В Запоріжжі пройшов Третій історичний міжнародний Конгрес козацтва

За новою традицією із стародавнім корінням, починаючи з 2014-го року, а потім в 2015-му, 2016-му роках за нашим запрошенням на землю козацької волі та звитяги приїжджали козаки, старейшини, отамани щоб як і в далекі століття се- редньовіччя зібратися разом та […]

В Запоріжжі проходить ІІІ Міжнародний конгрес козацтва

В Запоріжжі проходить Третій історичний міжнародний Конгрес козацтва. Вчора в нашому славетному місті відбулася визначна подія. З сімнадцяти областей України до нас завітали представники потужних козацьких патріотичних організацій та почесні  гості з Литовської республіки, Швеції, Австралії, Естонії, Канади, Словаччини та  Німеччини. […]

В Запоріжжі розпочав свою роботу ІІІ Міжнародний Конгрес Козацтва

В Запоріжжі проходить ІІІ Міжнародний Конгрес Козацтва. Для участі в заходах Конгресу у місті зібрались делегати з областей України та Зарубіжжя. На порядку денному Конгресу: – доповіді за темою: «Україна в боротьбі за віру та волю». – обговорення питань євроатлантичної інтеграції України. […]

Захистимо інформаційний простір України від російських окупантів!

Захистимо вітчизняний інформаційний простір від гібридної агресії Кремля! Підписуємо петицію! PETITION.PRESIDENT.GOV.UA Захист інформаційного простору України від російської пропаганди та російських агентів впливу Електронні петиції — Офіційне інтернет

Порошенко просят защитить украинское информпространство от российских агентов влияния

На сайте президента Украины зарегистрирована петиция относительно проверки и прекращения деятельности некоторых СМИ, которые явно “играют” в интересах страны-агрессора. Автор петиции – Елена Степанец (автор ИС Олена Степова), пишет Информационное Сопротивление. “В течение длительного времени телевизионные каналы «NewsOne» и «112», которые […]

Учасники всеукраїнської операції “Козацький волонтер” провели семінар по історії української революції з побратимами-прикордонниками

Учасники всеукраїнської операції “Козацький волонтер” провели семінар по історії української революції з побратимами-прикордонниками За встановленою з 2014 – го року доброю традицією члени координаційної ради з питань розвитку козацтва при Запо- різькій облдержадміністрації, учасники Революції Гідності, оборони південно-східних областей, операцій […]

Старшина запорозького патріотичного козацького руху опору прийняла активну участь в організації та проведенні навчань підрозділів територіальної оборони в Запорізькій області

  З початку спроб агресорів та окупантів захопити велику частину нашої рідної України на сході та півдні, виникла серйозна проблема швидкої організації підрозділів з бо- йовим завданням забезпечення правопорядку, боротьби із злочинами, диверсійно-розвідувальними групами ворога, охорони стратегічних об”єктів (мостів, плотини, […]

ТОМОСУ – БУТИ! Важлива зустріч Президента України Петра Порошенка з Екзархами Вселенського Патріарха

На зустрічі з Президентом Порошенком Екзархи Вселенського Патріарха зазначили, що процес отримання автокефалії (незалежності) Православною Церквою в Україні вийшов на фінішну пряму. Серед усіх анонсів, передбачень і передчуттів, яких побільшало останнім часом, не можна забувати про головне. Побудова незалежної Православної […]

Запорозька козацька обдарована молодь прийняла активну участь у всеукраїнському IT Форумі

Сьогодні важко уявити собі життя та спілкування без вико- ристання новітніх інформаційних технологій, без комп”юте- рів, складної побутової техніки, різних виробів з елементами фантастики для поколінь двадцятого століття. Ми звикли до мобільних телефонів, які мають незвичайні функції із елемен- тами […]

Вічна добра світла пам”ять героям Майдану та Революції Гідності

Запорозькі козаки в Києві вшанували героїв Майдану, Революції Гідності, що пішли з життя за ворожою злою волею. Наши побратими захищали ідеали свободи, рівності та братерства. Як і в часи Великої французької революції найкращі віддали життя за щасливе майбутнє нашого народу. […]

 

Презентація першого всеукраїнського інформаційного проекта – альманаху “Українське патріотичне козацтво” в Дніпропетровському обласному національному музеї

