Раніше канадські інструктори навчали українських бійців, однак тепер ми дедалі більше підтримуємо й консультуємо ваших викладачів та офіцерів штабу. Це здебільшого підхід «тренувати тренера», а не індивідуальна підготовка військових, яку ми практикували раніше і вже припинили. Вважаю це ознакою великого прогресу, бо, чесно кажучи, ЗСУ вже не потребують, щоб ми вчили кожного бійця. Тому зосередилися на допомозі в підготовці інструкторів, планувальників, штабних офіцерів, які потім самотужки зможуть організувати якісні курси для особового складу.

Інша частина нашого контингенту підтримує навчання військових інженерів та саперів у Центрі розмінування ЗСУ в Кам’янці-Подільському. Там канадські інженери щодня працюють пліч-о-пліч зі своїми українськими колегами над покращенням навичок розмінування та знешкодження вибухових пристроїв. Таких небезпечних об’єктів досі лишається дуже багато, і вони становлять надзвичайну загрозу не тільки для військових, а й для цивільного населення. Саме тому Канада вже кілька років працює над покращенням відповідних навичок.

Крім того, канадські військові зі складу UNIFIER відповідають за низку занять у 25-му Навчальному центрі військової служби правопорядку ЗСУ у Львові. І в цьому ми досягли великого успіху. Проводимо там тримісячні курси, допомагаємо готувати майбутніх військовослужбовців ВСП. Окрім занять із курсантами, канадські інструктори також готують для Центру інструкторів. Знову ж таки мова про самий підхід «тренувати тренера».

Канада також підтримує розвиток тактичної медицини, що надзвичайно важливо в умовах перебування військових у зоні бойових дій. У такій ситуації вкрай важливо, щоб військові вміли надавати медичну допомогу пораненим. Здатність урятувати життя свого товариша важлива й для підтримки морального духу війська та країни загалом. Тому канадські інструктори проводять навчання з тактичної медицини в різних куточках України.

Частина з них перебуває у 205-му Центрі тактичної медицини в Десні, де вони розробляють навчальні курси для українських інструкторів і тактичних медиків. І ці курси справді допомагають бійцям на Сході: відсоток військових, яким вдалося вижити, зріс. Звичайно, не тільки завдяки канадцям, а й завдяки британцям та американцям. Усі ми долучилися до навчань із тактичної медицини, щоб навички надання медичної допомоги були серед базових знань військових.
Маємо також низку вужчих напрямів. Вони не менш важливі. Ми долучилися до програм підготовки снайперів, а також професійного розвитку сержантського складу в окремих навчальних центрах. Невелика група викладачів передає свої знання офіцерам Військової академії в Одесі.

А ще маємо радників, які працюють у низці ключових управлінь у Києві. Завдяки їм ми налагодили критично важливий зв’язок зі штабами вищої ланки. 18 травня цього року Канада та Україна підписали технічну угоду про поширення нашої місії і на Національну гвардію. Тому час від часу представники UNIFIER також долучаються до підготовки НГУ. Це здебільшого тренінги з планування для штабних офіцерів. Таким чином командування НГУ вже сьогодні проходить підготовку, сумісну зі стандартами НАТО.
Чи помітили ви зміну в потребах ЗСУ від початку роботи місії в Україні?

— Особисто для мене це перше відрядження в Україну, перебуваю тут чотири місяці. Але я ознайомився з попередніми звітами, спілкувався з попередніми командувачами, і можу сказати, що вже досягнуто певного прогресу. Як я зазначив вище, наша місія робить акцент на підготовці інструкторів та консультуванні українського командування. Ми допомагаємо їм навчитися планувати, робити бюджетування. Поступово рухаємося від простих тренувань у бік штабів та складніших навичок, які їм необхідні. Тепер ви зможете ефективно та економічно доцільно створювати військові навчальні курси, аналізувати результати, щоб покращувати наступні заняття.

Чи планується розширення місії? За якими напрямами можна покращити нашу співпрацю?

— Наскільки мені відомо, Канада не планує збільшувати контингент. Найближчим часом кількість персоналу лишиться незмінною — 200 військових. Однак ми завжди шукаємо нові можливості, нові напрями, які дадуть найбільший ефект. І справді хочемо, щоб кожна людина тут могла поділитися максимумом своїх умінь і навичок. Іноді для реалізації деяких проектів шукаємо найобдарованіших. А подеколи можливості з’являються самі по собі, і тоді додаємо їх до загальної структури і намагаємося наповнити їх змістом. У цьому сенсі чисельність нашого контингенту мало що значить. Більше важить здатність пересуватися країною і бути саме там, де ми потрібні.

Одним із напрямів, у якому ми могли б покращити нашу співпрацю, є керування силами. Будь-яка армія потребує надійної та добре розвиненої системи керування особовим складом. Я маю на увазі звання і ранги, програми кар’єрного зростання, переміщення військових між різними частинами, підготовку наступників, здатність виявляти талановитих людей та просувати кар’єрними щаблями, формувати майбутніх лідерів.

