В Запоріжжі пройшов Третій історичний міжнародний Конгрес козацтва

За новою традицією із стародавнім корінням, починаючи з 2014-го року, а потім в 2015-му, 2016-му роках за нашим запрошенням на землю козацької волі та звитяги приїжджали козаки, старейшини, отамани щоб як і в далекі століття се- редньовіччя зібратися разом та […]

В Запоріжжі проходить ІІІ Міжнародний конгрес козацтва

В Запоріжжі проходить Третій історичний міжнародний Конгрес козацтва. Вчора в нашому славетному місті відбулася визначна подія. З сімнадцяти областей України до нас завітали представники потужних козацьких патріотичних організацій та почесні  гості з Литовської республіки, Швеції, Австралії, Естонії, Канади, Словаччини та  Німеччини. […]

В Запоріжжі розпочав свою роботу ІІІ Міжнародний Конгрес Козацтва

В Запоріжжі проходить ІІІ Міжнародний Конгрес Козацтва. Для участі в заходах Конгресу у місті зібрались делегати з областей України та Зарубіжжя. На порядку денному Конгресу: – доповіді за темою: «Україна в боротьбі за віру та волю». – обговорення питань євроатлантичної інтеграції України. […]

Захистимо інформаційний простір України від російських окупантів!

Захистимо вітчизняний інформаційний простір від гібридної агресії Кремля! Підписуємо петицію! PETITION.PRESIDENT.GOV.UA Захист інформаційного простору України від російської пропаганди та російських агентів впливу Електронні петиції — Офіційне інтернет

Порошенко просят защитить украинское информпространство от российских агентов влияния

На сайте президента Украины зарегистрирована петиция относительно проверки и прекращения деятельности некоторых СМИ, которые явно “играют” в интересах страны-агрессора. Автор петиции – Елена Степанец (автор ИС Олена Степова), пишет Информационное Сопротивление. “В течение длительного времени телевизионные каналы «NewsOne» и «112», которые […]

Учасники всеукраїнської операції “Козацький волонтер” провели семінар по історії української революції з побратимами-прикордонниками

Учасники всеукраїнської операції “Козацький волонтер” провели семінар по історії української революції з побратимами-прикордонниками За встановленою з 2014 – го року доброю традицією члени координаційної ради з питань розвитку козацтва при Запо- різькій облдержадміністрації, учасники Революції Гідності, оборони південно-східних областей, операцій […]

Старшина запорозького патріотичного козацького руху опору прийняла активну участь в організації та проведенні навчань підрозділів територіальної оборони в Запорізькій області

  З початку спроб агресорів та окупантів захопити велику частину нашої рідної України на сході та півдні, виникла серйозна проблема швидкої організації підрозділів з бо- йовим завданням забезпечення правопорядку, боротьби із злочинами, диверсійно-розвідувальними групами ворога, охорони стратегічних об”єктів (мостів, плотини, […]

ТОМОСУ – БУТИ! Важлива зустріч Президента України Петра Порошенка з Екзархами Вселенського Патріарха

На зустрічі з Президентом Порошенком Екзархи Вселенського Патріарха зазначили, що процес отримання автокефалії (незалежності) Православною Церквою в Україні вийшов на фінішну пряму. Серед усіх анонсів, передбачень і передчуттів, яких побільшало останнім часом, не можна забувати про головне. Побудова незалежної Православної […]

Запорозька козацька обдарована молодь прийняла активну участь у всеукраїнському IT Форумі

Сьогодні важко уявити собі життя та спілкування без вико- ристання новітніх інформаційних технологій, без комп”юте- рів, складної побутової техніки, різних виробів з елементами фантастики для поколінь двадцятого століття. Ми звикли до мобільних телефонів, які мають незвичайні функції із елемен- тами […]

Вічна добра світла пам”ять героям Майдану та Революції Гідності

Запорозькі козаки в Києві вшанували героїв Майдану, Революції Гідності, що пішли з життя за ворожою злою волею. Наши побратими захищали ідеали свободи, рівності та братерства. Як і в часи Великої французької революції найкращі віддали життя за щасливе майбутнє нашого народу. […]

 

Запорозькі козаки – науковці організували проведення незвичайної виставки з рідкісними експонатами про історію Державного Гербу України

 

 

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

 

Москва пытается свалить на Украину ответственность за экологическую катастрофу на Донбассе

В настоящее время российские и аффилированные с Россией информационные ресурсы усиленно разгоняют дезинформацию о якобы причастности ССО Украины к радиоактивному заражению на Донбассе и в Ростовской области России. Заражение стало следствием российской оккупации украинского Донбасса.

Российская дезинформация о причастности Украины к ухудшению радиационной обстановки на оккупированном Донбассе разгоняется с целью вывести Кремль из под удара. Оккупация части Донбасса и фактическое убийство экономики региона привела к серьезной экологической катастрофе, которая угрожает уже и самой самой России. Об этом на своей странице в Facebook пишет руководитель отдела «Мир» украинского издания «Левый Берег» Игорь Соловей.

«Очередной фейк о силах специальных операций Украины, которые якобы получили контейнер с радиоактивными отходами, чтобы отравить водоемы на оккупированной территории разгоняется не просто так», – пишет в своем посте Соловей

Журналист подчеркивает, что теперь почитателей «ДНР», а также жителей приграничных районов России можно «поздравить» с экологической катастрофой, которая приведет к грандиозным трагическим последствиям, в первую очередь, для людей, проживающих на этих территориях.

«Данная экологическая катастрофа – это следствие преступной политики ставленников Кремля и самой Москвы на оккупированном Донбассе», – отмечет Соловей

Если учесть, что первые затопили шахту «Юный коммунар», после чего радиоактивные воды на постоянной основе начали попадать в горизонты, а затем в речку Северский Донец и Дон. А вторые скрывали данный факт накануне ЧМ-2018, не предпринимая никаких действий, чтобы не сеять панику и не напугать будущих гостей мундиаля.

 

О том, что на Донбассе назревает свой локальный Чернобыль, СМИ писали еще в апреле, – подчеркнул Соловей. А тревогу били даже в международных структурах. Так, по сообщениям еще от 14 апреля 2018 года говорилось, что в «ДНР», под Енакиево собираются отключить насосы шахты «Юный коммунар», где уже почти сорок лет хранится гигантская радиоактивная капсула.

При этом эксперты отмечали, что если давно заброшенные угольные выработки затопить, то с водой в грунт, а затем и в водные артерии, попадет убийственная радиация и Чернобыль покажется детским лепетом в дальнейшей перспективе.

«Но «МГБ ДНР» – то есть ФСБ РФ, накануне ЧМ-2018 бодро рапортавало в Москву, что все под контролем, а все эти угрозы и сообщения – это информационные провокации «хунты», – отмечает Соловей.

 

Теперь в Москве, а вернее на Лубянке, осознав масштабы экологической катастрофы, которая уже глубоко проникла вглубь России, решили не бить тревогу и локализовать последствия, а с начала назначить «крайних» и подготовить общественное мнение: почему жители «ДНР» и приграничных российских территорий вдоль водных артерий начинали тяжело болеть и мрут как «мухи» – поэтому и проводятся сейчас ФСБ РФ каструбатая информационная кампания, как украинский спецназ собирается или уже собрался отравить воду на Донбассе радиоактивными отходами.

«Может это поможет кому-то в Москве уйти от ответственности, но точно уже не поможет жителям зараженных территорий», – пишет в заключение Соловей.

«Украинско-Российское обозрение»

«Чи на боці народу і незалежності України – Українська православна церква Московського патріархату?!»

«Чи на боці народу і незалежності України – Українська православна церква Московського патріархату?!»

Останнім часом ідея та ініціативи незалежного духовенства в Україні (незалежного від «Руки Кремля»), вищого керівництва виконавчої і законодавчої влади держави та власне самого народу про створення та затвердження діяльності своєї – Єдиної Помісної Православної Церкви, просто бісять духовенство Руської православної Церкви (власне самого «Кремля») і як наслідок або втілення своїх амбіцій у нас в Україні – Українську православну церкву (Московського Патріархату).
А маніпуляції з боку УПЦ (МП) думками своїх прихожан та простих вірян зашкалюють своїм цинізмом. Так, архієпископ Феодосій (вікарій Київської єпархії УПЦ (МП)) в інтерв’ю від 02.08.2018 року в «Столичном Блоговестнике» (на офіційному сайті північного Київського вікаріанства УПЦ) вказує на участь в хресній ході в м.Києві (27.07.2018 року) 250 тисяч осіб!
При цьому 28 липня 2018 року хресна хода з вірянами УПЦ-КП та УАПЦ зібрала в тричі більше людей, а по підрахункам столичної поліції їх було близько 65 тисяч осіб (про ходу УПЦ (МП) поліція називала цифру в 20 тисяч осіб)!!!
Духовенство УПЦ (МП) твердить, що Україні не потрібна незалежна церква. Вона вже є – і це ВОНИ! При цьому забувають, що навіть призначити самостійно свого предстоятеля вони не можуть бо треба благословення Москви!
Митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука (Коваленко) в щомісячному виданні Запорізької єпархії УПЦ «Летопись Православия» (за липень 2018 року) із назвою «Экклезиологические размышления по поводу создания ЕПЦ» та зухвалим меседжем «Почему раскольники не могут понять природу Церкви», на цілу сторінку друкованого тексту намагається довести (причому розуміння для простого обивателя приходить тільки із толковим словником), що на всі питання в Святому писанні є відповіді, а УПЦ і є тою Єдиною православною церквою в Україні, що бажають бачити народ та керівники держави.
При цьому він забув вказати, що дуже часто відвідує святі зібрання Руської православної церкви в Москві. Керівник Управління Запорізької єпархії УПЦ (Лука) в російській Федерації дуже бажана особа – його там поважають, бо він пропагандує та підтримує курс розвитку і відносин для віруючих (акуратну пропаганду ідеї братських народів), що вказує Руська православна церква (знову ж «Рука Кремля»). А як відноситися до того, що УПЦ (МП) не хоче бачити та говорити, про військового агресора – Російську Федерацію, бо йде ж «громадянська», «братовбивча» війна на сході нашої держави.
При цьому ж вони ображаються на Збройні сили України, Національну Гвардію, що священнослужителів УПЦ (МП) не допускають до капеланської служби. Про це скаржився проросійському ТВ каналу в Києві «Перший Козацький» заступник голови Синодального відділу УПЦ (МП) по взаємодії із військовими силами та іншими військовими формуваннями (цікаво якими?!) архімандрит Лука (Винарчук). Він не розуміє наказу МВС України, який чітко вказує на те, що «не допускаються до капеланської служби священики, духовні центри яких знаходяться на території країни – агресора»!!!
Так, а як їх допускати, якщо вони не вважають російського агресора ворогом, а більше того приклоняються та діють під «дудку» Руської православної церкви!!!
А чому УПЦ (МП) мовчить про анексію Російською Федерацією АР Крим?!? Не тому ж мабуть, що вони самі почали користуватися храмами УПЦ-КП (яких туди тепер не допускають) – як сказано у випуску №47 «Кримська Світлиця». Чи УПЦ (МП) не вважають «віджатий» Крим – анексією?!
А благословління священиками УПЦ (МП) російських найманців на Донбасі в 2014 році?! І це вони не пропагандують і не підтримують військові дії?!
Можна одне сказати, що віра в Бога не розділяється на конфесії, духовні центри, релігійні напрямки. Сила народу України в його єдності та незалежності: територіальній, релігійній, економічно-фінансовій та соціально-політичній. Ну не хочеться хлопцям, що пройшли АТО чи ООС на сході нашої держави йти до УПЦ (МП), бо не вірять їм.
Так, чи на боці народу і незалежності України – Українська православна церква Московського патріархату?!