Запорозькі козаки провели презентацію альманаху у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І.Яворницького
1 серпня члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, МГО “Міжнародний союз козаків “Запорозька Січ” зустрілися з вельмишановними побратимами та працівниками всесвітньовідомого своїми рідкісними та прекрасними експонатами історичного музею, який по праву носить ім”я талановитого етнографа та краєзнавця Дмитра Яворницького. Темою зустрічі була презентація нового всеукраїнського інформаційного проекту – альманаху під назвою “Українське патріотичне козацтво”.
Директор закладу пані Надія Купустіна з колегами зробили дуже багато для популяризації української козацької історії,
велика кількість залів, безліч стародавніх експонатів, рідкісні документи, зброя, жіночі прикраси, дивовижні речі побуту минулих часів допомогли сотням тисяч громадян нашої країни та гостям міста отримати правдиву об”єктивну інформацію про багато століть розвитку Київської Руси-України. Дуже приємно, що в період з 2014-го року завдяки щірому серцю та високій громадянській позиції працівників музею багато козаків-учасників операцій “Дозор”, “Перехоплення”, “Козацький волонтер”, героїв-захисників військовослужбовців ЗСУ, добробатів з нашого всеукраїнського патріотичного руху опору мали змогу доторкнутися до герочної інколи драматичної історії південно-східної степової теріторії України. В залі, де проходила презентація традиційно були виставлені хвилюючі серце кожного патріота держави безцінні та дивовижні, гарнозбережені для нащадків реальні, а не штучні булави,
стерті рукояті яких говорили про тривале використання отаманом або гетьманом, що вів в бій за віру та волю братів
на ворога, інкрустовані коштовним камінням, з неповторними візерунками рушниці сивої давнини, за різними оцінками п”ятнадцятого-вісімнадцятого століть, бувавші у війнах, з залишками на прикладах слідів багаторічного використання січовиками. Скільки тисяч людей врятували вони від рабства, сколькох ціною свого життя захистили, скільки міст та поселень не дали зруйнувати?! Знає один Бог… Слава їм! Вічна добра пам”ять!
Всіїм присутнім сподобалися й збережені божою ласкою та знайдені видатними археологами та дослідниками такі прекрасно зовнішнього вигляду експонати як козацький човен, з дубу, предмети одягу пращурів-шаровари, сорочки, шапки, брилі(, жупани та свита.
Також в залах такого великого музейного комплексу ми побачили гарно написані художниками початку ХIХ століття картини, на яких молоді герої Запорозькі козаки, учасники війн з Наполеоном весело посміхалися або хвацько гордо стояли біля військових споруд, як переможці, оглядали нову підкорену ворожу теріторію, а оригінали та копії портретів гетьмана Івана Степановича Мазепи з гербом та запорозьких полковників дають змогу побачити якими насправді були колишні очільники Війська Запорозького та полководці.
Вразили предмети побуту величезні келихи, скляні штофи, для велитнів могутніх людей з богатирським здоров”ям та силою. Багато гармат різного калібру, деякі з морського козацького флоту, деякі з укріплень на суші, трофейні з турецьких берегів. Всі вони є свідками запеклих боїв, переможних походів як в степу так й на морських просторах та далеких берегах не тільки Чорного чи Середземного, а Північного морів, якщо згадати подвиги прадідів в Дюнкерку.
Звичайно гордість кожного запорожця-шабля, тут їх декілька видів. Це і наші вітчизняні і ятагани, польська, іранська, турецька та польська зброя, якою майстерно володіли герої, що здобули її як трофей в бою за віру та волю. Сьогодні, на жаль мала частина, може так талановито, блискавично правлятися з холодною зброєю. Де знову вже нащадки, в Запоріжжі, інших місцях України бережуть та розвивають це велике мистецтво середньовічного бою. Говорячі про Запорозькі Січі не можна не дати високу оцінку культурі та традиціям високої освіти прадідів. Всім необхідно уважно хоч раз прочитати та вшанувати стиль написаних документів, наказів, побутових господарчих, політичних або дипломатичних документів, написаних на різних мовах, а молоді взяти приклад з цікавих особистих здібностей старейшин, старшини та й багатьох січовиків, які вміли добре розмовляти турецькою, польською, московською, німецькою та іншими мовами, приклади Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Сагайдачний, іван Сірко, Костянтин Острозький. Найрідкісні експонати – Біблії та Євангелія яким триста, чотреста років – ОРИГІНАЛИ! І всі ці безцінні культурно-історичні, християнські православні скарби знаходяться зовсім неподалік від нашої славетної землі!
З великим задоволенням ми вручили перші історичні екземпляри альманаху “Українське патріотичне козацтво” із нуковими, публіцистичними, історичними статтями відомих та шановних учасників руху, АТО, волнтерів, науковців та культурологів – Георгія Шаповалова, Михайла Мордовського, Дмитра Сухініна, Олександра Притули, Костянтина Рижова, Павла Білана, Катерини Демченко, Ігора Зубрицького, Сергія Ігнатченка, Ігора Мазепи, Генадія Коломойця. Звернули увагу присутні й на те, що перший випуск зроблено за допомогою нащадка Івана Степановича Мазепи, шановного пана Ігоря, керівника ГО “Всесвітня генеральна асамблея нащадків козацьких родів”. Від усього Запорозького козацького братства щіро дякуємо Надії Іванівні та колективу за величезний труд по збереженню та подальшому зібранню наших вітчизняних безцінних реліквій великого народу.
Велика дяка за допомогу та активну участь в проведенні чергової гуманітарної акції козаку-волонтеру Роману Авдєєву.
З повагою,
Головний редактор альманаху “Українське патріотичне козацтво”, начальник штабу КРК ЗОДА, кандидат наук, військовий історик, автор книг, учасник подій Дмитро Сухінін (Гора).