Здатність керувати своїми силами — не лише особовим складом, а й технікою та обладнанням — для армії є критично важливою. І це може стати напрямом співпраці не лише з Канадою, а й з іншими країнами, які також надають допомогу. Підтримка в керуванні силами та засобами була б дуже корисною для ЗСУ. Бо, на мою думку, найважливішим ресурсом у війську є люди. Багато армій світу фокусується радше на техніці, танках, кораблях та літаках. Однак у реальності пріоритетним має бути саме ефективне керування особовим складом. У всіх країнах військові інколи про це забувають, часто їм про це нагадують. І в майбутньому ми могли б збільшити нашу кооперацію в цій сфері.

Як канадські інструктори оцінюють поточний стан підготовки ЗСУ?

— Коли йдеться про оцінку рівня підготовки ЗСУ, UNIFIER не обов’язково користується простими списками на кшталт «так/ні». Часто необхідно поєднувати мистецтво та науку. Ми створюємо програми, розробляємо методики для інструкторів, контактуємо з українськими штабами, щоб підготовка, яка проводиться в Україні, відповідала стандартам НАТО. Тому головне запитання, яке ми ставимо самі собі: чи ці курси сумісні з НАТО? Чи відповідатимуть навички військовослужбовця, який їх закінчить, стандартам НАТО? Це найважливіше. Якщо ми долучаємося до роботи, то маємо переконатися, що той чи інший центр здійснює підготовку правильно. Це суто науковий підхід, адже все можна порівняти з чинними стандартами НАТО. Друге питання більше стосується суб’єктивного сприйняття.
Якщо міжнародна спільнота перестане підтримувати якийсь конкретний навчальний центр, чи буде він здатний продовжувати підготовку самостійно, без зовнішньої допомоги чи консультацій? Тут відповідь буде радше суб’єктивна й залежатиме від судження військових спеціалістів, які там працюють. Ми, своєю чергою, маємо поєднувати ці дві характеристики. Оцінка проводиться кожні три місяці. Ми намагаємося зрозуміти, що саме отримаємо в тому чи іншому проекті. І бачимо значний поступ. Наше завдання — переконатися, що прогрес відбувається в правильному напрямку. Так, за кілька тижнів ми вийдемо з навчальної програми у питаннях протидії саморобним вибуховим пристроям, однак залишимося в інших курсах, що проводяться у Центрі розмінування ЗСУ в Кам’янці-Подільському. Канада працювала над цією програмою від 2015 року, тобто від самого початку операції #UNIFIER. А за якийсь час плануємо повернутися й серйозно перевірити український штаб, подивитися, як у них справи, як відбувається навчання. Найімовірніше, замовимо дозвіл, щоб поспостерігати за тим, як вони це роблять. То буде наш перший цілковитий вихід із проекту, над яким ми працювали.

Ми поговорили про те, чого канадці вчать українських бійців. А чи вчаться чогось канадські військові у своїх колег з України?

— Ми тут, щоб допомагати та підтримувати ЗСУ, а вони, своєю чергою, передають нам свій досвід. Це можуть бути як практичні знання, якими діляться військові, що воювали на Донбасі, так і прості щоденні уроки функціонування такої великої армії. ЗС Канади менші, це має свої переваги та недоліки. Натомість ЗСУ більші, у їхньому складі різні компоненти, у них є строкова служба, і в цьому також свої плюси та мінуси. У відповідь на нашу допомогу Україна ділиться своїми ноу-хау. Навіть на простому, особистісному рівні. У багатьох канадців немає глибоких знань про Україну. А тепер, повернувшись додому, вони по-справжньому розумітимуть, що таке Україна й за що борються українці. Особисто я вважаю таку нагоду для спілкування дуже цінною для канадців. Крім того, у нас багато військових має українське коріння, дехто навіть народився або жив в Україні. І сьогодні вони повертаються в канадській військовій формі, щасливі від того, що можуть зробити свій внесок у розвиток рідної нації.

Канадські військові долучаються не лише до тренувань ЗСУ, а й до різних цивільних заходів. Чи ви вважаєте такі дипломатичні зусилля необхідним додатком до суто військових аспектів?

— Абсолютно. Можу сказати, що операція UNIFIER — це лише маленька частина всіх зусиль Канади щодо України. Наша країна реалізує ініціативи в багатьох сферах. Зокрема, через посольство підтримує розвиток гуманітарних проектів, співпрацю в галузі безпеки, економічні, торговельні та інвестиційні ініціативи тощо. Контингент UNIFIER активно включений у спільний план заходів Канади. Наприклад, ми долучилися до святкування Дня Канади у Львові, організованого нашим посольством. Тобто ми одна команда, немає розділення між нами та іншими елементами канадської присутності в Україні.