Віталій Горбенко

Кирилівці підтримують операцію “Козацький волонтер”

Всеукраїнська операція “Козацький волонтер” продовжується.
На передодні великих державного свята-Дня Незалежності України, за рішенням Ради отаманів, оперативного штабу, за
активну участь в нашій діяльності активну особисту допомогу
у створенні книжкового фонду Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім.князя Д.І. Вишневецького (Байди), створенні філій в 37-му козацькому батальоні, 55-й арт бригаді інших підрозділах ЗСУ, волонтерських акціях на фронті, до віськового санаторію, вихованні молоді ( всеукраїнська національно патріотична акція – “Молоді про українську армію”) Почесними Грамотами
Координаційної ради з питань розвитку козацтва при Запорізькій облдержадміністрації були нагороджені активісти
козацького волонтерського руху з смт Кирилівка Якимівського
району. Щіро вдячні за спільну результативну співпрацю вельмишановним Малєєву Івану Володимировичу, Мелюку Петру Йосиповичу, Генадію Алюшину, Генадію Передірію, Олександру Демі,
За період існування штабу з 2014-го року до волонтерських заходів, допомоги на фронті, проведення гуманітарних міссій,
організації культурно-історичних, виховних та наукових заходів долучилися представники багатьох козацьких організацій з п”ятнадцяти областей України. Ветерани АТО, учасники Революції Гідності, порядні державні службовці, депутати, шановні берегині козацького руху-сестри, жінки, матері героїв сьогодні поширюють свою діяльність. активно діють запорозькі, дніпровські, черкаські, миколаївські, харківські, херсонські організації.
За останні роки зростає сила й свідомість громадянського суспільства, де об”єднуючий фактор захисту рідної землі
від окупантів вимагає спільних зусиль на фронті та в тилу
всіх соціальних груп для відновлення теріторіальної цілісності нашої країни, можливості йти вільним шляхом
побудови розвиненого культурно та економічно передового суспільства з європейським вектором руху. На добру пам”ять подарував голові ради Івану Малєєву перший історичний номер вседержавного інформаційного видання
– альманаху “Українське патріотичне козацтво” та запропонував підготувати статтю до наступного номеру про діяльність теріторіальної громади.
Щіро вітаю всіх учасників волонтерського руху з наступаючими народними святами!
З повагою,
голова всеукраїнського
штабу операції “Козацький волонтер” Дмитро Сухінін (Гора)

В Кирилівці проведено Круглий стіл на підтримку вступу України в НАТО

Круглий стіл з питань євроатлантичної інтеграції України проведено в Кирилівській селищній раді Якимівського району
Запорізької області.
Члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва, фундатори нової громадської організації – “Запорізький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України” щомісячно проводять, в районах та містах, навчальних, військових, козацьких та інших організаціях та підрозділах проводять семінари, науково-практичні конференції, роз’яснювальну роботу на підтримку курсу реформу, в тому числі у зовнішній політиці держави. Сьогодні, коли п’ятий рік йде гібридна війна проти України, незаконно анексований Росією Крим, а на Донбасі ллється кров наших героїв військових, добровольців вкрай важливо чітко розуміти яке майбутнє готує нам ворог. Постійні затримання наших кораблів в Азовському морі, активність диверсійно – розвідувальних груп, накопичення важкої військової техніки на Донбасі з боку незаконних збройних формувань та окупантів свідчить про наміри подальшого загострення на театрі військових дій.
Незважаючи на санкціі проти РФ, політичні заяви лідерів сітової спільноти щодо категоричного засудження окупації Криму, війни на Донбасі, політичне та військове керівництво
РФ продовжує йти по шляху продиктованому імперськими планами, старого хибного задуму дев”ятнадцятого віку, коли масштаб загарбаної теріторії та володіння великою кількістю полонених надавало особливий статус державі. Розвал економіки, величезні соціальні проблеми, масштабна бідність, неспроможність політичнної еліти московії створити перпективну програму розвитку країни шляхом сталого розвитку, гиперолігархізація хворої промисловості на перший погляд вимагають уряд приймати оперативні рішення щодо наведення ладу в країні виходяси з інтересів народу та ефективних світових прикладів та моделей виходу багатьох країн з важких кризових ситуацій. Але російське керівництво захищає олігархат, незважаючи на стрімке погіршення статистичних показників та різкого зменшення випуску та реалізації продукції в багатьох напрямах народного господарства, масмедіа нарощують мілітарну риторику, а російські військові та бойовики, що отримують значну допомогу планують подальше захоплення української землі, створення сірих зон з диктаторськими режимами, де керують марионетки Кремля.
Тому темою Круглого столу в Кирилівській селищній раді були питання пов”язані з розширенням роботи в сфері роз”яснення населенню необхідності та користі для України найскорішого вступу до Північно-Атлантичного Альянсу, який з 1949-го року надійно захищає вже 29-ть країн Європи й Північної Америки від військового вторгнення будь якого агресора, не допускає анексій та окупації теріторії країн-членів НАТО. Було підкреслено вагомий внесок Альянсу в реформування української армії, модернізацію та оновлення системи управління військами, перехід на нові стандарти, а це в першу чергу піклування про особовий склад, солдат та офіцерів, втілення нових проектів розвитку бойової техніки, наукове та промислове співробітництво, допомога в навчанні та обмін досвідом. Сьогодні політична та оборонна підтримка Європейського Союзу, ООН, Німеччини, Великої Британії, Канади, Франції, США особливо важлива Україні. Принципові позиції лідерів США (Дональд Трамп), Германії (Ангела Меркель), чіткі безкомпромісні позиції та політичні рішення конгресменів, керівників американського уряду, як наприклад, декларація США щодо невизнання окупації Криму ні за яких обставин та інші створюють унеможливлюють продовження загарбницьких дій
Москви шляхом бліцкригу, але загроза подальшого загострення конфлікту залишається вкрай серйозною.
Ми досі відчуваємо проблеми з новими видами оззброєння в армії, складний багаторічний період навмисного нехтування інтересами Збройних сил України, бездіяльність злочинної януковської влади, кадрова політика призначення громадян РФ на керівні посади в армії й на флоті, розвал вітчизняного ВПК зробили свої “чорне” діло. Тепер нам вкрай необхідні нові технології, фінасування для створення наших сучасних розробок військової техніки, яких й досі величезна кількість лежить на полицях та чекає свого часу. Добре, що “Укроборонпром” кожного року розширює товарну номенклатуру конкурентносроможних різних видів стрілецької, артилерійської зброї, ситем ППО, радіоелекторнної боротьби тощо. Але тільки за допомогою союзників (НАТО,ЄС,США), можливо швидко відродити виробництво, створити умови для належної діяльності наукових кадрів, та міцну навчальну базу в арміїї, що відповідає світовим стандартам.
Тому обговорення всіх аспектів та перспектив євроатлантичної інтеграції України на Круглому столі носило діловий професійний характер. Голова ради шановний Іван Володимирович Малєєв з керівниками-колегами підтримали заходи, подякували за надані друковані матеріали для вивчення та спланували подальшу роботу з мешканцями Кирилівки.

З задоволенням подарував Івану Володимировичу свою книгу “Вогняні роси” про новітню військово – політичну історію Запорозького козацтва.

 
З повагою,
Начальник оперативного
штабу КРК ЗОДА,
фундатор ГО “Запорозький
обласний центр сприяння
євроатлантичній інтеграції”, член НСЖУ Дмитро Сухінін

ФСБ проводит «радиоактивную» провокацию против ССО ВСУ

С утра росСМД (средства массовой дезинформации) активно разгоняют «новость» под заголовками «Киев готовит провокацию с радиоактивными отходами в Донбассе», «ВСУ готовятся отравить Донбасс радиацией», «Хакеры узнали о планах Киева отравить реку в Донбассе» и пр.

Суть «новости»: российские «хакеры» из некоей группы «Киберберкут» якобы сумели раздобыть документы, которые указывают на то, что Силы спецопераций ВСУ получили контейнер с радиоактивными отходами из могильника «Вакуленчук» в Житомирской области для проведения спецоперации по отравлению водоемов на оккупированной части Донбасса (передача контейнера якобы произошла в апреле 2018 года, обратим внимание на дату – об этом ниже).

«Документы» прилагаются.

Группа «Киберберкут» известна разве что тем, что с 2014 года усиленно разгоняет по росСМД тупо и безграмотно состряпанные в ФСБ фейки, направленные против Украины. Причем именно топорность – фирменный знак разгоняемых этой ФСБшной структурой «обличительных документов».

Так вышло и на этот раз. В опубликованном «акте приема-передачи материалов» (согласно которого ССО якобы и получили «контейнер с радиоактивными отходами») нет ни «шапки», ни установочных данных, ни регистрационного номера и, понятно, нет никакого намека на то, по какому украинскому ведомству вообще проходил этот «акт». Так, кто-то на Лубянке левой ногой накорябал текстик «на отвали», а российские дезинформаторы и пропагандисты теперь и носятся с ним, как дурень с писаной торбой.

Но главное в ином. Еще полтора года назад, 16 января 2017 года (за 1 год и 4 месяца до даты “передачи контейнера ССО”!) Государственная инспекция ядерного регулирования Украины сообщила о завершении работ по ликвидации могильника радиоактивных отходов “Вакуленчук”. Госинспекция тогда рапортовала: в рамках ликвидации могильника радиоактивные отходы были изъяты как из здания хранилища, так и с окружающей территории. После этого конструкции могильника были демонтированы, а его площадка – рекультивирована. Часть отработанных источников ионизирующего излучения отвезли на хранение в Киевский межобластной специальный комбинат. Твердые ИИИ в виде железобетонных конструкций хранилища и зацементированные жидкие ИИИ переданы на могильник “Буряковка” в Чернобыльской зоне отчуждения.