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

Презентація альманаху “Українське патріотичне козацтво” в Запорізькій обласній універсальній бібіліотеці

В Запорізькій обласній універсальній бібліотеці проведена презентація альманаху “Українське патріотичне козацтво”.
Добре коли молодь, інтелігенція, студенти, запорозькі козаки читають, відвідують наукові та громадські навчальні заклади, приймають участь у конференціях, дискусіях, круглих столах та семінарах на історичні або військово-політичні чи інші теми. Але краще, коли ми згудуємо своїх пращурів і починаємо самі займатися необхідним для майбутнього ділом – залишати безцінну інформацію про свою важку, але почесну бойову роботу, волонтерську діяльність, виховання молоді, наукові дослідження величезного культурно-історичного, звичаєвого скарбу, стародавніх традицій героїчного минулого. Маю на увазі подальший розвиток козацької документалістики та публіцистики або художньої творчості. Так, два роки тому вельмишановна старшина, старейшини, дослідники, краєзнаці підтримали мою пропозицію створити перше інформаційне друковане видання про діяльність сучасного українського козацтва,
Із створенням, на початку 2014-го року Запорозького козацького патріотичного руху опору з учасників Революції Гідності всіх соціальних груп з добрим серцем, але залізною волею до перемоги бандитів та окупантів, а потім добровольчих батальонів, проведення операції “Дозор”з українською армією, “Перехоплення” із штабом АТО СБУ, створення всеукраїнського козацького штабу, а вченими з науковцями системи інформаційного спротиву та підтримки Доктрини інформбезпеки, виникла необхідність в організації збереження безцінної жорсткої правди про війну за віру та волю, подвиги учасників бойових дій, тих хто ризикуючи життям допомогав ЗСУ, охороняв мир та спокій жителів прифронтових областей, стратегічних об”єктів. Ми почали записувати все, що мали можливість знайти. Була створена
ініціативна група, а невдовзі, на громадських засадах – редакційна колегія майбутнього всеукраїнського інформаціного видання під назвою – “Українське патріотичне козацтво”. Так одноголосно було прийнято рішення в перший історичний випуск внести статті шановних відомих талановитих авторів науковців – доктора історичних наук, професора Георгія Шаповалова, директора обласного краєзнавчого музею Михайла Мордовського, проректора Запорізької інженерної акадеамії Генадія Коломойця, полковника ЗСУ, верховного отамана МГО “Міжнародний союз козаків “Запорозька Січ”, першого начальника штабу козацького 37-го батальону Іллі Лапіна, громадських діячів, вихователів, керівників всеукраїнської федерації “Спас” Олександра Притули, Костянтина Рижова, секретаря Бердянської координаційної ради з питань козацтва Ігоря Зубрицького, героя-чорнобильця, полковника СБУ у відставці, генерального судді МГО “МСК “Запорозька Січ” Павла Білана, Дмитра Сухініна (Гори) про книгу “Вогняні роси-новітня військово-політична історія Запорозького козацтва”, змістовне інтерв”ю голови ГО “Всесвітня генеральна асамблея нащадків козацьких родів”, нащадка видатного гетьмана України Івана Степанович Мазепи – Ігоря Мазепи, який допоміг видати результат колективного інтелектуального труда для висвітлення нашої діяльності.
На наш погляд важливим було показати як дружнє козацьке братство працює на різних напрямах сучасності. Розповіли ми про родини загиблих героїв АТО, військові поділилися зпогадами про війну, науковці надали цікаві матеріали, наприклад, про герб України, створення човнів для бойових переможних морських походів, видатний бойовий та політичний шлях Дмитра Вишневецького (Байди), Івана Мазепи, Нестора Махна.
Про подальший розвиток та співпрацю мова йшла на нашій зустрічі в бібліотеці. З задоволенням ми передали для читачів екземпляри альманаху, запросили до участі у виданні другого випуску про Запорозьку область. Директор закладу пані Ольга Волкова щіро подякувала за подарунки, згадавши про дев”ять інших моїх книг написаних ще до війни, а ми в свою чергу сказали добрі слова всім, особливо заступнику – пані Олені Михайлівні за допомогу у створенні Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім. князя Д.І. Вишневецького (Байди). Також в засіданні приймали активну участь директор ГО “Запорізький обласний центр сприяння євроатлантичній інтеграції України”, військовий капелан, смілива людина Володимир Васильович Синєпольський головний бібліограф відділу краєзнавства КЗ ЗОУНБ” ЗОР Шершньова Ірина Володимирівна та запорозький житель також нащадок гетьмана Микола Ілліч Мазепа.
Дуже приємно, що саме в Запорізькій універсальній бібліотеці систематично проводяться презентації книг про
захисників-воїнів, волонтерів, всіх творчіх писменників та журналістів де можуть прийняти участь всі бажаючі. Для нашої громадської бібліотеки, де створено сім філій у військових частинах були передані важливі книги про усну історію війни.
Дякуємо за співпрацю!
Головний редактор-засновник альманаху
“Українське патріотичне козацтво”, член НСЖУ,
голова запорозького козацького патріотичного
руху опору з 2014-го по 2017-й рік Дмитро Сухінін (Гора)

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ЗАХІД БІЛЯ МЕМОРІАЛУ ІВАНУ СІРКУ