Фрейзер Олд розпочав службу в ЗС Канади 1990 року рядовим у місті Брамптон, провінція Онтаріо. У 1992 му переведений до Королівського військового коледжу в Кінгстоні, де здобув ступінь бакалавра. У 1998 му повернувся до складу елітного танкового підрозділу ЗС — Королівських канадських драгунів. Обіймав різні посади — від командира розвідувальної роти до командира полку. Був інструктором із танкової та розвідувальної тактики в Королівській канадській школі бронетанкових військ. У 2001 році — командир розвідувальної роти в Боснії і Герцеговині. У 2005-му — заступник командира розвідувального батальйону у складі багатонаціональної бригади НАТО в Кабулі. У 2008–2009-му — офіцер із тактичного планування оперативної групи «Кандагар», а в 2012–2013-му — тренувальної місії НАТО в Афганістані. З березня 2018 року — командувач Об’єднаної оперативної групи «Україна».
Canadian Armed Forces Canadian Armed Forces in Ukraine Embassy of Canada in Ukraine NATO in Ukraine
http://tyzhden.ua/publication/216689

Важливо для козацької старшини

Сергій ЧаплигінСтежити

 

ПРО ПОЛІТИЧНУ ТОПОГРАФІЮ…

Початок вживання понять «праві» — «ліві» щодо характеристики політичних сил походить з історичного преценденту — моменту розміщення депутатів на Установчих зборах Франції (Assemblée constituante) 1789 року.

Тоді з правої сторони залу розмістилися «роялісти» — прихильники монархії та Церкви. Ця обставина поклала початок ототожненню консервативних політичних позицій з терміном «праві». Революціонери та радикальні демократи розмістилися ліворуч. З тих пір ті політичні сили, які вимагали негайного переходу до нових політичних форм влади, нового суспільного устрою отримали назву «ліві».

В центрі, відповідно, розмістілися ті, хто виступав за організацію політичного устрою Франції на кшталт британського.

В подальшому ця модель отримала широке розповсюдження і в інших парламентах, а з часом поняття «праві-ліві» стали застосовувати до всіх політичних сил в залежності від їх ідейних позицій.

Ця розсадка сприяла всій подальшій лінійній картині розуміння політичної структури в ХІХ-ХХ століттях, а також породило ряд концептуальних проблем, пов’язаних з проекцією тих політичних позицій на сьогоднішню дійсність.

ЕКСКУРС ДО ІСТОРІЇ: ПРОСВІТНИЦТВО

Разом з кінцем Середньовіччя в Європі відбулася фундаментальна зміна типу суспільства. Сенс цих змін, так званого «Просвітництва», що почалися в Західній Європі в другій половині XVII століття, полягали в розповсюдженні серед мас суто наукових знань та загальної освіти.

Це був якісно та принципово відмінний від попереднього етап в історії людства. Він базувався на радикальному відторгненні минулого, через перегляд та повну ревізію тих принципів та устоїв, на яке до цього часу опиралося людство. Мислення, властиве традиційному суспільству, піддавалося «просвітителями» критичному переусвідомленню, ставилося під сумнів та заперечувалося.

«Просвітництво», яке виникло в контексті номіналізму, емпірізму та механіцизму, вважало єдиним суб’єктом пізнання розумового людського індивіда, а об’єктом — навколишній світ. Тому істинним знанням реальності «просвітителі» вважали тільки розумові умовиводи та систематизовані дослідні спостереження.

Історія, згідно поглядів «просвітителів», полягала в наступному: спочатку людство було диким та примітивним. З часом це було подолано — під натиском розумової діяльністі людини первісні форми життя поступаються більш розвинутим, цивілізованим. Подальший розвиток звільняє людство від інерцій минулого, його міфів та забобонів, як спадщини первісної епохи, та відкидає минуле, що стримує цей розвиток і тягне людство назад.

З цієї філософії безпосередньо виходить «наукова теорія історичного прогресу людства», яка поступово стає все більш популярною і в ХІХ-ХХ століттях визнається за об’єктивну істину. Історія, згідно цієї концепції, має єдиний та незворотній напрям розвитку суспільства — «прогрес» (pro-gress — «рух вперед»), де кожен наступний етап якісно досконаліший попереднього.

Фрідріх Мейнеке говорить про прогрес, як про «секуляризовану християнську есхатологію ідей універсальності — кінцеву мету, що досягається всім людством, переміщеною з сферии чудес та трансцендентності в сферу природніх пояснень та іманентності».

Вперше термін «прогрес» відносно плину часу застосував Френсіс Бекон (1561-1626). В 1750 році французький філософ Тюрго (1727-1781) сформулював наукову аксіому: «Людський рід постійно йде до все більшої досконалості».

Ці ідеї були підхоплені та розвинуті Т. Гоббсом, Дж. Локком, Д. Дідро, Ж.- Ж. Руссо та іншіми т. зв «енциклопедистами».