Потому что там ССО могли получить с несуществующего могильника – одним наркоманам из «Киберберкута» известно.

Мы могли бы посмеяться над этой очередной тупостью ФСБ РФ, да и забыть. Но данная история заставляет задуматься.

Суть в том, что, как помним, с весны этого года оккупанты на оккупированном Донбассе “работают” на затопление шахты “Юнком” в населенном пункте Бунге под Енакиево, в 43 километрах от временно оккупированного Донецка (на этой шахте в 1979 году был взорван ядерный заряд).

А совсем недавно, во время заседания Парламентской ассамблеи ОБСЕ, министр экологии и природных ресурсов Украины О.Семерак возложил ответственность за возможное радиоактивное загрязнение водоносных слоев в регионе из-за затопления «Юнкома» на российских оккупантов. Он тогда сказал: в «ДНР» несколько месяцев назад перестали откачивать воду из шахты, что надо делать постоянно, и «если рудничные воды поднимутся до уровня образовавшейся в результате взрыва полости, в них могут попасть радиоактивные вещества и перенестись на две соседние подобным образом затопленные шахты и загрязнить питьевую воду. Российские специалисты отрицают существование такой опасности, независимые эксперты не допускаются».

Так что российские оккупанты играют на опережение: готовясь загрязнить радиацией воду на Донбассе, фейками уже сегодня пытаются переложить ответственность за свои преступления на Украину…

Координатор группы ИС Дмитрий Тымчук

Велика Рада отаманів Запорозького козацтва вшанувала великого Івана Сірка в Покровському

Запорозькі козаки започаткували нову традицію на честь видатного отамана Івана Дмитровича Сірка в Покровському районі Дніпропетровської області
18 серпня, за одноголосним рішенням Великої ради отаманів Запорозького козацтва, МГО “Міжнародний союз козаків “Запорозька Січ”, в Покровському вперше в новітній  історії України проведено урочисте Козацьке Коло та звичаєві культурно-історичні заходи на честь відважного непереможного кошового отамана – Івана Сірка.
Враховуючи важливий документально ( з артефактами та знахідками ) підтверджений факт запеклої битви з тогочасними загарбниками та переконливу перемогу війська козаків над кримцями, яких було набагато більше, створення  нашими пращурами великого поселення, сталий розвиток, й велику повагу мешканців до бойових традицій за пропозицією Дмитра Сухініна та старшини щороку до священного хреста пам”яті Переможної битви будуть прибувати побратими зі всієї України.
Отаман Покровського підрозділу МГО ” Міжнародний союз козаків “Запорозька Січ” Микола Никіпілий за активної участі голови райдержадміністрації Назарчук Світлани Григоровни та керівника Покровської ОТГ Спажевої Світлани Анатолійовни добре підготувалися до зустрічі гостей з шісти областей України (Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Харківської, Донецької, Миколаївської).
В цей сонячний, по-літньому теплий день, за звичаєм біля Хреста Перемоги учасник багатьох наших волонтерських акцій священник УПЦ КП отець Василь (Терно) провів молебень на добру сіітлу пам”ять великого полководця-характерника, православного християнина-захисника віри
батька Сірка та всіх героїв віддавших життя за свободу рідної землі. За бойовою традицією, з 2014-го року всі заспівали гімн України, після чого провели урочисте козацьке Коло, де на початку заходу герої учасники бойових дій та волонтери були прийняті до лав козацтва.
Побратими, чесно та відверто розповідали про війну, боротьбу з окупантами, дякували за допомогу, планували
подальші спільні заходи. Представники декількох підрозділів ЗСУ й добробатів також знайшли можливість долучитися до урочистих зборів. Виступили отамани Микола Никіпілий, який яскраво розповів про минуле Покровського, голова радм отаманів МСК “Запорозька Січ” Володимир Лютий, отаман Пологівського полку Віктор Гонтар, Сергій Гарін заступник отамана з Дніпра, Олег Миколайович Байдачний отаман Асканійського куреня Усть-Азовського полку, священник УПЦ КП, капелан МСК “Запорозька Січ” Сергій Галич (колишній очільник Усть-Азовського полку), Сергій Волков керівник Енергодарської організації братства козаків, бійці та команди-
ри підрозділів добробатів та ЗСУ – учасники ООС- козаки МГО МСК “Запорозька Січ” та інших фундацій.

Голова Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, начальник штабу КРК ЗОДА Дмитро Сухінін (Гора) в своєї промові запрпонував підтримати нові пропозиції щодо створення першої в новітній бойовій історії – державної Програми розвитку українського козацтва та звернутися з цим до Президента України Петра Порошенка, створити відповідну програму, аналог якої вже діє в Заапорізькій області в Покровському районі, козаки якого з початку 2014-го року приймали активну участь в Революції Гідності, операціях “Дозор”, “Перехоплення” й “Козацький волонтер”, були важливою частиною Запорозького козацького патріотичного руху опору, з армією охороняли стратегічні об”єкти, чергували на блок-постах, частина підрозділу й зараз несе важку почесну варту в Збройних силах України.

Також одноголосно були підтримані пропозиції Дмитра Валентиновича та рішення Координаційної Ради з питань розвитку козацтва при Запорізькій облдержадміністраціїї щодо проведення в Запоріжжі, в жовтні місяці цього року Третього історичного міжнародного Конгресу козацтва.

Довподоби зібрашимся був звіт Дмитра Гори про участь Запорозьких козаків в урочистих заходах на день Святого Володимира та ювілейної, однієї з головних державних православних християнських дати – 1030-ліття хрещення Київської Руси-України.

Представники багатьох потужних козацьких патріотичних організацій одноголосно підтримали активні дії Святійшого Патріарха УПЦ КП Філарета, Президента України Петра Порошенка, Уряду та Верховної Ради України щодо найскорішого вирішення питання про надання Томосу Вселенським Константинопольським Патріархом та створення Єдиної Помісної Православної Автокефальної Церкви в Україні. 

Підтримано подальше проведення старшиною за допомогою ГО “Запорізький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України” роз’яснювальної роботи відносно вступу України до НАТО. Також, Дмитро Валентинович розповів про діяльність в сфері державної Доктрини інформаційної безпеки, створених альманаху “Українське патріотичне козацтво”, Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім.князя Д.І. Вишневецького (Байди), виконання завданнь всеукраїнської операції “Козацький волонтер”. Всі щіро подякували козакам
Покровського та Мелітопольського осередків МГО “Міжнародний союз козаків “Запорозька Січ” за результативну , проведену спільно з місцевою поліцією операцію “Лісоруб” з профілактики та недопущенню незаконної вирубки лісосмуг в районах Дніпропетровської та Запорізької областей. Вирішено було продовжити нукові, навчальні та культурно-історичні заходи для вивчення героїчного минулого козаками, підтримки державної програми та указів президента України щодо національно-патріотичного виховання молоді, продовження проведення в тому числі і у військових підрозділах започаткованих в Запоріжжі всеукраїнських акцій – “Вшануймо українську історичну літературу”, “Молоді про українську армію”, “Вшануймо могили пращурів героїв козаків”. Пану Миколі – сміливому та звитяжному козаку, учаснику АТО, добровольцю похідний отаман МГО “МСК “Запорозька Січ” Дмитро Сухінін подарува книгу – “Вогняні роси” про новітню історію Запорозького козацтва.

В подальшому, всі присутні, гості району, козаки, військовослужбовці, учасники АТО, ООС та волонтери перейшли до парку культури де незвичайно талановиті покровчани майстерно виконали неперевершену концертну програму з піснями про рідну Україну, Українську армію, Запорозьке козацтво, мир, любов та дружбу. Козаки теж добре співали, емоційно підтримували шановних. світового рівня, виконавців вокального народного ансамблю “Берегиня” (керівник Куліненко Зоя Миколаївна). Такого яскравого дійства, гарних костюмів та вбрання учасників концерту, гарних, красивих жінок-справжніх берегинь козацького руху не побачиш в багатьох країнах. Тому, мешканці Покровського, запрошені, гості, всі були приємно вражені високопрофесійно підготовленою програмою. Всіх присутніх також щіро привітали та сказали добрі слова на честь героя отамана Івана Сірка – Микола Никіпілий, Дмитро Сухінін, отець Василь (Терно), священник УПЦ КП, представники райдержадміністрації та Покровської ОТГ. 

За новою традицією всі були запрошені до місцевого краєзнавчого музею де й сьогодні зберігаються хвилюючі священні, для кожного мешканця, козака, воїна речі, предмети, артефакти та зброя різних часів історії України.

В такому незвичайному місці одразу швидко розумієш як складно, героїчно, драматично розвивалася наша історія.

Скільки пролили крові пращури – герої козаки заради мирного доброго життя нащадків,скільки труднощів, фізичних, духовних та інтелектуальних зусиль було покладено десятками поколінь на вівтар перемоги та сталого розвитку нашої держави.

Зберігаються тут й залишки зброї скіфів, дружинників Київської Руси-України, прадів наших учасників Другої світової війни, антитнрористичної перації (війни за віру та волю України), попопнюється зал козацьких цінностей.
В музеї знаходиться справжня тачанка часів Української революції, речі козаків Повстанської армії Нестора Івановича Махна, запорозьких козаків, портрети Івана Сірка,  отаманів, Тараса Шевченка, створених “золотими руками” талановитих місцевих майстрів. Всім дуже сподобалися музейні колекції, Дмитро Валентинович подарував керівнику закладу, ша-новній Тетяні Переві, яка щіро допомагає вже чотери роки виховувати та навчати молодих людей, свою останню книгу “Вогняні роси” про новітню військово-політичну боротьбу Запорозького козацтва із спогадами козаків 37-го батальону, 55-артбригади та розповіддю про оборонну, волонтерську,навчальну та гомадсько-політичну діяльність козаків з 2014-го року. Всіх вразила нова експозиція музею про сучасну гібридну війну на Донбасі, героїв воїнів та волонтерів, з прапорами, що були на фронті, колишньою зброєю, спорядженням, речами учасників бойових дій

Також на урочистих зборах, за активної підтримки мешканців, гостей та козацтва Почесні грамоти Великої Ради отаманів Запорозького козацтва за багаторічну підтримку національно-патріотичної козацької діяльності, особисту активну участь в організації культурно-історичних заходів були вручені шановним – отаману Покровського осередку Миколі Миколайовичу Никіпілому, учасникам козацьких операцій та голові Покровської райдержадміністрації Назарчук Світлані Григоровні, голові Покровської ОТГ Спажевій Світлані Анатолійовні, отаману Асканійського осоредку Усть-Азовського полку, учаснику оборони Херсонської області пану Байдачному урочисто вручений козацький військовий патент. Для підготовки документального фільму та телеінформаційного випуску дали цікаві інтерв’ю – Микола Никіпілий, Володимир Лютий, головний редактор альманаху Дмитро Сухінін, Віктор Гонтар, Валентина Галаган, Олена Будь, отець Василь (Терно), священник УПЦ КП.