Велике звичаєве козацьке зібрання на честь видатного полководця – отамана Запорозької Січі Івана Дмитровича Сірка.
Члени Координаційної ради з питань розвитку козацтва при ЗОДА, старшина ВеликоїРади отаманів Запорозького козацтва, всеукраїнської федерації “Спас”, МГО “Міжнародний союз козаків “Запорозька Січ”, “Запорозьке військо Низове “Запорозька Січ”, “Запорозького звичаєвого козацького лицарського ордену ім. князя Дмитра Вишневецького (Байди), ГО “Молода Січ” прийняли участь в урочистих традиційних щорічних заходах біля Меморіалу Івана Дмитровича Сірка. Гарна підготовка та організація дали змогу в цьому році зробити дісно звичаєвий збір. На початку, як вимагає стародавня традиція було проведено Козацьке Коло Запорожців, що було освячене представниками місцевої єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, серед учасників присутні козаки-учасники АТО – війни за віру та волю нашої рідної країни, волонтери, патріотична інтелігенція, представникки державної влади, депутатського корпусу Дніпропетровської області, багато гостей з інших областей. Високе козацьке братство, за пропозицією отамана Мандика обрало старшину (суддю, осавула, бунчужного) всі поважні люди, серед них – Сергій Карноза, якого особисто знаю не один рік як дієвого, освіченого керівника, швидко вирішені питання організаційного характеру, одноголосно надано право виступити почесному гостю – патріоту, керівнику Дніпропетровської обласної раади пану Пригунову, який щіро подякував за важливий вагомий внесок козацтва в захисті держави, всім хто сміливо та звитяжно приймав участь в обороні області, допомгав армії, виховній діяльності з молоддю. Найкращім організаціям були вручені цінні подарунки, які з задоволенням, заслужено отримали “Спас-Штурм”, “Молода Січ” та інші. Після поведення Кола всі дружньо перейшли на майдан біля меморіалу великому Запорозькому отаману де провели урочистості, а вельмишановні отамани, старейшини, державні керівники виступили з добрими словами про справжнього героя козацького руху, а єпіскоп Дніпропетровський та Криворозький Симеон прочитав молебень й закликав патріотичне козацтво до об”єднання заради неньки-України та перемог в усіх напрямах діяльності. Велика кількість гостей, молоді, представників громадських організацій уважно слухали, співали, підтримували ораторів оплесками.
Велика кількість прапорів багатьох козацьких організацій свідчили про переважну підтримку політичного курсу, наравленого на зміцнення обороноздатності, укріплення вітчизняної армії, стародавніх традицій бойового мистецтва, яке завдяки чесним державним керівникам, багаторічній роботі побратимів не дали пошматувати бандитам нашу рідну землю, виховали за невеличкий період громадян з чіткою позицією любові до Вітчизни, служінню високим християнським цінностям, гарно розуміючим правильність європейського руху до демократії та сталого економічного й культурного розвитку.
Від Запорожжя в заходах приймали участь Костянтин Рижов, Михайло Пирог, Анатолій Шеремет, Олександр Притула, Дмитро Сухінін, багато козаків, джур із своїми родинами.
З головою обласної ради ми домовились зробити наступний випуск альманаху “Українське патріотичне козацтво” про Січеславщину, з керівником коміссії з питань розвитку козацтва при ДОДА про навчальні спільні дії та проведення операції “Дозор” де необхідно. Також подальший розвиток отримали ідеї проведення фестивалів козацького бойового мистецтва й культури стародавніх часів. Так талановитий керівник, можна сказати берегиня руху – голова Томаківської районної ради шановна пані Наталія Миколаївна, що неодноразово була на Дні козацьких перемог на Хортиці та Фестивалі ” Спас” в Запоріжжі зацікавилася ідеєю проведення аналогічних заходів в своєму січовому районі.
Олександр Притула з Костянтином Рижовим надали необхідні поради, мною було запропоновано створення угоди між районами Запорізької й Дніпропетровської областей про братню козацьку співпрацю, бажаючи вже є з обох сторін.
Тепла в прямому й переносному сенсах цього слова атмосфера сприяла важливих виховним заходам, а молоді хловці, які в цей видатний для всіх день пройшли посвяту в козаки на все життя запом”ятають святі слова клятви на вірність Богу, народу, добрим справам.
Не останньою складовою урочистотей була наявність майстрів з своїми неповторними витворами, декілька величезних стендів Нікопольського краєзнавчого музею з корисною інформацією про зброю,побут, клейноди, святині Запорозьких козаків.
Зі свого боку ми подарували дніпровським побратимам першу історичну збірку альманаху “Українське патріотичне козацтво”, запросивши до творчої співпраці на наступний рік.
Після закінчення урочистого зібрання, виконання Гімну України, багато присутніх пішли до меморіалу непереможного ватажка – кошового Івана Сірка, талант полководця, можливості характерника, безмежна любов до народу, який все життя боронив навічно залишаться в пам”яті нащадків, будуть надихати на подвиги й сміливі вчинки заради високих ідей, за свободу України.
З повагою,
Голова запорозького козацького патріотичного руху
опору (2014-2017рр.), головний редактор альманаху
“Українське патріотичне козацтво”, військовий історик,
автор книг Дмитро Сухінін (Гора)

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.
Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