Пізніше концепція «прогресу» була «обґрунтована» т. зв. хронологією якості пізнання (О. Конт) та поєднанна з теорію еволюції видів живих істот (Ж.-Б. Ламарк, Ч. Дарвін).

Так була отримана нова філософія історії, світобачення та антропології, повністю протилежна минулій, яка отримала повну перемогу на рівні раціонального мислення — віднині концепція «прогресу» почалася осмислюватися як безальтернативне (те, що розуміється само собою) та природнє (те,що виходить з природи речей) — де розвиток суспільства йде від примітивного до складного, гіршого до кращого, меньшего до більшого. Історично реалізація світоглядних моделей закладених епохою Просвітництва продовжується і по сьогоднішній день.

ПРОЕКЦІЯ ПРОГРЕСУ НА ПОЛІТИКУ

Якщо першими двома станами (духовенством та аристократією) це сприймалося як єресь та занепад, то для третього стану (буржуазії) це стало винаходом. Буржуа, скріплючи позиції в суспільстві, віднині «науково» могло нав’язувати суспільству, як універсальну закономірність, цю, зовсім нову систему цінностей, пов’язаною зі всім прагматичним, раціональним, логічним, корисним, ефективним та прибутковим. З цієї позиції починає розглядатися і розвиток політичних інститутів.

Еволюція політики, з «недосконалого» минулого до «досконалого» майбутнього сьогодення, стає довгим та заплутаним процесом, в якому накоплюється досвід людства та конкретизується в сучасному. Логіка політичного «прогресу» суспільства відтепер бачилася в лінійному рухові «з права на ліво» — де на «правому фланзі» знаходилося минуле, а на «лівому» — майбутнє. Тому подальший історичний розвиток мав проходити виключно в «лівому» напрямку.

Подібна просторова схема («прогрес-регрес», «ліві-праві») вплинула на політичне мислення ХІХ- ХХ столліть на якій будувалися ідеологічні системи, як ствердження історичної невідворотністі, а не можливісті.

ВПЛИВ ЕКОНОМІКИ НА ПОЛІТИКУ

«Праві» (монархісти, консерватори, католики), оскільки представляли стани негосподарської орієнтації (духовенство та аристократію) в політичній діяльності не торкалися якихось специфічних економічних моделей, обмежуючись захистом того господарського укладу, який існував на той момент і повністю їх задовільняв. Тому власної економічної системи вони не розробляли, їх увага зосереджувалася, в основному, на духовних проблемах — матеріальне мало для них другорядне значення.

«Ліві» тлумачили це, як «прагнення зберегти свої привілеї, що чинять перешкоди конкуренції» (ліберали) , та як «спробу приховати факт експлуатації» (соціалісти). Тим не менше увага до економічної сторони життя історично росла і витісняла «правих» на перифірію політичного життя. Таким чином підвищена зацікавленність до сфери господарювання, визнання за економікою права впливу на політику стало ознакою «лівої політики».

В подальшому значення економіки в суспільному житті йшло паралельно політичній моделі і на перший план вийшов ідеологічний спір між лібералами та соціалістами, які оперували в першу чергу економічними категоріями. В такій ситуації поступово «старі праві» (в його аристократичному, релігійному, монархічному вигляді) зникають і на політичному горизонті вимальовується нова політична картина — «правими» стають ліберали, а «лівими» — соціалісти.

ІДЕОЛОГІЯ

Коли Дестют де Трасі ввів в обіг термін «ідеологія», він, як сенсуаліст, прагнув систематизувати ідеї в їх соціальному значені — прямому зв’язку до суспільства. Мова йшла про заміну складної метафізики світу ідей її схематичною проекцією, що формує, транслює та розшифровує реальність. Це було притаманно ілюзіям ХІХ ст. з його саморефлексією та прагматичною схематизацією.

Але з кінця XIX ст. «ідеології», як схематичні ідеї, перетворюються у все більш закінчені концептуальні системи, оволодівають широкими масами, формують суспільно-політичні інститути, впливають на економічні процеси, стають вирішальним фактором соціокультурних процесів. ХХ століття повністю стає століттям ідеологій.

ПР..витку історичного підходу до суспільства, їх не можна розглядати як спонтанний та самостійний феномен — вони проявляються в попередніх соціальних формах та беруть свій початок в релігійних та філософських вченнях минулого. Оскільки, в попередній період функції тлумачення основних ідей та принципів в їх зв’язку та відношенню до соціальних реалій виконували релігії, то потім формування ідейних та соціальних нормативів перейшли до філософських доктрин та наукових теорій.

ПОЛІТИЧНА КАРТА ХІХ СТ.