Нащадки запорозьких козаків, покровчани, підтримали урочистості на честь талановитої, звитяжної людини, справжнього захисника православної віри, народної свободи, великого полководця-кошового Івана Дмитровича Сірка.

Слава Україні! Слава Запорозькому козацтву! Слава отаману!


спецкор
першого вседержавного видання
-альманаху “Українське патріотичне козацтво” Сергій Смазнов

Вивчаємо документи з питань євроатлантичної інтеграції

В Бердянській райдержадміністрації проведено семінар.
На підтримку державної програми «Україна-НАТО», згідно плану роботи створеної минулого року представниками козацької старшини громадської організації – «Запорізький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України», в Бердянській райдержадміністрації з працівниками апарату був проведений семінар за темою – «Діяльність Північно-Атлантичного Альянсу в сфері забезпечення миру й стабільності в Європі і Україні».
З доповіддю виступив керівник Центру, військовий історик, кандидат наук з державного управління, автор книг, політолог, начальник штабу координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА Сухінін Дмитро Валентинович.
В ході розгляду актуальної політичної теми – євроатлантичної інтеграції України була підкреслена гостра необхідність прискорити процеси перехіду Збройних Сил України на стандарти НАТО, гармонізувати нормативно-правові акти, активніше обмінюватися досвідом бойової роботи, створювати логістичні системи надійної боротьби з ворогом та окупантом, враховуючи гібридну війну з боку РФ та окупацію Криму.
Дмитро Валентинович також розповів про причини створення Альянсу, організаційну структуру, сучасні дії ефективні союзників в сфері боротьби з піратством, тероризмом, торгівлею людьми, захистом кіберпростіру країн – членів НАТО та відповідної допомоги нашій країні.
В ході семінару присутні дійшли висновку щодо необхідності подальшого виконнання державних програм, які наближають Україну до реального членства в Альянсі з метою забезпечення миру й стабільного економічного та культурного розвитку держави. Тільки в сильному міцному, побудованому на демократичних принципах верховенства права, свободи, поваги до людини та приватної власності, територіальної цілісності може існувати сучасна держава з великим майбутнім.
Після семінару присутні задавали питання стосовно технічних та військових аспектів спільних дій з партнерами по організації, активність аудиторії показала зацікавленість та обізнаність з проблемами. Було прийнято рішення ознайомити районну громадськість з представленими матеріалами та провести аналогічні заходи в селищних радах, з громадськими організаціями.
Перший заступник голови Рда Генадій Белогуров, який є активним прибічником ідей європейської інтеграції щіро подякував керівництву Центру, та всім присутнім за співпрацю. Дмитро Валентинович також презентував колегам свою книгу – «Вогняні роси»-про новітню військово-політичну історію Запорозького козацтва та матеріали для вивчення від Центру інфрмаціі і документації НАТО в я Україні, з який багато допомагає запорожцям літературою.
Прес-служба ЗОЦСЄУ.

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

Що необхідно знати про українську армію

Збройні сили України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Збройні сили України
Емблема Збройних сил України[1][2]

Емблема Збройних сил України[1][2]
Прапор Збройних сил України[1][2]

Прапор Збройних сил України[1][2]
Гасло За Україну, за її волю!
Засновані 29 березня 1917 року[a]
Поточна форма 6 грудня 1991 року
Види збройних сил
Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Emblem of the Ukrainian Air Force.svg Повітряні сили
Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морські сили
Емблема ДШВ.svg Десантно-штурмові війська
Emblem of the Ukrainian special forces.png Сили спеціальних операцій
Штаб Flag of Kyiv Kurovskyi.svg КиївПовітрофлотський проспект, 6 Будівля Генштабу ЗСУ
Командування
Верховний головнокомандувач Presidential Standard of Ukraine.svg Президент
Петро Порошенко[3]
Міністр оборони Штандарт Міністра оборони України.svg генерал армії України
Степан Полторак
Начальник Генерального штабу Штандарт НГШ ЗСУ.png генерал армії України
Віктор Муженко
Людські ресурси
Вік 18 років[4]
Призов 9, 12, 18 місяців[4]
Населення у
призовному віці
11,149,646 (2015), віком 16–49
Придатних для
військової служби
6,970,035 (2015), віком 15–49
Щорічно досягають
призовного віку
482,000 (2018)
Активні службовці 182,000 (2018) (16 місце)
Резерв 1,000,000
Службовці за кордоном
Витрати
Бюджет  86 млрд (2018)[5]
$ 3.1 млрд (2018)
Відсоток у ВВП ▲3 % (2015)[6]
Промисловість
Національні постачальники
Закордонні постачальники
Річний імпорт
Річний експорт

Commons-logo.svg Збройні сили України у Вікісховищі

Збро́йні си́ли Украї́ни — військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються завдання з оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності[8]. Структурно поділене на 3 види та 2 окремі роди військ/сил.

За даними рейтингу мiжнародної компанiї «Global Firepower» який щороку укладають фахiвцi найстарiшого британського вишу — University of St. Andrews українська армія станом на 2016 р. на тридцятiй сходинцi у свiтi (серед 126 держав) та на восьмiй — у Європi. За даними експертiв, якi укладали звiт, українська армiя має на озброєннi 2809 танкiв, 8217 бойових броньованих машин, а також 1302 одиницi самохiдної артилерiї, 1669 одиниць ствольної артилерiї i 625 реактивних систем залпового вогню. Українська авiацiя налiчує 39 винищувачiв, 65 штурмовикiв, 89 транспортних кораблiв i 33 бойовi гелiкоптери[9]

Збройні сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України а також беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом[8].

З’єднання, військові частини і підрозділи Збройних сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення, протидії незаконним перевезенням зброї, наркотичних засобів та психотропних речовин, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України[8].

Зміст

 

Історія

Формування національних збройних сил в сучасному розумінні припадає на початок ХХ століття й збігається з формуванням сучасної української нації. В офіційній історіографії цей період позначається як «Українська революція» або «Перші визвольні змагання». Цей процес припав на кінець Першої світової війни та подальший розпад великих європейських імперій, які були сформовані протягом попередніх століть. Провісником цього процесу було формування національних військових формувань в складі Цісарської та Королівської армії Австро-Угорщини, а саме легіону Українських січових стрільців, основою для формування якого слугували українські парамілітарні організації Галичини: спортивно-пожежно-руханкове товариство «Січ», тіловиховне товариство «Сокіл» та національна скаутська організація «Пласт».

Після потрясінь Першої світової війни та на межі розпаду імперій українці здійснили чергову спробу відновлення державності. У рамках зростаючого розвалу в рядах Російської імператорської армії, розпочався процес формування національних частин. Після більшовицького перевороту цей процес одразу ж вилився у гібридну війну з Радянською та Білою Росією. Вже у ході неоголошеної війни було сформовано Армію Української Народної Республіки, проте її формування було перерване німецькоюадміністрацією й продовжене в обмеженому вигляді після встановлення Гетьманату. За часів Української Держави Павла Скоропадського розбудову національних збройних сил було продовжено. Збройні сили Української Держави розбудовувалися з більш системним підходом аніж попередні спроби, хоча під час цього процесу використовувалися попередні напрацювання, проте також було допущено багато помилок. Врешті це вилилося в Антигетьманське повстання й переорієнтацію від Центральних держав, які програвали Першу світову війну на спробу порозуміння з Антантою, яка, в свою чергу, була схильна до підтримки Білогвардійського руху й «єдиної та неподільної» Російської імперії, як свого початкового союзника.

Одночасно з цими подіями, після падіння Російської імперії у 1917 р., на українських землях утворилися численні військові формації, в тому числі загони Вільного козацтваУкраїнська Повстанська Армія батька Махна, більшовицьке Червоне козацтво. Останнє стало основою збройних сил маріонеткових УСРР/УРСР, а після поразки Української Народної Республіки були включені до складу Червоної армії. Після розвалу Австро-Угорської імперії у 1918 р. на захист Західно-Української Народної Республікипостала Українська Галицька Армія, основу якої склали формування Українських Січових Стрільців колишньої австро-угорської армії.

У роки другої світової війни українці знов намагалися відродити незалежність і організували збройні загони і з’єднання, зокрема УПА, але всі вони були знищені радянської владою протягом декількох років після закінчення війни, а українці знов вимушені були служити у лавах Радянської Армії.

Новітній етап

Наказ Міністра оборони України від 23 грудня 1991 року № 4 про створення Збройних сил України

Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України, вона успадкувала від СРСР одне з найпотужніших угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та відносно сучасними зразками озброєння та військової техніки.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх розташованих на українських теренах військових формувань Збройних сил колишнього СРСР, та про створення одного з ключових відомств — Міністерства оборони України. Отже, під юрисдикцію України перейшли: 14 мотострілецьких, 4 танкові, 3 артилерійські дивізії та 8 артилерійських бригад (9 293 танки і 11 346 бойових машин)[10], 4 бригади спецпризначення, 9 бригад ППО, 7 полків бойових вертольотів, три повітряні армії(близько 1 500 бойових літаків) і окрема армія ППО. Стратегічні ядерні сили, дислоковані на території України, мали 176 міжконтинентальних балістичних ракет, що несли сумарно 1 272 ядерні боєголовки, а також близько 2 500 одиниць тактичної ядерної зброї. На час проголошення Україною незалежності чисельність військ в Україні нараховувала близько 980 тисяч осіб[11].

У стислі терміни Верховною Радою України був прийнятий пакет законодавчих актів стосовно воєнної сфери: Концепція оборони і будівництва Збройних Сил України, постанова № 1658-XII від 11 жовтня 1991 року «Про Раду оборони України», Закони України «Про оборону України»[12], «Про Збройні Сили України»[8]Воєнна доктрина України тощо.

В основу процесу створення власного війська були закладені політичні рішення керівництва України стосовно без’ядерного і позаблокового статусу держави. При цьому враховувалися також обмеження, пов’язані з ратифікацією договору «Про звичайні збройні сили в Європі» та виконанням Ташкентської угоди 1992 року, якою встановлювалися не тільки максимальні рівні озброєння для кожної держави колишнього СРСР, а й для так званого «флангового району». В Україні до нього входили МиколаївськаХерсонськаЗапорізька області та Автономна Республіка Крим.

На 1991—1996 роки припадає реалізація ядерного роззброєння України. Воно є однією із найзначніших історичних подій, оскільки вперше в історії людства держава добровільно відмовилася від володіння ядерною зброєю. На 1 червня 1996 року на території України не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу.