Найстаріша українська пісня

Дмитро Воронський до {Історія українського козацтва}

НАЙСТАРІША ТОЧНО ДАТОВАНА УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ, ЩО ЗБЕРЕГЛАСЬ ДО НАШИХ ДНІВ. 1571 РІК.
Баладний вірш-пісню «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?» було віднайдено в рукописній граматиці 1571 року, яку готував до друку видатний чеський учений і культурно-освітній діяч XVI ст. Ян Благослав (відійшов у вічність в 1571 р., не встигши здійснити задумане видання).
Все ж один його примірник, написаний гарним почерком, дійшов до нас (нині зберігається в бібліотеці Teresianum у Відні); в 1857 році твір Благослава був опублікований у Відні двома чеськими вченими, Ігнатієм Граділєм та Йосефом Іречеком, завдяки чому і згадана українська пісня з’явилася на світ. Щоправда, минуло іще двадцять років, перш ніж нею зацікавився професор О.Потебня з Харкова і присвятив їй спеціальну розвідку. З властивою йому проникливістю дослідив він мову пісні, проте не відважився віднести її до якогось певного українського діалекту, хоча нітрохи не сумнівався в її українському походженні.
Пізніше він присвятив багато праці відповідній реконструкції тексту, що, зрештою, не становило для нього особливих труднощів, оскільки чеський вчений, не маючи справжньої уяви про так званий «словенський» діалект, зате будучи обдарованим витонченим слухом, сприйняв з уст Никодима найтонші відтінки говору, так що й тепер в ньому можна легко розпізнати риси покутсько-гуцульського діалекту Східної Галичини та Буковини.
Текст твору Ян Благослав, як він сам засвідчив, записав від якогось Никодима, що прийшов до нього у Моравію із Венеції. Можливо, то був один із молодих українців, що в ті часи ходили до Італії по науку і, розбуджений нею, жадав добра і розквіту слов’янському Відродженню, слов’янським мовам. «Часті згадки в… наших розмовах бували… про прикмети чеської мови. Що нам обом, — писав Ян Благослав, — бувало жаль, так се те, що така благодатна мова… така запущена і занедбана». Никодим подав Янові Благославу відомості про інші слов’янські мови, зокрема про українську, і продиктував вірш-пісню.
Текст за книжкою Яна Благослава:
Dunaju, Dunaju, čemu smuten tečeš?
Na werši Dunaju try roty tu stojú,
Perwša rota Turecká,
Druhá rota Tatarská,
Treta rota Wołoská,
W tureckým rotě šablami šermujú,
W tatarským rotě strylkami strýlajú,
Wołoským rotě Štefan wyjwoda.
W Štefanowy rotě dywoňka płačet,
I płačuci powídała: Štefane Štefane,
Štefan wyjwoda, albo mě půjmi, albo mě liši,
A što mi rečet Štefan wyjwoda?
Krásná dywonice, půjmił bych tě dywoňko,
Nerownáj mi jes, líšił bych tě, milenka mi jes.
Šta mi rekła dywonka: Pusty mne Štefane,
Skoču já w Dunaj, w Dunaj hłuboký,
Ach kdo mne dopłynet, jeho já budu.
Něcto ně dopłynuł krasnu dywoňku.
Dopłynuł dywoňku, Štefan wyjwoda,
I wzał dywoňku zabił ji u ručku:
Dywoňko, dušenko, milenka mi budeš.
Текст Франкової реконструкції без вставок:
Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?
На версі Дунаю три роти ту стою?
Первша рота турецка,
Друга рота татарска,
Третя рота волоска.
В турецькі-м роті шаблями шермую,
В татарські-м роті стрілками стріляю,
В волоскі-м роті Стефан-воєвода,
В Стефанові роті дівониця плачет,
І плачучи, повідат: «Стефане, Стефане,
Стефан-воєвода! Альбо ме пуйми, альбо ме лиши!»
А што ж ми речет Стефан-воєвода?
«Красна дівонице, пуймил бих я тебе,
Неровнай ми єси, лишил бих те, миленька ми єси».
Што рекла дівонька: «Пусти мня, Стефане!
Скочу я у Дунай, у Дунай глибокий.
А хто мя доплинет, єго я буду».
Ніхто не доплинул красну дівоньку,
Доплинул дівоньку Стефан-воєвода
І узял дівоньку за білу ї ручку: {Варіант: за білую ручку – ВК} «Дівонько-душенько, миленька ми будеш».
З пісні «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?» можна судити про характер народної пісенності XV ст. Наведений зачин пісні показує значний розвиток народної поетичної творчості, наявність готових поетичних структур для відображення батальних сцен, драматичних життєвих епізодів тощо. Саме такою структурою є трихотомія, що зустрінеться пізніше в багатьох народно-поетичних творах на воєнну тематику («Ішли ляхи на три шляхи, а татари на чотири, а козаки поле вкрили…» і т. п.). Пісня «Дунаю, Дунаю…» свідчить про існування в XV — першій половині XVI ст. на українських землях значної ліричної та родинно-побутової позаобрядової пісенності. Зрештою, на це вказав і Ян Благослав, пишучи, що мовою пісні про Стефана-воєводу (тобто українською) складено багато пісень та віршів.
Говорячи про усну народну словесність другої половини XIII — першої половини XVI ст., не можна обминути релігійної поезії, насаджуваної в масах християнською церквою. Проте релігійні твори, зокрема духовні псальми, народ сприймав по-своєму, змішуючи їх зміст і тенденції із своїми, часто язичницькими, уявленнями та соціальними поглядами, опрацьовуючи сюжети з церковної (часом апокрифічної) літератури — про створення світу, про смерть, правду і кривду, про Соломона та ін. Таким чином, у другій половині XIII — першій половині XVI ст., в умовах монголо-татарського іга і потім панування на українських землях польських і литовських феодалів, винятково важливу культурну функцію виконувала народно-поетична творчість, відіграючи значну роль у розвитку української нації.
Упорядник: А.Яснооk
Джерела:
“Українська поезія XVI століття” /Редкол.: О. Є. Засенко та ін., Упоряд., вступ. ст. та приміт. В. В. Яременка. — К.: Рад. письменник, 1987. — 287 с. — (Б-ка поета).
Іван Франко. Зібрання творів у 50 т. К: Наукова думка, 1984, т. 42, с.55. Реконструкцію взято з роботи «Стефан-воєвода», стор. 17-56.
“Український фольклор і література у другій половині
XIII — першій половині XVI ст.”
tin-tina.livejournal.com
movahistory.org.ua

Блискавичний смілівий талановитий отаман Іван Сірко

Кримський похід Івана Сірка. Сторінка української слави.