Таким чином в XIX ст. склалася наступна політична крата:
— консерватизм,
— ліберализм,
— соціалізм.
Координатами тут стали відносини за лінією «старе» — «нове». За «старе» виступали консерватори, за «нове» — ліберали та соціалісти. Які в свою чергу поділилися на «еволюціонерів» (ліберали) та «революціонерів» (соціалістів).

Українські офіцери підвищують бойові навички для захисту мирного життя громадян

Майбутні офіцери-артилеристи Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного навчаються уражати противника із закритих вогневих позицій в Міжнародний центр миротворчості та безпеки, де триває польовий вихід вихованців факультету ракетних військ і артилерії #НАСВ.

Цього тижня курсанти-третьокурсники відпрацьовують комплекс практичних занять, який включає у себе цілу низьку елементів, віддачі всіх розпоряджень та бойових наказів на заняття району зосередження (очікування), здійснення маршу в район вогневих позицій, виконання вогневого завдання та здійснення внутрішньопозиційного маневру тощо. Водночас, паралельно працюють розвідувальні артилерійські підрозділи та взводи управління.

Для виконання вогневого завдання курсанту надається дві цілі, з яких він має обрати найбільш важливу й прийняти рішення на її ураження. Після цього йому необхідно провести розрахунки для визначення установок для стрільби, передати їх засобами зв’язку на закриту вогневу позицію і при необхідності здійснити пристрілку цілі, а згодом — і її ураження.

Цьогоріч, за словами старшого викладача кафедри ракетних військ і артилерії майора Андрія Гамарніка, завдання є досить складним, оскільки розриви відбуваються у повітрі, проте завдяки цьому ефективність ураження живої сили противника збільшується майже втричі. Такий спосіб свого часу наші воїни вдало використовували під час боїв на Савур-Могилі й обороні Донецького аеропорту.

— Хочу зазначити, що випускники останніх років на кілька голів вищі за своїх попередників, адже в Академії значно збільшено саме практичну підготовку, — говорить офіцер. — Вважаю, що вони досить якісно підготовлені, вмотивовані та зацікавлені. Курсанти пишаються тим, що є артилеристами і жодного байдужого серед них я тут не бачив.

Для виконання вогневого завдання майбутніми офіцерами організоване спряжене спостереження, а це, в свою чергу, потребує проведення додаткових розрахунків. За словами викладачів, ця вправа є доволі складною: курсанту необхідно вчасно помітити повітряний розрив у небі, а згодом визначити по ньому дирекційні кути і дальність, висоту самого розриву для подальшого корегування вогню.

Ще однією особливістю польового виходу є те, що з тих, хто нині тут виконує вогневі завдання, близько третини мають бойовий досвід. Тому курсанти надзвичайно мотивовані, адже стати офіцером вони вирішили після того, як на власні очі побачили, що таке війна.

Лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ст., доцент кафедри ракетних військ і артилерії підполковник Олександр Мельников розповідає:

— Головне для артилериста — мати холодний розум. Крім того, необхідно пам’ятати, що піт артилериста зберігає кров піхоти, тому кожному курсанту ми намагаємося вкласти розуміння, що саме від його правильних дій залежить життя того особового складу, який знаходиться на передньому краї.

Молодший сержант Володимир Головатий брав участь у бойових діях на сході України у складі зведеної ротно-тактичної групи морської піхоти, там же й отримав поранення.

— Саме на війні я зрозумів, без перебільшення, стратегічну важливість артилерії, тому й вирішив вступити на навчання до Львова, — розповів юнак. — І тепер вже третій рік переконуюсь у правильності свого вибору.

Виконання вогневих завдань із пристрілювання цілей з дистанційним підривником для старшокурсників є вінцем всього року навчання, адже це бойові стрільби, за які вони, власне, й отримають оцінки. При цьому, їх виконання проходить зі зміною у розрахунках як на командно-спостережному пункті, так і на закритій вогневій позиції, а сама стрільба відбувається з самохідних артилерійських установок 2С1 «Гвоздика» та причіпних гаубиць Д-30.

— На КСП я виконую роль розвідника, — пояснює курсант Сергій Куліков, — Моє завдання — засікти розриви та доповісти командиру батареї, після чого й проходить коректування вогню.

А за кілька кілометрів на закритих вогневих позиціях кипить робота: тут майбутні офіцери обслуговують стрільбу своїх колег.

Курсант Владислав Ніколюк обіймає посаду старшого навідника. За словами юнака, ця робота у нього особливих труднощів не викликає, адже він має практичний бойовий досвід.

— Загалом, стрільба від реальної бойової відрізняється, в першу чергу тим, що противник умовний і є час на роздуми й на помилку, — розповів він.

За кілька днів польовий вихід курсантів-артилеристів завершиться. А наступного разу, вже четвертокурсники, під час виконання останніх вогневих завдань в курсантському статусі, уражатимуть цілі із реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град».