 

Миротворчі місії

Збройні сили України у 90-х і 2000-х роках залучалися до виконання миротворчих місій у складі міжнародних контингентів під егідою ООН.

Український миротворчий контингент в Іраку був одним з найбільших з країн поза Альянсом, нараховуючи у 2003—2005 роках 1700 військовослужбовців,[13][14] а до 2008 року загальна чисельність українських миротворців, що залучалися до місії, перевищила 5000 чоловік.[15]

Скорочення армії та ліквідація озброєння

Станом на середину 2000-х арсенали України містили 760,000 тон боєприпасів, з яких у 480,000 тон збіг строк придатності. В рамках угод з ЄС та НАТО Україна реалізувала декілька програм з утилізації та знищення озброєння. Зокрема, в 2003 році у Донецьку було знищено 400,000 протипіхотних мін, а в червні 2006 року було підписано угоду про знищення 1000 одиниць ПЗРК, 1,5 млн одиниць стрілецької зброї та 133,000 тон боєприпасів впродовж 10 років.[16]

Російська збройна агресія

Злагодження 30 ОМБр на полігоні Широкий Лан. 13 квітня 2014

Після перемоги в Києві Євромайдану в лютому 2014 року, Росія розпочала військову агресію проти української держави. Першим її етапом стала інтервенція до Криму в кінці лютого 2014 року з одночасним початком масштабних російських військових навчань на українському кордоні. Військово-політичне керівництво держави практично було обезголовлено — колишній президент Віктор Янукович, міністр оборони Павло Лебедєв та ще низка ключових осіб, включно з очільником МВС, втекли до Росії. В умовах паралічу керівних органів та неготовності Збройних сил України виставити достатню кількість військ, РНБО на нараді 28 лютого 2014 року прийняла рішення не вводити воєнний стан.[17] Збройні сили України за своїм призначенням щодо захисту територіальної цілісності та суверенітету держави не були застосовані.[18] 1 березня командувачем Військово-морських сил України було призначено Дениса Березовського, а вже наступного дня він перейшов на російський бік. 18 березня Крим було анексовано Росією. До кінця березня 2014 року Україна втратила 85 % кораблів флоту[19] та близько 50 % українських військових з Криму, що склали присягу окупанту[20]. У двох інцидентах під час анексії російськими військами було вбито двох військовослужбовців Збройних сил: Сергія Кокуріна та Станіслава Карачевського.Докладніше: Російська збройна агресія проти України (з 2014)Російська інтервенція до Криму (2014) та Війна на сході України

Одночасно з подіями в Криму, Росія координувала проросійські виступи на материковій Україні — «російську весну», та розгорнула диверсійну діяльність. З метою не допустити подальшого просування Росії, наявні підрозділи Збройних сил України почали розгортання поблизу Криму та на східних кордонах України — у Чернігівській, Сумській, Харківській, Луганській та Донецькій областях. 12 квітня російські диверсійні групи на чолі з офіцерами спецслужб Росії захопили ряд міст на Донеччині, що стало початком війни на сході України. Українська влада у відповідь оголосила про початок антитерористичної операції без введення воєнного стану із залученням Збройних сил України.

Чинні на початок військової операції війська станом на осінь 2014 року зазнали серйозних втрат у техніці і у особовому складі. Президент Петро Порошенко зазначив, що частини, які брали участь у боях, втратили до 65 % техніки.[21]

Період від 2015 характеризується створенням якісно нового війська — чисельність збільшено до 250 тисяч, збільшено бюджетне фінансування, переглянуто грошове забезпечення особового складу. У серпні 2015 року Олегу Мікацу, командувачу 169-го центру «Десна», а до того — 93-ї механізованої бригади, було присвоєне військове звання генерал-майора — він став першим українським генералом, який ніколи не служив в радянській армії.[22]

До кінця 2018 року планується створення основних елементів автоматизованої системи управління військами. Певні елементи єдиної автоматизованої системи станом на лютий 2018 року вже застосовують, зокрема і в зоні бойових дій на Донбасі. У Центрі дослідження армії констатують: рівень автоматизації управління в ЗСУ не перевищує 30 %. Якнайшвидше запровадження єдиної автоматизованої системи управління військами здатне на 40 % «покращити реагування на військові атаки» і зменшити втрати особового складу.[23]

25 квітня 2018 року Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України Віктор Муженко підписав наказ від 25.04.2018 № 166, яким затвердив Програму заходів щодо відновлення та впровадження національних бойових традицій у Збройних Силах України.[24]

28 червня 2018 року Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України Віктор Муженко підписав наказ від 28.06.2018 № 240, який чітко регламентує виконання командирами (начальниками) всіх рівнів Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону їхньої символіки».[25]

Розбудова інфраструктури

У липні 2018 року одночасно у різних областях та гарнізонах триває реалізація найбільш масштабного проекту будівництва гуртожитків для військовослужбовців-контрактників за всю історію ЗСУ, якій сам по собі є лише частиною проекту забезпечення військових штатно-посадовим житлом. Гуртожиток для рядового складу блочного типу, розрахований на 125 осіб, по п’ять у кімнаті. У кожному блоці свій санвузол, душова, а на поверсі – кухня та пральня. Також передбачене автономне опалення.

На черзі наступний етап – забезпечення службовим житлом представників сержантського корпусу. Вже за кілька місяців, паралельно з будівництвом гуртожитків поліпшеного планування, розпочнуться торги зі зведення будівель за новим проектом.[26]

Управління

Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України є Президент України. Він, згідно зі статтею 106 Конституції України, призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави[27].

Безпосереднє військове керівництво Збройними силами України в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних сил України. Головнокомандувачем Збройних сил України є за посадою начальник Генерального штабу Збройних сил України, якого призначає і звільняє в установленому порядку Президент України. Адміністративне та військово-політичне керівництво Збройними силами України здійснює Міністр оборони України[8].

Міністерство оборони України, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України, бере участь у реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони. Це міністерство також має аналізувати військово-політичну обстановку, визначати рівень воєнної загрози національній безпеці України, забезпечувати функціонування Збройних сил і їх готовність до виконання покладених на них функцій і завдань тощо[28].

За всю попередню історію ЗСУ від липня 2014-го Петром Порошенком вперше на посаду міністра оборони почали призначатися колишні офіцери правоохоронних органів — Валерій Гелетей та Степан Полторак.

Військовий бюджет

Комплектування і чисельність

Чисельність Збройних сил України затверджується Верховною Радою України за поданням Президента України[8].

Українська армія комплектується за рахунок призову на строкову та договірну службу[29] чоловіків від 18 років. Граничний вік перебування на військовій службі осіб рядового, сержантського та старшинського складу — 45 років[4].

Восени 2013 року передбачалося здійснити крайній призов на строкову військову службу і перехід вітчизняного війська на комплектування за контрактом[29]. У квітні 2014 року Верховна Рада України рекомендувала в. о. Президента України Олександрові Турчинову відновити призов до армії[30]. 1 травня 2014 року в. о. Президента України підписав указ про заходи щодо підвищення обороноздатності держави, яким відновлено призов у 2014 році[31].

24 серпня 2015 року, Президент України Петро Порошенко під час урочистостей з нагоди 24-ї річниці Незалежності України у Києві зазначив, що «…210 тисяч людей прийшли на військову службу за шість черг мобілізації. З них 35 тисяч, тобто кожний шостий, — добровольці».[32]

7 березня 2017 року президент Порошенко повідомив, що в Збройних силах України проходять військову службу і працюють 54 тисячі жінок, з них понад 20 тисяч є військовослужбовцями; і додав, що лише з початку року на контрактну службу вступили більше двох тисяч жінок. Стільки ж жінок мають статус учасників бойових дій. Також, за його словами, головною рисою української армії стала успішна гендерна політика, і завдяки нормативним змінам вже більше 100 жінок обіймають військові посади[33][34][35].

В червні 2017 року вперше було проведено призов 1000 офіцерів запасу. Основна частина призваних офіцерів запасу мала спеціальності військового зв’язку, експлуатації і ремонту військової техніки, морально-психологічного забезпечення.[36]

Станом на 3 жовтня 2017 року, згідно доповіді генерал-лейтенанта Артура Артеменка, чисельність Збройних Сил України наблизилась до визначеного законодавством граничного ліміту — 250 тисяч осіб.[37] Також було зазначено про можливість проведення додаткового призову 500 офіцерів запасу.[38]

У виступі перед слухачами та викладацьким складом Національного університету оборони України імені Івана Черняховського 3 жовтня 2017 року начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України генерал армії України Віктор Муженко заявив, що Генштаб готує пропозиції до Закону України «Про чисельність Збройних Сил України» у зв’язку з тим, що потребується збільшення чисельності ЗСУ для забезпечення належної охорони складів, баз та арсеналів озброєння. Планується заміни ВОХР батальйонами охорони та забезпечення, до складу яких входитимуть як підрозділи охорони, так і такелажні підрозділи та підрозділи механізації.[39][40] Для укомплектування військових частин та охорони арсеналів МО пропонує збільшити чисельність Збройних сил України на 10-20 тисяч військових.[41]

На початок лютого 2018 року чисельність ЗСУ сягнула 255 тис. осіб.[42]

 

 

Склад

 

Розташування з’єднань ЗСУ на 2017 р.

Військове управління Збройними силами здійснює Генеральний штаб.

Організаційно, Збройні сили України складаються з органів військового управлінняз’єднаньвійськових частинвійськових навчальних закладів, установ та організацій. До складу Збройних сил України належать також об’єднання, з’єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до зазначених вище видів.

Станом на 2015 рік, до складу Збройних сил України входять:

Сухопутні війська

Прапор Сухопутних сил

Сухопутні війська України були сформовані у складі Збройних сил України на підставі Указу Президента України відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» у 1996 році[8].

Організаційно, станом на 2015 рік, Сухопутні війська Збройних сил України складаються з:

Міністр оборони Степан Полторак заявив про плани створення 4 оперативних командувань по територіальному принципу замість 2 та одинадцяти бригад, чотирьох полків, вісімнадцяти батальйонів, шістнадцяти окремих рот та тринадцяти взводів різного призначення[47][51].

Сухопутні війська Збройних сил України є головним носієм бойової могутності Збройних сил незалежної України. Станом на 2013рік, наземні війська налічували 49 100 особового складу, 683 танки, 1965 бойових броньованих машин, 72 бойові вертольоти та 379 артилерійських систем калібром більше 100 міліметрів (8 механізованих бригад, 2 танкові бригади, 3 артилерійські бригади, 1 ракетна бригада, а також інші частини забезпечення та підтримки)[45]. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань, вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними силами України своїх функцій як у мирний, так і воєнний час.