У 1676 році відбувся один з найславетніших походів Івана Сірка. Кошовий отаман поставив перед собою надскладне завдання оволодіти всіма головними містами Кримського ханства разом з ханської столицею, щоб помститися за підступний напад кримського хана та яничарського війська на Чортомликську Січ в 1675 році. Для цього треба було якимось чином завести велику козацьку армію до кримського півострова, що представляв собою природну фортецю.
Іван Сірко самотужки розробив план військового походу, тримаючи його у повній таємниці, він повів весною 20 тисячну козацьку армію в південний степ. Козаки пересувалися лише вночі далеко від проторених шляхів, так же само вночі був форсований Сиваш і запорожці вийшли на косу Арабатська стрілка. Швидко діставшись початку Керченського півострова непомітно для татар, Іван Сірко розкрив свій план. Козацький очільник вигадав геніальний план атаки. Все військо було розділено на шість повністю автономних загонів, які мали від 3 до 4 тисяч воїнів у кожному. Кожна загін мав своє керівництво і свою задачу та час на його виконання. Сірко планував що п’ять козацьких полків нанесуть одночасні удари по п’яти найбільшим містам тогочасного Криму: Бахчисараю (коло Сімферополя), Ак-Мечеті (Чорноморську), Ор-Капи (Перекопу), Гезлеве (Євпаторії) та Кафи (Феодосії). Планувалося, що після захоплення міста, та визволення християнських невільників козацькі загони повинні були повернутися до входу на Арабатську косу, де з шостим загоном їх буде чекати Іван Сірко. На це все отаман давав три дні часу.
Одночасний раптовий удар по серцю Кримського ханства викликав масову паніку серед татарів. Всі визначенні міста були зненацька захопленні українськими козаками, татари спочатку думали, що їх атакувала велетенська армія. Сам кримський хан Селім І Герай ледве уникнув полону і змушений і покинувши свій палац та гарем, вже сів та турецьку галеру і хотів втекти до Туреччини коли йому доповіли, що козаків обмаль і великі міста захоплювали по жменьці козаків. Розлютований хан, оголосив тотальну мобілізацію, наказавши всім татарам, хто може нести зброю згуртуватися у велику армію. Зібравши за кілька діб біля 40 тисяч війська Селім особисто очолив армію і повів її на табір Івана Сірка.
До козацького табору за три дні прийшли всі загони крім одного 4 тисячного посланого на Перекоп. Сірко вирішив почекати його ще один день. за три доби козаки добре укріпили свій табір накопавши високі шанці та виривши досить глибокий рів. Саме на четвертий день кримської операції, біля Арабатської коси відбулося одна з найжорстокіших битв за всю історію козацько-татарських змагань.
Розлюченні татари з усіх сторін атакували козацькі шанці як навіжені, запорожці зустріли нападників безперервним рушничним вогнем. Татари гинули сотнями, але все одно йшли вперед б’ючись так, як не билися з часів Чінгісхана. Бусурмани мертвими тілами засипали рови, і йдучи по власним мерцям забралися на шанці, де розгорілися кривава січа. Іван Сірко незважаючи на те що йому було біля 70 років, стояв в передніх лавах запорожців б’ючись шаблею. Кілька годин безупинно тривала люта битва. Козацькі сили почали танути, майже закінчилися кулі та порох. Татарам вдалося пройти шанці у кількох місцях та вдертися до обозу. У найдраматичніший момент, з тилу татарську армію атакував 4 тисячний загін запорожців, що повертався здобувши міцну Перекопську фортецю. Побачивши розгублення татар, Іван Сірко особисто повів козацьке військо у контратаку. Татарська армія, опинившись між молотом та ковадлом була зім’ята та розбита на дві частини. Кримський хан першим покинув поле бою, а за ним навтьоки почвалала решта татарського війська.
Після кривавого бою з Криму на материкову частину України Сірко вивів біля 7-10 тисяч колишніх невільників. Проте частина визволенних бранців та бранок потурчилася та не бажали повертатися у рідні краї, а воліли залишитися жити в Криму. Іван Сірко довго вмовляв їх не зраджувати материнську землю, однак вмовляння не подіяли. Кошовий тоді сказав, щоб всі хто хоче залишитися з татарами, можуть йти до Криму. Близько 3 тисяч обусурманених українців пішла назад. Сірко, що все життя воював з бусурманами, провів близько 200 битв та сутичок з ворогами та визволив близько 50 тисяч українських невільників з турецької та татарської неволі віддав свій найтяжчій наказ.
Тому хто відцурався рідної Батьківщини, нема місця на землі. Потурнаки стали ворогами України, їхні діти та онуки виростуть татарами та прийдуть плюндрувати українську землю, щоб цього не сталося їх треба всіх вбити. В Чорній долині всі зрадники були вбиті козаками.
Кримський похід та події у Чорній долині блискуче були описанні українськими письменниками: Андріаном Кащенко в оповіданні «Запорозька слава», Володимиром Маликом в романі «Таємний посол» та Юрієм Мушкетиком в романі «Яса». За останнім твором в 1990 році був знятий художній кінофільм «Чорна долина».
Треба мовити, що під час Кримського походу 1676 року Іван Сірко вперше у світі застосував прогресивну тактику введення наступального бою окремими автономними загонами, кожен з яких мав чітку ціль, та нормований час на виконання. Таку тактику наступального бою почали використовувати лише у двадцятому столітті. Навіть великий Наполеон Бонапарт до цього не міг додуматись хоча і близько підійшов. Військовий геній Івана Сірка на кілька століть випередив свій час. Лише за три дні Івану Сірко вдалося те що вважалося неможливим з невеликою армією захопити всі головні міста Кримського ханства включно зі столицею – Бахчисараєм, якого до Сірка ніхто не міг захопити. Якби у козацького очільника була б більша армії, він міг би підкорити все Кримське ханство.
Не треба цуратися власної історії та культури. Хай слава про великого кошового отамана вічно живе в пам’яті всіх українців!