Прес-служба Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Вічна слава та добра пам»ять князю Святославу Хороброму

Урочисті збори на честь славного великого князя-козака Святослава Хороброго в Запоріжжі.
3 липня, за встановленою традицією в Запоріжжі, біля пам»ятника Святославу зібралися представники козацької громади, патріотичних організацій, юнаки школи «Спас», учасники бойових дій, волонтери, науковці, письменники та журналісти, гості міста Запоріжжя, щоб сказати добрі слова та вшанувати пам»ять видатного полководця, великого князя Київської Руси — України — Святослава Хороброго.
Захід відкрив голова Всеукраїнської федерації «Спас» Олександр Притула, в своїй промові зробивший наголос на величезний внесок сміливого та звитяженого керівника великої країни в боротьбу з Хазарским каганатом, країни, що десятки років загрожувала сталому розвитку нашій тогочасній державі, як і сьогодні коли агресія московщіни знову не дає мирно жити українцям. Тільки перемога над сильним ворогом дала можливість Київській Руси-Україні на протязі багатьох століть бути однією з самих потужних не тількі в Європі, а в усьому тогочасному світі, про це сказав наступний оратор-голова Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, отаман ГО «Запорозьке військо низове «Запорозька Січ» Костянтин Рижов, додавши правильні висновка та слова Михайла Грушевського, який називав Святослава Хороброго князем-козаком. Голова Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, керівник запорізького козацького патріотичного руху опору з 2014 по 2017рр. Дмитро Сухінін (Гора) в своєму виступі дав високу оцінку князю-отаману, з наукової точки зору, як першому системному державотворцю, який не боявся супротивника — ані Візантийської імперії, Каганату, степових розбійників, наступаючи на супротивника говорив — «Іду на Ви». Сміливість, любов до свого народу, самопожертва, нечувана величезна енергія та активні переможні походи для захисту рідної землі, видатний талант тактика та стратега, що бачить далеку перспективу майбутнього розвитку військово-політичних подій дозволили невеликими силами вирішити питання багатовікового успішного існування одної з самих могутніх держав Європи.
Заслуга Святослава полягає ще в тому, що він чітко представляв, що будує саме потужну європейську державу, з надійними добрими союзниками з Скандинавії та центральної Європи. Розуміння правильності такого підхіду для нас, нащадків великого пращура, особливо важливо в період чергового замаху кремля на незалежність та теріторіальну цілісність духовної, політичної та культурної правонаступниці — тепрішньої України.Сьогодні знову військовою силою за допомогою ганебних технологій з заохоченням зрадників частина теріторії знаходиться у вогні битви за право жити вільно на своїй землі, окупований Крим, а союзники полководця Святослава з Європи знову допомагають дістати перемоги в сильному оборонному союзі. Всім учасникам події Дмитро Валентинович роздав матеріали з питань євроатлантичної інтеграції України та проведена роз»яснювальна робота направлена на підтримку програми — «Україна-НАТО», а враховуючи активну участь у створенні першого всеукраїнського інформаційного видання — альманаху «Українське патріотичне козацтво» керівництва «Спасу» , перший примірник, на добру пам»ять вручено О.Притулі.Також добрі слова треба сказати й про мати героя — християнку княгиню Ольгу, яка навчила молодого очільника країни повазі до свого народу, доброті, справедливісті, державницькому погляду на світові процеси,
про такі важливі речі говорив наш козацький священник УПЦ КП отець Василь, прочитавши молитву за добробут України та перемоги над ворогом на фронті в теперішній час. Традиційно шановне зібрання заспівало гімн України та вшанувало світлу добру пам»ять всіх загиблих воїнів-захисників України.
В заході прийняли участь страшина та козаки МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, ГО «Запорізький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України», Великої ради отаманів Запорозького козацтва», «Всесвітньої генеральної асамблеї нащадків козацьких родів»,»Запорозького звичаєвого козацького лицарського ордену ім. князя Д.І. Вишневецького (Байди), Національного корпусу.
Пресслужба МГО МСК «Запорозька Січ»

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
+9

Запорозькі козаки підтримують євроатлантичну інтеграцію України

Запорозькі козаки вивчають матеріали з питань пітримки євроатлантичної інтеграції України, предоставлені Центром інформації та документації НАТО в Україні. Учасники літнього табору, який організовано Всеукраїнською федерацією «Спас» в Запоріжжі з інтересом розпитували та вивчали надані матеріали, а педагоги подякували за можливість за допомогою необхідної літератури продовжити виховну роботу на місці зборів. ГО «Запорізький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України» тільки за 2018 рік провів вісім заходів обласного, міського та районного рівнів, особливу увагу приділяючи роботі з молоддю, військовослужбовцями, інтелігенцією та громадськими організаціями. Дмитро Сухінін, павло Білан, Володимир Лютий, Олександр Притула, Костянтин Рижов, Володимир Синєпольський, Леонід Собакар проводять, як учасники Центру проводять системну роботу за допомогою шановних колег Центру документації і інформації Нато в Україні.