Механізовані та танкові війська

Механізовані і танкові війська, що складають основу Сухопутних військ, виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об’єктів, діють у складі морських та повітряних десантів. У спадок від СРСР українські Сухопутні війська отримали потужний арсенал, що включав у себе сучасні зразки бронетанкової техніки. Після проголошення незалежності, на вітчизняному підприємстві ХКБМ танки Т-64 було модернізовано до рівня Т-64БМ «Булат», а на базі Т-80 було створено новий український танк Т-84 «Оплот».

Чисельність сухопутних військ ЗСУ за 2014—2016 рр. зросла на 120 тисяч осіб; За цей час сформували 12 бригад, 8 полків. Чисельність сухопутних військ на 12.12.2016 становить майже 169 тисяч, а було 49 тисяч — заявив міністр оборони Степан Полторак.[52]

 

 

Ракетні війська та артилерія

Ракетні війська та артилерія Сухопутних військ складаються із з’єднань оперативно-тактичних і тактичних ракет, з’єднань і частин гаубичноїгарматноїреактивної та протитанкової артилеріїартилерійської розвідкимінометних підрозділів та підрозділів протитанкових керованих ракет. Вони призначені для ураження живої сили, танків, артилерії, протитанкових засобів противника, авіації, об’єктів ППО та інших важливих об’єктів при веденні загальновійськової операції (бою). За умови відсутності в України ядерної зброї, ракетні війська та артилерія є найпотужнішою ударною силою в складі Збройних сил. Сучасні артилерійські з’єднання, що перебувають у складі української армії, здатні швидко передислоковуватися та наносити удари по супротивнику за будь-яких погодних умов та в будь-який час доби.

 

 

Армійська авіація

Армійська авіація є найбільш маневровим родом Сухопутних військ, призначеним для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу противника, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки, висаджують тактичні десанти, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, виконують інші важливі завдання.

 

 

Спеціальні війська

Спеціальні війська призначені для забезпечення бойової діяльності військ, що виконують вузькоспеціалізовані функції, та мають на озброєнні спеціально призначену для цього бойову та іншу техніку. До складу спеціальних військ входять:

Повітряні сили

Прапор Повітряних сил

Повітряні сили Збройних сил України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України. Цей високоманеврений вид Збройних сил призначений для охорони та оборони повітряного простору держави, особливо важливих та стратегічних державних об’єктів, ураження з повітря об’єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Станом на 2013 рік, у складі Повітряних сил перебувало 36 300 осіб, 160 бойових та 27 транспортних літаків[45].

Бомбардувальна авіація

Бомбардувальна авіація є основним ударним засобом Повітряних сил і призначена для ураження та знищення угрупувань військ, авіації, флоту, зруйнування важливих воєнних, військово-промислових, енергетичних об’єктів у стратегічній і оперативній глибині за будь-яких погодних умов як вдень, так і вночі. На озброєнні має літаки Су-24М.

Штурмова авіація

Штурмова авіація є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження та знищення військ, наземних (морських) об’єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині, забезпечення безпосередньої підтримки бойових дій Сухопутних військ, Військово-морських сил та Повітряних сил. На озброєнні стоять літаки Су-25.

Винищувальна авіація

Винищувальна авіація є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження повітряних цілей (літаків, гелікоптерів, крилатих ракет), а також ураження наземних (морських) об’єктів, тобто завоювання переваги в повітрі, захисту території країни та забезпечення бойових дій інших родів авіації. На озброєнні має літаки Су-27 та МіГ-29.

Військово-транспортна авіація

Військово-транспортна авіація призначена для перекидання та десантування аеромобільних й повітряно-десантних підрозділів, повітряних перевезень військ і бойової техніки, доставки вантажів чи інших матеріальних засобів повітрям, евакуації поранених тощо. Має на озброєнні літаки Іл-76МДАн-70Ан-24Ан-26, вертольоти Мі-8МТ.

Розвідувальна авіація

Розвідувальна авіація призначена для ведення повітряної розвідки місцевості, погоди, наземних та морських об’єктів в оперативній та тактичній глибинах для забезпечення дій усіх видів Збройних сил. На озброєнні має два типи літаків (розвідувальні Су-24MP та аерофотозйомки Ан-30) та безпілотні засоби.

 

 

Протиповітряна оборона

Протиповітряна оборона призначена для прикриття військ від ударів противника з повітря у всіх видах бойових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці. Сили протиповітряної оборони включають зенітно-ракетні комплекси, сотні ракет різної дальності, винищувальну авіаціюрадіотехнічні війська, також сюди входять підрозділи радіоелектронної боротьби і спеціальні війська.

Станом на 2010 рік, зенітно-ракетні комплекси з радіусом враження до кількох сотень кілометрів створювали пересічні між собою зони і повністю захищали територію країни[53]. Проте 30 жовтня 2014 року Україна відмовилась від єдиного комплексу дальної дії С-200 через його моральну та фізичну застарілість[54]. На озброєнні лишились зенітно-ракетні комплекси меншого радіусу дії, що покривають окремі міста, промислові і стратегічні об’єкти — «Бук», «Оса», С-300 та С-300В.

 

Зенітно-ракетний комплекс С-300

 

Військово-морські сили

Прапор Військово-морських сил

Військово-морські сили Збройних cил України призначені для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угруповань флоту противника в своїй операційній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами Збройних сил України, сприяння Сухопутним військам України на приморському напрямку. Операційна зона Військово-морських сил України включає акваторії Чорного і Азовського морів, річок ДунайДністерДніпро, а також інші райони морів, які визначаються інтересами держави.

Станом на 2013 рік, чисельність Військово-морських сил Збройних сил України становила 14 700 осіб, в їх складі перебувало 22 бойових кораблів та катерів, 11 протичовнових літаків та гелікоптерів, 40 танків, 199 бойових броньованих машин та 54 артилерійських систем калібром більше 100 міліметрів[45].

Внаслідок російського вторгнення 2014 року Військово-морські сили України втратили основну частину бойових кораблів та значну частину особового складу[19][20]. Також втрачені об’єкти військової інфраструктури, що перебували на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.

За своїм функціональним призначенням Військово-морські сили Збройних сил України розподілені на морський компонент Об’єднаних сил швидкого реагування та Основних сил оборони Збройних сил України, які, в свою чергу, мають відповідні корабельні, авіаційні та берегові складові[55]. Головна база Військово-морських сил — м. Одеса, де знаходиться академія Військово-морських сил.

Надводні сили

Надводні сили призначені для пошуку та знищення корабельних угруповань і підводних човнів противника, захисту пунктів базування і морських комунікацій, постановки мінних та сіткових загороджень, порушення морських комунікацій противника, участі у вогневій підтримці Сухопутних військ на узбережжі, забезпечення висадки морських десантів, ведення розвідки та радіоелектронної боротьби, пошуку та рятування екіпажів літальних апаратів, надводних суден, підводних човнів, які зазнали аварії.

Морська піхота

Морська піхота України — передовий загін сил висадки, призначений для дій у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також оборони пунктів базування Військово-морських сил, островів, ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об’єктів.

Морська авіація

Морська авіація є тактичним з’єднанням, організаційно зведеним у морську авіаційну групу, що має на озброєнні літаки та вертольоти наземного і корабельного базування і включає: протичовновутранспортну та пошуково-рятувальну авіацію.

Берегові ракетно-артилерійські війська

Берегові ракетно-артилерійські війська мають стаціонарні рухомі ракетні і артилерійські комплекси оперативно-тактичного та тактичного призначення. Головним завданням цих військ є ураження надводних кораблів, десантних загонів, конвоїв і суден противника.

 

 

Сили спеціальних операцій

Сили спеціальних операцій Збройних сил України (ССО ЗС України) — підрозділи спеціально навчених фахівців, які мають спеціальні можливості у сферах розвідки, прямих акцій та військової підтримки для виконання складних, небезпечних, інколи політично чутливих операцій, що проводить командування ССО.

Органи військового управління та військові частини розвідки, Сил спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до заходів добування розвідувальної інформації з метою підготовки держави до оборони, підготовки та проведення спеціальних операцій та/або спеціальних дій, забезпечення готовності Збройних Сил України до оборони держави. Сили спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюють ведення спеціальної розвідки.

Десантно-штурмові війська

Навчання десантників, Яворів

Високомобільні десантні війська (до липня 2012 року — аеромобільні) — це окремий рід військ, який призначений для вертикального охоплення противника та дій в його тилу, до складу якого входять повітряно-десантні та аеромобільні частини Збройних сил України.

Вони призначені для виконання бойових завдань (ведення бойових дій), які неможливо виконати (вести) іншими силами та засобами збройної боротьби у тактичному та оперативному тилу ворога. Війська цілеспрямовано готуються для активних бойових дій в тилу противника — дій у ході ведення оборонних (контрнаступальних), спеціальних(антитерористичних) та миротворчих операцій. З’єднання, частини і підрозділи високомобільних десантних військ — діють як повітряний десант та ведуть десантно-штурмові (аеромобільні) дії.

16 червня 2016 року Верховна Рада дозволила створити сили спеціальних операцій та високомобільні десантні війська. За відповідний законопроект проголосували 256 народних депутатів. Законом вносяться зміни до закону про збройні сили України, якими визначається, що до окремих родів військ належать Сили спеціальних операцій Збройних Сил України, Високомобільні десантні війська Збройних Сил України. А вже у жовтні 2017 року командування ВДВ повідомило про затвердження ребрендингу та нової дати професійного свята. Назву змінено на: Десантно-штурмові війська[56].

Інші підрозділи

Війська територіальної оборони України

Батальйо́ни територіа́льної оборо́ни (БТрО) в Україні були створені в травні 2014 року в областях України у відповідності з Законом України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України „Про часткову мобілізацію“» та згідно з Указом Президента України від 2 вересня 2013 року № 471/2013 «Про затвердження Положення про територіальну оборону України»[57]. Батальйони ТрО входять до складу Збройних сил України (ЗСУ) і підпорядковуються Міністерству оборони України, а також головам обласних державних адміністрацій, на території яких вони були сформовані. Голови облдержадміністрацій, як голови рад оборони областей, здійснюють керівництво батальйонами територіальної оборони в областній зоні ТрО; Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу, командувачі військ оперативних командувань керують підрозділами ТрО у військово-сухопутних зонах відповідальності[58]. Заходи по комплектуванню та по забезпеченню батальйонів матеріально-технічними засобами, озброєнням і військовою технікою проводять обласні військові комісаріати за рахунок коштів обласних бюджетів та благодійників[59].