Щіро вітаємо пана генерала!

“Нашого цвіту – по всьому світ”: Українець став командувачем канадської армії

Заступником голови Генерального штабу оборони Канади призначили етнічного українця Пола Винника, повідомляють Патріоти України з посиланням на прес-службу Міністерства оборони Канади.

“Під керівництвом генерал-лейтенанта Винника канадська армія готова захищати інтереси канадців в країні та за кордоном. Я схвалюю його непохитну відданість своїм солдатам і Канаді”, – заявив міністр оборони Канади Харджит Саджан.

Зазначається, що до цього генерал-лейтенант Винник очолював Сухопутні війська Канади та військову розвідку. Винник служить в канадській армії з 1981 року, в 2009 перебував у складі міжнародного військового контингенту в Афганістані, де відповідав за створення місцевого міністерства оборони і збройних сил.

День вшанування світлої доброї пам”яті героїв 55-ї артбригади

Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
Світлина від 55 окрема артилерійська бригада.
+11

55 окрема артилерійська бригада

«ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ»

Фраза, якою віддають шану усім, загиблим за Україну, сьогодні, у пункті постійної дислокації 55 окрема артилерійська бригада, звучала від військовослужбовців та цивільних, священиків та очільників Запоріжжя.
Саме 19 липня наказом командира нашої військової частини встановлено як День вшанування пам`яті військовослужбовців бригади, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України на Сході нашої держави.
19 липня 2014 року бригада понесла першу бойову втрату: поблизу населеного пункту Д`якове Антрацитівського району Луганської області внаслідок ворожого обстрілу загинув майор Сергій Білокобильський. Його, як і 32 інших військовослужбовців бригади, вшанували хвилиною мовчання побратими та ветерани військової частини, батьки та рідні загиблих героїв, представники міської та обласної влади.
– З перших днів війни з російським агресором підрозділи бригади приймали участь в боях за цілісність України. Воїни-артилеристи з гідністю та мужністю вистояли у спекотні дні в оточеннях під Д`яково та Зеленопіллям, в «котлі» Іловайська, в боях під Дебальцево. Наші підрозділи брали участь у звільненні Маріуполя, Волновахи, Мар`їнки, Слов`янська, Лисичанська, Лиману, Світлодарська та Авдіївки, знищували ворога під час оборони Донецького аеропорту. На жаль, війни не буває без втрат. Ми не маємо права зганьбити пам`ять 33 наших загиблих побратимів, які віддали найдорожче, що є у людини – життя, захищаючи незалежність нашої Батьківщини. Не в наших силах повернути загиблих Героїв. В наших силах – зберегти пам`ять про їх Подвиг у віках, – підкреслив командир бригади, підполковник Роман Качур.
Нагрудним знаком «55 окрема артилерійська бригада» були відзначені підполковник Третяк Петро Анатолійович (посмертно), молодший сержант Добролєта Михайло Костянтинович (посмертно), солдат Мєркулов Андрій Юрійович (посмертно), молодший сержант Тинянов Олександр Сергійович (посмертно).
З благословіння Святійшого Філарета, Патріарха Київського і всієї Русі-України, загиблі герої бригади були відзначені медалями «За жертовність і любов до України».

Щіро вітаємо героїв-військовослужбовців ЗСУ!

Світлина від 36 окрема бригада морської піхоти.
Світлина від 36 окрема бригада морської піхоти.

36 окрема бригада морської піхоти почувається святково.

НАМ ТРИ РОКИ
У горнилі випробовувань, запеклих боїв за свободу, за життя, за братерство, за вірність та відданість в ім’я українського народу, в ім’я миру, в ім’я незалежного майбутнього…
Три роки не велика дата, проте ці три роки є найміцнішим фундаметом і показником стійкості, витримки та жертовності.
Три роки пліч-о-пліч, щиро, відважно, вірно. Кожен морський піхотинець вписав своє імя в сторінку сучасної української історії, а загиблі побратими навічно залишились в наших серцях, пам’яті та списках частини.
З кожним наступним роком зростають можливості морської піхоти, збільшується наша морськопіхотна родина, міцнішає дух, як сталь, карбується жага до перемоги, а вона неодмінно буде.
В цей день дорогі побратими, щиро вітаю кожного з вас. Дякую кожному за віру, рішучість та підтримку. Нехай Господь благословляє на нові звершення, в домі панує злагода та любов, а мир забезпечимо ми з вами.
Зі святом, штормові берети!
З повагою
Командир бригади
полковник Андрій Гнатов

Допоможемо книгами про українське козацтво армії!