Збори на честь Дмитра Вишневецького (Байди)

В Запоріжжі провели культурно-історичні збори на честь переможних походів Дмитра Вишневецького (Байди)
За встановленою МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ» традицією в обласному центрі та місцях розташування патріотичних козацьких організацій проводяться національно-патріотичні заходи (відвідання Хортиці, молебні в храмах УПЦ КП, козацькі Кола, екскурсії до музеїв) на честь першого фундатора Запорозької Січі, очільника справжньої потужної армії, захисника українського народу, князя Дмитра івановича Вишневецького (Байди). Так, 7 липня ( ймовірний день народження героя) до встановленого нашим куріньом неподалік від обласного краєзнавчого музею, на шляху тогочасних бойових походів на протязі дня збиралися учасники Запорозького патріотичного козацького руху опору, ветерани АТО, волонтери, творча та наукова інтелигенція.
Говорили добрі слова про подвиги та досягнення у військових та дипломатичних справах видатного отамана, вшанували загиблих за рідну землю козаків всіх часів. Всі підкреслили величезний внесок війська Запорозького у захист не тільки Вітчизни, а всієї східної Європи, яке на той час створив й очолив талановитий шляхетний та звитяжний князь Дмитро. У вирішальні часи для майбутньої долі багатьох країн на захист від турецького захоплення та інших недругів в короткий термін була створена міцна система прикордонної охорони, на багато кілометрів забезпечений надійний контроль та надана можливість швидкого сповіщення про стратегічні дії ворога, що часто стрімко наступав з степової частини нашої країни, знищував села, міста, вбиваючи та забираючи до рабства мирних жителів.А проведені блискавичні військові операції в глибокий тил ворога з досягненням населених пунктів та міцних укріплень через Чорне море до сих пір є неперевершеним прикладом проведення високопрофесійних спільних гарно спланованих дій піхоти, морських сил, розвідки та артилерії. Залізна дисціпліна, воля до перемоги, сила духу та високий рівень підготовки з розумними освіченими отаманами-командирами підрозділів якими вміло, з Божою допомогою, керував Дмитро Іванович дали можливість невеликою кількістю діставати перемоги як на сущі так іна морі, тримати ворога в постійному напрязі, побоюванні від флангових або тилових успішних операцій Запорозького Коша. Так і сьогодні, коли нам необхідно захистити нашу землю та священне право всіх наступних поколінь вільно жити в сім»ї європейських народів, нам необхідно поважати пам»ятати та ретельно вивчати величезний скарб колишніх перемог пращурів у військових та громадських навчальних закладах, уроках історії козацтва, увіковічувати імена полководців гетьманів та видатних козаків в містах та районах областей України, використовуючи накопичений світовий досвід. Князь — воїн помер жахливою смертю, але не зрадив ані свій народ, ані православну християнську віру, не продав своє життя за запропоновані султаном нагороди та посади. Байда-Вишневецький мужня та патріотична людина пішов з життя як справжній пепреможець, тому що приклад його служіння ВОЛІ, ВІРІ, УКРАЇНІ й сьогодні надихає мільони громадян, кличе до високих вчинків заради ідеалів християнських цінностей та перемог над загарбниками та окупантами.
На урочистих зборах в Запоріжжі виступили Дмитро Сухінін (Гора), Олександр Притула, Костянтин Рижов, Павло Білан, Микола Деркач, пані Позенскі. Учасники операції «Козацький волонтер» нагороджені грамотами КРК ЗОДА
Керівники козацьких підрозділів наших організацій у вісьми областях також вшанували світлу добру пам»ять Дмитра Вишневецького (Байди), у заходах прийняли участь ГО «Велика рада отаманів Запорозького козацтва», МГО «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», Координаційна рада з питань розвитку козацтва при ЗОДА, «Запорозький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України», Всеукраїнська федерація «Спас», «Запорозьке військо Низове «Запорозька Січ», «Запорозький Кош», «Запорозький звичаєвий козацький лицарський орден ім.князя Д.І.Вишневецького (Байди)», члени НСЖУ, письменники. Єпіскоп Запорізький та Мелітопольський УПЦ КП Фотій також передав щірі вітання всім шановним учасникам.
За загальним рішенням також затверджено основні заходи до першої Програми розвитку козацтва в м. Запоріжжі — «Запоріжжя духовна світова козацька столиця» та продовжити роботу з відповідними райадміністраціями та міським депутатським корпусом щодо увіковічення пам»яті видатного отамана першої Запорозької Січі у назві вулиці та інших заходів.
Хочу подякувати всім учасникам культурно-історичного руху, які на протязі багатьох років допомагали нам, без державного фінансування, встановити пам»ятник Байді, створити першу громадську козацьку історичну бібліотеку його імені, альманах, та волонтерський рух.
А вивчати та гарно знати свою героїчну історію — це почесний обов»язок кожної порядної та освіченої людини. Багато складнощів, драматичні та переможні часи, багаточисельні війни, процес державотворення та розвитку країни за віка дав нам можливість пишатися багатьма видатними талановитими постатями серед яких Дмитро Іванович Вишневецький (Байда) займає одне з самих почесних місць!
Вічна добра пам»ять та слава пращурам-героям Запорозьким козакам!
З повагою, фундатор Першої
Національної громадської козацької
історичної бібліотеки, головний редактор
альманаху «Українське патріотичне козацтво» Дмитро Сухінін (Гора)