Військова служба правопорядку

Vsp.jpg

Військова служба правопорядку — це спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних сил України, підпорядковане Міністерству оборони України. Призначене для забезпечення правопорядку і військової дисциплінисеред військовослужбовців та має чисельність не більше 1,5 % чисельності Збройних сил[60].

Медична служба

Станом на кінець 2014 року йде активна підготовка до законодавчого затвердження Військово-медичної доктрини держави[61].

Провідним військово-медичним закладів України у загальнодержавній системі військових шпиталів-госпіталів є Головний військово-медичний клінічний ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь». У зв’язку з бойовими діями на території держави та вичерпної заповненості військово-медичних закладів, 29 травня 2014 року Верховною Радою Україниприйнято Постанову № 4897 про оперативне нагальне лікування у клінічній лікарні «Феофанія» за рахунок державного бюджету поранених та травмованих військовослужбовців Збройних сил України[62].

Капеланство

Знак Департаменту капеланів України 2011року

Після розвалу СРСР колишні республіки та країни Варшавсього договору швидко впровадили капеланство. На відміну від них, в Україні цей інститут відроджується поволі[63]. Утворена Рада у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони у 2009 році[64]. З 2011 р. існує Концепція душпастирської опіки у Збройних Силах України[65]. У 2013 р. Рада з душпастирської опіки при Міноборони затвердила Кодекс військового священика[66].

Українські капелани беруть участь[67] у бойових діях на сході України та несуть втрати (станом на початок 2015 року 1 капелан загинув, а 6 зазнали поранень)[68].

Сформовано Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України[69]. З 14 грудня 2015 р. в Україні розпочато розгляд законопроекту інституту капеланів у Збройних силах України[70]. У 2017 р. заплановано укомплектувати військовими священиками-капеланами бойові бригади Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил та Високомобільних десантних військах, а до кінця року — решту визначених військових частин Збройних Сил України[71][72]. Національна гвардія першою з військових структур України впровадила службу військового духовенства[73].

В жовтні 2017 року було оголошено про те, що формування капеланської служби в збройних силах завершується. «До кінця року в складі кожної бригади буде військовий капелан, який вестиме душпастирську роботу без урахування особистої приналежності до конкретної конфесії». Про це заявив начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗС України генерал-майор Олег Грунтковський під час брифінгу в Міністерстві оборони України.[74]

Юридична служба

Соціально-психологічна служба

22 квітня 1992 року директивою Міністерства оборони України структура «політруків» була перетворена на загальну структуру соціально-психологічної служби Міністерства оборони України як органу управління. Ця дата започаткувала історію практичної діяльності органів виховної роботи у Збройних силах України.

Реформування української армії

Відповідно до Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» у 2015 році було розроблено нову оборонну політику, що гарантує національну безпеку і обороноздатність України та відновлення національного сувернітету на всій території держави. Вона включає в себе:

  • Встановлення щорічних витрат на оборону та правоохоронну діяльність в розмірі до 5 % ВВП, в тому числі видатки на оборону — не менше 3 % ВВП. Централізація закупівель. Розроблення та сприяння прийняттю у новій редакції Закону України «Про державне оборонне замовлення»;
  • Реформування всієї системи мобілізаційної підготовки та мобілізації України з урахуванням особливостей збройної агресії в сучасних умовах;
  • Відновлення припинених важливих програм розробки перспективних зразків озброєння та військової техніки та затвердження нових програм у цій сфері;
  • Перехід до нової функціональної структури Збройних Сил, серед іншого, з урахуванням критерію швидкості реагування на загрози та готовності до виконання завдань та оптимізація системи управління військами з урахуванням цих змін;
  • Запровадження кластерного принципу ротації кадрів, перегляд кваліфікаційних вимог та забезпечення чіткого дотримання цих вимог і повна переатестація кадрів, водночас вирішальними мають бути не тільки професійні, а й особистісні якості людини;
  • Повний перегляд системи розвідки — від розвідувальних комплектів частин до розвідувальних органів Міноборони;
  • Затвердження нового військово-адміністративного поділу України. Відновлення військової інфраструктури, перегляд розташування місць постійної дислокації з’єднань та частин Збройних Сил;
  • Поступовий перехід до стандартів НАТО (STANAG);
  • Забезпечення функціональної оптимізації (скорочення дублюючих і зайвих структур);
  • Виведення з підпорядкування Мінінфраструктури Держспецтрансслужби та включення її до складу Збройних Сил;
  • Збільшення грошового утримання військовослужбовців шляхом підвищення посадових окладів та окладів за військовим званням. Підвищення престижу військової професії та мотивації на проходження військової служби;
  • Реформування та оптимізація системи військової освіти з урахуванням кращих практик країн-членів НАТО, в тому числі реформування системи освіти, що надається на кафедрах військової підготовки цивільних вищих навчальних закладів;
  • Оптимізація всіх систем та норм забезпечення, впровадження нових зразків озброєння та військової техніки, перегляд тактики і стратегії з урахуванням вимог сучасності.

Розкрадання та скорочення

7 червня 2018 року Верховна Рада України утворила Тимчасову слідчу комісію для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки. Відповідну постанову № 8434 підтримали 184 депутати, голосування відбулося 7 червня, наступного дня її підписав Голова Верховної Ради.

Метою комісії є перевірка відомостей про нецільове використання коштів, спрямованих на фінансування Збройних Сил України, незаконний продаж військового майна протягом 2004 – 2017 років з метою підтвердження або спростування зазначених фактів.

Основні завдання

  • проведення перевірки законності та обґрунтованості переведення військового майна, зокрема техніки, озброєння та боєприпасів, в статус надлишкового військового майна протягом 2004 – 2017 років;
  • проведення перевірки відомостей щодо обґрунтованості вартості відчуження військового майна, зокрема техніки, озброєння та боєприпасів, надлишкового військового майна та інших об’єктів права власності Міністерства оборони та/або Збройних Сил України протягом 2004 – 2017 років;
  • проведення перевірки відомостей щодо обґрунтованості розміру компенсації вартості земельних ділянок, які належали на праві власності МОУ та/або ЗСУ та були відчужені та/або передані під забудову в рамках реалізації інвестиційних проектів, програм протягом 2004 – 2017 років;
  • проведення перевірки цільового використання коштів, спрямованих на фінансування МОУ, ЗСУ протягом 2004 – 2017 років, зокрема в частині виконання програм підвищення обороноздатності і безпеки держави та програм розвитку ЗС України;
  • встановлення та збір інформації стосовно кола осіб та/або підприємств, установ, організацій та їх посадових осіб, залучених до здійснення діяльності, яка пов’язана із колом питань, для підготовки та попереднього розгляду яких утворено Тимчасову слідчу комісію;
  • ініціювання питання про притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої законодавством України.

Комісія складається з 12 осіб, головою обрано народного депутата Івана Вінника (БПП), заступником – народного депутата Дмитра Лінька (РП Олега Ляшка), також до складу комісії обрані народні депутати:

  • Олександр Бригинець (БПП)
  • Тетяна Ричкова (БПП)
  • Юрій Береза (Народний фронт)
  • Андрій Тетерук (Народний фронт)
  • Тарас Пастух (Самопоміч)
  • Іван Крулько (Батьківщина)
  • Юрій Мірошниченко (Опозиційний блок)
  • Володимир Зубик (Відродження)
  • Ігор Молоток (Воля народу)
  • Павло Кишкар (від позафракційних)

Термін діяльності комісії та термін подання звіту про виконану роботу на розгляд Верховної Ради України — шість місяців з дня її утворення.[75]

Військова освіта

Система підготовки військових фахівців України є складовою державної системи освіти. Станом на 2018 рік, в Україні діють 18 військових вищих навчальних закладів, а також військові коледжі, ліцеї та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. При ВИШах загального профілю діють військові кафедри.

Міжнародне співробітництво

Збройні сили України та НАТО

Міжнародні операції

Миротворчі місії України

Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року № 2538-XII «Про участь батальйонів Збройних сил України в Миротворчих силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії»[76].

Балканський півострів

Українські миротворці спеціального батальйону

З прибуттям в липні 1992 року 240 окремого спеціального батальйону (УКРБАТ-1) до СараєвоБоснія і Герцеговина, його підрозділи були неодноразово атаковані ворогуючими сторонами. Бойова діяльність українських миротворців здійснювалася з застосуванням штатної зброї у відповідь на напади місцевих збройних формувань для деблокування позицій батальйону, знищення снайперів, та забезпечення евакуації поранених та тіл загиблих[77].

19 квітня 1994 року на Балкани прибув 60-й окремий спеціальний батальйон Збройних сил України (УКРБАТ-2), який 24 квітня 1994 року разом з опергрупою 240 осіб, підрозділами збройних сил Великої БританіїФранціїНорвегіїРосії та Єгипту увійшов до зони активних бойових дій між сербськими та мусульманськими підрозділами в анклаві Горажде. Нападу з обох сторін зазнала 1 спеціальна рота із 60 осіб[77].

На початку червня 1994 року підрозділ було перекинуто з Горажде до ГлінаХорватія, де він вів безпосередні бойові дії з метою захисту позицій батальйону та зони безпеки ООН у анклаві Біхач. У вересні 1994 року 11 та 12 спостережні пункти зі складу 1-ї спеціальної роти батальйону зазнали нападу з боку підрозділів «Баня Лукського» корпусу армії боснійських сербів, загону спеціального призначення «Маузер» Ратко Младича та 505-ї бригади 5-го Армійського корпусу Армії Боснії і Герцеговини. Особовий склад 11 пункту був захоплений у заручники боснійськими сербами, а 12 — протягом тижня перебував в зоні активних бойвих дій підрозділів Армії Боснії та Герцеговини та бригад зі складу боснійсько-сербської армії та армії Сербської Країни. Зазнав важких поранень один український військовослужбовець, позицію підрозділу було знищено ворогуючими сторонами[77].

В липні 1995 року штаб української роти у н. п. Вітковічі в анклаві Горажде було атаковано батальйонами мусульманської бригади «Горажде», з метою примушення українського підрозділу віддати важку зброю та бронетехніку. Позиції роти обстрілювалися з мінометів, безвідкатних гармат, гранатометів, важкої та стрілецької зброї. Протягом декількох годин українська рота вела бій проти переважаючих за чисельністю мусульманських підрозділів, в ході бою важкі поранення отримали декілька українських миротворців. Британський батальйон, який знаходився у Горажде, проігнорував напад на український підрозділ та не надав будь-якої підтримки[77].

В липні 1995 року в анклаві Жепа підрозділ з 79 українських миротворців було атаковано боснійсько-сербським корпусом «Дріна» та мусульманськими підрозділами «Жепа». Незважаючи на відсутність підтримки з боку ООН та НАТО, ігноруючи погрози й наказ Младіча відповідно до таємної директиви Радована Караджича про знищення миротворців та цивільного населення Жепи, в результаті операції українці врятували більше дев’яти тисяч осіб цивільного населення Жепи та біженців, що втекли зі Сребрениці(де нідерландський батальйон у складі 650 осіб не зміг виконати завдання, через що сербські підрозділи вбили там більше дев’яти тисяч мирних жителів)[77].