Шановні брати-козаки!
Колектив Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки ім.князя Д.І.Вишневецького (Байди)
звертається до всіх учасників громадського патріотичного руху з проханням допомогти в продовженні реалізації недержавного всеукраїнського гуманітарного проекту відносно розпосюдження української культурно-історичної літератури, вшанування звичаїв та традицій пращурів героїв-козаків, правдивої розповіді про сьогоднішню боротьбу за свободу вибору майбутнього та захист теріторіальної цілісністі нашої країни.
Для подальшого створення філій бібліотеки, проведення заходів національно-патріотичного характеру (конференцій, круглих столів, семінарів про Запорозьке козацтво, століття Української революціїї, Гетьманську державу, АТО та на інші цікаві та актуальні теми сучасної історії) просимо допомогти
в отриманні необхідних книг.
За порівняно невеликий період існування закладу на громадських засадах без бюджетного фінансування нам вдалося зібрати багато важливих та рідкісних книг.
Створені філії в батальонах морської піхоти, 55-ї артбригади, 37-му першому козацькому батальоні, навчальних закладах,
підрозділах прикордонної служби.
На базі Запорізької державної інженерної академії, Запорізького Національного універсітету, Запорізького центру
професійної підготовки та інших навчальних закладів за два роки проведено двонадцять культурно-історичних та науково-практичних захода, з виїздом в зону АТО (ООС).
Створена та направлена керівництву міністерства осівіти і науки України Концепція розвитку громадської бібліотеки в інших областях.
Враховуючи певні складнощі з придбанням літератури, високими цінами та підвищенням попиту на об”єктивно та правдиво написані книги про героїчне минуле й сьогодення
нашої держави прошу бажаючих звернутися через месенджер на мою сторінку у ФБ.
З глибокою повагою,
директор-фундатор, член НСЖУ,
автор книг, військовий історик Дмитро Сухінін (Гора)

Світлина від Дмитрія Сухинина Гори.

Готуємо другий випуск всеукраїнського інформаційного проекту – альманаху “Українське патріотичне козацтво”

Вельмишановне козацьке братство!
Готується до видання другий випуск вседержавного інформаційного проекту – альманаху “Українське патріотичне козацтво”. Перший випуск за допомогою нащадка видатного козацького роду Івана Степановича Мазепи, Ігоря Мазепи був виданий в квітні цього року та направлений в навчальні заходи, героям – захисникам України на фронт, в бібліотеки, представникам волонтерських організацій.
Прошу вельмишановних керівників козацьких організацій, колег науковців, письменників та журналістів, особливо учасників бойових дій, волонтерів направляти статті для друкування за рішенням редакційної колегії у другому випуску альманаху. Бажано надсилати статті на культурно-історичні та військово-політичні теми. Матеріали, які розповідають про сучасне патріотичне козацтво, допомогу армії, участь у заходах національно-патріотичного, спортивного та виховного характеру.
Прошу направляти матеріали на ел. пошту – bulavadmitro@gmail.com
З глибокою повагою, головний редактор-засновник
альманаху Дмитро Сухінін (Гора)

NAPA, Calif. (AP) Marshawn Lynch isn't shedding anymore light on his decision to sit during the national anthem before the Oakland Raiders' first exhibition game.Lynch declined to comment on why he chose to sit down Saturday night while the rest of his teammates stood during the anthem before a game in Arizona against the Cardinals.That left his teammates to answer for him on Tuesday after the team returned for its first practice since that game."I'm proud of him," tight end Jared Cook said. "I think it's awesome. Everybody has points of discussion after what Charles Woodson Jerseys happened in Charlottesville just the night before. I think it's important for men in our position to step up and speak on unnecessary situations we find ourselves in as minorities in this country. That's why I'm proud of him."Cook said he hadn't talked to Lynch about his stance and didn't know what specifically he was protesting. Other players who have declined to stand for the anthem have been much more open about their reasons, starting with former San Francisco quarterback Colin Kaepernick, whose protest last year over police brutality and racial oppression made it a major issue in the NFL."We didn't talk to Latavius Murray Jerseys him," Cook said. "I don't know his intentions. I don't know what he wanted to do by it. But I know that guys like Colin Kaepernick have become my favorite football players for doing it."Kaepernick is not on a team this season but the issue remains with Seattle Seahawks defensive lineman Michael Bennett and Lynch both sitting for the anthem last weekend.Bennett has been vocal about Khalil Mack Jerseys his reasons why, citing social injustice. He said his decision was solidified by the violence last weekend surrounding a white supremacist rally in Charlottesville, Virginia, that included the death of a young woman who was struck by a car deliberately driven into a group of counter-protesters.Cook said he has considered an anthem protest in the past and does not rule out doing one this season."As far as the future goes, I don't know. Bruce Irvin Jerseys I don't know," he said. "I know I feel uneasy about the situation going on in this country and have been for Derek Carr Jerseys a while."Raiders coach Jack Del Rio said last season that players should protest on their own time instead of when they are representing the organization.