Про бій Війська Запорозького під Махнівкою

10 липня 1648 року в бою під Махнівкою (тепер Козятинського р-ну Вінницької обл.) корпус Війська Запорозького, очолюваний наказним гетьманом і лисянським полковником Максимом Кривоносом, переміг надвірне військо річпосполитського руського воєводи Яреми Вишневецького.
Вишневецький вертався з карального рейду у Брацлавське воєводство до своїх волинських маєтків, коли до нього звернувся по допомогу київський воєвода Януш Тишкевич, замок якого у Махнівці був взятий в облогу Білоцерківським полком Війська Запорозького, очолюваний Іваном Гирею. Тож 8 липня Ярема Вишневецький з’явився під Махнівкою.
На звістку про його прибуття козаки-білоцерківці відступили від містечка, об’єдналися з відділком Максима Кривоноса, що прийшов з Вінниці їм на допомогу, і замкнулися в укріпленому таборі. Впродовж 8-9 липня 1648 року Вишневецький намагався здобути цей табір, але безуспішно. Тим часом надійшла звістка, що до Махнівки наближається велике козацьке військо на чолі із самим Гетьманом Богданом Хмельницьким. Тож 10 липня Вишневецький припинив бої й спішно відступив у напрямку Чуднова (тепер Житомирської обл.). Проте звістка виявилася дезінформаційною. Насправді до Махнівки наближався лише один Корсунський полк, очолюваний Іваном Шангіреєм.
Після втечі Яреми Вишневецького українські війська знову зайняли Махнівку й того ж дня здобули махнівський замок.
Про Івана Шангірея деякі дослідники пишуть, що це був кримський царевич Шагін Ґірей, який разом з братом Царем Мегмедом повстав 1628 року проти влади Османів, а після поразки повстання виїхав у Січ до своїх друзів козаків і прийняв там християнство. Проте за офіційною версією Шагін Ґірей був ще 1641 року страчений на Родосі (острів в Егейському морі) за наказом Цісаря Ібрагіма Османа. А там хто зна? колись, можливо, з’явиться український фільм про захопливі пригоди кримського царевича, який став козацьким полковником, вирятувавшись з ув’язнення на Родосі у той самий спосіб, що й невільник замку Іф.
В ілюстрації: репродукція з картини Миколи Самокиша «Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким».

NAPA, Calif. (AP) Marshawn Lynch isn't shedding anymore light on his decision to sit during the national anthem before the Oakland Raiders' first exhibition game.Lynch declined to comment on why he chose to sit down Saturday night while the rest of his teammates stood during the anthem before a game in Arizona against the Cardinals.That left his teammates to answer for him on Tuesday after the team returned for its first practice since that game."I'm proud of him," tight end Jared Cook said. "I think it's awesome. Everybody has points of discussion after what Charles Woodson Jerseys happened in Charlottesville just the night before. I think it's important for men in our position to step up and speak on unnecessary situations we find ourselves in as minorities in this country. That's why I'm proud of him."Cook said he hadn't talked to Lynch about his stance and didn't know what specifically he was protesting. Other players who have declined to stand for the anthem have been much more open about their reasons, starting with former San Francisco quarterback Colin Kaepernick, whose protest last year over police brutality and racial oppression made it a major issue in the NFL."We didn't talk to Latavius Murray Jerseys him," Cook said. "I don't know his intentions. I don't know what he wanted to do by it. But I know that guys like Colin Kaepernick have become my favorite football players for doing it."Kaepernick is not on a team this season but the issue remains with Seattle Seahawks defensive lineman Michael Bennett and Lynch both sitting for the anthem last weekend.Bennett has been vocal about Khalil Mack Jerseys his reasons why, citing social injustice. He said his decision was solidified by the violence last weekend surrounding a white supremacist rally in Charlottesville, Virginia, that included the death of a young woman who was struck by a car deliberately driven into a group of counter-protesters.Cook said he has considered an anthem protest in the past and does not rule out doing one this season."As far as the future goes, I don't know. Bruce Irvin Jerseys I don't know," he said. "I know I feel uneasy about the situation going on in this country and have been for Derek Carr Jerseys a while."Raiders coach Jack Del Rio said last season that players should protest on their own time instead of when they are representing the organization.