Близький Схід

Українські військові спільно з бійцями Корпусу морської піхоти США здійснюють патрулювання під час Війни в Іраку

Українська місія в Іраку в складі коаліційних військ під проводом США тривала з 11 серпня2003 року по 9 грудня 2008 року. Перший бій регулярного підрозділу Збройних сил України стався 6 квітня 2004 року в місті Ель-Кут (Ірак), коли українське миротворче з’єднання було атаковане бойовиками «Армії Магді». Українці прийняли бій і протягом кількох годин утримували доручені під їхню охорону об’єкти. Втрати українських військових становлять один загиблий та шестеро легкопоранених.

Професійні військові свята

Запорозькі козаки прийняли активну участь в урочистих заходах на честь 1030-ї річниці хрещення Київської Руси-України з УПЦ КП в Києві

 

Тисячі мірян та запорозьких козаків прийняли участь в урочистих заходах на честь 1030-ї річниці хрещення Київської Руси-України в Києві!
Прекрасне квітуче всесвітньовідоме місто – тисячолітній центр політичного, релігійного, культурного та духовного об”єднання українців – Київ, як і багато років тому, 28 липня
щіро зустрічав десятки й сотні тисяч людей, які приїхали на велике історичне свято. 1030 років тому відбулася видатна подія, яка по своєму значенню й сьогодні займає одне з самих почесних місць в житті переважної більшості жителів України. Вважається, що саме в цей період, великий за своїми державними справами князь Київської Руси – України Володимир – Красно Сонечко хрестився та в тому ж 988-му році почав важливе для майбутнього народу та держави дійство.
Тому, 28 липня з усіх областей України до Києву приїхаливсі
хто вважає за неохідне прийняти особисту участь священній ході для вшанування Дня Володимира Святого та на підтримку створення в Україні Єдиної Помісної Православної Автокефальної Церкви. Вже в центрі столиці ми зустрілися з побратимами з багатьох районів нашої рідної Запорозької області, козаками, учасниками Революції Гідності, антитерористичної операції, волонтерами, представниками інтелигенції, письменниками, журналістами, жителями Запоріжжя, Дніпра,Кам”янського, Нікополя, Кропивницького, Харківа, Полог, Оріхіву, Бердянську, Мелітополю, Токмаку, Василівки та інших міст та районів. Добре, що з нами як і в національно-патріотичних акціях, волонтерських відрядженнях на фронт був наш козацький священник УПЦ КП отець Василь, з багатьма представниками ми зустрілися вже біля собору св. Володимира. Приємно вразила велика кількість людей різного віку, дітей, жінок та старшого покоління. День, як до свята, видався сонячний, багато стародавніх будівель, різнобарвні квіти, зелень, прапори державні, інших областей країни, гарний настрій, відчуття особистої причетності до християнської події всеєвропейського значення, ввічливість
та висока культура віруючих зробили теплу атмосферу єдиної братньої сім”ї однодумців. Дійшовши до собору святого Володимиру багатьом пощастило прийняти участь в молебні саме в соборі. Завдяки правильній організації всі бажаючі, гості, що залишилися біля храму. могли чути та бачити як проходила служба, яку проводило керівництво УПЦ КП, особисто Патріарх Філарет, якого з великою увагою з добрим відкртим серцем слухали шановні віруючи. Весь час захід супроводжувався неповторним дивовижним та прекраними звуками церковних колоколів собору.
Хресна хода, як одна з самих знакових складових православного християнського свята почалася з урочистого виходу священнослужителів УПЦ КП на чолі з Патріархом Філаретом майже опівдень. Незважаючи на величезну кілкість людей, які підходили з різних вулиць, висока організація та культура працівників правопорядку, влади, громадських активістів заход проходив без негативних моментів, не було довгих “стоянь” та проявів взаїмної неповаги. Молодь допомагала представникам старшого покоління, вчасно пропонували питнуц воду, давали місце дітям під дахом будівель від сонця, яке добре світило та гріло нашу рідну землю в цей священний день. Дуже приємно було пройти біля прекраних всесвітньовідомих шедеврів архітектурного мистецтва – театру опери, пам”яток сивої давнини – Золотих ворот, релігійних, православних святинь – Софії Київської, Златоверхого Михайлівського собору, пам”ятнику княгині Ольги, Кирилу та Мефодію, Андрію Первозванному. Багато людей, схвильованих та вражених подією, великою кількістю таких значних та святих місць хрестилися, радісно телефонували родичам та друзям, голосно добрими словами, з подробицями, ділилися побаченим, вітали та приймали вітання від всіх хто знаходився далеко та не мав змоги приїхати особисто.
Хресна хода, як одна з самих знакових складових православного християнського свята почалася з урочистого виходу священнослужителів УПЦ КП на чолі з Патріархом Філаретом майже опівдень. Незважаючи на величезну кілкість людей, які підходили з різних вулиць, висока організація та культура працівників правопорядку, влади, громадських активістів заход проходив без негативних моментів, не було довгих “стоянь” та проявів взаїмної неповаги. Молодь допомагала представникам старшого покоління, вчасно пропонували питнуц воду, давали місце дітям під дахом будівель від сонця, яке добре світило та гріло нашу рідну землю в цей священний день. Дуже приємно було пройти біля прекраних всесвітньовідомих шедеврів архітектурного мистецтва – театру опери, пам”яток сивої давнини – Золотих ворот, релігійних, православних святинь – Софії Київської, Златоверхого Михайлівського собору, пам”ятнику княгині Ольги, Кирилу та Мефодію,и Андрію Первозванному. Багато людей, схвильованих та вражених подією, великою кількістю таких значних та святих місць хрестилися, радісно телефонували родичам та друзям, голосно добрими словами, з подробицями, ділилися побаченим, вітали та приймали вітання від всіх хто знаходився далеко та не мав змоги приїхати особисто.
Так ми дійшли до прекрасного пам”ятнику князю Володимиру Святому, де виступали президент України Петро Порошенко, який підкреслив необхідність надання Томосу та створення Єдиної Православної Автокефальної Помісної Церкви України, як символу духовного об”єднання віруючих та зміцнення державності. Він підкреслив, що український народ
не дав ворогам завоювати нашу країну, з повагою сказав добрі слова поваги представниками інших конфесій, подякував всім за підтримку демократичних процесів та боротьби за свободу і віру. Його Святість Патріарх УПЦ КП Філарет, який на протязі десятиліть відстоював велику ідею,
провів колосальну роботу для щасливого майбутнього православних християн України наголосив на законності й правильністі обраного шляху, підкреслив величезне значеня дій Великого князя Київського Володимира. Прийняття християнства стало для тогочасних слов”ян, русичів, всіх хто обратився в православну віру важливішою подією в своєму житті та в майбутньому мільйонів нащадків, для розвитку культури, мистецтва, духовності всієї держави, яка невдовзі стала одною з самих могутніх, впливових, освічених у середньовічній Європі. Після молитви, вшанування світлої пам”яті Володимира Великого, багато вірян, серед яких було багато наших земляків, козаків-запорожців, побратимів з інших організацій мали честь відвідати та помолитися в Михайлівському Златоверхому монастирі, яким ми маємо право опікуватися, за високим дозволом Святійшого Патріарха.
Для багатьох урочисте відрядження до столиці було першим відвіданням Києву. Тому розповів нашим колегам, що необхідно побачити в центрі в першу чергу, провів декілька невеличких екскурсій. Було приємно бачити зацікавленість, високу повагу до історичних подій минулого, любов до православія та України молодих людей, які є запорукою досягнень та успіхів нашої держави, а віра буде все життя допомагати та підтримувати наших нащадків, направляючи на добрі справи.
Слава та вічна добра пам”ять Володимиру Святому!
Із святом Хрещення Київської Руси-України!
З повагою, голова Великої Ради отаманів Запорозького козацтва Дмитро Сухінін (Гора)
Щіро дякуємо за підтримку Запорозьку та Мелітопольську єпархію УПЦ КП та активну участь всеукраїнські козацькі організації МГО “Міжнародний союз козаків “Запорозька Січ”, ГО “Всеукраїнський комітет з питань преси та інформації козацьких ЗМІ”, ГО”Запорозький звичаєвий козацький лицарський орден ім. князя Д.І. Вишневецького (Байди), ГО “Запорзький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України”, Всеукраїнський штаб операції “Козацький волонтер”, ГО ” Всесвітня генеральна асамблея нащадків козацьких родів”, ГО “Гетьманська шляхетська академія”, колективи альманаху “Українське патріотичне козацтво”, Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім. Дмитра Вишневецького!

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

NAPA, Calif. (AP) Marshawn Lynch isn't shedding anymore light on his decision to sit during the national anthem before the Oakland Raiders' first exhibition game.Lynch declined to comment on why he chose to sit down Saturday night while the rest of his teammates stood during the anthem before a game in Arizona against the Cardinals.That left his teammates to answer for him on Tuesday after the team returned for its first practice since that game."I'm proud of him," tight end Jared Cook said. "I think it's awesome. Everybody has points of discussion after what Charles Woodson Jerseys happened in Charlottesville just the night before. I think it's important for men in our position to step up and speak on unnecessary situations we find ourselves in as minorities in this country. That's why I'm proud of him."Cook said he hadn't talked to Lynch about his stance and didn't know what specifically he was protesting. Other players who have declined to stand for the anthem have been much more open about their reasons, starting with former San Francisco quarterback Colin Kaepernick, whose protest last year over police brutality and racial oppression made it a major issue in the NFL."We didn't talk to Latavius Murray Jerseys him," Cook said. "I don't know his intentions. I don't know what he wanted to do by it. But I know that guys like Colin Kaepernick have become my favorite football players for doing it."Kaepernick is not on a team this season but the issue remains with Seattle Seahawks defensive lineman Michael Bennett and Lynch both sitting for the anthem last weekend.Bennett has been vocal about Khalil Mack Jerseys his reasons why, citing social injustice. He said his decision was solidified by the violence last weekend surrounding a white supremacist rally in Charlottesville, Virginia, that included the death of a young woman who was struck by a car deliberately driven into a group of counter-protesters.Cook said he has considered an anthem protest in the past and does not rule out doing one this season."As far as the future goes, I don't know. Bruce Irvin Jerseys I don't know," he said. "I know I feel uneasy about the situation going on in this country and have been for Derek Carr Jerseys a while."Raiders coach Jack Del Rio said last season that players should protest on their own time instead of when they are representing the organization.